Як правильно Батьківщина чи Батьківщина?

Загальні назви, коли їм надається особливий зміст, пишуться з великої літери: Батьківщина, Честь, Мати (раніше такий “привілей” мала лише Батьківщина). До нового українського правопису включили фемінитиви.

Як правильно Вітчизна чи Батьківщина?

Батьківщи́на (Вітчизна) — країна, що належить певному народові; вужче — рідний край, місце народження тієї чи іншої людини.

Як правильно казати Батьківщина?

Академічні словники української мови подають два слова – Батьківщина та Вітчизна, як синоніми, при тому зазначаючи, що Вітчизна звучить піднесено й урочисто.

Батьківщина (значення) — Вікіпедія

БАТЬКІВЩИНА

1. Країна стосовно до людей, які народилися в ній і є її громадянами; вітчизна. Ніхто її [України] не рятує… Козачество гине; Гине слава, батьківщина (Шевч., І, 1951, 63); Цвіте Казахстан, Закавказзя і Дін, Росія цвіте і Вкраїна… Союз непоборний радянських країн — Моя батьківщина (Рильський, І, 1956, 167); // Місце народження кого-небудь. Звенигородський повіт — пишний куточок України, край садків, Шевченкова батьківщина! (Н.-Лев., II, 1956, 27).

2. перен. Місце зародження, походження або виникнення чого-небудь. Питання про походження сої до цього часу як слід не вивчено, проте більшість авторів вважає батьківщиною її Східну Азію і передусім Китай (Зерн. боб. культ., 1956, 75); Росія — батьківщина ленінізму.

БА́ТЬКІВЩИНА 2 , и, ж.

1. Спадщина від батьків. — Батьківщини ми з нею не розтратили (Кв.-Осн., II, 1956, 61); Він одружився, взяв половину батьківщини — три шнури поля, та поставив собі хату край села (Коцюб., І, 1955, 104); Він у нещаснім засліпленню змарнував свою батьківщину (Фр., І, 1955, 96).

◊ Нам ба́тьківщини не діли́ти, розм. — нам нема за що сваритися.

2. заст. Спадковий маєток. Правив панюга Гетьманським, як своєю батьківщиною. Що було скаже, — так тому й бути (Мирний, II, 1954, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 112 - 113.

Батьківщина, ни, ж.

1) Наслѣдство отъ отца. Попропивав усю батьківщину. Кв. Нам батьківщини не ділити. Намъ не изъ-за чего ссориться. Ном. № 3313.

2) Родовое имущество. Переносно: наслѣдіе отъ предковъ. ЗОЮР. I. 80. Гине слава, батьківщина. Шевч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 33.

батьківщи́на —

1) перев. ба́тьків­щина — спадщина від батьків. По­ганому синові батьківщина не в меду (приказка); Спориться, як за бать­ківщину (примовка); Жукуватий князь прогайнував усю батьківщину (Марко Вовчок); Він одружився, взяв половину батьківщини — три шнури поля, та поставив собі ха­ту край села (М. Коцюбинський); фразеологізм: нам ба́тьківщини не діли́ти— нам немає за що (чого) сваритися;

2) перев. батьківщи­́на — спадщина від предків. Ніхто її [Україну] не рятує… Козачество гине, Гине слава, батьківщина (Т. Шевченко);

3) тільки батьків­щи́на — країна стосовно людей, які народилися і живуть у ній; вітчиз­на; найбільша духовна цінність для людини; Сократ перед смертю говорив своєму учневі Критону: «Батьківщина — більша за батька й матір. Яка б не була вона до нас несправедлива, треба зносити цю несправедливість». День і ніч нас [гайдамаків] батьківщина клала пріч (В. Сосюра);

4) (з великої лі­тери) про державу, Україна стосов­но людей, які є її громадянами.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 29.

батьківщина Синоніми слова

(рідна країна) вітчизна , заст. отчйзна , діал. вітчина , рідний край , поет , (народження кого чого) колиска

Словник української мови

Б А ́ ТЬКІВЩИНА 1 і БАТЬКІВЩ И ́ НА, и, жін.

1. Країна стосовно до людей, які народилися в ній і є її громадянами; вітчизна. Ніхто її [України] не рятує. Козачество гине; Гине слава, батьківщина (Тарас Шевченко, I, 1951, 63) ; Цвіте Казахстан, Закавказзя і Дін, Росія цвіте і Вкраїна. Союз непоборний радянських країн — Моя батьківщина (Максим Рильський, I, 1956, 167) ;
// Місце народження кого-небудь. Звенигородський повіт — пишний куточок України, край садків, Шевченкова батьківщина! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 27) .

2. перен. Місце зародження, походження або виникнення чого-небудь. Питання про походження сої до цього часу як слід не вивчено, проте більшість авторів вважає батьківщиною її Східну Азію і передусім Китай (Зернові бобові культури, 1956, 75) ; Росія — батьківщина ленінізму.

Б А ́ ТЬКІВЩИНА 2, и, жін.

1. Спадщина від батьків. — Батьківщини ми з нею не розтратили (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 61) ; Він одружився, взяв половину батьківщини — три шнури поля, та поставив собі хату край села (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 104) ; Він у нещаснім засліпленню змарнував свою батьківщину (Іван Франко, I, 1955, 96) .
♦ Нам батьківщини не ділити , розм. — нам нема за що сваритися.

2. заст. Спадковий маєток. Правив панюга Гетьманським, як своєю батьківщиною. Що було скаже, — так тому й бути (Панас Мирний, II, 1954, 109) .