Яка повинна бути температура у свиней?

Зазвичай оптимальна температура тіла дорослих свиней знаходиться в діапазоні від 38 до 39,5 градусів Цельсія, для поросят норма - від 39 до 40,5 градусів Цельсія.

Що можна вколоти свині від температури?

Робимо це простим класичним методом — тваринам вводять суміш анальгіну з димедролом. На сьогодні це — найвдаліший та вигідний спосіб зниження температури за теплового стресу у свиней.

Що робити якщо в свині рожа?

Якщо фахівці провели діагностику, якій зафіксована рожа у свиней, лікування проводиться із застосуванням антибіотиків. Показані ін'єкції препарату азітроніт. Він зберігає ефективність протягом 7 днів, що дозволяє вилікувати хворобу одним уколом. М'ясо можна вживати в їжу через 40 днів після уколу.

Найнебезпечніші захворювання свиней: симптоми та діагностика

Арбузинське управляння Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області повідомляє про наступне.

Свині більше за інших сільськогосподарських тварин схильні до захворювань, які без належного лікування закінчуються летально. Багато захворювань свиней відносяться до невиліковних, деякі є дуже небезпечними для людини. У свиней можуть розвиватися хвороби, характерні для людей. Досить часто інфекційні хвороби свиней виявляються у новонароджених, підсосних поросят.

Кожна патологія супроводжується суттєвими втратами у господарстві. Несвоєчасне виявлення та відсутність лікувальних заходів призводять до загибелі тварин. Щоб поголів’я виросло здоровим, за ним потрібен правильний догляд. Важливо дотримуватися ветеринарно-санітарних норм утримання поголів’я, правильно напувати, годувати.

Усі захворювання фахівці умовно поділяють на три групи. Хвороби свиней бувають інфекційними (вірусними, бактеріальними), паразитарними та незаразними (їхня природа різноманітна – травми, органічні та функціональні розлади, проблеми харчування тощо).

Інфекційні захворювання свиней.

Це найбільша і найбільш небезпечна для тварин група захворювань. Багато інфекційних захворювань свиней важко піддаються лікуванню чи взагалі невиліковні.

Серед найпоширеніших хвороб цієї групи:

Африканська чума свиней (АЧС). Інфекційне вірусне геморагічне захворювання. Вірус стійко зберігається у навколишньому середовищі, у продуктах харчування без температурної обробки, субпродуктах. Для людини вірус АЧС є безпечним. А от для свиней – дуже. Від вірусу немає вакцини, і всі тварини, у яких лабораторно підтверджено наявність АЧС у крові, забиваються та спалюються.

Симптоми АЧС: висока температура (40–42 °С) протягом 48 годин після зараження, після падіння температури – крововиливи на шкірі та внутрішніх органах, відмова від корму, діарея, посиніння/почервоніння шкірних покровів локально, судоми, з рота виділення з домішкою крові. Смертність – 100% від серцево-легеневої недостатності. Нових свиней після такого захворювання можна заводити лише через рік.

Класична чума свиней (КЧС): висококонтагіозне інфекційне захворювання, що протікає у надгострій, гострій, хронічній та безсимптомній формах. Смертність становить 80-100%. Захворювання провокує розвиток крупозного запалення легень, крупозно-дифтеритичних запальних процесів у кишківнику, геморагічного діатезу тощо. Серед усіх хвороб свиней, чума є мало не лідером у заподіянні збитків свинарству. Збудником хвороби є тогавірус. Після потрапляння в організм вірус чуми у свиней накопичується в основному в лімфі, кістковому мозку, печінці та судинах. Стіни органів та судин стають тоншими, що в результаті призводить до крововиливів, виникають запальні процеси, нерідко виникає некроз тканин. Для людини та інших тварин КЧС небезпеки не становить, проте люди можуть бути переносниками інфекції.

Симптоми КЧС: КЧС та АЧС викликають схожі симптоми, проте при КЧС на останній стадії захворювання тварини сильно втрачають у вазі. Особливо небезпечна хвороба для молодих особин. Всіх клінічно хворих та підозрілих на захворювання тварин негайно забивають. Для попередження КЧС проводять вакцинацію тварин щорічно.

