Як називаються хвойні дерева?

Широко відомі хвойні породи дерев — сосна, ялина, ялиця, кипарис, кедр, тис, секвоя, модрина. У дикій природі хвойні дерева ростуть по всій нашій планеті.

Що виділяють хвойні?

Хвойні рослини мають велике значення в природі. Разом із іншими зеленими рослинами вони утворюють органічні речовини, поглинають вуглекислий газ із повітря і виділяють кисень.

Де ростуть хвойні дерева?

Найбільші хвойні ліси ростуть у північних регіонах земної кулі, зокрема у Сибіру, Північній Америці та Скандинавії.

Хвойні дерева (хвойники): фото та назви, опис, види, список Хвойні карликові дерева і чагарники досить невибагливі, легко приживаються в будь-яких регіонах України: на півдні, Уралі, в Пермському краї. Але, щоб навіть зима фарбувалася яскравими ...

Хвойні

Хво́йні (Pinophyta, Pinopsida) — найбільш чисельні й поширені сучасні голонасінні рослини. Це підвідділ та клас відділу клади судинних рослин. Це найпоширеніші представники даного відділу царства рослин, що мають найбільше економічне значення. Широко відомі хвойні породи дерев — сосна, ялина, ялиця, кипарис, кедр, тис, секвоя, модрина.

У дикій природі хвойні дерева ростуть по всій нашій планеті. У деяких фітоценозах вони посідають чільні позиції, приміром, у тайзі. Група хвойних рослин є найдавнішою з тих, що існують нині. Викопні рештки вимерлих хвойних рослин належать до кам'яновугільного періоду палеозойської ери. Вік решток ближчих до нас за часом рослин оцінюють у 60–120 млн.

Зміст

Опис [ ред. | ред. код ]

За зовнішнім виглядом — це дерева й кущі різних розмірів: від карликових сосен заввишки в 1 метр до стометрових велетнів секвой — найвищих у світі хвойних рослин.

Особливістю будови більшості видів хвойних є те, що їхнє зазвичай вічнозелене листя має вигляд голок чи рідше лусочок. Такі листки називають хвоєю, звідки й походить назва класу. Голки-листя на поперечному розрізі округлі або ребристі, як у сосни або ялини; можуть нагадувати плоскі довгасті луски, наприклад, у тиса, туї, кипариса. Завдяки невеликій площі листків та особливостей їхніх продихів, узимку практично повністю припиняється випаровування води. Продихи занурені в товщу тканини листка, а в деяких рослин у зимовий період закриваються воском. У більшості хвойних листки темно-зеленого кольору і розташовані на гілках по спіралі, що забезпечує краще уловлювання розсіяного сонячного світла в помірних широтах і північних районах, у густому лісі в затінку інших рослин.

У корі та деревині хвойних рослин є безліч канальців, заповнених густою рідиною зі специфічним запахом — хвойною смолою. Їх називають смоляними ходами. При ушкодженні стовбура в цьому місці з'являються краплини смоли — і рана швидко затягується. У стовбурі хвойного дерева добре виражені річні кільця приросту. Коренева система хвойних стрижнева, причому є великий стрижневий корінь, що розвивається з первинного та зберігається все життя рослини. Бічні корені тонкі й короткі, містять мікоризу.

Характерним для більшості хвойних є верхівковий ріст. Гілки цих рослин розміщуються кільцями, причому щороку утворюється одне кільце, або так звана «мутовка». За кількістю цих кілець можна підрахувати вік рослини. Хвойні мають один або два типи пагонів. У більшості хвойних листки багаторічні, але в деяких видів вони опадають щорічно.

