Яка функція віночка у квітці?

Віночок — внутрішня, найпомітніша частина подвійної оцвітини, що пристосована для приваблення запилювачів.

Що утворює віночок квітки?

Віночок утворений з пелюстків, які можуть мати різне забарвлення. Головні частини квітки ─ маточка та тичинки з пиляками Маточка Тичинки з пиляками. Кеш

Де знаходиться віночок у квітки?

Яскраво забарвлені верхні листки подвійної оцвітини називають пелюстками, вони утворюють віночок. Віночок — внутрішня, найпомітніша частина подвійної оцвітини, яка пристосована для приваблення запилювачів. Віночки квіток різняться забарвленням, формою і кількістю пелюсток, будовою і розмірами. Кеш

Квітка — Вікіпедія Кві́тка — видозмінений укорочений, нерозгалужений пагін з обмеженою здатністю росту, метаморфізованими листками, призначений для запилення, статевого процесу і утворення насіння та плодів, що формується у квіткових рослин. Квітка&nbs;- складна система органів, що забезпечує … See more

Пелюстка

Пелю́стка (лат. pétalum від дав.-гр. πέταλον — «листок», «квітка») — внутрішній листок оцвітини у квітці покритонасінних рослин. У спеціалізованій ботанічній літературі часто вживають синонім листо́чок оцві́тини. Сукупність пелюсток квітки називають віно́чком (лат. corolla) [1] . Пелюстки розташовуються усередині чашечки.

Зміст

Структура [ ред. | ред. код ]

Кількість пелюсток у віночку буває різна. Розвиток пелюсток може бути пов'язаний із вегетативними листками, але у більшості видів вони мають вигляд збільшених стерильних тичинок. Біля основи пелюсток іноді утворюються додаткові структури, які називають приквітками. Як і чашолистки, пелюстки віночка можуть зростатися одна з одною краями або залишатися вільними.

Віночок, як правило, найпомітніша частина квітки, відрізняється від чашечки більшими розмірами, різноманітністю забарвлення та форми. Зазвичай саме віночок визначає зовнішній вигляд квітки. Забарвлення пелюсток віночка визначають різні пігменти: антоціани (рожевий, червоний, синій, фіолетовий), каротиноїди (жовтий, помаранчевий, червоний), антохлор (лимонно-жовтий), антофеін (коричневий). Біле забарвлення пов'язане з відсутністю будь-яких пігментів та відбиттям світлових променів. Чорного пігменту не буває, а дуже темне забарвлення квітів можна отримати зі згущених темно-фіолетових та темно-червоних кольорів. Віночки деяких рослин в ультрафіолетовому світлі виглядають інакше, ніж у видимому — мають різні візерунки, плями, лінії [2] . Все це можуть бачити бджоли, для яких різнозабарвлені в ультрафіолеті ділянки служать детекторами нектару [en] .

Аромат квіток створюють летючі речовини, головним чином ефірні олії, що утворюються в клітинах епідерми пелюсток та листків оцвітини, а у деяких рослин — в осмофорах (особливих залозах різної форми, мають секреторну тканину). Ефірні олії, що виділяються, зазвичай одразу випаровуються.

Роль віночка полягає в залученні комах-запилювачів. Крім того, віночок відбиває частину спектра сонячних променів і, таким чином, вдень охороняє тичинки й маточки від перегрівання, а коли закривається на ніч, то створює камеру, що перешкоджає їх охолодженню або пошкодженню холодною росою. Часто пелюстки, спрямовані донизу, збільшені в розмірах, мають відмінний від інших колір та утворюють «посадковий майданчик» для комах (наприклад, у фіалок, орхідей) або сховища пилку [1] .

Термінологія [ ред. | ред. код ]

Термінологія походить з робіт Карла Ліннея, який ввів її у 1735 році замість колишнього загального терміна Flos («квітка»). Українське слово пелюстка є похідною від слова пелістка, що виникло внаслідок метатези з лепістка, спорідненого з др. лепень.

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ аб Eduard Strasburger (Begr.), Andreas Bresinsky, Christian Körner, Joachim W. Kadereit, Gunther Neuhaus, Uwe Sonnewald: Lehrbuch der Botanik. 36. Auflage. Spektrum Akademischer Verlag, Heidelberg 2008, ISBN 978-3-8274-1455-7, S. 803—804. (нім.)
2. ↑Квітки рослин різних родин в ультрафіолеті[Архівовано 31 травня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)

Література [ ред. | ред. код ]

• Довідник з біології / Т. Л. Богданова, О. В. Брайон, О. В. Данилова та ін. ; За ред. К. М. Ситника. - Київ : Наукова думка, 2003. - С. 67.
• Жизнь растений. В 6 т / Гл. ред. Армен Леонович Тахтаджян. — М. : Просвещение, 1980. — Т. 5. Ч. 1. Цветковые растения/ Под ред. А. Л. Тахтаджяна. — 430 с.
• Етимологічний словник української мови. У 7 томах / Гол. ред. О.С. Мельнчук. — М. : Наукова думка, 2003. — Т. 4. Н-П. — 656 с.

Оцвітина

Оцвíтина, або при́цвітень, або періа́нтій (лат. perianthium) — видозмінені листочки в квітках покритонасінних рослин, які оточують тичинки та маточки. Проста оцвітина має однакові за кольором листочки (тюльпан Tulipa, лілея Lilium, гречка Fagopyrum, лобода Átriplex). Подвійна оцвітина складається з двох частин: зовнішня розчленована, переважно зеленого кольору, невеличка чашечка (лат. cályx); внутрішній, іншого кольору, віночок (лат. corolla) (шипшина Rósa, жовтець Ranúnculus, дзвоники Campánula).

Література [ ред. | ред. код ]

1. (рос.) Оцвітина у Великій радянській енциклопедії.
2. (рос.) «Жизнь растений» в 6-ти томах под редакцией А. Л. Тахтаджяна, главный редактор. чл.-кор. АН СССР, проф. А. А. Федоров М.: «Просвещение», 1974.