Грип: респіраторне захворювання свиней, яке викликається вірусом грипу А та періодично провокує спалахи захворювання у тварин. Віруси свинячого грипу призводять до високих рівнів захворюваності за досить низької смертності серед свиней. У зоні ризику поросята від 0 до 1 місяця. Передається вірус повітряно-краплинним шляхом.

Симптоми грипу: висока температура, утруднене дихання, синюшність хвоста, вух, кінцівок, виділення з п’ятачка, млявість, кон’юнктивіт. Грип небезпечний своїми ускладненнями: пневмонією, менінгітом, артритом. При невчасно розпочатому лікуванні ризик загибелі тварин від ускладнень може сягати 60%. Випадки зараження людини від свиней, як правило, поодинокі, і подальша передача вірусу від людини до людини не спостерігається. Однак, як тільки такий вірус набуває здатності передаватися від людини до людини, вона здатна викликати пандемію, що й сталося в 2009 році.

Екзантема везикулярна (ВЕЗ). Хвороба з гострим перебігом, що характеризується лихоманкою та утворенням везикул на п’ятачку, язику, слизовій оболонці ротової порожнини, кінцівках та молочних залозах. Джерелом збудника везикулярного висипу свиней служать хворі тварини, а також вірусоносії. Захворювання легко передається при контакті свиней із джерелом збудника інфекції. Воротами для вірусу є органи травлення та дихання. Хворіють свині різного віку та порід. Захворювання зустрічається будь-якої пори року, летальність становить у середньому 5-10%. Частіше гинуть поросята-сосуни. Збудником ВЕЗ є вірус, із сімейства каліцівірусів, роду везивіруси.

Симптоми ВЕЗ: висипи, спочатку на слизових, потім на віночку і міжпальцевому просторі (шкірний висип), підвищення температури тіла, відмова від корму, виснаження. Враження кінцівок обумовлює кульгавість, в деяких тварин можливе падіння рогового черевика. У поросних свиноматок можуть спостерігатися аборти.

Пастерельоз. Збудник – бактерія пастерела. Часто хвороба виникає за неналежних санітарних умов. В організм тварини бактерія потрапляє з їжею, водою, при диханні та через шкіру.

Симптоми пастерельозу: залежать від перебігу захворювання: надгострого, гострого, підгострого та хронічного. У свиней температура тіла підвищується до 41,0 ° С і вище, частішає пульс і дихання, спостерігаються набряки в міжщелепній ділянці, ціаноз шкіри вух, живота. При підгострому перебігу відзначаються симптоми фібринозної плевропневмонії, при хронічному – схуднення, кашель, набрякання суглобів. Для пастерельозу свиней характерна весняно-осіння сезонність та стаціонарність, летальність від 10 до 75% та вище.

Сказ свиней – гостре вірусне захворювання з важким ураженням нервової системи, що закінчується, як правило, летально. Хворіють сільськогосподарські, домашні та дикі тварини (особливо молодняк). Дане захворювання свиней є небезпечним для людини. Невиліковне захворювання.

Симптоми сказу: прояв агресії та занепокоєння, тварина реве, посилено виділяється слина. Вакцинація надійно знижує ризик зараження сказом.

Хвороба Ауески (псевдо-сказ). Збудником є герпесвірус свиней 1 типу. Випадки інфікування з найбільшою смертністю спостерігаються серед підсосних поросят, народжених від вразливих свиноматок. Смертність серед дорослих свиней може сягати 2%, проте зазвичай втрат немає.

Симптоми хвороби Ауески: утруднення дихання, підвищена температура тіла, збільшене слиновиділення, відсутність апетиту, блювання, діарея, тремтіння та пригнічення.

Гастроентерит вірусний. Збудник – коронавірус. Вірусне захворювання, що характеризується запаленням слизової оболонки шлунку та тонкого відділу кишківника. Захворювання завдає свинарству великих економічних збитків. До вірусного гастроентериту сприйнятливі свині різного віку, але особливо чутливими є поросята-сосуни до 10-добового віку.

Симптоми вірусного гастроентериту: діарея, блювання, дегідратація.

Ящур. Гостре інфекційне захворювання тварин, головним чином ВРХ, кіз і свиней, що проявляється лихоманкою та утворенням висипу у вигляді бульбашок (афт) на слизовій порожнині рота та на шкірі в області копит. Це захворювання свиней належить до найнебезпечніших, зокрема й для людини.

