богдан майстер корабля

Богдан Майстер корабля

Хто такий Богдан Майстер корабля?

Богдан – моряк, врятований Севом і редактором. Він розказує історію про своє перебування в румунського рибалки, бунт на кораблі та порятунок із затонулого човна. Прототип героя – Григорій Гричер Кеш

Хто є прототипом тайах?

Тайах — балерина, у яку були закохані То-Ма-Кі та Сев. Прототип — Іта Пензо, російська актриса, балерина італійського походження.

Хто напав на Томакі і Богдана?

Друзі святкують цю подію, а на борт прокрадається рибалка, якого друзі колись побили у кав'ярні за те, що він ображав їхню подругу Полю. Це він одного разу з ножем напав на То-Ма-Кі та Богдана, і хотів довести свою чорну справу до кінця. Кеш

Майстер корабля — Вікіпедія «Майстер корабля» — модерністський роман, стилізований під мемуари. Він має ознаки пригодницького, автобіографічного, а також утопічного та мариністичного фантастичного романів. Текст побудовано як спогад оповідача й головного персонажа, але в його структуру також вплетено менші … See more

Майстер корабля

«Майстер корабля» — дебютний роман українського письменника Юрія Яновського, що порушує низку питань, особливо актуальних для модерністського покоління митців, та відображає творчу атмосферу 20–х років XX століття. Текст має ознаки містифікації, але все ж уважається автобіографічним. Роман написаний у 1928 році.

Зміст

Жанрові особливості [ ред. | ред. код ]

Текст побудовано як спогад оповідача й головного персонажа, але в його структуру також вплетено менші тексти, відмінні за жанром та стилістикою, що створює ефект кількарівневого дистанціювання від реальності — це листи його коханої — балерини Тайах, розповіді матроса Богдана, нотатки синів героя — Майка й Генрі, фантазії, мрії, перекази, ідеї сценаріїв й роздуми про різні життєві смисли самого мемуариста. Відтак перед читачем зображуються не просто будні з життя й творчої діяльності українських кіномайстрів 20-х років, не лише їхні турботи в зв'язку з побудовою сценарію фільму та спорудженням для цього спеціального корабля, а й узагальнені картини мистецької творчості.

Сюжет [ ред. | ред. код ]

Сюжет роману складний, багатоплановий, побудований не в логічній послідовності подій, а в химерному переплетінні спогадів та асоціацій оповідача, сімдесятилітнього митця, лірична сповідь якого часто переплітається з різними історіями життя героїв. Авторська оповідь вільно зміщується в різні часові й просторові площини, відтак читач стає свого роду свідком і спостерігачем творення майстром і фільму, і роману, ніби мандруючи разом з автором то в реальному часі, то в спогадах, то в місті (Одесі), то в Італії, то на екзотичних островах, то в Румунії. То-Ма-Кі, сидячи перед каміном, згадує свою молодість, свій приїзд до приморського міста, де він працюватиме редактором на кінофабриці, режисера Сева, Директора кінофабрики, Професора — усі вони згодом стануть друзями і творцями фільму; згадує й прекрасну жінку, листівка з зображенням якої стоїть у нього на каміні, — це балерина Тайах, яку вперше побачив на виставі і яка стала його коханням. Витягнувши зі штормових хвиль непритомного матроса й повернувши його до життя, друзі (То-Ма-Кі й режисер Сев) вирішують знімати фільм, в основу якого покладені розповіді про морські пригоди врятованого ними моряка Богдана. Для зйомок будують справжній корабель-вітрильник. Поданий як мемуари, роман насправді являє собою ліричні розповіді про становлення українського кіномистецтва, про морські пригоди і далекі екзотичні острови, про мистецтво суднобудування, про атмосферу творчості і кохання до незвичайної жінки.

Проблематика [ ред. | ред. код ]

