Що таке бонітування свиней?

Бонітування свиней - комплексна оцінка тварин за племінними і продуктивними якостями, яка проводиться в усіх господарствах незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, що мають племінних свиней.

Скільки місця потрібно на одну свиню?

Зручним є зміст свиней в клітинах. При цьому потрібно розраховувати, що на одну свинку на відгодівлі потрібно забезпечити в клітці 3-4 квадратних метра площі, а для свиноматки з поросятами - 5-6 квадратних метрів.

Що таке бонітування грунтів?

Бонітува́ння ґрунті́в — це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

Бонітування

Бонітува́ння сільськогосподарських тварин (від лат. bonitas — «доброта, добра якість») — комплексна оцінка племінних та підконтрольних тварин за племінними та продуктивними якостями й типом тварин [1] .

Бонітування сільськогосподарських тварин — система оцінки племінних якостей тварини за комплексом господарчо корисних ознак. За його результатами визначають подальше призначення тварини: введення у відтворну групу (плем'ядро), виранжування або вибракування. Бонітують тварин за породністю, походженням, розвитком, конституцією та екстер'єром, продуктивністю, відтворними якостями і потомством.

Удосконалення методів бонітування — процес постійний, спрямований на підвищення точності визначення племінної цінності тварин, розробку диференційованих для кожної породи стандартів бажаного типу, оптимізацію економічного значення окремих селекційних ознак, підвищення рівня об'єктивності.

Зміст

Організація проведення бонітування [ ред. | ред. код ]

Організацію проведення бонітування здійснюють Міністерство агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим, головні управління сільського господарства і продовольства обласних державних адміністрацій разом із галузевими структурними підрозділами Мінагрополітики України й науково-дослідними установами УААН.

При проведенні бонітування племінних тварин бонітування може проводитися в усіх господарствах, що мають племінних тварин, незалежно від належності та підпорядкованості, їх організаційно-правових форм і форм власності.

Бонітування здійснює бонітувальна комісія. До складу комісії входять: спеціалісти господарства (зоотехніки та ветеринарні спеціалісти) — за призначенням керівника (власника) підприємства (господарства); представники управлінь сільського господарства і продовольства районних державних адміністрацій — за наказом управлінь сільського господарства і продовольства районних державних адміністрацій; фахівці з відповідною кваліфікацією, що пройшли атестацію, галузевих підприємств, об'єднань, асоціацій тощо, селекційних центрів, наукових установ.

Інструкції з бонітування [ ред. | ред. код ]

Перед проведенням бонітування заповнюють необхідні дані племінного і зоотехнічного обліку. Кожну тварину і все стадо обстежують, аналізують ветеринарний стан, відновлюють втрачені або нечіткі індивідуальні номери. Основне завдання бонітування — розподілення всіх тварин стада на категорії: племінні, товарні, брак.

Основні положення і порядок оцінки окремих видів тварин передбачаються спеціальними інструкціями, які є обов'язковими для комісій по проведенню бонітування.

Інструкції з бонітування затверджуються Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Таким чином, тварин бонітують згідно з діючою Інструкцією для бонітування. Велику рогату худобу бонітують згідно з діючою інструкцією для бонітування молочних і молочно-м'ясних порід [2] , кролів — відповідно до Інструкції з бонітування кролів [3] , овець — відповідно до діючої Інструкції з бонітування овець [4] , свиней — відповідно до Інструкції з бонітування свиней [5] . Існують також Інструкції для бонітування породних тварин: Інструкція з бонітування коней гуцульської породи [6] .

