алое вера

Алое вера

Что можно лечить алоэ вера?

Поэтому это растение обычно используют для лечения кожных поражений, например, ожогов. Кроме того, его рекомендуют в качестве дополнения к лечению артрита, ревматоидного артрита, язв и лихорадки, вызванных воспалением суставов. Гель алоэ вера также помогает бороться с такими заболеваниями, как астма или экзема.

В чем разница между алоэ и алоэ вера?

Итак, основная разница между алоэ и алоэ вера заключается в том, что алоэ вера — это конкретный вид растения, который имеет высокую ценность в медицине и косметологии, в то время как алоэ может относиться к разным видам растений с разными свойствами и характеристиками.

Что можно лечить листьями алоэ?

Благодаря противовоспалительному эффекту сок применяется в комплексной терапии кожных заболеваний. Также алоэ принимают внутрь люди с патологиями желудочно-кишечного тракта для лечения воспалительных процессов, язвы, при нарушении секреции пищеварительных соков.

Алоэ: полезные свойства алоэ вера, применение сока и … Мед – один из основных компонентов, входящих в состав полезных лекарственных препаратов, сделанных на основе сока алоэ. В сочетании с мёдом алоэ усиливает своё действие. Из-за того, что такое лекарство очень активно, употреблять его можно не более одного месяца, … See more

Алое

Ало́е (Aloe) — рід сукулентних рослин підродини асфоделевих (Asphodelaceae), що походить із сухих районів Африки. Представники — багаторічні трав'янисті рослини з довгими гладкими м'ясистими листками, вкритими по краю шипами. Квітки червоні або жовті, зібрані у верхівкову китицю.

Зміст

1 Етимологія
2 Види
3 Поширення
4 Охоронний статус
5 Історія
6 Застосування
7 Розведення
8 Міжродові гібриди
9 Алое в мистецтві
10 Світлини
11 Див. також
12 Примітки
13 Література
14 Посилання

Етимологія [ ред. | ред. код ]

Назва роду походить з арабської мови, в перекладі з якої воно означає «гіркий».

Види [ ред. | ред. код ]

Це один з найбільших родів родини. Відомо понад 500 видів алое. Найвідоміші серед них — алое деревоподібне, відоме у побуті як «столітник», та алое вера, що входить до складу багатьох лікарських та косметичних засобів. Зовнішній вигляд алое дуже різноманітний: серед них є і розеткові, і деревоподібні форми, і навіть ліани (Aloe ciliaris); зустрічаються як гігантські, так і мініатюрні рослини.

Поширення [ ред. | ред. код ]

Історична «батьківщина» алое — посушливі області Африки, Мадагаскару, острови Сокотри, Макаронезії та південь Аравійського півострова. Але завдяки декоративним та цілющими властивостями, а також порівняно легкому і швидкому розмноженню багато видів алое були натуралізовані в країни Середземномор'я, Індії, на острів Цейлон, в Мексику, на Кубу. Одним із стародавніх лікарських рослин є алое справжнє, або Барбадоське (A. vera = A. barbadensis). Воно було завезено іспанцями до Європи, звідки поширилося на острів Барбадос і в багато країн Південно-Східної Азії. Деякі види культивували на Закавказзі як лікарські рослини.

Охоронний статус [ ред. | ред. код ]

22 види алое входять до списку Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES): [1]

Історія [ ред. | ред. код ]

Лікувальні властивості алое були відомі ще в Стародавньому Єгипті та Китаї. Перше письмове свідоцтво про лікарські властивості алое було виявлено в «Ebers Papyrus» — давньоєгипетському документі, котрий датується 1500 р. до н. е. алое справжньому, як втім пізніше й іншим видам, приписувалися магічні властивості. Звичай народів Близького Сходу вішати гілки алое над входом у будинок нібито сприяє довгому життю і процвітанню мешканців

будинку. Це, очевидно, пов'язано з тим, що алое без води та ґрунту може жити протягом декількох років. Цей звичай був відомий у древніх Ассирії та Вавилонії ще 2000 років тому. У Єгипті він зберігся досі.

Застосування [ ред. | ред. код ]

З соку листків алое добувають препарат сабур, або алое, який вживається як проносне та жовчогінне. Препарати алое мають протизапальну та знеболювальну властивості. В народній медицині сік листків алое деревоподібного (Aloe arborescens), що вирощують у кімнатах під назвою столітника, використовують для лікування опіків, гнійних ран, при туберкульозі легень і шкіри. Лікарський препарат, який часто називають «гірке алое» — сильний проносний засіб. Український вчений В. П. Філатов отримав з листків цієї рослини, після витримування їх у темряві, при зниженій температурі, препарат, який містить біогенні стимулятори. Він підвищує активність організму. Вживається при різних, зокрема очних, захворюваннях (блефариті, кон'юнктивіті, кератиті). Вводиться підшкірно.

Розведення [ ред. | ред. код ]

Лікарські властивості, екзотичний вигляд та невибагливість у догляді зробили алое надзвичайно популярним в кімнатному квітникарстві. А ще у алое прекрасні квіти. Щоправда, в кімнатних умовах алое зацвітає досить рідко (тому його і називають «столітником» — «цвіте раз на сто років») і в солідному віці (15-20 років). Головна умова при культивуванні, як і для всіх сукулентів — не залити рослину, особливо восени та взимку. Ґрунт — суміш глинисто-дернової і листової землі (3:2) з додаванням невеликої кількості піску, дрібних черепків, торфу. Всі види алое потребують гарного дренажу. Взимку рослини утримують при +10 … +12 ° С, влітку захищають від спекотних променів сонця (на південному вікні), інакше листя червоніють і зморщуються. Улітку полив рясний, взимку — помірний. Підживлюють весною та влітку в період зростання комплексним добривом для кактусів. Пересаджують щорічно, або через рік по мірі зростання. Розмножують алое насінням, живцями, бічними пагонами.