Яка Батьківщина алое?

Історична «батьківщина» алое — посушливі області Африки, Мадагаскару, острови Сокотри, Макаронезії та південь Аравійського півострова.

Що лікує вазон алое вера?

На сьогоднішній день сік алое в народній медицині застосовують для лікування фурункульозу, варикозному розширенні вен, опіках, дерматитах, гематомах, себореї. Для зовнішнього застосування цієї рослини протипоказань не існує.

Що буде якщо з'їсти алое?

Алое містить алоїн, який серйозно впливає на роботу кишківника. Алое особливо токсична для домашніх тварин. Серед проявів: блювання, діарея та навіть летаргія.

Алое — Вікіпедія Ало́е (Aloe) — рід сукулентних рослин підродини асфоделевих (Asphodelaceae), що походить із сухих районів Африки. Представники — багаторічні трав'янисті рослини з довгими гладкими м'ясистими листками, вкритими по краю шипами. Квітки червоні або жовті, зібрані у … See more

Алое деревоподібне

Алое деревоподібне [1] (Aloe arborescens, Mill.) — сукулентна рослина роду алое.

Зміст

Синоніми [ ред. | ред. код ]

Aloe arborescens var. frutescens (Salm-Dyck) Link
Aloe arborescens var. milleri A.Berger
Aloe arborescens var. natalensis (J.M.Wood & M.S.Evans) A.Berger
Aloe arborescens var. pachythyrsa A.Berger
Aloe arborescens var. ucriae (A.Terracc.) A.Berger
Aloe arborescens var. viridifolia A.Berger
Aloe frutescens Salm-Dyck
Aloe natalensis J.M.Wood & M.S.Evans
Aloe ucriae A.Terracc.

Місцеві назви [ ред. | ред. код ]

• англ.candelabra aloe — канделяброве алое
• англ.candelabra-plant — рослина-канделябр
• англ.octopus-plant — рослина-восьминіг
• англ.torchplant — рослина-смолоскип
• афр.kransaalwyn

Морфологічні ознаки [ ред. | ред. код ]

Кущеподібна або деревоподібна рясно гілляста рослина висотою 2-4 м. Коренева система — мичкувата. Стебло дерев'янисте, кільчасте. Листя до 60 см довжини, 5-7 см ширини, соковиті, мечоподібні, із зубчиками по краях, зеленого кольору з восковим нальотом. Верхній бік листка увігнутий, нижній — опуклий. Квітконіс близько 80 см висоти, квітки 4 см довжини, в густих конічних кистях. Забарвлення квітів варіюється від вогненно-червоного до рожевого або жовто-оранжевого. Плід — 3-гніздова суха коробочка з чорно-бурими, стислим з боків і крилатим насінням сірувато-чорного кольору.

Місця зростання [ ред. | ред. код ]

Використання [ ред. | ред. код ]

Одна з популярних кімнатних рослин, що отримала назву столітник. Воно пов'язане з вкоріненою думкою, що алое цвіте раз на сто років. Старі екземпляри столітника чудово цвітуть в оранжереях в грудні — січні, а також нерідкі випадки його цвітіння в кімнатах. Лікарська рослина. Відома в Європі з 1700 р.

В медицині використовують розвинені листки і сік із них як послаблюючий та жовчогінний засіб, при послабленні зору, хронічному гастриті зі зниженою кислотністю, гострому риніті, закапуючи в ніс для підвищення стійкості організму проти інфекційних захворювань, із метою лікування опіків, гнійних ран, лишаїв, трофічних виразок, туберкульозу. Рослина має бактерицидні й бактеріостатичні властивості. Сабур — випарений, згущений і затверділий сік, який застосовують внутрішньо при різних видах запорів, для поліпшення травлення, збудження апетиту тощо. З метою захисту рослин використовують для обробітку насіння проти ряду збудників хвороб.

Охоронний статус [ ред. | ред. код ]

Алое деревоподібне внесений до Додатку ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю дикими видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення (CITES) [2] .