При бонітуванні проводиться:

• Визначення породності тварин (наявність у тварин успадкованих, типових для породи ознак). Породу і породність тварин встановлюють за даними походження і породності батьків з обов'язковим оглядом тварин та оцінкою вираженості бажаного типу породи. За породністю тварин розподіляють на чистопородних і помісних. До помісних належать тварини, одержані від схрещування двох або більше неспоріднених порід. Ступінь породності при схрещуванні визначають на підставі даних про походження.
• Оцінка ознаки при визначенні класу тварин (жива маса, довжина тулуба, конституція, екстер'єр, оцінка за власною продуктивністю та сумарний клас батьків, оцінка за відтворювальною здатністю, інтенсивність росту);
• Оцінка тварин за індивідуальними якостями (у м'ясо-молочних корів — молочна продуктивність, за надоєм, кількістю молочного жиру та білка; інтенсивність росту; в овець — густота, довжина, складчатість та тонина волокон вовни, оброслість, звивистість та вирівняність волокон за тониною, колір, кількість і якість жиропоту(суміш вовнового жиру (ланоліну) та поту), еластичність і шовковистість; блиск; пружність; звалювальна здатність вовни і ін.; інформація про наявність вад та дефектів будови тіла тварин).
• Визначення комплексного класу тварин (проводять за 100-бальними шкалами зазначеними в додатках до Інструкцій);
• Інше, зазначене в Інструкції.

Як правило, бонітують некастрованих самців і самок; кастратів і тварин на відгодівлі не бонітують. Оцінка тварин є комплексною. Основними показниками, за якими оцінюють тварин, є продуктивність, жива вага, екстер'єр, конституція, походження, якість потомства, а також особливості їх господарського використання. На підставі оцінки за комплексом ознак тварин відносять до одного 8 класів.

• для великої рогатої худоби встановлено 4 класи: еліта-рекорд, еліта, 1-й і 2-й класи;
• для коней З класи: еліта, 1-й і 2-й класи
• для свиней 4 класи: еліта, 1,2 і 3-й класи.
• чистопородних тонкорунних овець поділяють на 4 класи, причому найкращих тварин з 1-го класу виділяють в елітну групу.

Тварин, що не відповідають показникам класності, відносять до групи некласних.

Після визначення класів тварин розподіляють по групах: племінне ядро, виробнича група, на продаж, брак — на відгодівлю. Завершується бонітування складанням плану парування тварин на наступний рік, розробкою рекомендацій щодо дальшого ведення племінної роботи на фермах і заходів по організації годівлі, утримання та експлуатації дорослих тварин і молодняка.

Результати бонітування [ ред. | ред. код ]

За результатами бонітування складаються, звіти про результати бонітування, в інших випадках — акти про підсумки класного бонітування, заповнюються виробничо-бонітувальні журнали, Індивідуальні бланки бонітування. Станом на затверджений в Інструкції термін (в більшості — за станом на 1 січня кожного року), результати бонітування подаються:

• до 20 січня — Міністерству агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим, головним управлінням сільського господарства і продовольства обласних державних адміністрацій для затвердження;
• до 1 лютого — організаціям (установам), визначеним Міністерством аграрної політики України, для зведення.

Організації (установи), визначені Міністерством аграрної політики України:

• проводять аналіз результатів бонітування у розрізі порід, напрямку їх продуктивності та статевовікових груп;
• визначають племінну цінність стад;
• затверджують результати бонітування;
• подають зведені дані та аналіз бонітування Міністерству аграрної політики України до 25 лютого кожного року.

Зведені дані та аналіз бонітування використовується для розробки і коригування загальнодержавних програм селекції.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑Закон України про племінну справу у тваринництві (Закон від 15.12.1993 № 3691-XII остання редакція від 17.11.2010)
2. ↑Інструкція з бонітування великої рогатої худоби молочних і молочно-м'ясних порід, затверджена наказом Мінагрополітики від 30.12.2003 N 474(зареєстровано в Мін'юсті України 21.01.2004 за N 95/8694) [недоступне посилання з червня 2019]
3. ↑Інструкція з бонітування кролів Затверджена Наказом Міністерством аграрної політики України 25.09.2003 N 351 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2003 р. за N 933/8254 [недоступне посилання з червня 2019]
4. ↑Наказ 16.07.2003 N 242 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 серпня 2003 р. за N 679/8000 Про затвердження Інструкції з бонітування овець, Інструкції з ведення племінного обліку у вівчарстві та козівництві та зразків форм племінного обліку у вівчарстві та козівництві
5. ↑Наказ 17.12.2002 N 396 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за N 1027/7315 Про затвердження Інструкції з бонітування свиней, Інструкції з ведення племінного обліку у свинарстві та зразків форм племінного обліку у свинарстві [недоступне посилання з червня 2019]
6. ↑Наказ 12.05.2010 N 236 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 червня 2010 р. за N 358/17653 Про затвердження Інструкції з бонітування коней гуцульської породи та внесення змін до деяких наказів Мінагрополітики