Розмноження [ ред. | ред. код ]

Більшість хвойних (чатинних, глицевих) є однодомними рослинами (на одній рослині розташовані чоловічі та жіночі шишки, в яких формуються відповідно пилкові зерна та сім'язародки). Шишки — це вкорочені видозмінені пагони, листя яких трансформувалися в луски. У більшості хвойних наприкінці весни в чоловічих шишках формуються мікроспори (Див. також Спорофіт), які вітром переносяться на жіночі шишки. У деяких видів (наприклад, у сосни) луски на жіночих шишках розходяться, а насіннєві зародки виділяють краплини липкої рідини, до яких приліплюються принесені вітром пилкові зерна. Після запилення луски шишки змикаються, шишка закривається, і пилкове зерно проростає пилковою трубкою, що досягає за певний час яйцеклітини. При злитті спермія з яйцеклітиною відбувається запліднення. Із зиготи утворюється зародок насінини. У зрілої насінини хвойної рослини зародок складається з зародкового корінця, стеблинки та різної кількості сім'ядоль у різних рослин. Після дозрівання насіння жіночі шишки розкриваються, насіння висипається. При потраплянні в сприятливі умови насіння проростає.

Значення [ ред. | ред. код ]

Ландшафтне, водоохоронне та господарське значення хвойних важко переоцінити. Ці рослини переважають на величезних просторах суходолу, формуючи хвойні або мішані ліси, в яких ростуть хвойні та листяні рослини. Хвойні дерева є цінними постачальниками «м'якої» деревини й продуктів її перероблення (паперу, скипидару, каніфолі, гарбників тощо). Деревина хвойних не має жорстких волокон, широких пор і просякнена смолою, чим відрізняється від деревини квіткових рослин. Деякі хвойні вирощують як декоративні рослини. Насіння пінії додають до солодощів. Хвою, шкаралупу й живицю сосни кедрової європейської використовують у медицині, а з насіння її виробляють замінники вершків і молока. Насіння (так звані «кедрові горішки») Сибірського кедра вживають до їжі, готують з нього рослинні вершки й молоко, а також олію. Смолою ж дерева гоять рани та опіки.

Класифікація [ ред. | ред. код ]

Клас хвойні об'єднує 7 сучасних родин (соснові, араукарієві, головчатотисові, кипарисові, подокарпові, сціадопітисові, тисові) та більш як 600 видів сучасних рослин.

• Соснові (Pinales)
  • Араукарієві (представник — араукарія)
  • Головчато-тисові
  • Кипарисові (кипарис, туя, ялівець, секвоя)
  • Соснові (сосна, ялина, ялиця, модрина, кедр)
  • Подокарпові (Podocarpaceae)
  • Сціадопітисові (Sciadopityaceae)
  • Тисові (тис ягідний)

  Окрім того, відомо 3 викопні порядки хвойних:

  Джерела [ ред. | ред. код ]

  • Хвойні дерева та кущі / В. К. Балабушка, І. С. Маринич, Л. В. Ібрагім, В. А. Фесак. — К.: Дім, сад, город, 2010. — 48 с. : іл.
  • Vidakovic M. Conifers: morphology and variation. — Croatia: Graficki Zavod Hrvatske, 1991
  • The Gymnosperm Database (англ.)
  • The IUCN[Архівовано 16 серпня 2013 у WebCite] (англ.)

  Це незавершена стаття про хвойні. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її .

