Що буде якщо не лікувати ларингіт?

Після переходу в хронічну форму, симптоми ларингіту слабшають, а хворому стає легше. При цьому у людини порушується та періодично втрачається голос, що пов'язано з ушкодженнями тканин. Хвороба також супроводжується кашлем та першінням в горлі.

Як швидко вилікувати ларингіт?

Як швидко вилікувати ларингіт:

1. При болю в горлі звернутися в клініку.
2. Дотримуватись режиму, призначеного лікарем.
3. Не палити, відмовитись від алкоголю та газованих напоїв.
4. Дотримуватись дієти.
5. Зволожувати повітря в приміщенні.
6. Не кричати, не співати, намагатись не розмовляти.
7. Приймати призначені лікарем препарати.

Що робити при приступі ларингіту?

- А як правильно лікувати гострий ларингіт? - Рекомендуються інгаляції відварами трав, та певними медикаментами, які дозволяють зняти осиплість і повернути голос. Корисно пити тепле молоко з вершковим маслом або маслом какао. Можна додати в молоко також кілька крапель евкаліптової олії.

Бронхіальна астма

Бронхіальна астма. Слово «астма» в перекладі з грецького означає утруднене дихання, задуха. В основі бронхіальної астми лежить запалення слизової верхніх дихальних шляхів і бронхіальна гіперактивність. Захворювання характеризується звуженням просвіту бронхів (обструкція), що викликає почуття закладеності в грудях, задишку і при несприятливих факторах сильні напади задухи.

Бронхіальна астма - це запальний процес дихальних шляхів, який має хронічну форму. На жаль сьогодні, бронхіальна астма у дітей досить поширене захворювання. На це захворювання страждають 10-12% малюків в усьому світі, і число їх постійно збільшується.

Причини захворювання. У медицині визначено основні фактори ризику, що викликають астму:

• Алергічний риніт;
• Алергічні висипання на шкірі (екзема);
• Часті ГРВІ;
• Ларингіт у дитини;
• Низький вага при народженні;
• Астма у родичів.
• Пасивне куріння.
• Розвиток дитини в соціально неблагополучної сім'ї.

Проте вважається, що бронхіальна астма у дітей - це реакція на алерген.

Якщо розглядати захворювання, враховуючи чинники, його провокують, то визначається дві форми: Інфекційно-алергічна, атопічна.

Інфекційно-алергічна форма викликана присутністю хронічної інфекції в органах дихання. Під постійним впливом хвороботворної мікрофлори і запального процесу змінюється анатомія бронхів, і вони стають дуже сприйнятливими до дратівливим факторам. Подібна форма астми часто протікає на тлі хронічних обструктивних захворювань легенів і бронхів. Тому при хворобах органів дихання виникають утруднене дихання і напади задухи.

Інфекційно-аллергіческаяразновідность бронхіальної астми у дітей зустрічається досить рідко, в більшій мірі вона проявляється вже в дорослому віці. Атопічна форма - це недуга, який має виключно алергічне походження. Для неї характерно моментальне погіршення дихання, аж до найсильніших нападів, при взаємодії з алергеном. Найчастіше алергенами є шерсть собак і кішок, кліщі в пір'яних подушках, пилок квітів, квартирна пил, побутова хімія, лікарські препарати, деяка їжа. За великим рахунком в якості алергену може виступити все що завгодно. Ця форма бронхіальної астми досить поширена серед малюків.

Симптоми. Як же зрозуміти, що у дитини астма. Важко не помітити симптомів бронхіальної астми у дітей. Для неї характерні:

• Задишка, утруднене дихання;
• Хронічний кашель;
• Кашель під час активних ігор, при плачі, сміху або уві сні;
• Скарги на тяжкість, біль і стиснення в грудях;
• Під час нападів бронхіальної астми у дітей дихання стає все важко;
• Часте дихання, свист при вдиху і хрип при видиху;
• Дитина намагається зробити глибокий вдих, видих при цьому виходить короткий;
• Сильні і різкі рухи грудної клітки;
• Посиніння шкірних покривів;

«Поза астматика» - живіт втягнутий, спина згорблена, голова опущена.

Батьки, котрі помітили один або кілька перерахованих вище ознак, повинні звернутися до фахівця. Адже не завжди кашель, задишка або часте дихання є симптомами бронхіальної астми. Тільки фахівець шляхом грунтовного обстеження, із застосуванням спеціальної апаратури, вивченням патогенезу в цілому, може поставити точний діагноз. Чому напади бронхіальної астми у дітей відбуваються частіше, ніж у дорослих? Справа в тому, що крім фізіологічного фактора велике значення має психологічна реакція дитини. Доросла людина може швидко адекватно відреагувати і прийняти необхідні ліки. Діти ж у цей момент відчувають почуття розгубленості і страху, що робить напад ще сильніше.

Бронхіальна астма у дітей запускає порочне механізм: приступ задухи викликає переляк, який робить задуха сильнішим і від цього стає ще страшніше. У цій ситуації допомогти дитині може тільки дорослий, який заспокоїть і дасть необхідні ліки.

