Де краще поставити кактус?

Кактуси люблять добре освітлені місця, тому їм підійдуть східні та південні підвіконня. Влітку можна виставити їх на балкон. Взимку при інтенсивному опаленні потрібно стежити, щоб біля кактусів не пересихало повітря. Зима – період спокою для цих рослин, тому їх навіть можна поставити десь у тіні. Кеш

Скільки раз потрібно поливати кактус?

У зимовий час полив можна повністю припинити, а ось навесні і влітку потрібно поливати раз на 2 тижні. Кількість води залежить від розміру кактуса і горщика. Коли кактус цвіте, він потребує постійного поливу, але все одно тільки тоді, коли земля буде сухою.

Що треба зробити щоб кактус зацвів?

У спекотні дні ця рослина має потребу у воді так само сильно, як і інші кімнатні квіти. Домогтися цвітіння можна тільки від кактуса, що перебуває у постійному зростанні. Якщо він не буде отримувати достатньої кількості корисних речовин, то всі його сили будуть йти на підтримку життєздатності.

Як правильно доглядати кактус: корисні поради

Незважаючи на стійкість до різних несприятливих умов, кактуси також можуть хворіти і засихати. Не кожен квітникар, який має кілька десятків листяних рослин, зуміє правильно доглядати і за кактусом. Помилки в догляді в кращому випадку призведуть до того, що рослина не цвістиме, а в гіршому – до загибелі. Розповідаємо про нюанси вирощування домашніх кактусів.

Догляд за кактусовими рослинами залежить від їх різновиду. Рослини, які ми звикли називати кімнатними кактусами, – це пустельні кактуси. Також є лісові кактуси, які часом на кактуси і не схожі – наприклад, той же зігокактус, або шлюмбергера. Їхній догляд відрізняється, і в цьому матеріалі ми говоритимемо саме про пустельні кактуси.

Вибір місця

Кактуси люблять добре освітлені місця, тому їм підійдуть східні та південні підвіконня. Влітку можна виставити їх на балкон. Взимку при інтенсивному опаленні потрібно стежити, щоб біля кактусів не пересихало повітря. Зима – період спокою для цих рослин, тому їх навіть можна поставити десь у тіні. Якщо кактус став рожево-лілового відтінку – світла йому забагато, якщо ж він виструнчився і зблід – замало.

Також кактуси не люблять, коли змінюють їх місце розташування. Щоб точно знати, якою стороною до світла він стояв, можна зробити позначки на горщиках. Ні в якому разі не чіпайте і не крутіть горщик з розквітаючим кактусом або тим, який набирає бутони: квіти обсипляться, а бутони переродяться. Після цвітіння необхідно прибрати висохлі і відцвілі бутони, оскільки вони можуть почати гнити і на рослині, і впавши на землю в горщику.

Для поливу варто використовувати теплу відстояну або прокип’ячену воду. Навесні та влітку кактус потрідно поливати щодня чи раз на два дні, восени – раз на 5-7 днів, взимку – раз на 7-12 днів. Чим холодніше повітря, тим рідшого поливу потребує кактус. Коли рослина хворіє, її теж потрібно рідко поливати.

Поливати кактуси можна двома способами: зверху або через піддон з водою, але перед кожним поливом ґрунт повинен повністю просохнути. При поливі варто слідкувати, щоб волога не потрапила на стовбур, оскільки від цього він може загнити.

Підживлення

Підживлення не можна робити взимку під час періоду спокою, це варто робити лише з настанням періоду вегетації навесні до періоду спокою у вересні.

Якщо ви бачите, що кактус переріс свій горщик, його потрібно пересаджувати. Це варто робити з початком періоду вегетації – навесні. Перед пересадкою за два-три дні кактус перестають поливати – тоді земля легко обсипається з коренів.

Молоді кактуси я пересаджують щороку, а старі (3-4-річні) – раз на кілька років. Новий горщик повинен бути на 1 см більший за попередній, проте загалом його розмір залежить від розміру кореневої системи рослини. Якщо у кактуса коротке коріння – вибирайте низький горщик, якщо довге – глибокий. У дні обов’язково має бути отвір для зливу зайвої води.

Найкраще кактус росте в земельній суміші, в яку входить промитий річковий пісок, листова земля, деревне вугілля та торф. Її готову можна придбати в магазинах, а можна і приготувати самостійно. Субстрат має бути розсипчастим та рихлим, слабокислим і з правильним хімічним складом органіки та мінералів. На дно кладуть трохи дренажу. Під час пересадки мляві, неживі і загнилі корінці відрізають, залишають тільки свіжі, міцні. Всі зрізи присипають вугільним порошком.

Розмноження кактусів

Розмноження кактусів відбувається вегетативно (відростками) або з насіння. Перший спосіб досить простий, ним користується більшість любителів кактусів. Для вегетативного розмноження беруть «діток» (живці) дорослих рослин і вкорінюють. У них є, як у всіх південних рослин, зачатки корінців, тож вони легко приживаються.

З насіння кактуси вирощувати важче. Куплене в магазині насіння дезінфікують у розчині марганцівки, потім викладають на шар землі до 1 см. Земля повинна бути постійно вологою, тому її потрібно прикрити склом або плівкою – це створить відповідні умови для проростання насіння. Деякі форми кактусів можуть прорости через день, а іншим може знадобитися місяць.

