Яка будова квітки?

Квітка складається із стеблової частини (квітконіжка і квітколоже), листкової частини (чашолистки, пелюстки) та генеративної частини (тичинки, маточка або маточки). Квітка є апікальним (верхівковим) органом, але при цьому вона може розташовуватися як на верхівці головного пагона, так і бічного.

Що складається осьову частину квітки?

Квітка – це вкорочений пагін квіткових рослин з обмеженим ростом, який є органом насінного розмноження. 2. Осьову частину квітки складають квітконіжка і квітколоже, до яких прикріплені листоподібні органи квітки.

Яка функція та будова квітки?

Квітка – це вкорочений, видозмінений і обмежений у рості пагін, який пристосований до статевого розмноження. Функції квітки: утворення чоловічого (пилок) та жіночого (зародковий мішок) гаметофітів, спор і гамет, запилення, запліднення, формування плодів і насіння. Кеш

Квітка, будова квітки, квітконіжка, квітколоже, оцвітина (чашолистики, пелюстки, чашечка, віночок), тичинки (пиляк, тичинкова нитка), маточка

КВІТКА – видозмінений вкорочений та обмежений в рості пагін, пристосований для утворення статевих клітин та здійснення статевого процесу, який завершується утворенням плоду з насінинами.

Квітка — це орган насінного розмноження квіткових рослин.

БУДОВА КВІТКИ.

Органи квітки: це квітконіжка з квітколожем (осьова частина), оцвітина (покривна частина), тичинки та маточки.

Частини квітки (чашолистики, пелюстки, тичинки і маточки) можуть прикріплюватися до квітколожа по спіралі або по колах, причому в кожному колі звичайно буває 3,4,6 членів), ці особливості будови квітки є сталими ознаками і відіграють роль у класифікації покритонасінних.

Квітконіжка — це стеблова частина квітки, якою вона прикріплюється до стебла пагона (частина стебла, що несе квітку).

Сидячі квітки – квітки без квітконіжок (подорожник, кукурудза, соняшник, конюшина).

Квітконіжка переходить у квітколоже – верхня вкорочена стеблова розширена частина квітконіжки. До нього послідовно прикріплюються: листки оцвітини, тичинки і маточки.

Оцвітина – сукупність видозмінених листочків чашечки і віночка, які оточують тичинки й маточки.

Види оцвітини:

• проста оцвітина утворена тільки пелюстками, усі її листочки подібні за формою та забарвленням (конвалія, тюльпан);

• подвійна оцвітина складається з чашечки і віночка (шипшина, петунія, капуста, левкой);

• відсутня оцвітина, тоді такі рослини називають голими, вони притаманні рослинам, які запилюються вітром (ясен, інжир, верба).

Види простої оцвітини:

• чашоподібна, коли листочки забарвлені в зелений колір, чим нагадують чашолистки (кропива, будяк);

• віночкоподібна з яскраво забарвленими пелюстками (тюльпан, лілія, конвалія).

Чашечка утворюється видозміненими листками - чашолистиками, переважно зеленого кольору.

Види чашечки:

• вільнолиста утворена вільними чашолистиками (капуста, левкой);

• зрослолиста чашечка утворена чашолистиками, які зростаються (шипшина, петунія).

Значення чашечки:

• захищає квітку від несприятливих умов у фазі пуп'янка (бутона);

• у деяких рослин видозміна чашечки сприяє поширенню плодів (череда, кульбаба, лобода тощо).

Віночок - найпомітніша частина квітки, який утворений з пелюсток - видозмінених листочків, забарвлених у різні кольори.

Види віночка:

• вільнопелюстковим з вільними пелюстками (шипшина);

• зрослопелюстковим з пелюстками, що зростаються (картопля, помідори).

Значення віночка:

• захищає тичинки і маточки.

Квітки за симетрією будови:

актиноморфні (від грец. актіс - зірка і морфе - форма), або правильні

можна провести дві і більше осей симетрії, при цьому кожного разу квітка буде розділя­тися на дві рівні половини

жовтець, шипшина, льон, лілія, яблуня, вишня

зигоморфні (від грец. дзигон - пара і морфе), або неправильні

щоб розділити її на дві рівні половини, можна провести тільки одну вісь симетрії

горох, лю­пин, квасоля, соя, біла акація

жодною віссю не можна розділити на дві рівні половини

гладіолус, канна, кінський каштан

Головні частини квітки - тичинки й маточки.

Двостатева квітка має одночасно і тичинки, і маточки (яблуня, первоцвіт).

Одностатева квітка має тільки тичинки або тільки маточки, при цьому одностатеві квітки, які мають лише тичинки, називаються тичинковими, а тільки маточки – маточковими.

Рослини за розміщенням одностатевих квіток:

• однодомні рослини мають тичинкові та маточкові квітки на одній особині (огірки, кукурудза, дуб);

• дводомні рослини мають тичинкові та маточкові квітки на різних особинах (верба, тополя, обліпиха, коноплі).

Нестатева, або стерильна, квітка не має ні тичинок, ні маточок, її яскраве забарвлення приваблює комах-запилювачів до поряд статевих квіток.

Сукупність тичинок називається андроцеєм (від грец. андрос - чоловік і ойкос - дім).

Розміщення тичинок по внутрішньому краю оцвітини.

Кількість тичинок у квітці буває від однієї (у канни) до кількох сотень (у мімози).

Тичинки у квітці можуть бути вільними або зростатися. їх

Будова тичинки.

Типова тичинка має тичинкову нитку (нижня частина) і пиляк (верхня частина).

Довжина тичинкових ниток буває різною.

