Де розташовані гес в Україні?

В Укргідроенерго повідомляють, що в Україні є десять станцій на річках Дніпро та Дністер: Київська ГЕС та Київська ГАЕС, Канівська ГЕС, Кременчуцька ГЕС, Середньодніпровська ГЕС, Дніпровська ГЕС-1 та Дніпровська ГЕС-2, Каховська ГЕС, Дністровська ГЕС та Дністровська ГАЕС.

Яка ГЕС сама більша в Україні?

Найбільша з них — Дніпровська ГЕС потужністю 1569 МВт. Загальна встановлена потужність 3757,4 МВт.

Скільки в Україні ГЕС на Дніпрі?

ДНІПРО́ВСЬКИЙ КАСКА́Д ГЕС – шість гідро- та одна гідроакумулююча електростанції на Дніпрі, об'єднані в єдиний комплекс. Підпорядковано ВАТ «Укргідроенерго» НАК «Енергетична компанія України». Загальна потужність каскаду (без Київської гідроакумулюючої електростанції) – 3651 тис.

Список гідроелектростанцій України

Зміст

Нереалізовані [ ред. | ред. код ]

Див. також [ ред. | ред. код ]

Література [ ред. | ред. код ]

• Нове наше море. : сторінками історії буд-ва Кременчуц. гідровузла / Олег Бабенко, Іван Петренко. — Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2016. — 379 с. : іл., табл., портр. ; 23 см. — (Серія "Архівні документи свідчать"). — Бібліогр.: с. 370—379. — 500 пр. — ISBN 978-966-189-411-6

Дніпровський каскад ГЕС

Дніпро́вський каска́д ГЕС — каскад із 6 гідроелектростанцій на річці Дніпро, до якого входять гідроелектростанції:

1. Київська (м. Вишгород),
2. Канівська (м. Канів),
3. Кременчуцька (м. Світловодськ),
4. Середньодніпровська (м. Кам'янське),
5. Дніпровська (м. Запоріжжя),
6. Каховська (м. Нова Каховка) (входила до 6 червня 2023 року, повністю зруйнована внаслідок підриву російськими окупантами).

Найбільша з них — Дніпровська ГЕС потужністю 1569 МВт. Загальна встановлена потужність 3757,4 МВт.

Зміст

Історія [ ред. | ред. код ]

Загальна довжина Дніпра 2201 км. З протяжності русла Дніпра 981 км [1] , що пролягає територією України, в природному стані збереглося лише 100 км [2] . Решта — зарегульована каскадом дніпровських водосховищ: Київським, Канівським, Кременчуцьким, Кам'янським, Дніпровським, Каховським із загальною площею водного дзеркала 6 979 км² і повним об'ємом 43,8 км³ води, що відповідно становить 94,7 і 90,8 % до загальної кількості всіх великих водосховищ України [2] .

Основні проектні та будівельні роботи на Дніпрі розпочалися в 1927 році зі спорудженням Дніпровської ГЕС. Згодом було збудовано ще п'ять гідровузлів. Ця праця багатотисячного колективу проектантів і будівельників завершилася у 1980 році. За цей час річку від державного кордону з Республікою Білорусь до Каховки було перетворено на каскад водосховищ.

Найвідоміша — Дніпровська ГЕС в Запоріжжі, була побудована у 1927—1932 роках і мала потужність в 558 МВт. Під час Другої світової війни станція була частково зруйнована радянськими військами, а до 1950 року — відновлена. У 1969 — 1975 роках була введена друга черга станції — ДніпроГЕС-2.

Екологія [ ред. | ред. код ]

Каскад гідроелектростанцій і водосховищ вирішив проблему безперебійного забезпечення електроенергією і водою населення, промисловості та сільського господарства, збільшення об'ємів водоспоживання і більш рівномірного його розподілу протягом року, а також забезпечив роботу гідроелектричних, теплових та атомних станцій, водного транспорту, захистив долини річки від катастрофічних повеней.

Проте, разом з тим, створення великих водосховищ на Дніпрі було пов'язане із затопленням значних площ земель, зміною гідрологічного, гідрохімічного та гідробіологічного режимів річки. А також інженерно-геологічних умов прибережних зон, функціональним перетворенням екосистеми з річкової на озерно-річкову з відповідним сповільненням водообміну і самоочищенням вод, значними втратами води на випаровування тощо.

