Що можна давати їсти нутрії?

Взимку основним кормом є сіно. Можна згодовувати гілковий корм, трав'яне та хвойне борошно. Із соковитих кормів дають моркву, кормові напівцукрові та цукрові буряки, турнепс. У менших обсягах додають у раціон капусту, капустяний лист, огірки, кабачки, салат, гарбуз, шкурку кавунів.

Скільки триває вагітність нутрії?

Від однієї нутрії можна отримати 2—3 приплоди на рік, зазвичай навесні та влітку. Вагітність триває 127—137 днів; у виводку 4—5, іноді більше. Новонароджені щенята зрячі, покриті шерстю, з прорізаними різцями, можуть бігати, плавати, дуже активні. Важать в середньому 175—250 г.

Коли можна Злучати нутрій?

Якщо самці активні постійно і можуть злучатися із самкою в будь-яку пору року, то в самок активність проявляється періодично через 25—30 днів. Тривалість тічки від 2 до 4 днів. Від однієї нутрії можна отримати 2—3 приплоди на рік, зазвичай весною та літом.

Нутрія

Ну́трія напівводяна [1] (Myocastor coypus) — ссавець, напівводяний гризун із родини щетинцевих (Echimyidae).

Зміст

Назва [ ред. | ред. код ]

Окрім титульної назви нутрія, у літературі також траплялися назви болотя́ний бобер і койпу.

Myocastor: грец. μῦς ‎(μυός) — «миша» + castor [2] . Слово koypu запозичене з мови мапудунґун, якою розмовляють корінні жителі південної та центральної частини Чилі й південної Аргентини [3] . Нутрія: від ісп. nutria, lutria — «нутрія, видра», від лат. lutra — «видра», споріднене з дінд. udrah — «водяна тварина», псл. та укр. видра [4] .

Родинні стосунки [ ред. | ред. код ]

Нутрій разом із родом хутія відносили до родини хутієвих (тепер це підродина у складі родини щетинцевих), пізніше класифікували їх належними до власної підродини у складі родини щетинцевих (Echimyidae), тепер же відносять до власної триби в родині щетинцевих.

Зовнішній вигляд [ ред. | ред. код ]

Зовні нутрія нагадує великого щура. Довжина її тіла досягає 60 см, хвоста — до 45 см, важить нутрія 5—10 кг, рідко 15 кг. Самці більші за самок.

Конструкція тіла в нутрії важка; голова масивна, з непропорційно малими очима та вухами. Кінцівки відносно короткі. Морда тупа, з довгими вібрисами. Колір здорових різців коливається від яскраво-оранжевого до світло коричневого кольору, і тільки у хворих тварин можуть бути білого, або коричневого.

Будова тіла має ряд анатомічних особливостей, пов'язаних із напівводним способом життя. Наприклад, носові отвори в нутрії забезпечені запірними м'язами та можуть щільно закриватися. Губи розділені спереду і щільно змикаються позаду різців, що дозволяє тварині відгризати рослини під водою, не пропускаючи при цьому воду в ротову порожнину. Між пальцями задніх кінцівок (окрім зовнішнього) наявні перетинки. Хвіст в розрізі круглий, майже позбавлений волосся та покритий лускатою шкірою; під час плавання він слугує кермом. Молочні залози та соски (4—5 пар) розташовані в самок високо по боках, що дозволяє годувати малюків під час плавання в воді.

Хутро в нутрії водонепроникне, складається із довгої грубої ості та густого підшерстку коричнюватого кольору. По боках хутро світліше, із жовтим відтінком. На черевці та на боках воно густіше, ніж на спині, що сприяє кращому збереженню тепла в нижній частині тіла. Дорослі нутрії міняють шерсть поступово протягом року; в середині літа (липень — серпень) та взимку (листопад — березень) цей процес сповільнюється. Найкраще запушення в нутрій з листопада по березень.

Поширення [ ред. | ред. код ]

Природний ареал нутрії — Південна Америка, від центральної Болівії та південної Бразилії до Вогняної Землі. Ця напівводна тварина населяє болота, краї озер, повільні потоки, особливо в районах з ви́ринулою або соковитою рослинністю вздовж берегів. Це головним чином низинна тварина, але може досягати 1190 метрів у Андах. Хоча переважно віддає перевагу прісній воді, населення Архіпелагу Чонос в Чилі трапляється в солонуватій і солоній воді. У результаті втечі з хутрових ферм, зараз трапляється в Європі, Азії та Північній Америці [5] .

Нутрія здатна переносити морози до —35 °C, але для проживання в холодному кліматі в цілому не пристосована: під час морозів основним незахищеним органом є хвіст, який може обмерзати, що призводить до зараження та смерті. Під час суворих зим нутрії можуть вимирати в цілих регіонах, але потім при помірно теплих зимах знову розширювати ареал проживання.