Пиляк – це верхня розширена частина тичинки, що складається з двох половинок, що з'єднані між собою за допомогою в'язальця.

У пиляку розташовані пилкові гнізда (зазвичай чотири).

У пилкових гніздах формуються пилкові зерна (чоловічі гаметофіти). Сукупність пилкових зерен має назву пилок.

Пилкові зерна містять чоловічі статеві клітини - спермії, що забезпечують процеси запліднення.

Маточка утворюється з одного, двох чи більшої кількості плодолистків – зрослих листочків.

Сукупність плодолистиків у квітці називається гінецеєм (від грец. гіне - жінка і ойкос - дім).

Якщо маточка утворюється з одного плодолистка, гінецей називається апокарпним (від грец. апо - заперечення і карпелум - плодолисток), якщо з двох і більше - ценокарпним (від грец. койнос - спільний і карпелум).

Кількість маточок у різних видів рослин буває від однієї складної (яблуня) до кількох десятків простих (суниця, жовтець).

Будова маточки.

Середня видовжена частина ( у деяких рослин буває декілька стовпчиків або може не бути жодного)

з'єднує між собою приймочку і зав'язь

нижня розширена частина з насінними зачатками

у насінному зачатку утворюється зародковий мішок

У квіткових насінні зачатки заховані в зав'язі, яка становить собою темну вологу камеру зі сприятливими для формування насінних зачатків умовами.

Будова насінного зачатку: кожен насінний зачаток являє собою невеличке тільце на ніжці, оточене одним або двома покривами з отвором – пилковходом, крізь який в багатьох рослин проростає пилкова трубка. У насінному зачатку утворюється зародковий мішок.

Значення зав'язі: добре захищає насінні зачатки від сухості повітряного середовища, до якої насінні зачатки надчутливі.

Зав'язь за розташуванням стосовно покриву квітки :

• верхня – чашолистки, пелюстки, тичинки розміщуються над зав'яззю (помідор, горох, слива, вишня, суниці);

• напівнижня – чашолистки, пелюстки, тичинки зростаються зі стінками у нижній частині зав'язі (бузина).

• нижня – чашолистки, пелюстки, тичинки розміщуються над зав'яззю і зростаються з нею (яблуня, огірок, петрушка, смородина).

ПОЗНАЧЕННЯ БУДОВИ КВІТКИ ФОРМУЛОЮ.

Окремі види частин квітки позначають літерами. Умовні позначення: О — проста оцвітина; Ч — чашечка; В — віночок; Т — тичинки; П — плодолистки (видозмінені листки, які утворюють маточку).

Кількість листків оцвітини, чашолистків, пелюсток, тичинок і плодолистків записують цифрами праворуч від відповідної літери. Для великої або невизначеної кількості використовують позначку безкінечності — ∞.

Якщо частини квітки розташовані колами, то вказують їхнє число у кожному колі з використанням знака «+».

Зростання частин квітки позначають дужками — «()».

Положення зав'язі позначають рискою «—» під числом плодолистків (зав'язь верхня) або над ним (зав'язь нижня).

Приклади формул: квітці тюльпана відповідає формула О ₍₃₊₃₎ Т ₍₃₊₃₎ П ₍₃₎ та квітці шипшини Ч ₍₅₎ В ₍₅₎ Т _(∞) П _(∞)

У науковій літе­ратурі частини квітки у формулах позначають латинськими літерами, а пе­ред формулами особливими позначеннями вказують різноманітні загальні ознаки квіток.

1. Будова квітки

Квітка — це видозмінений укорочений пагін з обмеженим ростом, пристосований для утворення статевих клітин і для розмноження насінням.

Квітконіжка — це стеблова частина квітки, прикріплена до стебла пагона. Квітконіжка буває добре помітною (таку має яблуня), або дуже короткою, майже непомітною — сидячою (таку має подорожник).

Квітконіжка переходить у квітколоже — розширену стеблову частину квітки, до якої прикріплені тичинки, маточки та листки оцвітини.

Чашечка , що складається із чашолистків , найчастіше забарвлених у зелений колір, захищає квітку та її внутрішні частини.

Квітку зовні оточує оцвітина . Оцвітина виконує захисну функцію, до того ж пелюстки можуть приваблювати запилювачів.

Віночок — внутрішня, найпомітніша частина подвійної оцвітини, яка пристосована для приваблення запилювачів. Віночки квіток різняться забарвленням, формою і кількістю пелюсток, будовою і розмірами. Основною функцією віночка є захист генеративних органів квітки під час цвітіння.

У тюльпанів є тільки більш або менш однакові листочки — у них проста оцвітина . У одних рослин листочків простої оцвітини великі і яскраві, наприклад у тюльпана або орхідеї, а в інших, наприклад у ситника, непоказні.

У квітів яблуні є як пелюстки, так і чашолистики — у них подвійна оцвітина .
Крім квітки яблуні подвійну оцвітину мають квітки вишні, капусти, троянди і багато інших рослин.

Квітки деяких рослин не мають розвиненої оцвітини. Наприклад, у квіток верби він нагадує лусочки. Такі квітки називають голими .

Листочки простої оцвітини можуть залишатися вільними ( оцвітина проста роздільнолистна ) або зростатися ( оцвітина проста зрослолистна ).

У квіток з подвійною оцвітиною також можуть зростатися і чашолистики та утворювати при цьому з рослолистну чашечку , і пелюстки — з рослопелюстковий віночок.

Квіти примули, наприклад, мають зрослолистну чашечку і зрослопелюстковий віночок.
У жовтця і вишні квітки мають роздільнолистну чашечку і роздільнопелюстковий віночок.
У дзвоника чашечка роздільнолистна, а віночок — зрослопелюстковий.