Симптоми ящуру: ерозії, здуття на ногах, п’ятачку, молочних залозах, втрата апетиту, падіння на ноги, лихоманка, нариви на шкірних покровах, відкриті рани після бульбашок. Інфікований молодняк помирає у 80 – 100% випадків. У дорослих свиней смертність є нижчою. Вилікувати ящур можна. Але наслідки захворювання все одно тяжкі.

Ентеротоксемія. Вразливими до даного захворювання є поросята-відйомиші. Збудник захворювання – різновид кишкової палички. Вона потрапляє в організм поросят з неочищеним кормом та водою, розвивається при годівлі незбалансованим раціоном із дефіцитом вітамінів.

Симптоми ентеротоксемії: різке підвищення температури до 41,0 ° С, розвиток паралічу та парезів, набряки повік та м’яких тканин, пронос, блювання, ціаноз п’ятачка. Летальність від ентеротоксемії – 100%. Лікування немає. Тому краще робити акцент на профілактику.

Рожа (бешиха) свиней. Небезпечне (в т.ч. для людини) бактеріальне захворювання. Вразливими є лише найменші особини (від трьох місяців до року). Бактерії цього захворювання неймовірно стійкі. Збудник захворювання зберігає активність у гної, сечі, стічних водах, солоному салі та м’ясі холодного копчення, може зберігатися у землі дуже довго. Вражається кишківник та шлунок.

Симптоми рожі: тварина слабшає на очах, поява кон’юнктивіту і темних плям на тілі, а також тварини постійно проситимуть води. Вакцина від рожі є. Але її ефективність значно знижується на кінцевій стадії захворювання.

Сибірська виразка. Збудник сибірки – бацила Bacillus anthracis. Особливо небезпечна інфекційна хвороба сільськогосподарських та диких тварин всіх видів, а також для людини. Хвороба протікає блискавично, надгостро, гостро, підгостро та ангінозно (у свиней), переважно у карбункульозній формі – у людини.

Симптоми сибірки: інтоксикація, розвиток серозно-геморагічного запалення шкіри, лімфатичних вузлів та внутрішніх органів; протікає у шкірній чи септичній формі (також у тварин зустрічаються кишкова та легенева форми). Залежно від форми перебігу захворювання (шкірна, легенева, кишкова) летальність становить 10-50%.

Сальмонельоз (паратиф). Захворювання виникає на всіх стадіях розвитку свиней, але вражає в основному поросят після відлучення і до 4-місячного віку. Збудник сальмонельозу у свиней – S. cholerae suis та її варіанти.

Ознаки паратифу: лихоманка, пригніченість, ціаноз вух, кал з неприємним запахом, слідами крові, кашель, пневмонія, пронос. Шкура набуває сірого забарвлення.

Сальмонельоз є небезпечним і для людини.

Атрофічний риніт. Симптоми риніту: атрофія носових раковин, кісток, лицьової частини голови, серозні, гнійні виділення з носа.

Лептоспіроз. Викликається більш ніж 20 мікроорганізмами.

Ознаки лептоспірозу: діарея, слабкість, лихоманка, кон’юнктивіт, жовтяниця. Лептоспіроз свиней є небезпечним і для людини.

Клостридіоз. Також небезпечний для людини. Починається захворювання із запалення всередині кишківника і доходить до гострого крововиливу.

Симптоми гострого клостридіозу: насиченість газом гною, пронос, втрата апетиту, аномальна консистенція калу, лихоманка.

Паразитарні захворювання свиней

Викликаються паразитами, зовнішніми чи внутрішніми, спровоковані тваринними організмами: найпростішими, павукоподібними, гельмінтами, комахами. Потрапляють паразити в організм через рот, контактно, а також внутрішньоутробно. Також можливим є зараження кровососними членистоногими. Виявляються у формі захворювань шлунково-кишкового тракту або шкірних захворювань свиней-уражень шкіри, дерматитів.

Найбільш поширені хвороби цієї групи:

Аскаридоз. Збудник – гельмінт аскариду. Симптоми аскаридозу різноманітні: ознаки отруєння, кашель, втрата апетиту, підвищення температури тіла.