Нутрія — чужорідний вид, що трапляється в Україні переважно в місцях штучного утримання й розведення, проте демонструє тенденцію до натуралізації [6] . За даними авторів статей «Дніпро» і «Південний Буг» Вікіпедії, її популяції є в цих ріках.

Спосіб життя та живлення [ ред. | ред. код ]

У природних умовах активна в основному вночі. Живиться нутрія кореневищами, стеблами та листям очерету та рогозу. Додатковий корм складає водяний горіх, латаття, рдесник. Тваринні корми (п'явок, молюсків) їсть рідко, виключно при нестачі рослинних.

Нутрія веде напівкочівний спосіб життя, залишаючись на місці при наявності кормів та прихистку. Відпочиває і виховує потомство у відкритих гніздах, які влаштовує на купинах та в густих заростях із зігнутих стебел очерету та рогозу. Але в крутих берегах риє нори — від простих тунелів до складних систем ходів. Схованку нутрії також можна знайти по стежинках, які тваринки протоптують на місці свого проживання. Живуть нутрії групами по 2—13 особини, які складаються із дорослих самиць, їхнього потомства та самця. Молоді самці живуть поодинці.

Нутрія чудово плаває та пірнає. Під водою може знаходитися до 10 хвилин. У спекотні дні вона менш рухлива і зазвичай переховується в тіні. До проживання в напівзамерзлих водоймах не пристосована — не будує житла, яке б захищало від холоду і хижаків, не запасає на зиму кормів, як це робить бобер, ондатра та інші гризуни. Нутрія також погано орієнтується під льодом, пірнувши в ополонку, може не знайти виходу назад і помирає.

В нутрії добре розвинений слух — вона насторожується навіть при невеликому шарудінні. Хоч нутрія здається неповороткою тваринкою, вона доволі швидко бігає скоком, але швидко втомлюється. Зір та нюх розвинені гірше.

Розмноження [ ред. | ред. код ]

Нутрія здатна розмножуватися цілий рік і при цьому досить плодовита. Якщо самці активні постійно і можуть злучатися із самицею в будь-яку пору року, то в самиць активність проявляється періодично через 25—30 днів. Тривалість тічки від 2 до 4 днів. Від однієї нутрії можна отримати 2—3 приплоди на рік, зазвичай навесні та влітку.

Вагітність триває 127—137 днів; у виводку 4—5, іноді більше. Новонароджені щенята зрячі, покриті шерстю, з прорізаними різцями, можуть бігати, плавати, дуже активні. Важать в середньому 175—250 г. Виховуванням потомства займається тільки самиця. Молочне вигодовування продовжується до 8 тижнів; у віці 3—7 місяців настає статева зрілість. Тривалість життя нутрій 6—7 років.

Розведення нутрій та екологічний вплив [ ред. | ред. код ]

Хутро нутрії з видаленими остюками високо ціниться. Нутрія є об'єктом розведення на тваринницьких господарствах та на фермах. Утримують її головним чином в клітках, які складаються із домівки з видовженим вигулом та басейном з водою. Користуються також напіввільним (у вольєрах) та вільним утриманням. Тваринницькі господарства розводять нутрій не тільки стандартного коричневого забарвлення, а й кольорових — білих, чорних, рожевих, бежевих, золотистих та інших. Забивають їх на шкурку у віці 8—9 міс. М'ясо нутрії їстівне, пісне і з низьким вмістом холестерину, хоча стабільний ринок попиту сформувався тільки в Японії.

Відомі 6 підвидів нутрії, один із яких, Myocastor coypus bonariensis, що проживає в субтропіках, був акліматизований у багатьох країнах світу. Перші ферми для розведення нутрій були засновані в кінці XIX—початку XX ст. в Аргентині; пізніше їх завезли до США, Європи та Азії. В СРСР нутрії з'явилися в 1930—1932 роках, і з 1930 по 1963 р. в південних районах Радянського Союзу було випущено 6270 особин. Акліматизація удалась на Закавказзі в районі Ленкорані, в басейні Нижньої Кури в Грузії, а також в південному Таджикистані.

Нутрія швидко приручається. У країнах колишнього Радянського Союзу ця тварина й досі вирощується на присадибних ділянках. Її також можна утримувати як кімнатну тварину.

У деяких країнах дикі нутрії вважаються тваринами-шкідниками. Це відбулося в країнах та місцевостях, де розведення нутрій виявилося нерентабельним (наприклад у зв'язку зі зниженням попиту на хутро), і в результаті ферми закрилися. Але частині тварин вдалося втекти й вони почали розмножуватися в дикому середовищі. Вони знищують водну рослинність, шкодять зрошувальним системам, дамбам та підривають річкові береги. Також відбувається витіснення місцевих тварин через трофічну конкуренцію.

