Яким було головним заняттям племен Трипільської культури?

Основним заняттям трипільців було хліборобство. Сіяли ячмінь, жито, пшеницю, просо, вирощували садово-городні культури, які сьогодні добре відомі в Україні. Також є підстави вважати, що трипільці вирощували бобові та льон.

Яка віра була у трипільців?

Релігія Хлібороби-трипільці своєрідно сприймали довколишній світ. Вони вірили в богів грому, сонця, вітру, дощу. Дослідники припускають, що поклонялися також богині родючості. Підставою для таких припущень є численні жіночі фігурки, які знаходять майже в кожному трипільському поселенні.

Що виготовляли трипільці?

Трипільська археологічна культура Трипільська культура - це багата і висока культура землеробів, наших далеких пращурів. її називають ще «культурою мальованого посуду», тому що трипільці виготовляли з глини прекрасні розмальовані горщики, глечики. Гончарного круга у них ще не було. Кеш

Трипільська культура — Вікіпедія Трипільські племена посідали простори Східної Європи від Карпат до Дніпра, від Полісся до Чорного моря. Розвивалася ця культура в V—IV тис. до н. е. (протягом 2000 років) і пройшла в своєму ... See more

Головним заняттям племен трипільської культури було

3. Господарство трипільців.

4. Житло. Поселення трипільців.

Наприкінці XIX ст. київський археолог Вікентій Хвойко біля села Трипілля (Київщина) дослідив поселення і відкрив нову археологічну культуру, яка від місця першого її виявлення дістала назву трипільська.

Творці цієї культури заселяли в IV-III тис. до н.е. територію від Дніпра до Карпат. Походження трипільців остаточно не з'ясовано, але більшість вчених вважають, що це прийшлі племена, які частково злилися з неолітичними племенами Буго-Дністровської культури. Головним їх заняттям було зернове землеробство (сіяли жито, пшеницю, ячмінь, просо). Крім того, вони займалися садівництвом (вирощували абрикоси, сливи, аличу), скотарством та рибальством. Для обробки землі використовували мотики, а згодом і рало. Зернові культури збиралися дерев'яними серпами з роговими та крем'яними вкладками. Господарство велось так інтенсивно, що через 50-100 років земля виснажувалась і люди змушені були переселятися.

Трипільські племена вперше на території України почали користуватися виробами з міді. Проте основною сировиною для виготовлення знарядь праці та зброї залишалися кремінь та дерево.

Високо, як ніде в Європі, у них була розвинена житлова архітектура. Хати мали по кілька кімнат, а іноді й поверхів, де жила разом велика матріархальна родина.

Хати були згуртовані в села, що вказує на високий ступінь родової організації. Вони були розташовані колом, серед якого стояв громадський будинок для сходин та спільних культових обрядів. Найбільше таке поселення було відкрите біля села Володимирівки на Кіровоградщині, де розкопки виявили 200 хат, розташованих п'ятьма концентричними колами. Навколо таких великих протоміст розташовувались невеличкі поселення, утворюючи округи з населенням у 15-25 тис. осіб.

Найбільш прикметною для трипільської культури була її кераміка. Вона добре випалена і орнаментована. Провідними мотивами орнаменту були спіралі і волюти, виконані темногнідою, іноді аж чорною і білою фарбами на чорному тлі посудини. Крім того, на мальованому посуді зустрічаються схематичні малюнки свійських тварин, зображення жінок, що мало магічне значення. Такі зображення збереглися в українських народних вишивках, килимах, народній кераміці, а особливо в українських великодніх писанках.

Виявом мистецького хисту трипільських племен стали керамічні людські і тваринні фігури з глини. Найбільше було зображень жінки, їх фігурки мали культове значення і втілювали образ праматері-родоначальниці у матріархальній родині.

Трипільська культура була найвищим культурним виявом Європи в IV-III тис. до н.е., характерні риси якої дають підстави називати її цивілізацією.

IV-III тис. до н. е - існування Трипільської культури (цивілізації).

Господарство українських земель: розвиток трипільської культури. Реферат

Територія України була заселена із найдавніших часів. Перші людські поселення з’явилися тут приблизно 1,5 млн. років тому. До них відносяться Королеве, Кокосове у Закарпатті, Лука-Врублівецька над Дністром, Амвросіївна у Донбасі, Каїк-Коба в Криму тощо.