Трихінельоз. Збудник – гельмінт трихінелла. Захворювання на трихінельоз небезпечне не тільки для свиней, але і для людини. Дуже часто збудники трихінельозу потрапляють в організм тварин через комах, що поїдаються разом із рослинною їжею. Люди можуть заразитися, поїдаючи м’ясо домашніх чи диких свиней, що містить інкапсульовані личинки паразита. Захворювання дає ускладнення на дихальні шляхи, серцево-судинну та центральну нервову системи. При дуже тяжкому перебігу трихінельозу розвиваються імунопатологічні реакції, що призводять до дифузно-вогнищевого міокардиту, пневмонії, менінгоенцефаліту. Деякі випадки трихінельозу завершуються летально.

Цистицеркоз. Також небезпечне захворювання для людини. Збудник цистицеркозу свиней – Cysticercus cellulosa – личинкова стадія цистоди Taenia solium, статевозріла стадія якої паразитує тільки в кишківнику людини. Свині (та інші тварини) заражаються цистицеркозом тільки від людини. Людина заражається при вживанні сирої або недостатньо провареної свинини, ураженої цистицерками.

Діагностика цистицеркозу за життя свиней є недостатньо розробленою. Іноді застосовують рентгеноскопію, при огляді язика, очей можуть бути виявлені цистицерки. Хвороба призводить до атрофії м’язів, набряків, епілепсії.

Саркоптоз. Збудник – кліщ. Вражаючи шкіру, призводить до утворення сверблячих, болючих ділянок, виразок, втрати апетиту у тварини. Сверблячки паразитують як на домашніх, так і на диких свинях.

Ознаки саркоптозу: тварина постійно намагається почесатись, трясе вухами; на поверхні тіла з’являються дрібні червоні ранки, потім бульбашки, які згодом вкриваються струпами; суцільна тверда бура кірка; рідка випадаюча щетина; міцні «складки» на шкірі із западинами та рідиною.

Інші захворювання свиней (незаразні)

Це велика група захворювань, причини яких, а також перебіг та лікування суттєво відрізняються. Сюди можна віднести гастроентерит-розвивається внаслідок неправильного годування незбалансованим раціоном. Особливо часто хворіють на гастроентерит поросята на дорощуванні та відгодівлі, коли їм згодовують корми із пліснявою, прогорклі або із затхлим запахом. Симптоми гастроентериту: втрата апетиту у поросят та свиней, проноси, зниження приросту, тьмяна шерсть та каламутні очі; отруєння цвіллю – часто зустрічається в господарствах з низьким рівнем технології, цвіль потрапляє із зараженим кормом. Симптоми отруєння цвіллю: запори або проноси, відсутність апетиту, збудження або апатія тварини. При сильному отруєнні цвіллю можлива загибель молодняку, у свиноматок абортування плодів. Також до цієї групи захворювань можна віднести виразку, хвороби органів сечовиділення, орхіт, анемію, гінекологічні захворювання.

Профілактика захворювань свиней: санобробка приміщень; імунізація поголів’я вакциною; контроль за умовами утримання; правильна утилізація відходів ферми, бійні; боротьба із гризунами, паразитами; безвигульне утримання; регулярна дезинфекція приміщень.

Симптоми та діагностика захворювань свиней: встановити точний діагноз та оцінити стан здоров’я може лише ветеринар за допомогою лабораторних досліджень. Але кожного фермера мають стривожити такі зміни:

відсутність інтересу до корму та води;

швидке, поверхневе дихання у тварини;

почервоніння шкіри свиней білих порід;

виділення з очей та п’ятачка;

тварина тримається осторонь від інших свиней;

пронос – рідкий або з кров’ю.

6 найпоширеніших хвороб свиней

Для того, щоб свинарі були успішними, важливо, щоб їхні тварини були здоровими. Для цього необхідно знати про хвороби, які можуть виникнути в стаді. Весь персонал, що працює зі свинями, повинен вміти помічати симптоми поширених захворювань і, при необхідності, попереджати керівника або ветеринара. Наступним кроком буде швидке лікування свиней, використовуючи ветеринарні препарати.