Цікаві факти про кактуси

Що ми знаємо про кактуси? Якщо поставити таке питання, то практично кожен з нас відповість, що це колюча рослина, що росте в жарких пустелях або підвазонниках. В своїй же статті ми хочемо поділитися з вами кількома цікавими фактами про ці загадкові рослини.

• На Землі існує понад 2,5 тисяч видів кактусів.

• В 1956 році світовий рекорд з уколів кактусовими голками поставив один бразилець. За 15 секунд в його тілі виявилося 267 голок.

• Найбільш популярним кондитерським виробом в Мексиці є зацукровані скибочки кактуса Melocactus oaxacensis. Цю рослину так і називають - «цукерковий кактус».

• Традиційні аргентинські барабани bombo leguero роблять із стебел великих кактусів.

• Існує думка, що кактуси здатні поглинати електромагнітне випромінювання. Насправді це не доведено. Зате те, що кактусові колючки іонізують повітря - науковий факт.

• Раніше латиноамериканські медики використовували стерилізовані кактусові голки, щоб зашивати рани.

• Кактусів чомусь дуже бояться собаки та вовки. Перші поселенці на Дикому Заході висаджували кактуси навколо своїх будинків і господарських будівель, щоб захиститися від койотів.

• У Монте-Карло існує кактусовий сад. У ньому представлені сотні видів кактусів, що ростуть під відкритим небом прямо на березі Середземного моря. Цей сад - єдиний в світі, іншого такого немає.

• Зараз з кактусів виробляють мило, шампунь, вітаміни, солодощі, спирт, лікер та інше. Відходи виробництва йдуть на корм великій рогатій худобі.

• Всупереч поширеній думці, текілу женуть не з кактусів, а з блакитної агави. Агава, звичайно, теж колюча, але кактусом не є.

• Південноамериканські осли в процесі еволюції навчилися збивати копитами голки з кактусів, щоб без проблем їх їсти. Їх європейські побратими цього не вміють.

• У записках Христофора Колумба є опис того, як американські індіанці їли диню. Як виявилося пізніше, Колумб помилився: насправді аборигени їли кактус.

• Кактуси виду Neowerdermannia/ Weingartia настільки смачні в печеному вигляді, що в Парагваї і Болівії вже майже не зустрічаються – місцеві жителі їх просто-напросто з'їли.

• Древні греки словом «кактос» називали будь-яку колючу рослину. Від нього і походить сучасне слово «кактус», придумане Карлом Ліннеєм.

• Корови, які харчуються кактусами, дають більше молока. Мексиканські фермери це добре знають і годують своїх корівок опунціями, очищеними від голок. Доходить до того, що навколо ферм не залишається жодного кактуса і доводиться привозити їх здалеку.

• Самі маленькі кактуси – блоссфельдії. Досягають всього 1-3 см у висоту. Зате найбільші – гігантські каліфорнійські цереус – виростають до 20 м. В їх стеблах міститься до 2 тонн чистої прісної води. Найбільший зареєстрований цереус доріс до 24 м. Цій рослині на момент вимірювання виповнилося 150 років.

• Органічний барвник - кошеніль, отримували з однойменних комах, що паразитують на кактусах-опунціях. Оскільки ця червона фарба дуже цінувалася, то існували навіть особливі кактусові плантації, де кошеніль розводили на 20-50 тисяч кактусів. До речі, довгий час існував міф, що саме цей барвник надає коричневий колір «Кока-Колі».

• Кактуси-опунції трохи не знищили австралійське тваринництво. Їх завезли до Австралії з Бразилії. Австралійський ґрунт припав кактусам за смаком, і вони розсіялися по всій території континенту. Худоба їла опунції, а потім гинула через те, що неперетравлені голки рвали кишечник і шлунок. Врятувати країну від «навали» кактусів вдалося за допомогою аргентинської молі - комахи, що поїдає опунції. Цього шкідника спеціально завозили в Австралію і розпилювали з літаків. Через пару років моль вирішила проблему з опунціями, за що їй був поставлений пам'ятник у містечку Бунарг.

• З коренів пейотлевого кактуса (він же Лофофора Вільямса) шамани мексиканських індіанців робили галюциногенний напій, який дозволяв увійти в глибокий транс. Мескалін, який в ньому міститься, є одним з найсильніших психоделіків. Процес вживання пейотлевих кактусів описав у своїх книгах Карлос Кастанеда. Зараз вирощування лофофоры Вільямса заборонено в більшості країн світу. Цікаво, що, коли Мексика була іспанською колонією, інквізиція жорстоко переслідувала «кактусоїдів» і спалювала їх на вогнищах. До наших часів у повчанні священиків-місіонерів зустрічаються два питання, які вони повинні були задавати індіанцям на сповіді: «Не куштував ти людської плоті?» і «Не куштував ти стебел пейотль?» Багато племен латиноамериканських індіанців досі обожнюють лофофору. Наприклад, вони вважають, що при зустрічі з цією рослиною, потрібно обов'язково привітатися, інакше кактус образиться і наведе порчу.