Оскільки клімат був суворий і холодний, люди селилися в основному на півдні сучасної України, їхнє житло нагадувало курені, накриті шкурами звірів. Важливим досягненням тогочасних людей було вміння видобувати та підтримувати вогонь, обробляти кремінь, кістку, ріг. Основними заняттями були збиральництво та полювання. Тогочасна людина полювала на мамонтів, носорогів, коней, зубрів, биків, лосів, оленів, птахів.

Таким чином можна зробити висновок, що територія України в добу палеоліту (ранній кам’яний вік) належала до високорозвинених регіонів світу, а господарські досягнення її населення були значними.

У добу мезоліту (середній кам’яний вік) природнокліматичні умови проживання людей змінилися, важливим заняттям стало рибальство. У цей же час було винайдено гарпуни, лук, стріли, рибальські снасті. Велике значення мали спроби приручити диких тварин, створити водні транспортні засоби (плоти, човни). В Україні мезолітичні пам’ятки датуються IX – VI тис. до н. е. і зустрічаються по всій території.

В епоху неоліту (новий кам’яний вік) відбулася так звана неолітична революція, значення якої в історії людства важко переоцінити. У цей час відбувається перехід до відтворюючого господарства.

Неоліт тривав в Україні з другої половини VI до II тис. н. е. Найвідомішою культурою цього періоду була трипільська (IV – III тис. до н. е.), найменування якої походить від с. Трипілля на Київщині. Трипільці селилися майже на всій території сучасної України: від Карпат до Південного Бугу, на Подніпров’ї, Волині, в Степовому Причорномор’ї.

Для поселень характерним було кругове розташування жител. Поселення здебільшого розташовувались поблизу річок, на мисах заплавних терас. Також оселялись на високих берегах річок біля джерел питної води. Поселення нараховували по декілька десятків жител та господарських споруд, розташованих кількома рядами або колами з великим майданом посередині, припускають, що майдан служив як загін для великої рогатої худоби або місце для народних зборів, віча тощо.

На поселенні проживало від декілька сотень людей до 50 тисяч у так званих протомістах. Трипільці мали постійне житло чотирикутної форми. Будуючи хату, в землю вбивали дубові стовпи, між якими закладали стіни з плетеної лози і обмазували глиною. У безлісних районах хати будували з вальків глини. Дах покривали соломою або очеретом.

Він мав чотири схили та отвір для диму. Підлогу вимощували глиняними випаленими блоками, які потім обмазувалися глиною. Частіше за все будівлі складались з двох або трьох кімнат, з однією великою глинобитною піччю, навколо якої знаходились лежанки з випаленої цегли. Хати розмальовували як усередині, так і ззовні. Зовні трипільські житла білили та фарбували в жовтий або червоний кольори. Іноді вони розписувалися дивовижними червоно-чорними візерунками. Таке декоративне мистецтво створювало неповторний колорит кожного селища.

Основним заняттям трипільців було хліборобство. Сіяли ячмінь, жито, пшеницю, просо, вирощували садово-городні культури, які сьогодні добре відомі в Україні. Також є підстави вважати, що трипільці вирощували бобові та льон. Землю обробляли дерев’яною мотикою з кам’яним чи кістяним наконечником, пізніше – ралом, що дозволило перейти до перекладної системи землекористування, а також до введення ярових та озимих посівів.

Земельні ділянки трипільців знаходились поблизу їх поселень. Збіжжя жали кістяними або крем’яними серпами. Зерно на борошно мололи кам’яними зернонотерками (жорнами).

Займалися трипільці розведенням великої та дрібної рогатої худоби, а також коней та свиней. Продукти скотарства йшли на забезпечення потреб у м’ясі, молоці та шкірі. Крім того, вівчарство забезпечувало населення вовною. Велику рогату худобу використовували як тяглову силу під час орання землі, для перевезення врожаю, будівельних матеріалів тощо.

У трипільців було добре розвинене ремесло. Виготовляли керамічний посуд, який піддавався випаленню в спеціальних печах. Посуд виготовлявся двох типів: кухонний та столовий.