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Алое деревоподібне // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 35. — ISBN 5-88500-055-7.
• Все про квіти, вазони та рослини. Алое[Архівовано 9 червня 2011 у Wayback Machine.] (укр.)
• Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М.Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
• Гайдаржи М. М., Нікітіна В. В., Баглай К. М. Сукулентні рослини. — К. — 2002. — 46 с.
• Arnold, T. H. & B. C. De Wet, eds. 1993. Plants of southern Africa: names and distribution. Mem. Bot. Surv. S. Africa no. 62. (Pl SAfr)
• Bond, P. & P. Goldblatt. 1984. Plants of the Cape Flora, J. S. African Bot. suppl. vol. 13. (L Cape)
• Food and Agriculture Organization of the United Nations (FAO). 2010. Ecocrop (on-line resource). (Ecocrop)
• Germishuizen, G. & N. L. Meyer, eds. 2003. Plants of southern Africa: an annotated checklist. Strelitzia 14. (Pl SAfr ed2)
• Hanelt, P., ed. 2001. Mansfeld's encyclopedia of agricultural and horticultural crops. Volumes 1-6. (Mansf Ency)
• Howard, R. 1979. Flora of the lesser Antilles. (F LAnt) 3:457. [mentions].
• Huxley, A., ed. 1992. The new Royal Horticultural Society dictionary of gardening. (Dict Gard)
• Lazarides, M. & B. Hince. 1993. CSIRO Handbook of Economic Plants of Australia. (Econ Pl Aust)
• Liberty Hyde Bailey Hortorium. 1976. Hortus third. (Hortus 3)
• Munro, D. B. Canadian poisonous plants information system (on-line resource). (Can Poison Pl)
• Porcher, M. H. et al. Searchable World Wide Web Multilingual Multiscript Plant Name Database (MMPND) (on-line resource). (Pl Names)
• Reynolds, G. W. 1974. The aloes of South Africa, ed. 3. (Aloe SAfr)
• Tutin, T. G. et al., eds. 1980. Flora europaea. (F Eur) 5:21. [naturalized].
• Walters, S. M. et al., eds. 1986-. European garden flora. (Eur Gard F)
• Wyk, B.-E. van et al. 2009. Medicinal plants of South Africa. (Med Pl SAfr)

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Українська інтернет-енциклопедія[Архівовано 8 липня 2012 у Wayback Machine.] (укр.)
• Tacca.ru — все про квіти і рослини[Архівовано 8 березня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
• Aloe arborescens на сайтіGermplasm Resources Information Network (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
• Aloe arborescens на сайті«Desert-tropicals»[Архівовано 16 травня 2011 у Wayback Machine.]
• http://www.tropicos.org/Name/18400127[Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Aloe arborescens на сайті «Рослини Африки» (англ.)
• http://www.ville-ge.ch/musinfo/bd/cjb/africa/details.php?langue=an&id=39562[Архівовано 31 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Aloe arborescens на сайті «eMonocot» (англ.)
• Aloe arborescens на сайті «Aloes.wz»[Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.] (чес.) (англ.)
• Aloe arborescens Mill. на сайті «Flora of Zimbabwe»[Архівовано 30 грудня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
• Aloe arborescens на сайті «San Marcos Growers»[Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
• The Aloe Page // The Succulent Plant Page[Архівовано 21 січня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
• Алое деревоподібне на сайті Полтавського ботанічного саду[Архівовано 21 січня 2015 у Wayback Machine.]

• Червоний список МСОП видів із найменшим ризиком (LC)
• Рослини, описані 1768
• Алое
• Лікарські рослини
• Кімнатні рослини
• Флора Зімбабве
• Флора Ботсвани
• Флора Есватіні
• Флора Південно-Африканської Республіки
• Флора Малаві
• Флора Мозамбіку

Алоэ

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 5 июля 2023 года; проверки требуют 5 правок.

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 5 июля 2023 года; проверки требуют 5 правок.

• Aloinella (A.Berger) Lemée
• Chamaealoe A.Berger
• Guillauminia A.Bertrand
• Lemeea P.V.Heath
• Leptaloe Stapf
• Pachidendron Haw.