Лікування. Сенс лікування бронхіальної астми у дітей полягає в тому, щоб навчитися запобігати нападам або зробити їх більш рідкісними, швидко знімати задуха ретельно підібраним ліками. Необхідно правильно застосовувати медикаментозні препарати, що допомагають позбутися від нападу, і дозволяють пом'якшити перебіг хвороби. Безумовно, що методи лікування повинен визначати тільки лікар і залежать вони від тяжкості захворювання. Обов'язок батьків - неухильно виконувати розпорядження фахівця і захистити дитину від провокують напад чинників.

Профілактика бронхіальної астми. При недотриманні певних норм, напади бувають настільки сильними, що становлять загрозу для життя дитини. Попередження нападів ядухи є основним завданням фундаментального лікування. З метою профілактики бронхіальної астми у дітей необхідно виключити контакт з алергенами. В першу чергу - з вовняними і пуховими виробами (подушки, ковдри), домашніми тваринами та пилом. Краще прибрати м'які меблі і килими в дитячій кімнаті. Книги необхідно закрити в скляних полицях. В ідеалі - в квартирі, де проживає астматик вологе прибирання необхідно робити кожен день і якомога частіше користуватися пилососом. Часом буває важко розлучитися з улюбленими тваринами. Але це є першочерговою необхідністю, якщо виявлена чутливість малюка до вовни. Живі квіти також можуть бути небезпечні. Алергеном може бути не тільки їх запах, а й грибок-аспергілюс, який заводиться в горщиках для квітів.

Важливе значення має загартовування малюка. Це дозволить зменшити частоту ГРВІ, які часто є приводом для розвитку бронхіальної астми у дітей. Діти, які страждають цим захворюванням, погано переносять фізичні навантаження - через кілька хвилин під час рухливих ігор або бігу у них починається задишка. Таким чином, уважні і люблячі батьки можуть зробити все, що в їх силах, для пом'якшення хвороби і зменшення частоти нападів. І тоді життя дитини буде повноцінною. Він зможе займатися спортом, грати з однолітками - вести спосіб життя, властивий здоровим дітям.

Статтю підготувала лікар - педіатр, Рябова Наталія Олександрівна.

Ларингіт

Ларингіт (від дав.-гр. Λάρυγξ — «гортань») — запалення слизових оболонок гортані, пов'язане часто із застудою, але також деякими вірусами, бактеріями, гельмінтами (зокрема сінгамоз), деякими респіраторними токсичними речовинами, алергією тощо. Серед інфекційних захворювань ларингіт як основна ознака супроводжує найчастіше парагрип, респіраторно-синцитіальну інфекцію, рідше інші ГРВІ, грип, кір, кашлюк тощо. Розвитку захворювання сприяють переохолодження, дихання через рот, запилене повітря, перенапруження гортані.

Вкрай тяжкий ступінь ларингіту із виникненням дихальної недостатності та асфіксії виділяють окремо як круп. Особливо небезпечним є гострий стенозуючий ларинготрахеїт (несправжній круп) у дітей [1] , оскільки в силу меншого розміру гортані, виникає сильне звуження просвіту гортані та зупинка дихання, що без своєчасної медичної допомоги може призвести до смерті дитини.

Ларинготрахеїт — варіант розвитку захворювання, що характеризується запаленням гортані та початкових відділів трахеї.

При ларингіті та ларинготрахеїті спостерігають захриплість аж до повної втрати голосу, сухість, лоскотання в горлі, сухий гавкаючий кашель. Можна спостерігати утруднення дихання, синюшний відтінок шкіри, хворих може турбувати біль у горлі при ковтанні.

Серед лікувальних заходів обмеження голосового режиму (хворий повинен мовчати, говорити навіть пошепки не можна, оскільки при шепотінні зв'язки піддаються такому ж навантаженню, що й при звичайній розмові); лужно-масляні інгаляції; дієта з виключенням гострої, солоної, сильно гарячої або холодної їжі, антигістамінні препарати.

Як ларингіт, так і ларинготрахеїт може бути гострим і хронічним. Останній виникає при продовження дії факторів, що призвели до гострого ларингіту (ларинготрахеїту).

Зміст

Гострий ларингіт [ ред. | ред. код ]

Причини [ ред. | ред. код ]

Причиною захворювання є пошкодження слизової оболонки гортані та верхнього відділу трахеї, яке призводить до розвитку вираженого запалення та типових проявів захворювання. Причини пошкодження слизової різноманітні, починаючи від переохолодження або надмірного перенапруження голосу (наприклад, у співаків, викладачів), і закінчуючи колонізацією слизової оболонки патогенними мікроорганізмами при гострих інфекціях (парагрипу, кору, респіраторно-синцитіальній інфекції тощо). Запальний процес може охоплювати або всю слизову оболонку гортані — розлита форма ларингіту, або слизову оболонку надгортанника, голосових зв'язок, стінок підголосової порожнини.

Патоморфологія [ ред. | ред. код ]

При розвиненому гострому ларингіті слизова оболонка виглядає різко почервонілою; припухання сильніше виражене в ділянці складок переддвер'я. Із запалених розширених судин може просочуватися кров, утворюючи на слизовій оболонці багряно-червоні крововиливи.