Кіномайстер То-Ма-Кі усе своє життя присвятив великій справі творення культури нації. Символічність мислення у романі відіграє визначальну художню роль. Воно дає широкі можливості для широких мистецьких узагальнень, характеристики дій героїв, їхніх почувань і устремлінь. Метафоричний лад твору приводить до думки, що з творчим натхненням, з турботою про культуру кожної нації, про майбутнє людства має будуватися все життя планети, і тоді вона перетвориться на ідеальне місце мирної праці й гармонійно розвинутих особистостей. Символічною є й назва твору: майстер корабля - це творець нового світу. Символічне світло випромінюють То-Ма-Кі і Сев, котрі намагаються не “загубити можливість шукати на землі вогні й ставити їх на березі ріки в майбутнє”. У цих образах художньо матеріалізується ідея вітаїзму, того імпульсу життя, що є невід'ємною частиною світової гармонії. Ідеал письменника - гармонія, досконалість, довершеність. Якщо То-Ма-Кі (а також Сев, Професор, Тайах та ін.) уособлює сучасність, то його сини - пілот Майк і письменник Генрі - репрезентують у романі людей того уже збудованого ідеального краю, де законодавцем виступає мистецтво, творча праця. Герої Яновського закорінені в національний ґрунт, виявляють себе духовними спадкоємцями гордого, сильного духом українського роду. Минуле ж, попереднє буття, конкретизується у творі в образі дев'яностолітнього діда. Його портрет, що увібрав в себе усю історію роду, висить у То-Ма-Кі на стіні: “Він стоїть у садку, спираючись на палицю. Йому не менше дев'яноста. . Він з однаковою гордістю стоятиме серед велетенських машин, він стоятиме на палубі океанського корабля, що йде в невідомі країни, він стоятиме з однаковою гордістю й серед неміряного степу, спираючись на палицю. Бо в ньому є одвічне обличчя Людини, суворі риси завойовника, серце мандрівника”. Роман сповнений роздумів талановитого художника слова про сенс земного буття, загадковість і велич людської душі, про її поривання до гармонії та краси шляхом осягнення і минулого, і сучасного, і майбутнього.

Головні персонажі та їхні прототипи [ ред. | ред. код ]

То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно) — оповідач, за яким стоїть сам автор; редактор, сценарист і монтажер на кінофабриці.
Сев — його близький друг, режисер. Прототип — Олександр Довженко.
Богдан — моряк, про якого знімають кінофільм. Прототип — Григорій Гричер, український кінорежисер і сценарист.
Тайах — балерина, у яку були закохані То-Ма-Кі та Сев. Прототип — Іта Пензо, російська актриса, балерина італійського походження. У середині 20–х років працювала в Одеському оперному театрі, знялась у фільмі О. Довженка "Сумка дипкур'єра". У 30-50-і роки була репресована.
Професор — художник-постановник та науковий консультант на кінофабриці. Прототип — Василь Кричевський, який у 1925-1927 роках керував мистецькою частиною Одеської кінофабрики.
Директор кінофабрики. Прототип — Павло Нечеса, колишній матрос, у 1925-1930 роках був директором Одеської й Київської кінофабрик. У 1937 р. був репресований.
Майк — старший син То-Ма-Кі, пілот.
Генрі — молодший син То-Ма-Кі, письменник.

Епіграфи [ ред. | ред. код ]

Забирайте же с собою в путь, выходя из мягких юношеских лет в суровое, ожесточающее мужество, — забирайте с собою все человеческие движения, не оставляйте их на дороге: не подымете потом!…

Nein! hier hat es keine Not:
Schwarze Madchen, weibes Brot!
Morgen in ein ander Stadtchen:
Schwarzes Brot und weibe Madchen.

But the standing toast that pleased me most
Was, «The wind that blows, the ship that goes,
And the lass that loves a sailor!»

«Майстер корабля» Юрій Яновський (дуже стисло)

Ідея – життєлюбство як рушійна сила досягнення мети; молодість і творчість – як свято життя людини.

Тематика твору: ода молодості, піднесеній над буднями; творча праця українських кінематографістів на Одеській кінофабриці; романтика моря, дружби, кохання; сенс життя – протиставлення молодості та старості.

З історії написання роману

Майже півтора року – з весни 1926 по осінь 1927 року, 24-літній Юрій Яновський працював художнім редактором на Одеській кінофабриці. Цей досвід і взаємини з видатними митцями, що стали прототипами більшості персонажів твору: письменником і кінорежисером Олександром Довженко (Сев), кінорежисером і сценаристом Григорієм Гричером (Богдан), художником та архітектором Василем Кричевським (Професор), балериною Ітою Пензо (Тайах) та іншими людьми з його кола спілкування, надихнули письменника на створення дебютного роману «Майстер корабля». В основу сюжету твору він поклав історію зйомок незавершеного фільму О. Довженка «Повстання мертвих». Роботу над твором Ю. Яновський розпочав в кінці листопада 1927 року в Одесі, а у 1928 році роман уже був опублікований в харківському видавництві «Книгоспілка».