У Європейському Союзі включено до списку чужорідних інвазивних видів [7] .

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 216.
2. ↑Palmer, T.S.Index generum mammalium: a list of the genera and families of mammals. — Washington : U.S. Government Printing Office, 1904. — С. 438.
3. ↑Editors of the American Heritage Dictionaries. Spanish Word Histories and Mysteries: English Words That Come From Spanish. — Boston, New York : Houghton Mifflin Harcourt, 2007. — С. 80. — ISBN 054735021X.
4. ↑Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К . : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — С. 120. — ISBN 966-00-0590-3.
5. ↑ D'Elia G. (1999). Myocastor coypus. Animal Diversity Web . Процитовано 13.10.2017 .
6. ↑ Загороднюк І. Дистанційна діагностика великорозмірних коловодних ссавців України // Праці Теріологічної Школи. — 2012. — Вип. 11 . — С. 58–62 .
7. ↑Invasive Alien Species of Union concern

Нутрия

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 4 мая 2023 года; проверки требуют 2 правки.

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 4 мая 2023 года; проверки требуют 2 правки.

Вызывающие наименьшие опасения
IUCN 3.1 Least Concern: 14085

Родовое название Myocastor происходит от др.-греч. μυο- +κάστωρ «мышебобр». Видовое название coypus — от исп. coipú < мап. koypu «нутрия».

Внешний вид [ править | править код ]

Внешне нутрия напоминает большую крысу. Длина её тела до 60 см, хвоста — до 45 см, весит нутрия 5-12 кг [7] . Самцы крупнее самок.

Телосложение у нутрии тяжёлое; голова массивная, с непропорционально маленькими глазами и ушами. Конечности относительно короткие. Морда тупая, с длинными вибриссами. Резцы ярко-оранжевого цвета.

Строение тела имеет ряд анатомических особенностей, связанных с полуводным образом жизни. Например, носовые отверстия у нутрии снабжены запирательными мышцами и могут плотно закрываться. Губы разделены впереди и плотно смыкаются позади резцов, что позволяет нутрии отгрызать растения под водой, не пропуская при этом воду в ротовую полость. Между пальцами задних конечностей (кроме наружного) имеются перепонки. Хвост в сечении округлый, почти лишён волос и покрыт чешуйчатой кожей; при плавании он служит рулём. Молочные железы и соски (4-5 пар) расположены у самок высоко на боках, что позволяет детёнышам кормиться, находясь в воде.

Мех у нутрии водонепроницаемый, состоит из длинной грубой ости и густого извитого подшёрстка коричневатого цвета. На боках мех светлее, с жёлтым оттенком. На брюшке и на боках он гуще, чем на спине, что способствует лучшему сохранению тепла в нижней части тела. Взрослые нутрии меняют шерсть постепенно в течение года; в середине лета (июль — август) и зимой (ноябрь — март) этот процесс замедляется. Лучшее опушение у нутрий с ноября до марта.

Распространение [ править | править код ]

Естественный ареал нутрии ограничен южной половиной Южной Америки от Боливии и южной Бразилии до Огненной Земли. Она была акклиматизирована во многих странах Европы и Северной Америки; в Африке не прижилась. В СССР акклиматизация нутрии удалась в Закавказье, Киргизии и Таджикистане. Ареал расширяется или уменьшается в зависимости от тёплой или холодной зимы. В некоторых случаях морозные зимы приводили к полному исчезновению нутрии, например, в Скандинавии и северных штатах США в 1980-е годы [8] .

Образ жизни и питание [ править | править код ]

Мех нутрии с удалённой остью высоко ценится. Нутрия является объектом промысла и разведения в звероводческих хозяйствах и на фермах. Содержат её главным образом в клетках, которые состоят из домика с удлинённым выгулом и бассейна с водой. Применяют также полувольное (в вольерах) и вольное содержание. Звероводческие хозяйства разводят нутрий не только стандартной коричневой окраски, но и цветных — белых, чёрных, розовых, бежевых, золотистых и др. Забивают их на шкурку в 8-9 мес. Нутрию также разводят ради мяса. Средняя продолжительность жизни нутрий — 6-8 лет.

Известно 6 подвидов нутрии, один из которых, Myocastor coypus bonariensis, живущий в субтропиках, был акклиматизирован во многих странах мира. Первые фермы по разведению нутрий были основаны в конце XIX—начале XX веков в Аргентине; позднее их завезли в США, Европу и Азию. В СССР нутрии появились в 1930—1932 годах, и с 1930 по 1963 годы в южных районах Советского Союза было выпущено 6270 зверьков. Акклиматизация удалась в Закавказье в районе Ленкорани, в бассейне Нижней Куры в Грузии, а также в южном Таджикистане.