Джерела [ ред. | ред. код ]

Посилання [ ред. | ред. код ]

6.4. Племінна робота у свинарстві

Продуктивність свиней значною мірою залежить від рівня се­лекційно-племінної роботи в стаді, тобто систематичного виконання комплексу зоотехнічних заходів щодо якісного поліпшення тварин. До цього комплексу входять: цілеспрямоване вирощування ремонт­ного молодняку з використанням сучасних методів відбору та підбору батьківських пар, підвищення відтворної здатності свиноматок та кнурів, скороспілості молодняку, зменшення витрат кормів на оди­ницю продукції й поліпшення м’ясних якостей свиней на відгодівлі.

На сучасному етапі розвитку свинарства за рівнем племінної ро­боти визначено чотири типи господарств: племінні заводи, племінні господарства, племінні ферми (племінні репродуктори) та виробни­

чі репродуктори господарств і комплексів. У племзаводах та плем­госпах використовують чистопородне розведення, в племінних ре­продукторах — чистопородне розведення та двопородне схрещуван­ня, у товарних репродукторах — трипородне схрещування й гібри­дизацію.

Зоотехнічний облік. Уся селекційно-племінна робота в стаді ґрунтується на чіткому зоотехнічному обліку, який ведуть за певними формами, що є основними документами в племінному господарстві.

У племінних господарствах прийнято такі форми зоотехнічного обліку: картка племінного кнура (ф. № 1-св), журнал обліку пару­вання (осіменіння) маточного поголів’я свиней (ф. № 4-св), журнал обліку опоросів свиноматок та приплоду (ф. № 5-св), журнал обліку вирощування ремонтного молодняку свиней (ф. № 6-св), звіт про бонітування свиней (ф. № 7-св) та ін.

Основа зоотехнічного обліку — правильна нумерація та своєчас­не мічення приплоду. Нумерацію здійснюють присвоєнням молод­няку гніздових та ідентифікаційних номерів: гніздові — ставлять підсисним поросятам протягом доби після народження на лівому вусі, починаючи з одиниці щороку; ідентифікаційні — у віці до 1 міс на правому вусі (кнурцям — непарні, свинкам — парні), починаючи з одиниці (двійки) до 99999 (99998) номера, після чого відлік розпо­чинають з початку. Свиней мітять одним із трьох способів: татую­ванням, вищипами або бирками.

Бонітування свиней — один із важливих заходів в організації селекційно-племінної роботи. На його основі розробляють способи поліпшення якісного складу стада. Комплексне оцінювання тварин проводять для визначення їх племінної цінності та виробничого призначення.

Бонітуванню підлягають кнури, свиноматки та ремонтний молод­няк племінних господарств, племферм, племінних груп товарних господарств та племінних репродукторів промислових комплексів. Основними ознаками для визначення комплексного класу тварин є: молодняку до 6-місячного віку — жива маса, сумарний клас батьків; після 6 міс — жива маса, довжина тулуба, конституція, екстер’єр, оцінка за власною продуктивністю і сумарний клас батьків; свино­маток і кнурів — жива маса, довжина тулуба, конституція, екс­тер’єр, відтворювальна здатність та власна продуктивність. Після проведення контрольної відгодівлі потомків під час визначення комплексного класу свиноматок і кнурів ураховують оцінку за якіс­тю потомства.

Конституцію й екстер’єр у тварин оцінюють за 5-бальною шка­лою, але клас за ці показники не виставляється. Визначення класу за живою масою і довжиною тулуба проводиться: молодняку — у віці 6 і 9 міс, під час першого парування (осіменіння) та реалізації; свиноматок —на 5 — 10-й день після опоросу; кнурів — на дату на­родження, у віці 12 і 24 міс. Оцінка свиноматок за розвитком після першого опоросу, а кнурів у віці 24 міс є остаточною.