Основні персонажі:

То-Ма-Кі (Товариш майстер кіно) – оповідач, автор роману; редактор, сценарист і монтажер на кінофабриці. Це людина-митець похилого віку з багатим життєвим досвідом, яка хоче поділитися своїми спогадами й міркуваннями про сутність життя: «Сиве волосся до чогось зобов'язує. Старечі ноги йдуть уже просто до могили…Скільки-то води втекло з того дня, коли я, молодий, зелений юнак, окунувся в життя!»; «То-Ма-Кі – це звуть так мене – Товариш Майстер Кіно – найвище звання для кінематографіста»; «… в мене одна наречена, наречена з колиски, про яку я думав, мабуть, і тоді, коли не вмів ще говорити. Наречена, що для неї я жив ціле життя, їй присвятив сталеву шпагу й за неї підставляв під мечі важкий щит… Культура нації – звуть її».
Сева – його найближчій друг, режисер. Прототип – Олександр Довженко. Його сприймання життя: « Жінку треба вміти понести на руках.Не боятися ніколи помилок, бо той, хто боїться, швидко старіє, і в нього холоне голова. Йому годі шукати повноти життя, йому досить тої молодості, що залишилася в нього позаду, а тої молодості, що є попереду й є навкруги, – він не бачить»
Богдан – моряк-пригодошукач. Прототип – Григорій Гричер. «Це неймовірний оптиміст. Він належить до тих людей, з якими всі одвічні питання спрощуються до розмірів однієї фрази. Народження чи смерть – вони сприймають так примітивно, що це зовсім не стає для людини на перше місце і не затуляє бадьорості й радості. За такими людьми мимоволі йдуть. З ними дуже легко жити. Вони сприймають життя в цілому, в нещасті знаходять радість, у болі – чують натхнення, в страхові – знають сміх. Їх натовп висуває наперед…». «… мені на роду написано втопитись. Проте щоразу я впевнявся, що мене зарано примушували виконувати це віщування… Я спостеріг, що такі мої пригоди завжди траплялися тоді, коли я починав революцію, бунт або протестував проти несправедливості».
Тайах – балерина, за серце якої змагалися То-Ма-Кі та Сева. Прототип – Іда Пензо, що перебувала на гастролях в Одесі в середині 20–х років. «Дівчина – одна на мільйони. Це авантурниця з ніг до голови. Вона тонко все відчуває, знає життя, зазнала жорстоких днів, і це її піднесло й підносить далі. Скрізь шукає людей з прозорими, а не скляними очима. Падає, піднімається, але вперто й сильно йде. Може бути сентиментальною, як дівчина, може жорстоко карати й стріляти».
Професор – архітектор-декоратор і постановник на кінофабриці. Прототип – Василь Кричевський. «В історії Великого Кіно – в нього почесне місце відданого й невтомного працівника, непомітного, скромного й упертого в роботі».
Директор (кінофабрики). Прототип – Павло Нечеса, організатор кіновиробництва в Україні..
Поля – дівчина з кафе. «Поля виглядала дійсно принцесою з казки. Вона була хупава, тонка і бліда. Нагадувала вона рослину з ясною блакитною квіткою. Лише голос у неї був хрипкий від горілки й тютюну».
Хазяїн трамбака – досвідчений моряк. «Хазяїн трамбака – неофіційний помічник Професора. Він мацає кожну дрібницю, нюхає кожний шмат дерева, як їжу, і ніби виростає разом із кораблем…»
Майк – старший син То-Ма-Кі, льотчик. « Балакучий і цікавий, як сорока »; не виносить самотності, на його руки, що тримають штурвал літака « можна здатися цілком»; «Меткий і проворний, як задерикуватий зимовий день».
Генрі – молодший син То-Ма-Кі, письменник. Його «твори завсіди легкі, бадьорі, і вони звучать, як пісня птаха». «Неврівноважений, як весняна повінь».

Символіка роману:

Корабель – символ української державності.
Майстер корабля – різьблена дерев'яна фігурка на носі корабля уособлює «веселий народ », який створює нову культуру й державність своєї Республіки.

