віник чи мітла
МІТЛА., и, ж. І. Великий віник, часто прикріплений до довгої палиці.
Як буде по українськи віник?
ВІНИК, а, ч. Зв'язаний жмуток віниччя, лозин, гілок для підмітання долівки, підлоги, обмітання чого-небудь тощо.
Як українською мітла?
МІТЛА́, и, жін. 1. Великий віник, часто прикріплений до довгої палиці. КешСхожі
Скільки коштує віник?
Ціни на Віники та мітли
| Товар | Ціна |
|---|---|
| Віник Сорго сорт А | 109 ₴ |
| Віник сорго 85 см | 110 ₴ |
| Віник 70 см (10765) | 63.14 ₴ |
| Віник лінивий з совком (31878-1) | 271.04 ₴ |
МІТЛА
МІТЛА́., и, ж. І. Великий віник, часто прикріплений до довгої палиці. [Xимка (замітав двір мітлою):] Людям неділя, а тобі нема ні празника, ні неділі в цих хазяїнів (Н.-Лев., II, 1956, 523); Десь чується шурхіт мітли двірника. Доноситься здалеку дзенькіт трамвая… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 8); * Образно. Гітлерівська мітла була дуже густою, мела підряд, з тим розрахунком, щоб виловити і винищити всіх, хто хоч і не був, але міг бути учасником партизанської чи підпільної боротьби з окупантами (Коз., Гарячі руки, 1960, 7); * У порівн. Одна товста гілляка захопила цілий рядок дівчат і, наче мітла, змела їх з полудрабка (Н.-Лев., II, 1956, 31).
◊ [Залі́зною] мітло́ю гна́ти (виганя́ти, ви́гнати, виміта́ти, ви́мести і т. ін.) — рішуче звільнятися від кого-, чого-небудь. — Скільки я вже заходив до кооперативу.. Гвіздки є? Нема! Ремінь є? Нема! Кооператор, кажу. Гнати б отакого кооператора мітлою. (Ковінька, Кутя. 1960, 45); Сильна робітничо-селянська влада придушує всякі білогвардійські змови, влаштовані проти неї. Залізною мітлою виганяє вона зрадників із своїх рядів (Ленін, ЗО, 1951, 5); — А от на звітно-виборчих зборах слід мітлою вимести безвідповідальні ревкомісії (Вишня, І, 1956,437); Під мітлу́ виміта́ти — без залишку, начисто, зовсім забирати, знищувати і т. ін. Насувався голод. а "рятівники" [інтервенти] тим часом під мітлу вимітали всі запаси хліба, що були в порту (Гончар, II, 1959, 35).
2. розм. Те саме, що коме́та. Мітла огненная зійшла. І степ і гори осіяла (Шевч., II, 1963, 362); На вечірньому небі з’явилася велетенська червона мітла (Кач., II, 1958, 442).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 756.
Мітла́, ли, ж.
1) Метла. Ой я тую далекую мітлами помечу, а до сеї близенької соколом полечу. Чуб. V. 26.
8) Раст. = Мітлиця ж. Вх. Пч. І. 8.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 433.
1) великий віник, часто прикріплений до довгої палиці; як і віник, мітла (метіння) символізує чистоту, затишок (передусім у дворі), тому кажуть: «Вимету разком та вивезу візком», «Як мітлою зметено», «Перше свій двір позамітай, а потім чужий»; уособлює зміну хазяїна, порядків: «Всяка (кожна) мітла по-своєму мете», «Нова мітла по-новому мете», «Нова мітла добре замітає, бо за собою нічого не лишає», «Нова мітла чисто мете, а обламається — під лавкою валяється»; асоціюється з нечистою силою, зокрема чортом і відьмою, які нібито літають верхи на мітлі (помелі): «На мітлі літають тільки відьми» (див. ще у М. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки»);
2) народна назва коме́ти (див.); за євангельською легендою, народження Христа було ознаменовано появою комети над Віфліємом — містом, яке вважалося батьківщиною легендарного царя Давида й усієї його династії, до якої, за євангельською традицією, належав нібито Христос; Йосип Обручинк, тобто «заручений» з Дівою Марією, матір’ю Христа, також походив з роду царя Давида, але жив бідняком у Назареті, займаючись теслярством. Над самим Віфлеємом, боком, Мітла огненная зійшла. І степ і гори осіяла (Т. Шевченко); Тільки явиться на небі мітла, то буде війна (П. Чубинський).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 370.