баклажани догляд

Баклажани догляд

Як поливати баклажани після висадки в ґрунт?

Посадка й догляд баклажанами за Ґрунт: оптимальний – суглинок або супіщаний. Полив: першу декаду після висадки розсади в ґрунт – помірний до мізерного, з моменту формування зав'язей полив поступово збільшують. Підживлення: часті – один раз на 2-3 тижні. Перше підживлення – через 2-3 тижні після висадки в ґрунт.

Що люблять баклажани?

⌂ Баклажан любить легкий, але дуже родючий грунт Кращі попередники: огірки , капуста , зеленні бобові культури. Не можна вирощувати після картоплі або повторно на одному і тому ж місці. Повертати на колишнє місце через 3-4 роки. Кеш

Як часто потрібно поливати баклажани?

Правильний полив баклажанів Найкраща вологість ґрунту — 80 %. Щоб цього домогтися, поливати баклажани потрібно не рідше 1-2 разів на тиждень, а за настання теплих днів — ще частіше — через день. Посуха може призвести до обпадання листя і квітів, до уповільнення зростання і утворення зав'язі. Кеш

Баклажани: посадка й догляд у відкритому ґрунті, як виростит…

Секрети вирощування баклажанів

Баклажани, як і будь-який інший виходець із теплих країн, люблять багатий органікою, волого- і повітропроникний ґрунт, підвищені дози азоту, сонце, тепло. Причому тепло в першу чергу.

Баклажани або «турецький помідор» (в народі - «синенькі» ) - улюблений овоч багатьох людей. Батьківщиною цієї тепло- та вологолюбної рослини є Індія. Рослина це з родини пасльонових, в дикому вигляді зустрічається в тропічних країнах Південно-Східної Азії. У нас в країні баклажани вирощують головним чином в південних районах. Цікаво, що років 300 тому європейці боялися вживати в їжу плоди баклажанів, вважаючи їх отруйними. Проте пізніше переконалися, що це цінний харчовий та лікувальний продукт: протидіє атеросклерозу, сприяє зниженню холестерину в крові. Плоди містять солі кальцію, заліза, багато калію, який нормалізує водний обмін, а також покращує роботу серцевого м'яза. Баклажани - це і комора вітамінів С, групи В, РР, каротину (провітаміну А).

Догляд за баклажанами

Баклажан — рослина однорічна. Оскільки рослину дуже вимоглива до тепла то в наших краях її вирощують тільки з розсади. Для її отримання в середині березня висівають розсаду в горщики чи скляночки розміром 5*6 см. внизу зробіть отвори для дренажу. Після того як посіяли насіння грунт слід полити. Коли рослини проклюнуться не забувайте регулярно поливати, але не перестарайтеся. Інакше сіянці можуть захворіти на чорну ніжку.Баклажани люблять тепло і світло. Найкраща температура для їх гарного росту – від 20 до 25 °C. При температурі менше 15 °C квітки їх можуть опадати, це ж відбувається при 28 °C і вище. Заморозки вони не зазнають зовсім.

Ґрунт для них має бути багатий мінеральними речовинами. Баклажан любить азотні добрива і калій, а фосфорні добрива потрібні йому в меншій мірі. Він, завдяки потужному корінні, здатний добре вбирати фосфор з ґрунту.

Ще одна суттєва особливість: баклажан – рослина короткого дня. Довгі літні дні північних широт не для нього. Цвісти починає при тривалості світлового дня не більше 14 годин. Висока інтенсивність освітлення при скороченні довжини дня прискорює цвітіння та плодоношення баклажанів. Цього можна досягти, зробивши над рослиною каркас, покритий світлонепроникною плівкою. Його треба знімати тільки на 12 годин на добу, наприклад, з 7.00 до 18.00. Робити це потрібно регулярно.

Поливають рослини раз на 6 – 7 днів, не дуже рясно – до 4 – 6 літрів води на квадратний метр. Після поливань ґрунт обов’язково розпушують. Для запобігання підвищеної вологості, теплицю потрібно обов’язково провітрювати.