Власну продуктивність молодняку оцінюють за віком досягнення живої маси 100 кг і товщиною сала. Клас за відтворювальну здат­ність визначають: свиноматок — за багатоплідністю та масою гнізда при відлученні у передбачувані технологією строки кнурів — за ба­гатоплідністю усіх спарованих (осіменених) ними свиноматок (і не менше ніж за п’ятьома), масою потомства у віці 45 або 60 днів, якіс­тю спермопродукції. Клас свиноматок і кнурів за якістю потомства визначають за віком досягнення ним живої маси 100 кг, витратою корму на 1 кг приросту, товщиною шпику і довжиною півтуші.

Під час оцінювання племінних тварин за кожний показник ви­ставляють клас (еліта-рекорд, еліта, перший, другий, позакласні, без оцінки), який переводять у відповідні бали. Визначивши серед­ній бал, виставляють сумарний клас за комплексом ознак.

Після бонітування аналізують показники продуктивності стада, уточнюють розподіл тварин за виробничими групами, складають плани індивідуального підбору кнурів та свиноматок і виявляють кращі поєднання, визначають тварин для запису до Державної кни­ги племінних свиней. Зведені дані бонітування використовують для порівняння продуктивності племінних стад.

Державні книги племінних свиней (ДКПС) відображують певний стан досягнень у селекційно-племінній роботі по окремих породах свиней. Книги видаються періодично один раз у два-три роки і готуються провідними вченими та зоотехніками-селекціоне- рами племінних господарств.

У ДКПС записують видатних кнурів-плідників та свиноматок із різних племінних господарств, які мають рекордні показники про­дуктивності. В кожний том заносять дані близько 100 племінних кнурів та 1200 племінних свиноматок. По кожній тварині вказують кличку, ідентифікаційний номер та номер за ДКПС, якому племго­спу належить, коли записано до ДКПС, вік, живу масу, довжину тулуба, кількість сосків, суму балів за екстер’єр, показники продук­тивності та родовід до IV покоління.

План селекційно-племінної роботи у свинарстві. Селекцій­но-племінну роботу планують на різних рівнях: для окремої породи, стада, племзаводу, племгосподарства або племферми. Перспективні плани племінної роботи складають не менш як на п’ять років. Ви­конує цю складну, але важливу роботу селекціонер за участю керів­ництва та фахівців племпідприємства й наукових працівників нау­ково-дослідних установ.

Основне завдання перспективного плану селекційно-племінної роботи у свинарстві — на основі глибокого аналізу стану поголів’я дати докладну характеристику його в цілому та окремо за спорідне­ними групами й розробити конкретні заходи щодо подальшого вдос­коналення. На ґрунті цього планується зміцнити спадкову основу стада, закріпити та вдосконалити показники продуктивності, зок­рема скороспілості й м’ясності, збільшити кількість племінного мо­лодняку для реалізації і підвищити його класність. Крім того, пла­нується поліпшення якісних показників по стаду та окремих спорід­нених групах, цілеспрямоване вирощування ремонтного молодняку, робота з лініями і родинами, створення нових ліній.

Перспективний план селекційно-племінної роботи зі стадом складається з двох частин. У першій наводять дані про племінне господарство, розвиток тваринництва по роках, характеристику ста­да за даними останнього бонітування. Тут же описують історію його формування, генеалогічний склад, особливості годівлі та утриман­ня, порівнюють фактичні показники продуктивності із запланова­ними раніше.

У другій частині викладають такі питання: основні завдання і напрям племінної роботи зі стадом, плани зростання продуктивнос­ті стада й реалізації племінного молодняку на найближчі роки та перевірки кнурів і свиноматок за якістю потомства, організаційно- господарські заходи щодо виконання плану селекційно-племінної роботи.

Плануючи племінну роботу з окремою породою свиней, у разі ве­ликого масиву її поділяють на зональні типи, аналізують існуючу та передбачають оптимальну племінну базу (кількість племзаводів, племгоспів і племферм з певною породою свиней та їх розміри). Ра­ди по породах здійснюють методичне керівництво й визначають ос­новні напрями селекції в породах.