Дуже стислий переказ

"Забирайте ж із собою в путь, виходячи з м'яких юнацьких літ до суворої, загартованої мужності, – забирайте із собою всі людські порухи, не залишайте їх на дорозі: не знайдете потім!"
(М. В. Гоголь)

Ні! все добре на землі:
Чорна дівка, білий хліб!
Завтра в інший край мандрівка:
Чорний хліб і біла дівка.
(Йоганн-Вольфганг фон Гете)

Але завше я пив лиш за те, що любив,
Лиш за "Вітер, що дме, корабель, що пливе,
За дівча, яке любить матроса!".
(Шарль Дібдін)

О корабле, тебе вже манить хвиля Моря?
(Горацій)

Розповідь ведеться від першої особи – сімдесятирічного митця, який є головним героєм роману. Він пише мемуари про свою молодість, друзів, роботу на Одеській кінофабриці 1920-х років. В ліричну сповідь оповідача вплітаються історії з життя інших героїв. Вони подані у формі вставних новел або листів від цих героїв, і тоді ці персонажі стають оповідачами. Прототипом То-Ма-Кі є сам Юрій Яновський.

Йому є що згадувати, бо впевнений: « Мені нема чого ховатися з тим, що було. Старість не може казати неправду. Проживши життя, можна мати мужність нарешті подивитися всім у вічі». Він пишається тим, що усі звуть його То-Ма-Кі – Товариш Майстер Кіно, бо це найвище звання для кінематографіста. Розмірковує про старість, життя та смерть, згадує свою родину. Старший син – льотчик, іноді він надсилає батьку привітання під час польотів. Дружина померла, народивши другого сина. Він став письменником.

Молодий То-Ма-Кі приїжджає в Одесу працювати на кінофабриці і знайомиться з багатьма цікавими людьми. Серед них був молодий кінорежисер Сев, який став « його першим другом». Коли прийшов до нього в гості, познайомився з Тайах – балериною, виступ якої нещодавно бачив у театрі. Сев і То-Ма-Кі зізнаються один одному, що покохали Тайах.

Гуляючи уздовж морського берега, побачили серед хвиль знесилену людину, що трималася за колоду. Витягли її на берег й привели до тями. Тайах дуже сподобався цей прекрасний екземпляр мужчини. Обличчя обвітрене й мужнє, а тіло радувало очі чистими лініями… ». Його звали Богданом.

Тайах наступного дня їде в Італію до тітки й запрошує То-Ма-Кі приєднатися до цієї подорожі, але він відмовляється, « почуваючи, що неймовірний тягар узяв на себе такими стосунками».

До То-Ма-Кі приходить син Майк, але не застає батька вдома. Він залишає йому листа, у якому говорить, що, очікуючи повернення батька, прочитав написану частину його мемуарів, й обіцяє при нагоді проспівати батьку пісню «Капітан» своєї ескадрильї.

Матрос Богдан розповідає своїм рятівникам і новим друзям історії зі своїх мандрів. Він впевнений, що на роду йому написано топитися й рятуватися не один раз – спостеріг, що пригоди завжди траплялися з ним тоді, коли він бунтував. Останній раз це був бунт проти шлюбу. Ганка – сестра румунського рибалки, який колись врятував Богдана, закохалася в Богдана, але він нехтував її почуттями і намірився втекти. Коли Ганка про це довідалась, то була настільки ображена, що скинула його за борт під час риболовлі. Різних пригод у Богдана « був цілий мішок ».

То-Ма-Кі отримує листа від Тайах з Італії. Вона зізнається, що одружена, але не має до свого чоловіка почуттів, часто згадує То-Ма-Кі й тішиться дружбою з ним.

У таємній кав’ярні на березі моря збираються Сев, То-Ма-Кі, Богдан, хазяїн кав’ярні й водночас човна-трамбака, а також гулящі дівчата: Поля, Стелла, Муха. Вони обговорюють створення нового фільму Сева, зокрема те, як будуватимуть корабель для його зйомок.

Від Тайах приходить новий лист. У ньому вона розповідає, що на екскурсії запримітила дуже вродливого хлопця-іноземця і раптово відчула до нього нестримний потяг. Домовилися зустрітися о пів на шосту вечора, але не судилось. Її годинник відставав на 20 хвилин, ще й наплутала через хвилювання з містом зустрічі. Дуже пригнічена повернулася додому, а коли побачила, як біля її будинку їздило таксі з тим хлопцем, не вибігла до нього. Бо раптом в уяві «… побачила Богдана… І я падаю йому в обійми, відчуваю його холодну шию – ні, це ліхтар на площі біля мого дому, – і плачу, плачу». То-Ма-Кі прочитав листа, «де так чудно було помішано чуття й розум народженої жінки », і зрозумів, що думки Тайах були «наші з Севом, а тіло належало Богдану». Вона любить його.