Баклажани люблять яскраве пряме сонячне світло, не терплять ні найменшого затінення. В той же час вони – рослини короткого дня. Для того щоб вони краще росли, цвіли і плодоносили, їх потрібно висаджувати в місцях, куди протягом дня не падає тінь від будівель чи дерев. Про те, як можна скорочувати для них світловий день, вже було сказано. Рослини формують у три стебла. Всі інші пагони повинні видалятися. Залишені пагони підв’язують до шпалери. При появі бічних пагонів і суцвіть на основних стебла, листя, що затінюють квітки, рекомендують видаляти. У північних районах рослини рекомендують прищіпати при досягненні висоти 30 сантиметрів, на кущі залишають не більше 6- ти зав’язі. Підгодівля проводиться 2 – 3 рази за сезон. Можна використовувати розчин коров’яку (1:5) або мінеральних добрив.

Мульчування поверхні грунту сприяє підвищенню врожаю на 15-20% і поліпшенню смакових якостей плодів. Якщо це чорна плівка - розстеляють вздовж рядків до висадки розсади, а якщо це інший матеріал (наприклад, солома) - відразу після посадки. У міру проростання бур'янів і щоб краще зберегти вологу після поливу (якщо це не крапельне зрошення) проводять розпушування грунту в міжряддях.

Серед шкідників найбільше дошкуляють медведка, слимачки, совки, павутинний кліщ. Як і картоплі, баклажанам створюють багато проблем знамениті колорадські жуки. Також вони можуть вражатися і попелицею. Тому потрібно регулярно оглядати рослини і вчасно приймати заходи по боротьбі з шкідниками. Серед хвороб- це бактеріальні, вірусні та гнильні захворювання. Бактеріальні та грибкові захворювання знищують за допомогою бордоської рідини. Для боротьби зі шкідниками та хворобами слід використовувати фунгіциди, проводити правильну агротехніку, зберігати сівозміну.

Баклажан збирають у технічній стиглості, починаючи з середини липня і до самих заморозків. Урожай збирають вибірково, коли плоди набувають форму, забарвлення і розмір типові для даного гібрида. Плоди секаторами або ножами зрізують із плодоніжкою.

Баклажан

Баклажан — трав'яниста рослина Solanum melongena, родини пасльонових (Solanaceae). Походить із тропіків Азії (Східна Індія).

Слово «баклажан» запозичене з турецької мови: patlıcan від перс. bādinǰān (bādindžān).

Культивується в субтропічних і тропічних країнах, на Кавказі, в країнах Середньої Азії; в Україні — в усіх областях, при цьому промислові плантації зосереджені найбільше на піщаних і чорноземних ґрунтах степу й лісостепу, а в лісовій зоні вирощується переважно для власного споживання.

Баклажани багаті вуглеводами, білками, дубильною кислотою і вітамінами.

Біологічні характеристики

Вегетаційний період баклажанів залежно від сорту: у ранніх сортів — 80-120 днів, у середньоспілих — 110-140, у пізніх — 140-160 днів.

Коренева система в баклажана в молодому віці слабка, потім сильно розростається освоюючи верхній шар ґрунту на глибині 20-30 см, окремі корені досягають 150 см. Корені чуттєві до недоліку вологи, повітря і живильних речовин.

Стебло прямостояче, дуже міцне, спочатку трав'янисте, з 50-60-денного віку дерев'янисте, висотою від 25 до 150 см (у високорослих сортів), позбарвлення стебла і вузлів зелене, у верхній частині фіолетове.

Листя баклажана великі (7-35 см у довжину), прості, овальної форми, опушені, іноді з гострими колючками. Забарвлення листя зелене, фіолетове з різними відтінками.

Квітки одиночні чи зібрані в невеликі кисті (від 2 до 5 квіток), двостатеві, великі, світло-лілового забарвлення. Пилок у баклажана важка, переноситься вітром не більше ніж на 1 метр. Запліднення відбувається в основному шляхом самозапилення. На рослині формується від 3 до 15 плодів. У залежності від сорту плоди можуть бути відносно дрібними 50-100 г чи великими до 1 кг; кулястими, грушоподібними, циліндричними і вигнутими. Забарвлення плодів у технічній спілості від світло-лілової до темно-фіолетової, майже чорної, блискуче чи без блиску; у біологічній спілості - бура чи сіро-зелена. Зустрічаються декоративні сорти з білими, жовтими, червоними і смугастими плодами. Плід — багатогніздова камера, м'якоть біла чи зеленувата, буває буруватої, з чи гіркотою без її (найбільш солодка — біла). Наявність гіркоти обумовлена соланіном М, у підсоленій воді гіркота з м'якоті зникає. Насіння плоске, округле, гладке, сірувато-жовте. Число насінин у плоді 150-200 шт. і більш, маса 1 тис. насінин 3,5-5 г.