  10 хвойних, які ростуть найшвидше 16.07.2021 10245 Хвойні дерева і кущі давно стали незамінними і для маленьких, і для великих садків. Їх стабільна декоративність та незворушна краса, насолоджуватися якою можна незалежно від пори року, вражають. Хвойні прикрашають садки десятиліттями, формують основу ландшафту, що майже не потребує догляду (за винятком кількох базових процедур). Та є в них суттєвий недолік — повільний розвиток, що вимагає або вибору дуже дорогих дорослих рослин, або очікування досягнення оптимальних розмірів десятиріччями. Винятків — здатних справді швидко рости видів і сортів — не так вже й багато. Але вони є! В цій статті розкажу про ті види і сорти хвойних дерев і кущів, які ростуть найшвидше. При цьому вони продаються і в Україні. 10 хвойних, які ростуть найшвидше Швидкозростаючі різновиди хвойних рослин — такі, що в рік здатні вирости на 25-30 см і більше в висоту чи ширину. Зазвичай такий приріст характерний лише до досягнення певного віку. 1. Ялівці на будь-який смак З ялівців до швидкозростаючих приписують майже всі сланкі види, але справді швидко ростуть лише деякі види, культивари і форми. Абсолютний лідер за річним приростом — ялівець горизонтальний «Голден Карпет» (Juniperus horizontalis Golden Carpet). Це повзучий, висотою до 30 см при ширині до 2 м, красивий щільно-килимковий сорт з жовтувато-зеленими, взимку — бронзовими голками. За рік вшир він додає 50 см, але потребує піщаного чи кам’янистого грунту і сонця. Дещо поступається йому «Принц Уельський» (Prince of Wales) — сорт з довгими пагонами довжиною до 1,5 м, що утворюють майже пласке мереживо з густих дрібно розгалужених гілочок і короткої хвої з особливим срібно-смарагдовим відтінком. Ялівець козацький «Рокері Джем» (Juniperus sabina Rockery Gem) при висоті до 60 см в ширину може не обмежитися і 2,5 м. Висхідні гілки лягають ярусами під власною вагою, а колюча хвоя забарвлена в сліпуче смарагдовий колір. Річний приріст — до 40 см. Цей сорт росте найшвидше, хоча й інші сорти ялівців козацьких досить потужні (недаремно ж ці ялівці в природі створюють малопрохідні зарості). Ялівець середній, чи Пфітцера «Голд Кіссен» (Juniperus x pfitzeriana Gold Kissen) — потужний, швидкоростучий чагарник висотою до 1 м при вдвічі більшому діаметрі і з приростом біля 25 см в рік. Молоді гілки висхідні, дорослі — пониклі, створюють каскади. Розлого-ярусні, пишні пагони здаються ще яскравішими завдяки жовто-золотистим молодим голочкам. Ялівець лускатий «Хольгер» (Juniperus squamata Holger) — яскравий сорт з білими плямами на світлій хвої та сіро-срібними пагонами. Він не змінює колір зимою. При висоті до 80 см і вдвоє більшій площі, сорт виглядає розлого й ошатно. ♥ Клікніть на фото, щоб подивитися у повному розмірі! Ялівець скельний «Мунглоу» (Juniperus scopulorum Moonglow) З колоновидних ялівців найшвидше, на 20-25 см, росте блакитний ялівець скельний «Мунглоу» (Juniperus scopulorum Moonglow) та ялівець віргінський «Канаерті» (Juniperus virginiana Canaertii) — потужний, стрункий, з м’якою хвоєю, витонченими, густими вертикальними гілочками та темним забарвленням, сонцелюбний. Всім ялівцям для швидкого росту потрібні поливи у спеку та посуху. За бажання їх можна стригти та стримувати. Гілки сланких видів вкорінюються в місцях контакту з землею. Ялівець віргінський «Канаерті» (Juniperus virginiana Canaertii) 2. Модрина європейська Всі модрини прославилися здатністю прибавляти по 40 см за рік, та модрина європейська (Larix decidua) — взагалі, рекордсмен серед хвойних. Її щорічний приріст — від 50 см. Величезні розміри базової рослини — до 50 м — підійдуть не для кожного садку. Саме тому щорічно в продажі з’являються все нові декоративні форми і сорти. Плакуча «Пендула», майже водоспадна, з дуже довгими і тонкими гілочками «Пулі» (Puli), чудернацький, з гілками, що стирчать у всі сторони «Варієд Дірекшн» (Varied Direction), з направленими догори гілочками «Корнік» (Kornik), звивистий