Хто і як визначає ГДК?

Розробляється і встановлюється (нормується) державними органами охорони здоров'я. Показник використовується для оцінки ступеня забруднення геологічного середовища. Кеш

Як визначити ГДК?

ГДК максимальна разова (ГДКм.р.) — максимальна концентрація забруднювача у повітрі, що не викликає рефлекторних реакцій в організмі людини, визначається з проб, які відбираються за 20–30-хвилинний інтервал часу. Кеш

Що є головним недоліком використання ГДК?

Недоліком даного методу є те, що він базується на короткострокових лабораторних дослідженнях у фумігаційних камерах, що не дає можливості враховувати адаптаційні процеси, популяційні й ценотичні ефекти і тому може бути недостатньо інформативним для природних екосистем.

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМА КОНЦЕНТРАЦІЯ

Гранично допустима концентрація (ГДК): 1) норматив — кількість шкідливої речовини в навколишньому середовищі, яка при постійному контакті або при дії за певний час практично не впливає на здоров’я людини та її нащадків (установлюється в законодавчому порядку, при цьому враховується ступінь впливу забруднювачів не лише на здоров’я людини, але й на тварин, рослини, мікроорганізми, а також на природні угруповання в цілому); 2) максимальна концентрація домішок у природному об’єкті, яка при періодичному впливі або протягом усього життя людини не завдає шкоди їй (у т.ч. не спричиняє віддалених наслідків) та навколишньому середовищу в цілому. На сучасному етапі використовується декілька видів ГДК у повітрі: максимальна разова (ГДК_м.р.), середньодобова (ГДК_с.д.), для населених місць і концентрація для повітря робочої зони (ГДК_р.з.). У разі відсутності значень ГДК для населених місць застосовуються орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ). ОБРВ — норматив якості атмосферного повітря, який використовується у разі відсутності значень ГДК забруднюючих речовин. Одиниці виміру ОБРВ — ті ж самі, що й для концентрацій, напр. мг/м 3 . ОБРВ визначають шляхом розрахунку концентрацій за фізико-хімічними властивостями або інтерполяцією та екстраполяцією в низках близьких за будовою сполук, або за показниками гострої небезпеки. Величини ОБРВ необхідно переглядати після їх затвердження кожні 2 роки або замінювати на ГДК з урахуванням одержаних даних про вплив забруднювальнючої речовини на здоров’я людей та умови їх існування. Для нормування вмісту забруднюючих речовин у воді застосовують ГДК_в. Установлені також ГДК забруднювачів у ґрунтах і продуктах харчування. ГДК максимальна разова (ГДК_м.р.) — максимальна концентрація забруднювача у повітрі, що не викликає рефлекторних реакцій в організмі людини, визначається з проб, які відбираються за 20–30-хвилинний інтервал часу. ГДК середньодобова (ГДК_с.д.) — концентрація забруднювача у повітрі, яка не чинить прямого чи непрямого впливу на людину при цілодобовому диханні. ГДК у повітрі робочої зони (ГДК_р.з.) — така концентрація речовини у повітрі робочої зони, яка при щоденній роботі протягом усієї трудової діяльності не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами досліджень, у процесі роботи або у віддалені періоди життя сучасного та наступних поколінь. ГДК у воді (ГДК_в) — максимальна концентрація, при якій речовина не чинить прямого чи непрямого впливу на стан здоров’я населення (при дії на організм протягом усього життя) і не погіршує гігієнічних умов водокористування. За відсутності значень ГДК_в тимчасово встановлюються величини орієнтовно допустимих рівнів нормованих речовин (ОДР). Вони визначаються розрахунками або експериментальними методами прогнозу токсичності та застосовуються лише на стадії попереднього санітарного нагляду за підприємствами чи очисними спорудами, які проектуються або будуються. Введення підприємств, цехів, технологій в експлуатацію можливе лише за наявності ГДК_в речовин і методів їх визначення у воді. Концентрація пікова — максимальна концентрація забруднювача у середовищі за обумовлений проміжок часу. Концентрація порогова — найменший вміст забруднювача у повітрі, що викликає негативні зміни в живому організмі. Експериментально визначається за зміною характеристики безумовного згинального рефлексу у кролів при 40-хвилинному впливі. Концентрація середньодобова — концентрація домішки в атмосфері, що визначається за середньодобовою пробою повітря, яка відбирається протягом 24 год безперервно чи з однаковими інтервалами. Концентрація середньомісячна — концентрація домішок в атмосфері, що визначається як середнє значення із середньодобових концентрацій або з разових концентрацій, які вимірювалися за повною програмою контролю (не менше 4 разів на добу) щонайменше протягом 20 діб на місяць. Концентрація середньорічна — концентрація домішок в атмосфері, що визначається як середнє значення із середньодобових концентрацій або із разових концентрацій, які вимірювалися за повною програмою контролю не менше 200 діб на рік. Концентрація фонова: 1) вміст речовин у повітрі або воді, що визначається глобальними і регіональними процесами природного походження; 2) вміст речовин у повітрі або воді, що визначається глобальною або регіональною сумою природних і антропогенних процесів.

Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія. Охорона природи. Словник-довідник — К., 2002; Реймерс Н.Ф. Природопользование: Словарь-справочник — М., 1990; Челноков А.А., Ющенко Л.Ф. Основы промышленной экологии. — М., 2001.

Інші статті автора

ОБРВ та ГДК

Одним із основних об’єктів захисту навколишнього природного середовища є атмосферне повітря. Саме йому, як джерелу кисню, приділяється найбільша увага з боку природоохоронних та контролюючих органів. З метою захисту здоров’я людей та запобіганню змін у кліматі законодавство висуває певні вимоги до підприємств, які здійснюють промислові викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря. Нормування викидів забруднюючих речовин здійснюється за допомогою законодавчих, нормативних актів, збірників питомих показників та інструкцій. У професійній компетенції спеціалістів MCL є проведення розрахунків викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря для захисту навколишнього природного середовища та недопущення його забруднення поза встановлених норм.

Для визначення можливості здійснювати суб’єктами господарювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря під час ведення ними їхньої господарської діяльності спеціалістами проводяться розрахунки максимальних викидів забруднюючих речовин. У разі необхідності, спеціалісти, також можуть проводити лабораторні вимірювання від джерел викидів для встановлення фактичного об’єму і складу викидів газоповітряної суміші від обладнання та ГОУ. За допомогою визначених максимальної кількості грам викидів за одну секунду та максимальної концентрації міліграм забруднюючої речовини у одному кубічному метрі газоповітряної суміші спеціалісти можуть провести розрахунки забруднення атмосферного повітря від кожного конкретного джерела викиду або підприємства в цілому.

Якщо гранично-допустима концентрація (ГДК) кожної речовини на межі санітарно-захисної зони підприємства, або у випадку відсутності такої, на межі житлової, або прирівняної до такої забудови не буде перевищено вплив підприємства на стан атмосферного повітря можна вважати незначним та допустимим. Завантажити ГДК Ви маєте змогу тут.

Проте, ГДК встановлені лише для більшості «розповсюджених» забруднюючих речовин, таких як: парникові гази (азоту діоксид, метан, вуглецю оксид), спирти, пил, кислоти; усього їх більше п’яти сотень. Але, наприклад, пил абразивно-металевий, хоча і утворюється на багатьох великих підприємствах, що мають власні ремонтно-механічні майстерні (РММ, РМЦ, РМД), не має встановленої ГДК. Проте для таких речовин встановлені орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ, ОБРД).

ОБРВ (орієнтовно безпечні рівні впливу) ОБРД (орієнтовно безпечні рівні діяння)- гігієнічний норматив, що встановлює єдині значення гігієнічних нормативів (ОБРВ) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць. Завантажити ОБРВ Ви маєте змогу тут.

Тобто, фактично, ГДК і ОБРВ це однакові показники, що встановлюються рівень максимальної концентрації міліграм забруднюючої речовини у одному кубічному метрі газоповітряної суміші (мг/м3) біля житлової забудови. Відмінність ГДК полягає у тому, що ГДК також встановлює клас небезпечності речовин, її максимальну разову та середньодобову концентрацію. Тож, рівень допустимої (безпечної) концентрації встановлено для кожної забруднюючої речовини або як ГДК, або як ОБРВ (ОБРД).

Компанія MCL пропонує своїм клієнтам повний комплекс послуг для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Спираючись на багаторічні та плідні партнерські зв’язки з провідними лабораторними центрами України та найкращими науковими організаціями ТОВ «еМСіеЛ» гарантує своїм клієнтам виконання у строк усіх обумовлених послуг за ринковою вартістю.