Ало́э (лат. Áloë ) — род суккулентных растений семейства Асфоделовые ( Asphodelaceae ) подсемейства Асфоделовые (Asphodeloideae), содержащий более 550 видов [2] , распространённых в Африке и на Аравийском полуострове. Ранее род Алоэ относили к семействам Алоевые ( Aloaceae ) и Ксанторреевые ( Xanthorrhoeaceae )

Название [ править | править код ]

Родовое название алоэ восходит к греч. ἀλόη , которое выводится из арабского (ألوة / альва) или древнееврейского (אהל / ахал, часто упоминается в тексте Библии [3] [4] ). Из греческого слово заимствовано в латинский язык в форме aloë. Более точное написание научного названия — Aloë, где буква ë — не русская «ё», а латинская e со знаком диерезиса, означающая, что в данном случае сочетание oe произносится как два раздельных звука («оэ»). В качестве общеупотребительного русского названия некоторых видов рода Алоэ используется слово «столетник» [5] .

Биологическое описание [ править | править код ]

Род Алоэ объединяет многолетние листовые, травянистые, кустарниковые или древовидные ксерофиты и суккуленты. Короткий стебель (или ствол) усажен толстыми мясистыми мечевидными листьями, собранными в густые розетки и расположенными в них по спирали. У некоторых видов листья достигают 60 см длины [6] . Края листьев могут быть гладкими или зубчатыми, усаженными по краю острыми шипами или мягкими ресничками. Листья могут накапливать большое количество воды, значительно увеличиваясь в размерах. Листья закрывают поры, что предупреждает испарение воды при недостаточном ее поступлении извне. Мякоть листа разделена на характерные ячейки, сохраняющие запасы влаги во время засухи. При длительной засухе визуально уменьшается размер листьев за счет израсходования резерва влаги. Также в неблагоприятных условиях растение сбрасывает нижние листья с целью сохранить жизнь. Цветки небольшие, трубчатые, белые, красные, жёлтые или оранжевые, расположенные на длинном цветоносе в верхушечной многоцветковой кисти.

Распространение [ править | править код ]

Растения рода Алоэ происходят из аридных областей Южной и тропической Африки, Мадагаскара и Аравийского полуострова [7] . Алоэ в основном произрастает в тёплом и сухом климате. Алоэ может существовать в условиях, когда другие растения вянут и умирают. Это позволило алоэ пережить суровые изменения в климате нашей планеты и дожить до наших времён. В экстремальных ситуациях это растение закрывает устьица листьев, удерживая влагу внутри листа. В листьях алоэ создаётся довольно большой запас влаги.

Систематическое положение [ править | править код ]

Система классификации APG II (2003) относила род алоэ к семейству Асфоделовые. Пришедшая ей на смену Система классификации APG III (2009) включила асфоделовые в состав семейства Ксанторреевые ( Xanthorrhoeaceae ) в качестве подсемейства, Система классификации APG IV (2016) вернула род в семейство асфоделовых. В традиционной систематике род выделяли в своё собственное семейство Aloaceae (Алоевые, или Алойные), а иногда причисляли к семейству Лилейные. Близкими родственниками алоэ являются роды Гастерия, Хавортия и Книпхофия, имеющие одинаковый метод роста, часто в быту эти роды тоже называют алоэ. Иногда «американским алоэ» называют агаву американскую ( Agave americana ), хотя оно относится совсем к другому семейству — Агавовые. Так как род Алоэ оказался полифилетическим, он был разделен на разные роды: Aloe, Kumara, Aloiampelos и Gonialoe. Несколько недавних филогенетических исследований подтвердили это разделение и показали, что Алоэ на самом деле состоит из нескольких относительно не связанных между собой групп [8] .

Ботаническая классификация [ править | править код ]

• Aloe arborescensMill. — Алоэ древовидное

• Aloe aristataHaw. — Алоэ остистое
• Aloe helenaeDanguy — Алоэ Елены
• Aloe nyeriensisChristian & I.Verd. [syn. Aloe ngobitensis Reynolds ]

• Aloe succotrinaLam. — Алоэ сокотринское
• Aloe suzannaeDecary — Алоэ Сюзанны
• Aloe variegata L. — Алоэ тигровое, или алоэ пёстрое
• Aloe vera — Алоэ настоящее, или Алоэ вера, вид с Канарских островов. Растение с коротким стеблем и розеткой из пёстрых колючих листьев, достигающей 60 см в диаметре. Широко используется в медицине и косметике. Популярное комнатное растение.
• Aloe wildii (Reynolds) Reynolds