Практичне використання

Споживають плоди, які не досягли фізіологічної стиглості. Вони м'ясисті, м'якуш білий. Форма і розмір плодів залежать від сорту.

Існує безліч методів приготування баклажанів: його вживають вареним, тушеним, смаженим, печеним, маринованим, запарюють, сушать та навіть сирим. Також баклажан — цінна сировина для консервування, з нього готують баклажанну ікру. У холодильнику зберігається дуже довго, а в морозильній камері — до наступного урожаю.

Плоди містять: солі заліза, калію, натрію, фосфору, міді, порівняно багато кобальту, марганцю, вітаміну В1. Цукру 3,2-4,6%, білків 0,6-1,4%, жирів 0,1-0,4%, клітковини 1,4%, також мається рутин і нікотинова кислота (вітамін РР).

Баклажан володіє не тільки прекрасними смаковими якостями, але і лікувальними властивостями: сприяє стимуляції кровотворення при недокрів'ї, знижує рівень холестерину в крові, протидіючи тим самим розвитку атеросклерозу.

Рекомендують вживати баклажан при цукровому діабеті і захворюваннях почок, корисний людям літнього віку, хворим серцево-судинними захворюваннями, наявність великої кількості калію підсилює роботу серця і сприяє виведенню з організму рідини.

Агрономічні особливості

Баклажан вимогливий до тепла й вологи, найкраще росте на родючих зрошуваних землях. Баклажани вирощують з розсади. Урожайність — 14-35 т/га. Плоди бувають від світло- до чорно-фіолетових (найчастіше), білі, зелені, рябі, сині, чорні, кремові, бурштинові; гладкі, гранені і репані; довгі, дугоподібні і кулясті.

Висадка: березень — для розсади, травень — для висадки у грунт.

Збір врожаю: липень-серпень.

Тривалість вегетації: 80-160 днів.

Хороші попередники: гарбуз, диня, огірок, квасоля, горох, капуста, цибуля.

Невдалі попередники: фенхель, часник.

Місце посадки баклажанів

Краще всього баклажан росте в субпіщаному грунті або суглинистому грунті. Також він нормально росте і в більш важкому грунті, але перед посадкою його потрібно підготувати. Для цього в нього потрібно внести перегній або торф ( на 1 кв. ділянки одне відро), а ще в нього вносять тирсу або великий річний пісок. Підготувати грунт краще заздалегіть, восени, приблизно за 6 місяців до висадки розсади в грунт, при цьому добриво слід вносити при перекопці грунту на глибину штика лопати.

Також в грунт при бажанні можна внести гній: восени його використовують в свіжому вигляді, а на весні можна використовувати лише перепрівший гній.

Краще підготувати площу під висадку баклажанів восени, при цьому на весні після того. як зійде сніг, грунт повинен добре просохнути. Після цього, використовуючи граблі, його слід добре розрихлити. Якщо грунт бідний. то в цей же час в нього слід внести добрива: на 1 м2 1 ч.л. сечовини, 2 ст. деревної золи і по 1 ст.л. сульфата калію і суперфосфата.

На ділянці необхідно зробити посадочні лунки, між ними потрібно зберігати відстань від 0,3 до 0,4 м, при цьому їх глибина повинна на 20-30 мм бути більшою. ніж висота ємності, в якій знаходиться розсада, при цьому міжряддя повині бути завширшки 0,6 м. Після цього підготовані посадочні лунки потрібно заповнити водою, висадку роблять в отриману в лунках грязь. Перед висадкою баклажани необхідно добре полити, з горщика їх витягають разом з землею, після чого їх висаджують у відктирий грунт. Після висадки землю потрібно утрамбувати, потім поверхню ділянки треба замульчувати торфом або сухим грунтом. Протягом перших 15 днів земля під висадженою розсадою повинна постійно бути вологою.

Використовують найчастіше мінеральні комплекси: Кристаллін, Аммофоску, Нітрофоску. Із органічних добрив корисна гнойова жижа. Добрива вносять в попередньо вологий грунт. Іноді можуть знадобитися внекореневі підкормки слабким розчином борної кислоти і мікроелементами, яких немає в грунті.