Що належить до вторинного сектору економіки?

До вторинного сектора належать будівництво і виробництво. Вторинний сектор здебільшого використовує як вихідний матеріал продукт первинного сектора і виробляє на основі цієї сировини продукт, призначений для споживання, продажу або використання в інших галузях.

Що таке первинний вторинний та третинний сектор економіки?

Гіпотеза трьох секторів економіки (англ. Sector Theory, Three-Sector Hypothesis) — економічна теорія, що ділить економічну діяльність на три сектори: видобуток сировини (первинний), виробництво (вторинний) і сферу послуг (третинний).

Що належить до третинного сектору економіки?

Приклади

• Послуги громадського харчування
• Фінансові послуги
• Інформаційні послуги (ІТ-консалтинг та ін.)
• Житлово-комунальні послуги
• Побутові послуги
• Послуги оренди
• Інтимні послуги
• Туристичні послуги

Вторинний сектор економіки — Вікіпедія

Вторичный сектор экономики

Вторичный сектор экономики – сектор в трёхсекторной модели экономики, которые включает обрабатывающую промышленность. Он охватывает отрасли, которые производят готовую, пригодную к употреблению продукцию или участвуют в строительстве.

Этот сектор обычно берет продукцию первичного сектора (т.е. сырье) и создает готовую продукцию, подходящую для использования другими предприятиями, для экспорта или для продажи внутренним потребителям (через распределение через третичный сектор). Многие из этих отраслей потребляют большое количество энергии и требуют заводов и оборудования; в зависимости от количества их часто классифицируют как легкие или тяжелые. Они также производят отходы и отходящее тепло, которые могут вызвать экологические проблемы или вызвать загрязнение (см. Отрицательные внешние эффекты). Примеры включают текстильное производство, автомобилестроение и кустарные промыслы.

Общество, существующее в условиях господствующего вторичного сектора экономики, называют индустриальным.

В экономике Западной Европы вторичный сектор всегда господствовал в первой половине XIX века (промышленная революция) и до начала периода после Второй мировой войны. Причиной перехода от экономики первичного сектора к экономике вторичного сектора являлось улучшение техники сельского хозяйства и других добывающих отраслей, что привело к повышению производительности труда. В связи с этим высвободились излишки рабочей силы и ресурсов, которые пошли на развитие промышленности (можно использовать такой образный пример: если раньше крестьянин своим трудом мог прокормить только себя и одного-двух человек, то в связи с ростом урожайности он мог прокормить большую группу людей, которые, таким образом, освобождались от необходимости работать в сельском хозяйстве).

Сектор економіки

Се́ктор еконо́міки — сукупність кількох елементів національної економіки, яким притаманні деякі спільні галузеві, технологічні, організаційно-правові та інші характеристики. Це дозволяє виокремити складових економічної системи і частин народного господарства з теоретичною або прикладною метою.

Існує декілька різних способів розподілу економіки на сектори — за історичним розвитком, за гіпотезою трьох або чотирьох секторів економіки, або за належністю до державного, приватного чи неприбуткового сектору. Баланс між секторами економіки залежить від рівню економічного розвитку.

Зміст

Історичний розвиток [ ред. | ред. код ]

Економіка може включати в себе кілька секторів (також можуть називатися галузями), які розвилися в послідовних фазах:

• Стародавня економіка здебільшого ґрунтувалась на натуральному (прожитковому) сільському господарстві.

• Промислова революція зменшила роль натурального сільського господарства, перетворюючи його в більш обширну та монокультурну форму сільського господарства протягом останніх трьох сторіч. Економічне зростання відбувалося в основному в гірничодобувній промисловості, будівництві та обробній промисловості.

• В економіці сучасних споживчих суспільств такі галузі як послуги, фінанси, і технології — тобто економіка знань — грають все більше значну роль.

Гіпотеза трьох (або п'ятьох) секторів економіки [ ред. | ред. код ]

Згідно з гіпотезою трьох секторів економіки, сучасні економічні системи характеризуються трьома основними сферами діяльності. А гіпотеза п'ятьох секторів економіки поділяє останній сектор на три:

• Первинний сектор економіки: галузі економіки, продукти яких здебільшого є сировиною для інших галузей. До первинного сектора належать сільське господарство, рибальство, лісова промисловість та гірництво. (Наприклад, шахтарі та рибалки це робітники первинного сектору.) До первинного сектора також часто зараховують діяльність, пов'язану зі збором, пакуванням, очисткою і переробкою сировини на місці.

• Вторинний сектор економіки: галузі економіки, що перетворюють сировину на закінчений, готовий до споживання, продукт, наприклад виробництво автомобілів зі сталі або виробництво одягу із тканин. До вторинного сектора належать будівництво і виробництво. Вторинний сектор використовує матеріали первинного сектора і виробляє на основі цієї сировини продукт, призначений для споживання, продажу або використання в інших галузях. Підприємства вторинного сектору зазвичай споживають багато енергії й потребують складних машин.