До То-Ма-Кі подзвонив Директор – треба було зняти фільм про зустріч радянського комісара й турецького міністра. Оповідач детально описує процес кіновиробництва, проявлення негативів, розрізання кадрів, монтажу. Після робочого дня та проявлення плівки То-Ма-Кі повертається до кав’ярні, де продовжується обговорення сценарію Сева.

Хазяїн трамбака – колишній моряк, розповів про свої молоді літа і своє «божевільне кохання». Його дівчина допомагала батькові їздити по контрабанду. Однієї ночі його дівчину – дочку контрабандиста, підстрелила сторожа, і вона померла. Хлопець спробував знайти розраду в горному монастирі, виконуючи найважчу роботу. А потім його знову потягло до себе море, і він покинув монастир. Свою історію кохання розповіла і Поля. Вона палко полюбила полоненого австрійця, але він дуже сумував за своєю батьківщиною, тому розлука була неминучою. Рибалка, який теж слухав розповідь Полі, назвав її шлюхою. Сев зажадав, щоб рибалка вибачився перед дівчиною. Зчинилася бійка, побитого рибалку викинули за двері.

Хазяїн трамбака сказав, що для зйомок фільму треба брати не брига, а шхуну-бриг. Згодиться дубок «Тамара», якщо його належним чином перебудувати.

Коли То-Ма-Кі навідав Професора, той показав йому 11 книжок про будівництво кораблів, які він студіював, готуючись зробити бриг для зйомок фільму. А ще Професор сказав, що всі декоратори бажають працювати над цим проектом і пояснив: « На кінофабриці вони роблять речі, що через день самі ж вони й розламують. А людина – натура творча. Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити. Тоді людина працюватиме так, як співає». Від цих слів Професора на очі То-Ма-Кі навернулися сльози.

Вночі, по дорозі від Професора в порт, на То-Ма-Кі хтось напав з ножем. Захищаючись, він вкусив нападника нижче ліктя, але це не допомогло – відчув, як холодне лезо ножа увійшло йому під ребра. Втрачаючи свідомість, почув голос Богдана, який кинувся на нападника, і побачив, як він теж впав.

То-Ма-Кі з Севом в лікарні. Від смерті їх врятувала Поля – вона знайшла хлопців на вулиці у калюжі крові. Богдан вважає, що нападником з ревнощів міг бути Сев. Таке припущення обурює То-Ма-Кі. Сев освідчується Тайах у коханні. Дівчина відмовляє і пояснює, що він для неї – друг, але не більше. Син Генрі прочитав батькові рукописи й порадив у кінці роману поєднати Тайах із Богданом.

Нарешті бриг спущено на воду. Богдан стругає фігурку – «майстра корабля» і розповідає про своє життя на острові Пао, куди його продали розбійнику-малайцю. У того була дочка – Баджин. Між ним і дівчиною спалахнуло кохання. Раптом Тайах сказала, що відчуває запах диму. Прибігає Поля і говорить, що у трюмі здійснено підпал корабля. Друзі разом загасили вогонь. Богдан завершив роботу над «майстром корабля». Фігурка була схожа на його Баджин.

Перша ніч на збудованому кораблі. Друзі святкують цю подію, а на борт прокрадається рибалка, якого друзі колись побили у кав’ярні за те, що він ображав їхню подругу Полю. Це він одного разу з ножем напав на То-Ма-Кі та Богдана, і хотів довести свою чорну справу до кінця. У бійці друзі виборюють свій корабель, проганяють злочинця. Сев просить Тайах визначитись, кого вона більше любить: його чи То-Ма-Кі. Це обурює дівчину. А потім вони чують її веселий сміх у товаристві з Богданом. Сев і То-Ма-Кі відпливають на човні на берег, залишивши на кораблі Богдана й Тайах.

Оповідач знову повертається в 1970-ті роки. Він порівнює своїх синів із весною та зимою. Поки Генрі дочитує мемуари, То-Ма-Кі чує, як по радіотелефону Майк співає свою пісню про капітана. У нього з'являється відчуття, що вся його родина поряд з ним, і ніби « він знову починає жити».

Цитати з твору

«Мені нема чого ховатися з тим, що було. Старість не може казати неправду. Нащо вона їй здалася? Кого їй треба задобрити або перед ким замовчати? Вже видно край дороги й неминучість».