При ізольованій формі гострого ларингіту різке почервоніння та інфільтрація слизової оболонки можуть бути виражені тільки в надгортаннику.

Нерідко гострий запальний процес охоплює слизову оболонку не тільки гортані, а й трахеї (ларинготрахеїт). При цьому часто спостерігають сильний кашель, зазвичай з виділенням харкотиння, яке продукує запалена слизова оболонка гортані і трахеї, а також слизові залози.

Клінічні ознаки [ ред. | ред. код ]

У клінічному перебігу гострого ларингіту спостерігають погіршення загального стану, нерідко незначне, дуже часто температура тіла підвищується незначно. При переважній локалізації процесу в області надгортанника або задньої стінки гортані можуть спостерігатися болі при ковтанні. Голос стає хрипким. Утруднення дихання може бути обумовлено звуженням голосової щілини внаслідок її спазму, набряку (чи навіть розвитку абсцесу). При гострому ларингіті хворі скаржаться на відчуття сухості, лоскотання, дряпання в горлі; кашель спочатку сухий, а надалі супроводжується відкашлюванням мокротиння; голос стає хриплим, грубим чи зовсім беззвучним.

Іноді з'являється біль при ковтанні, головний біль і невелике (до 37,4 °C) підвищення температури. Тривалість хвороби при дотриманні призначеного лікарем режиму зазвичай не перевищує 7-10 днів.

Діагностика [ ред. | ред. код ]

Суто клінічна — характерні ознаки (захриплість голосу, сухий гавкаючий кашель тощо) свідчать про наявність хвороби. За необхідності ЛОР-лікар може за допомогою відповідних дзеркал подивитися безпосередньо нижні відділи глотки та просвіт гортані. У клінічному аналізі крові при лабораторному дослідженні визначають властиве вірусним інфекціям лейкопенію з лімфоцитозом. Інші показники як правило не змінюються. У випадках ускладненого перебігу можливий розвиток лейкоцитозу, підвищення ШОЕ.

Лікування [ ред. | ред. код ]

Лікування гострого ларингіту полягає в усуненні причин, що спричинили захворювання. Для повного спокою гортані протягом 5-7 днів хворому не рекомендується розмовляти, навіть шепотіти. Необхідно також виключити з їжі гострі приправи, прянощі, гарячі або холодні напої. Забороняється куріння, вживання спиртних напоїв. З лікувальних процедур корисні тепле пиття, впорскування протизапальних спреїв, теплі інгаляції (рекомендованими лікарем засобами), тепло на шию (пов'язка або зігрівальний напівспиртовий компрес). Лікарем може бути призначено також й інше, медикаментозне лікування [2] .

Хронічний ларингіт [ ред. | ред. код ]

Причини [ ред. | ред. код ]

Це захворювання розвивається як наслідок неодноразово повторюваного гострого ларингіту або тривалих запальних процесів у носі та його придаткових пазухах, глотці. Сприяють захворюванню куріння, зловживання алкогольними напоями, перенапруження голосу. Хронічний ларингіт нерідко розвивається у педагогів як професійна хвороба.

Ознаки [ ред. | ред. код ]

При хронічному ларингіті хворі скаржаться на хрипоту, швидку стомлюваність голосу, відчуття здавленості, лоскотання в горлі, що спричинює постійне покашлювання. При загостренні запального процесу всі ці явища посилюються.

Лікування [ ред. | ред. код ]

Хворих з хронічним ларингітом обов'язково повинен обстежити ЛОР-лікар. Залежно від характеру запального процесу він призначає відповідне лікування: інгаляції, різні інші фізіотерапевтичні процедури, а при необхідності й медикаментозне, і навіть хірургічне лікування.

Для запобігання розвитку хронічного ларингіту перш за все необхідне своєчасне лікування гострого ларингіту, а також інших запальних процесів верхніх дихальних шляхів (захворювань носа, придаткових пазух тощо), які можуть ускладнитися запаленням гортані. Слід дотримуватися і раціонального голосового режиму.

Профілактика [ ред. | ред. код ]

У профілактиці як гострого, так і хронічного ларингіту важливе значення має регулярне заняття фізичною культурою і спортом, одним словом, загартовування організму з якомога більш раннього віку.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ Комаровский Е. О. Вирусный круп у детей. Клиника, диагностика, тактика терапии. «Фолио», 1993. — 400 с.
2. ↑ Лайко А. А. Дитяча оториноларингологія: Підручник. — К.: «Логос», 2008. — 703 с.

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Лайко А. А. Дитяча оториноларингологія: Підручник. — К.: «Логос», 2008. — 703 с.
• Оториноларингологія: Підручник для мед. ВНЗ IV р.а. — 3-тє вид., випр. / Заболотний Д. І., Мітін Ю. В. та ін. — К., ВСВ «МЕДИЦИНА», 2017. — 472 с. + 32 с. кольор. вкл., тв. пал., (ст. 12 пр.) ISBN 978-617-505-572-4