Всього дніпровськими водосховищами затоплено 709 900 га земель. З них 197 600 га — піщані землі та землі, непридатні для використання, 261 500 — ліси та дрібнолісся, 177 600 — сіножаті та пасовища і 73 200 — орні землі, сади та садиби [3] . Також по всьому каскаду водосховищ затоплено і знищено понад 6 тисяч населених пунктів, понад 10 тисяч цвинтарів, переселено понад 3 млн людей [4] . Тисячі річок і струмків виявились нижче рівня Дніпра, що викликало необхідність будівництва 34 насосно-компресорних станцій, які постійно перекачують воду до водосховищ. Якщо на шести ГЕС працює близько 500 людей, то на насосних станціях — декілька тисяч [4] . Кошти, що поглинають насосні станції, станом на 1997 рік п'ятиразово перевищували вартість енергії всіх 6 ГЕС [5] .

Із загальної площі затоплених земель мілководдя з глибинами до 2 м займають площу близько 150 000 га або 20 %, а з глибинами до 1 м — 70 000 га. Ці мілководдя мають велике рибогосподарське і продовольче значення, оскільки на них відбуваються нерест та нагул молоді риби, гніздяться водоплавні і болотні птахи, живуть цінні хутряні звірі (ондатри, видри, бобри тощо). Після створення водосховищ вилов риби у Дніпрі зріс з 2 000 т до 18 500 щороку (станом на 1997 рік) [3] .

На всьму Дніпровському каскаді немає жодної рибопропускної споруди, що призвело до вимирання цінних порід риби в басейні Дніпра та значного зменшення риби в Чорному морі.

У водосховищах відбувається постійне, характерне тільки для об'єктів гідроенергетики, коливання рівнів води [6] . Так, у Київському водосховищі із січня по лютий рівень води знижується на 1—1,5 м, а з березня по травень знову досягає нормативного напірного рівня (ННР) [7] . У водосховищах відбуваються і значні добові коливання води.

Через те, що середня глибина водосховищ не перевищує 5 м, влітку вода прогрівається до дна, викликаючи бурхливий розвиток ціанобактерій, а взимку, внаслідок страхувальних спусків води, в річці масово гине риба. Так, у 1996 році в Кременчуцькому водосховищі загинуло 400 тисяч т риби. Мертва риба потрапляла в канали Донбасу і Криму, вода з яких використовується для пиття [8] .

Заходи безпеки [ ред. | ред. код ]

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ абВодний фонд України: Штучні водойми — водосховища і ставки: Довідник[Архівовано 11 грудня 2020 у Wayback Machine.] / За ред. Валентина Хільчевського, Василя Гребеня. — К.: Інтерпрес, 2014. — 164 с.
2. ↑ аб Характеристика водосховищ дніпровського каскаду // Дегодюк Е. Г. Дегодюк С. Е. Еколого-техногенна безпека України. — К.: ЕКМО, 2006. — С. 136
3. ↑ абНаціональна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. — К., 1997. — 92 с. Архів оригіналу за 4 серпня 2018 . Процитовано 23 вересня 2009 .
4. ↑ аб Екологічний стан дніпровських водосховищ // Дегодюк Е. Г. Дегодюк С. Е. Еколого-техногенна безпека України. — К.: ЕКМО, 2006. — С. 139.
5. ↑ Васюта О. А. Васюта С. І. Філіпчук Г. Г. Екологія і політика. — Чернівці: Зелена Буковина, 1998. — Т. 1. — 422 с.
6. ↑ Моря и внутренние воды / Под ред. В. Д. Романенка. — К.: Наукова думка, 1987. — 222 с.
7. ↑ Новиков Б. И. Донные отложения днепровских водохранилищ. — К.: Наукова думка, 1986. — 170 с.
8. ↑Г. Гринь. Масова загибель риби на Дніпрі цієї зими може викликати екологічну катастрофу // Голос України. — 27 квітня. — 1996. — С. 10.

Посилання [ ред. | ред. код ]

• В. І. Вишневський. Ріка Дніпро. — К.: Інтерпрес ЛТД, 2011. — 384 с.
• Що ГЕС дніпровські нам готують?[Архівовано 24 березня 2014 у Wayback Machine.]
• Эксперт: Аварийность дамбы на Киевском море составляет 93 %[Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
• Інтерв'ю експерта Василя Кредо агентству УНІАН: Чи загрожує повінь дамбі Київського моря?
• Про здоров'я Київської ГЕС і греблі, що утримують море, яке висить над столицею
• В. І. Сидоров. Технології гідро- та вітроенергетики. — Черкаси: Вертикаль, видавець Кандич С. Г., 2016. — 166 с