Мясо нутрии съедобное, постное и с низким содержанием холестерина, хотя стабильный рынок спроса сформировался только в Японии. В ряде стран дикие нутрии считаются животными-вредителями, уничтожающими водную растительность, вредящими оросительным системам, дамбам и подрывающими речные берега.

Нутрию возможно приручить и содержать в качестве домашнего животного.

Примечания [ править | править код ]

1. ↑ 123Соколов В. Е. Пятиязычный словарь названий животных. Латинский, русский, английский, немецкий, французский. 5391 назв. Млекопитающие. — М. : Русский язык, 1984. — С. 199. — 10 000 экз. — ISBN 5-200-00232-X.
2. ↑Брандт Э. К.Болотный бобр // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. , 1890—1907.
3. ↑Galewski T., Mauffrey J.-F., Leite Y. L. R., Patton J. L., Douzery E. J. P. Ecomorphological diversification among South American spiny rats (Rodentia; Echimyidae): a phylogenetic and chronological approach (англ.) // Molecular Phylogenetics and Evolution : journal. — 2005. — Vol. 34 , iss. 3 . — P. 601—615 . — ISSN1055-7903. — doi:10.1016/j.ympev.2004.11.015. — PMID 15683932.
4. ↑Upham N. S., Patterson B. D. Diversification and biogeography of the Neotropical caviomorph lineage Octodontoidea (Rodentia: Hystricognathi) (англ.) // Molecular Phylogenetics and Evolution : journal. — 2012. — Vol. 63 , iss. 2 . — P. 417—429 . — ISSN1055-7903. — doi:10.1016/j.ympev.2012.01.020. — PMID 22327013.
5. ↑Fabre P.-H., Galewski T., Tilak M. K., Douzery E. J. P.Diversification of South American spiny rats (Echimyidae): a multigene phylogenetic approach(англ.) // Zoologica Scripta : journal. — 2013. — Vol. 42 , iss. 2 . — P. 117—134 . — ISSN1463-6409. — doi:10.1111/j.1463-6409.2012.00572.x. Архивировано 4 июня 2021 года.
6. ↑Fabre P.-H., Vilstrup J. T., Raghavan M., Sarkissian C. der, Willerslev E.Rodents of the Caribbean: origin and diversification of hutias unravelled by next-generation museomics(англ.) // Biology Letters : journal. — 2014. — Vol. 10 , iss. 7 . — P. 20140266 . — ISSN1744-957X. — doi:10.1098/rsbl.2014.0266. — PMID 25115033. Архивировано 22 июля 2021 года.
7. ↑ Нутрия / Н. К. Верещагин, Н. П. Хронопуло // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров . — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.
8. ↑Carter, Jacoby; Billy P. Leonard. A Review of the Literature on the Worldwide Distribution, Spread of, and Efforts to Eradicate the Coypu (Myocastor coypus) // Wildlife Society Bulletin. — 2002. — Vol. 30, № 1 . — P. 162–175.

Литература [ править | править код ]

• Брандт Э. К.Болотный бобр // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. , 1890—1907.
• Верещагин Н. К. Болотный бобр (нутрия), его разведение и промысел в водоемах Закавказья. — Баку: изд-во АН Азербайджанской ССР, 1950. — 145 с.
• Sandro Bertolino, Aurelio Perrone, and Laura Gola «Effectiveness of coypu control in small Italian wetland areas» Wildlife Society Bulletin Volume 33, Issue 2 (June 2005) pp. 714–72.
• Carter, Jacoby and Billy P. Leonard: «A Review of the Literature on the Worldwide Distribution, Spread of, and Efforts to Eradicate the Coypu (Myocastor coypus)» Wildlife Society Bulletin, Vol. 30, No. 1 (Spring, 2002), pp. 162–175.
• Carter, J., A.L. Foote, and L.A. Johnson-Randall. 1999. Modeling the effects of nutria (Myocastor coypus) on wetland loss. Wetlands 19(1):209-219
• Lauren E. Nolfo-Clements: Seasonal variations in habitat availability, habitat selection, and movement patterns of Myocastor coypus on a subtropical freshwater floating marsh. (Dissertation) Tulane University. New Orleans. 2006. ISBN 0-542-60916-9
• Sheffels, Trevor and Mark Systma. «Report on Nutria Management and Research in the Pacific Northwest» Center for Lakes and Reservoir Environmental Sciences and Resources, Portland State University. December 2007. Available on-line: [1]