штопорний «Хорстмен Рекурвд» (Horstmann Recurved) — всі ці сорти нарощують по 30-40 см в рік. І чудово формуються у штамб і навіть бонсай. Пірамідальна крона, сірувата кора, тупа, коротка хвоя до 4 см в довжину з дуже приємною на дотик м’якою текстурою, перефарбовування з світло-зеленого на золотистий колір восени, вертикальні, цікаві круглі шишки з великими лусочками — у модрини є на що помилуватися. Скидання листя — єдиний недолік модрини європейської. Вона світлолюбна, невибаглива до грунту, морозостійка, влітку потребує поливу. Модрина європейська «Хорстмен Рекурвд» (Larix decidua Horstmann Recurved) 3. Туя західна «Брабант» Абсолютний фаворит для формування живоплотів та топіаріїв, туя західна «Брабант» (Thuja occidentalis Brabant) — багатостеблова, густа навіть унизу туя. Вона дивує не лише красою зелені, а й своєю пластичністю. При максимальній висоті для українських умов в 8 м, «Брабант» можна як завгодно стримувати стрижками. Кора червонувато-коричнева, майже непомітна за насичено-зеленою хвоєю, іноді з золотими кінчиками. Навідміну від інших туй, цей сорт практично не змінює колір взимку і справді є вічнозеленим. Дрібні шишки до 1 см в довжину малопомітні. Туя західна «Брабант» дивує здатністю за рік вирости на 30-40 см в висоту. Темпи нарощування діаметру менші, всього до 15 см. Ця туя чудово росте на світлих ділянках і в напівзатінку, в будь-якому універсальному грунті, стійка до хвороб, потребує помірного поливу і стандартних підживлень. Туя західна «Брабант» (Thuja occidentalis Brabant) 4. Ялиця бальзамічна Підростаючи в рік на 30 см, ялиця бальзамічна (Abies balsamea)— фаворитка серед класики — стійка майже до всіх несприятливих факторів, чудово витримує сильні морози, затінок, росте на будь-якому грунті. І при цьому дивує пишністю крони та красою насиченого, темного кольору хвої. Ідеально-щільні казкові конуси — це саме про неї. Щоправда, щоб насолодитися швидким ростом, треба шукати не популярні карликові форми, а звичайну видову рослину. Для швидкого росту потрібно забезпечити перш за все гарний полив. Ялиця бальзамічна (Abies balsamea) 5. Ялиця одноколірна «Віолацеа» Яскрава ялиця одноколірна «Віолацеа» (Abies concolor Violacea) з дуже щільною, шаруватою конусовидною формою, яка зберігається довгі роки, приваблює, в першу чергу, красою блакитних відтінків, майже срібних на гарному освітленні. Та й припідняті, розгалужені гілочки з великими пласкими хвоїнками і лимонним ароматом, і цікаві фіолетові довгі вертикальні шишки теж додають шарму найблакитнішому сорту ялиць. Щорічний приріст у 30-40 см навіть у дорослих рослин і до 60 см у молоденьких дерев натякає, що дерево може дорости до кількох десятків метрів. Цей різновид ялиці сонцелюбний, чудово витримує вітряні місця і посухи, практично не потребує догляду. Ялиця одноколірна «Віолацеа» (Abies concolor Violacea) 6. Кипарисовик Лавсона «Івонн» Не дивлячись на те, що кипарисовики загалом ростуть не надто швидко, кипарисовик Лавсона «Івонн» (Chamaecyparis lawsoniana Ivonne) здатен підростати на 25-30 см в висоту щорічно. Висота в 10 років — біля 3 м. Привабливим його робить не лише швидкий ріст, але й крона — найяскравіша серед всіх конусовидних кипарисовиків. Гілки вертикальні, віялоподібно розгалужені. Червонуватої кори не видно за жовтою чи золотистою лусковидною хвоєю. Стійкість забарвлення навіть взимку унікальна. Як і яйцевидні шишки — рожеві чоловічі та зелені жіночі. Світлолюбний сорт дещо втрачає яскравість у напівзатінку, та росте там ще швидше. Головне — підібрати місце на супіщаниках чи суглинках, не забувати про поливи. За бажанням розміри можна стримувати стрижкою. Це один з кращих видів для топіаріїв. Кипарисовик Лавсона «Івонн» (Chamaecyparis lawsoniana Ivonne) 7. Ялина сербська без сортового маркування Ялина сербська (Picea omorika) «Карел», «Цукерхут» та інші популярні сорти — повільноʼзростаючі, з приростом не більше 5 см, тому варто шукати в продажу прості сербські