Хто вирощує культурні рослини?

Плодоовочівник – це фахівець сільського господарства, який займається вирощуванням рослин. Кеш

Для чого людина вирощує культурні рослини?

Культурні рослини — рослини, вирощувані людством для отримання харчових продуктів, кормів в сільському господарстві, ліків, промислової та іншої сировини, інших цілей в задоволенні потреб людини.

Що належить до культурних рослин?

Культурні рослини- це рослини, які посадила, виростила людина.

Культурні рослини — Вікіпедія Класифікація культурних рослин: Декоративні рослини (троянда)Зернові та хлібні злаки (рис, кукурудза, пшениця)Бобові (квасоля, соя)Крохмалоносні (батати, картопля)Цукроносні (цукровий буряк)Олійні культури (соняшник)Волокнисті (конопля)Баштанні … See more

Презентація "Культурні рослини"

розширити знання учнів про культурні рослини та їх походження; учити практично розпізнавати культурні рослини; дати поняття про значення культурних рослин в житті людини; розвивати пізнавальну активність, спостережливість, інтерес до пізнання світу культурних рослин; виховувати любов до природи, дбайливе ставлення до їх багатств, інтерес до пізнання природи і захоплення тим яке воно досконале;

Культурні рослини

КУЛЬТУ́РНІ РОСЛИ́НИ – рослини, які вирощує людина для задоволення своїх потреб. Світ. фонд К. р. тривалий час є постійним: окультурено понад 2,5 тис. видів, але 99 % оброблюваних земель займають не більше 1 тис. з них, осн. масу рослин. продуктів харчування для людей дають 20 видів. За даними Продовол. та с.-г. організації ООН, на половині площ вирощу­ють 8 видів (пшениця, кукурудза, рис, ячмінь, сорго, просо, овес, жито). Майже всі сучасні К. р. окультурено за кілька (понад 6) тисячоліть до н. е. (найдавніші з них – кукурудза, банан, кунжут, гарбуз, кокосова пальма, полба, ячмінь, боби, цибуля, тютюн, картопля, рис, горох, цукр. тростина), деякі рослини (цукр. буряк, каучуконосна гевея, хінне дерево) – за н. е. Як правило, у межах родів окультурено декілька видів. Більшість К. р. виведено в результаті штуч. добору. Деякі К. р. походять від дикорослих видів, але самі у такому вигляді не трапляються (є й такі, що досі ростуть і в дикому стані); інші – створ. людиною шляхом штуч. гібридизації. Найціннішим нац. надбанням є дикорослі види яблуні, груші, сливи, черешні, які впродовж віків певною мірою були залучені до селекції культур. сортів. Україна не належить до генет. центру пшениці, однак є декіль­ка локалітетів поширення диких пшениць, котрі були вихідними для сучас. сортів. Залучення у культуру нових рослин (інтродукція рослин) триває, воно ґрунтується на фундам. досягненнях біології, зокрема генетики та молекуляр. генетики. К. р. відзначаються великою різноманітністю сортів. На відміну від диких рослин, їм властиві особливі риси. Як правило, К. р. не мають природ. ареалу, але поширені на різних континентах, незалежно від місця ви­никнення. Природна еволюція у К. р. замінена селекцією, під час якої використовують мутації, спонтанну і штучну гібридизації та поліплоїдію. К. р. втратили засоби поширення, часто обмежені й їхні адаптац. властивості, тому існують вони завдяки вирощуванню. Для них характерні збільшення розмірів та знижена мінливість (полімор­фізм) тих частин, які мають госп. значення. Постій. обмін генет. матеріалом між формами К. р. призводить до зміни ознак, що ускладнює їхню систематику. Для задоволення потреб людини у рослин. продукції, які постійно зростають, необхідно збільшувати посіви або виводити форми К. р. з високими продуктивністю і якістю продукції.

Літ.: Культурная флора СССР: В 22 т. Ленинград, 1935–90; Вавилов Н. И. Избран­ные труды. Т. 1–5. Москва; Ленинград, 1959–65; Вульф Е. В., Малеева О. Ф. Мировые ресурсы полезных растений: Справоч. Ленинград, 1969; Жуковский П. М. Культурные растения и их сородичи. Ленинград, 1971; Бурда Р. І., Придатко В. І. Розповсюдженість та кількість диких родичів головних культурних рослин // Агробіорізноманіття України: теорія, методологія, індикатори, приклади. Кн. 2. К., 2005.

1. Культурная флора СССР: В 22 т. Ленинград, 1935–90;
2. Вавилов Н. И. Избран­ные труды. Т. 1–5. Москва; Ленинград, 1959–65;
3. Вульф Е. В., Малеева О. Ф. Мировые ресурсы полезных растений: Справоч. Ленинград, 1969;
4. Жуковский П. М. Культурные растения и их сородичи. Ленинград, 1971;
5. Бурда Р. І., Придатко В. І. Розповсюдженість та кількість диких родичів головних культурних рослин // Агробіорізноманіття України: теорія, методологія, індикатори, приклади. Кн. 2. К., 2005.