Керамічні вироби йшли на задоволення господарських та побутових потреб на окремої сім’ї чи поселення, а цілої групи поселень визначеного району. Виготовлення оригінального глиняного посуду у трипільців було справою рук майстрів-професіоналів, які досконало володіли складною технікою його виготовлення, а керамічне виробництво – спеціалізованою галуззю общинного ремесла. У сучасному гончарстві, вишивках, килимах, різьбленні, розписах зберігається чимало типових елементів трипільського орнаментально-декоративного мистецтва. Також зародилися прядіння і ткацтво, завершилося формування технік обробки каменю.

Великий попит на кременеву сировину для виготовлення знарядь праці, мисливської зброї а також предметів побуту, сприяв виникненню окремої галузі виробництва, пов’язаної з видобуванням кременю. Видобутий кремінь перевозили до трипільських поселень, де працювали спеціальні майстри з виготовлення кременевих виробів. Трипільські каменярі виготовляли широкий асортимент кременевих виробів, які використовувались у різноманітних галузях господарства а також у побуті.

Це кременеві та кам’яні відбійники, ретушери, точильні камені. Для обробки деревини, яку використовували у будівництві, з каменю та кременю виготовляли сокири, долота, тесла, свердла, скобелі та інші вироби. Трипільське населення широко використовувало серпи. Вони складався з невеликої кременевої пластинки-вкладишу, встромленої в зігнуту рогову чи дерев’яну оправу. Різноманітні знаряддя праці виготовляли також з кістки, ріг, деревини та глини. Це були знаряддя для обробки шкур, пошиття одягу, для плетіння та в’язання. Трипільські племена використовували перший механічний пристрій – ручну лучкову дриль для свердлення різноманітних матеріалів. Трипільці серед перших на території сучасної України використовували вироби з міді.

Оскільки родовища міді були відсутні на території трипільських поселень, мідні вироби були привозними. Серед них головним чином можна назвати риболовецькі гачки та прикраси. Трипільці вдосконалили лук, стріли, сокиру, застосовували наземний транспорт – лижі, віз, сані, волокушу.

Трипільці були праосновою українського народу, їхні господарські здобутки ставлять трипільську культуру поруч із шумерською, мікенською культурами, дають підстави сучасним науковцям вважати трипільців одним із найцивілізованіших народів неолітичної доби.

Бронзовий вік в Україні припадає на ІІ тис. до н. е. Визначальними рисами цього періоду були існування відтворюючого господарства, швидкий розвиток тваринництва і орного землеробства, виділення скотарських племен. Високим був рівень громадського ремесла, насамперед гончарного та бронзоливарного. Виникли місцеві центри металургії та обробки бронзи. Обмін набув постійного та регіонального характеру.

Початком залізної доби в Україні вважають ХІІ – VІІІ ст. до н. е. Вона пов’язана з кіммерійською, скіфо-сарматсько-античною та ранньослов’янською культурами. Основою господарства залишалось землеробство. Широко застосовувалися залізні знаряддя праці. Тваринництво стало свійським, виникло птахівництво. У степовій зоні розвивалося кочове скотарство. Великого значення набуло залізоробне ремесло. Широко використовувався гончарний круг.

Населення України підтримувало тісні контакти із стародавніми сусідніми цівілізаціями. У ранній залізний період в Україні виділяється декілька культур, серед яких важливе значення мали Пшеворська, Зарубинецька і Черняхівська. Вони охоплюють І ст. до н. е. - VІІ ст. н. е. У цей час удосконалювалися знаряддя праці, розвивалося сільське господарство, ремесла, поглиблювався обмін. Черняхівська культура у ІІІ – ІV ст. н. е. зумовила появу одного з перших могутніх утворень – держави антів.

1. Економічна історія України і світу - підручник за ред. Б. Д. Лановика, К.: Вікар, 2001. – 477с.
2. Економічна історія: Курс лекцій за ред. Б. Д. Лановика – 2-ге видання. Перероблене, К.: Вікар, 2000. – 300с.
3. История Украинской ССР: в десяти томах, т. 1, К.: "Наукова думка", 1981. – 496с.