Період до відлучення

1. Ексудативний дерматит

У тварин з'являються ураження у вигляді темних ділянок шкіри, які розширюються і лущаться з відчуттям жирності, викликані інфікуванням бактеріями Staphylococcus hyicus. У важких випадках можливий летальний результат, оскільки бактерії ушкоджують печінку і нирки.

Антибіотики використовуються для лікування інфекції разом із захисними засобами для шкіри.

Поліпшення гігієни в приміщеннях для поросят є ключем до запобігання цього стану, поряд з зануренням сосків свиноматкам до і після опоросу. Також важливо зменшити ймовірність появи садин на шкірі, оскільки саме так інфекція потрапляє в організм. Садини виникають через грубу підлогу, нерівні зуби, гострі предмети або навіть укуси коростяних кліщів.

2. Кокцидіоз свиней

Це захворювання дуже часто зустрічається у поросят-сосунів і викликається трьома типами кокцидій внутрішньоклітинних паразитів. Він викликає діарею, яка може бути кривавою, часто у віці 10-21 дня і до 15 тижнів.

Гострі випадки лікують інфузійною терапією і кокцидіостатиками (Діклакокс). Вторинні інфекції можуть виникнути в результаті пошкодження стінок кишечника. Може знадобитися профілактичне лікування свиноматок, використовуючи антипротозойні ветпрепарати.

Необхідно поліпшити гігієну, щоб завершити цикл інфекції; фекалії свиноматок є основним джерелом зараження, а мухи можуть поширювати інфекцію. Забезпечення теплої, сухої та чистої зони розмноження допоможе знизити паразитарне навантаження та ймовірність кокцідіальної інфекції.

Період після відлучення

3. Респіраторні захворювання.

Кашель, чхання, черевний подих, зниження темпів зростання і потенційна смертність — все це ознаки респіраторного захворювання. Залежно від причини, антимікробні ветпрепарати можна вводити з їжею, водою або у вигляді ін'єкцій.

Погана вентиляція або умови навколишнього середовища можуть погіршити респіраторні захворювання. Наприклад, високий рівень аміаку може пошкодити дихальні шляхи, роблячи свиней більш сприйнятливими до інфекції.

4. Дизентерія свиней.

Тварини з цим захворюванням страждають діареєю з кров'ю або без неї. Це викликано бактеріями Brachyspira hyodsenteriae. Швидкість зростання свиней після відлучення знижується, і в деяких випадках може настати раптова смерть.

Ветеринарні антибіотики використовують або з кормом, або з водою, або ін'єкційні.

Зменшення щільності поголів'я — ефективний спосіб зниження інфекційного тиску і стресу в стаді. Поряд з підвищенням рівня гігієни, боротьба з гризунами є високим пріоритетом; гризуни є переносниками цього захворювання. Основний шлях занесення хвороб — покупка нових особин.

Супоросні свиноматки

5. Мастит

Зниження секреції молока, втрата апетиту і підвищення температури тіла є симптомами маститу у свиноматок. Це викликано бактеріальною інфекцією молочних залоз, де спостерігається зміна кольору шкіри.

Антибіотики і протизапальні препарати є ефективним лікуванням. Окситоцин може використовуватися, щоб стимулювати зниження кількості молока, і можуть бути призначені кортикостероїди.

Гігієна в приміщенні для опоросу важлива поряд з харчуванням на пізніх термінах вагітності для зміцнення імунітету. Стрес також може бути фактором, і важливо переконатися, що соски не ушкоджуються приміщеннями для свиноматок. Це захворювання значно впливає на продуктивність через потенційний ефект скорочення кількості поросят, відібраних від свиноматок.

6. Парвовірус свиней

Якщо супоросні свиноматки заражаються парвовірусом (PPV), можуть виникнути репродуктивні захворювання. Відбувається муміфікація і мертвонародження, в результаті чого кількість новонародженних поросят зменшується. Інші репродуктивні захворювання мають такі ж симптоми, тому точний діагноз дуже важливий. Незвично те, що вірус живе поза господарем кілька місяців, що робить його ендемічним для більшості стад. Хоча PPV являє собою проблему тільки під час вагітності, інші свині можуть поширювати вірус.

Немає доступних методів лікування; для запобігання цьому захворюванню рекомендується планова вакцинація свиней.