ялини без назви сорту. На відміну від багатьох родичів, сербська ялинка може за рік підрости не на 30, а на всі 50 см! Це поважний вид з дуже цікавою, завуженою конусовидною кроною з ідеальними дугами гілок та особливим сіруватим відтінком густої хвої, якій додають блакитного ефекту білі смужки. Особливо красиво рослина виглядає, коли починаються формуватися пурпурові, висячі шишки. Цей вид ялини потрібно садити на відкритій ділянці. Вона не терпить перезволоження, зате чудово справляється зі спекою і майже не потребує догляду. Ялина сербська (Picea omorika) 8. Ялина звичайна «Віргата» Якою б ординарною не здавалася б звичайна ялинка, і в неї є дивовижні сорти. Прямі стовбури та фантасмагорійна форма ялини звичайної «Віргата» (Picea abies Virgata) — у змієвидно звивистих пагонах, що стирчать у всі боки, то вертикально, то прямо, то вниз — створює екстравагантні силуети. Хвоя сидить радіально, товста, темна. Максимальна висота — 12 м, та найчастіше сорт обмежується 3-5 м. Річний приріст сорту — від 35 см. Щоб милуватися цією красунею, потрібно багато світла, свіжий родючий грунт і регулярний догляд — декілька підживлень на рік та поливи у спеку. Ялина звичайна «Віргата» (Picea abies Virgata) 9. Псевдотсуга Мензиса «Глаука» та плакуча «Глаука Пендула» Красуня, що здається зимовою казкою — блакитна ялиця Дугласа, чи псевдотсуга Мендеса «Глаука» (Pseudotsuga menziesii Glauca) — середньо-щільна, до 10 м в висоту, ідеально-пірамідальна блакитна красуня. Звичайна «Глаука» підкорює спрямованими вгору, пендула (Glauca Pendula) — повислими, незмінно стрункими гілками з гострою, голковидною сіруватою хвоєю, що пахне цитрусовими. Кулясті в основі та загострені на верхівці шишки змінюють фіолетовий колір на коричневий. Щорічний приріст дерева — до 45 см — зберігається досить довго, поступово сповільнюючись після 6-7 років. Цей вид хвойних не росте в затінку, зате чудово витримує посухи, вітер та забруднення. І может рости майже на будь-якій землі. Полив тільки прискорює ріст. Ялиця Дугласа, чи псевдотсуга Мендеса «Глаука пендула» 10. Сосна веймутова «Торулоза» Знайдуться свої фаворити, що ростуть дуже швидко, і серед сосен. Пірамідальна крона у сосни веймутова «Торулоза» (Pinus strobus Torulosa) швидко змінюється на нерівномірну, а от хутряна текстура залишається незмінною. Всю увагу перехоплюють довгі голки, що стирчать в різні боки й створюють ефект неоднорідної скрученості. Блакитні відтінки з двома білими рисочками надають сосні розкішний холодно-сріблястий ефект. Щорічний приріст до метра в висоту дозволяє досягти декоративної задачі дуже швидко. В 10 років висота — біля 4-5 м. За сосною веймутовою доведеться доглядати ретельніше, ніж за іншими видами. Вона дуже вимоглива до постійної вологості та потребує рясного поливу. Та й добре росте не в будь-якій землі, надаючи перевагу родючим дренованим суглинкам. І яскравому сонечку. Сосна веймутова «Торулоза» (Pinus strobus Torulosa) Теж відзначаються гарним ростом і інші форми та сорти сосни веймутової чагарникова «Фастігіата» (Fastigiata), плакуча «Пендула» (Pendula), срібляста пірамідальна «Блу Кловерс» (Blue Clovers). Приємний бонус вибору швидкозростаючих видів хвойних — простота догляду. Саме такі рослини значно стійкіші і до несприятливих температур, і до догляду. Єдине, що їм протипоказано — перезволоження. Вони задовольняються скромним поливом і можуть обійтися і без нього, щоправда, рости будуть повільніше. ЗЕЛЕНА САДИБА. Подібні статті види хвойних дерев назви дерев в україни хвойні дерева україни назви Які дерева відносяться до хвойних Хвороби хвойних дерев види стругання деревини види щеплення дерев види дерев Останні статті Як порахувати літри за розмірами Яка смачна морська риба Чи отруйна риба-дикобраз Чи є сапролегнія протистом Чи отруйні бурі деревні жаби для людини Як називаються нові особини які виникають під час розмноження Що є їжею для риб в акваріумі Чи є бівер-йорк рідкістю Категорії Корал