• Третинний сектор економіки або сфера послуг: включає економічну діяльність, пов'язану з послугами. Поняття послуг охоплює всі види діяльності, що не завершуються виробництвом продукта, але сприяють процесу виробництва, покращуючи продуктивність. До послуг належить фінансова і банкова діяльність, транспорт, оптова і роздрібна торгівля, страхування, інформаційна галузь, медицина, освіта та індустрія розваг тощо. Інформаційні технології часто виокремлюють і включають у четвертинний сектор економіки. У розвинутих країнах третинний сектор економіки найбільший за кількістю працівників і зростає найшвидшими темпами.

Розподіл на п'ять секторів економіки [ ред. | ред. код ]

Деякі теоретики розділяють третинний сектор на два, а то й на три:

• Третинний сектор економіки: галузі економіки, що постачають прямі нескладні послуги як для споживачів, так і для підприємств, такі як роздрібна та гуртова торгівля, житлово-комунальні послуги, догляд за дітьми, кіно і банківські послуги.

• Четвертинний сектор економіки: галузі економіки, пов'язані з послугами для бізнесу, такі як фінансові, юридичні, інформаційні, страхові.

• П'ятинний сектор економіки: галузі економіки, що входять в поняття «економіки знань». Включає в себе послуги населенню, що потребують високого рівня кваліфікації персоналу: освіта, медицина, наукові дослідження та розробки, необхідні для виробництва виробів з природних ресурсів. (Наприклад, лісозаготівельна компанія може досліджувати способи використання частково спаленої деревини таким чином, щоб неушкоджені частини деревини можна було переробити в деревну масу для виробництва паперу.) Інформаційні технології та галузь освіти також включаються в цей сектор.

Державний, приватний та неприбутковий сектори [ ред. | ред. код ]

Інший розподіл секторів включає:

• Державний сектор або публічний сектор
• Приватний сектор, тобто приватний бізнес
• Неприбутковий сектор[en] або соціальний сектор (частіше — «кооперативний», іноді «добровільницький сектор», «громадський сектор»)

Баланс між секторами економіки [ ред. | ред. код ]

Баланс між секторами економіки, за частиною валового продукту економіки або за рівнем зайнятості населення у різних секторах, залежить від рівня економічного розвитку суспільства. Оскільки процес економічного розвитку є далеко не однорідним в різних країнах та місцевостях, баланс між цими секторами сильно відрізняється серед різних регіонів світу, а іноді навіть і серед регіонів однієї країни.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Боярко, І. М. Ефективність фінансів державного сектору економіки в системі управління соціально-економічним розвитком України [Текст]: монографія / І. М. Боярко, Н. А. Дехтяр, О. В. Дейнека. — Суми: Університетська книга, 2013. — 165 с.
• Восколович, Н. А. Экономика, организация и управление общественным сектором [Текст]: учебник / Н. А. Восколович, Е. Н. Жильцов, С. Д. Еникеева ; под ред. Н. А. Восколович. — М. : ЮНИТИ, 2008. — 367 с.
• Гронтковська, Г. Е. Макроекономіка [Текст]: навч. посіб. / Г. Е. Гронтковська, А. Ф. Косік. — К. : ЦУЛ, 2010. — 672 с.
• Гронтковська, Г. Е. Макроекономіка. Практикум [Текст]: навч. посіб. / Г. Е. Гронтковська, А. Ф. Косік. — К. : ЦУЛ, 2011. — 402 с.
• Державне регулювання економіки [Текст]: навч. посіб. / С. М. Чистов, А. Є. Никифоров, Т. Ф. Куценко [та ін.]. — [2-ге вид., доопрац. і доповн. ]. — К. : КНЕУ, 2004. — 440 с.
• Длугопольський, О. В. Теорія економіки державного сектора [Текст]: навч. посіб. / О. В. Длугопольський. — К. : Професіонал, 2007. — 592 с.
• Лучко, М. Р. Контроль у державному секторі економіки [Текст]: навч. посіб. / М. Р. Лучко, Н. М. Зорій, Н. М. Хорунжак ; відп. за вип. М. Р. Лучко. — Тернопіль: ТНЕУ, 2015. — 286 с.
• Макогон, Ю. В. Национализация и приватизация предприятий (Опыт Франции для Украины) [Текст]: монография / Ю. В. Макогон, В. И. Ляшенко. — [2-е изд., испр. и дополн.]. — Донецьк: Ин-т экономики пром-сти, 2009. — 492 с.
• Малий, І. Й. Економіка державного сектора [Текст]: навч. посіб. / І. Й. Малий, М. К. Галабурда. — К. : КНЕУ, 2007. — 280 с.
• Модернізація суспільного сектору економіки в умовах глобальних змін [Текст]: монографія / А. Ф. Мельник, Г. Л. Монастирський, Т. Л. Желюк [та ін.] ; за заг. наук. ред. А. Ф. Мельник. — Тернопіль: Економічна думка, 2009. — 528 с.
• Сухарев, О. С. Структурный анализ экономики [Текст] / О. С. Сухарев. — М. : Финансы и статистика, 2012. — 216 с.
• Экономическая политика государства [Текст]: учеб. пособ. / Ю. Н. Мосейкин, И. И. Маловичко, Е. А. Мукайдех, Н. А. Школяр. — М. : РУДН, 2006. — 146 с.

Посилання [ ред. | ред. код ]