Що характерно для архітектури бароко?

Серед характерних особливостей бароко в архітектурі: просторовий розмах та плавність споруди, поєднання криволінійних форм, злиття об'ємів у динамічну масу. Часто зустрічаються куполи, які набувають складних форм та є багатоярусними.

Що характерно для стилю бароко?

Характерними ознаками стилю бароко є масивність, урочистість, парадність, надмірність, емоційність. У бароковій архітектурі наявні сильні контрасти об'ємів, динамічні, криволінійні форми. Характерною рисою барокових будівель є синтез мистецтв – взаємозв'язок архітектури, скульптури та живопису у єдиному цілому. Кеш

Хто є представником бароко?

Представниками цього стилю є Пітер Пауль Рубенс, Антон ван Дейк (Фландрія), в живописі: Кортона, Караваджо, в архітектурі Лоренцо Берніні (Італія), Бартоломей Растреллі (Росія), в літературі: Педро Кальдерон (Іспанія), Агріпа д'Обіньє (Франція), Михайло Ломоносов (Росія), в музиці період бароко тривав з 1600 до 1750 рр ...

Презентація "Бароко: архітектура, скульптура, живопис"

Презентація "Бароко: архітектура, скульптура, живопис" Ознайомити учнів із видами та жанрами мистецтва бароко, розглянути скульптуру , архітектуру бароко; ознайомити з особливостями живопису та інтер'єру бароко, ювелірним мистецтвом.

Архітектура бароко. Наприкінці XVI століття поряд з існуванням Ренесансу в Італії народжуються риси нового стилю - бароко, що португальською мовою означає «раковина неправильної форми», а італійською — «вибагливий, химерний» - стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектура початку XVI— кінця XVIII ст. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи

Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі центри, як Рим, Мантуя, в меншій мірі Венеція і Флоренція — де зберігаються перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі Бароко

Засновником нового стилю вважають Мікеланджело Буонарроті (1475-1564). Саме він підсилив архітектуру велетенським орденом, широко використовував карнизи, подвоєння пілястр та колон, тісняву архітектурних елементів та надлюдський розмір. Скульптурні та архітектурні твори генія й досі справляють враження скорботи, напруги, нервовості, хоча зберігають чітку побудову, симетрію і потойбічну, майже неможливу красу.

Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність. Архітектура бароко відрізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм. Фасади споруд прикрашені вигадливим орнаментом, мушлями, людськими постатями в античному одязі. Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними. Характерні деталі бароко — теламон (атлант), каріатида й маскарон.

Найкращі представники бароко: Архітектор і скульптор Джованні Лоренцо Берніні (1598-1680)У архітектурі і скульптурі Берніні, найбільшого майстра римського і всього італійського бароко, яскраво утілилися головні принципи цього стилю: підвищена емоційність, театральність, активна протидія простору і маси, поєднання релігійної афектації з підкресленою чуттєвістю. Лоренцо Берніні належить основна заслуга в справі створення так званого барочного Риму. В таких шедеврах архітектури, як : церква Сант - Андреа аль Квириналь, колонада собору св. Петра що знаходиться у Ватикані сходи "Скеля Реджа", майстер ніби підриває всю архітектурну систему.

Найбільший його архітектурний проект — завершення будівництва собору св. Петра в Римі й оформлення площі перед ним (1656—1667), головний храм католицької церкви - собор Святого Петра в Ватикані. Його будівництво було розпочато ще Донато Браманте, в стилі епохи Відродження. Початковий проект був змінений та втілений Мікеланджело і, нарешті, завершений в XVII ст. Берніні. Церква Сант-Андреа аль Квириналь. Колонада собору св. Петра. Площа св. Петра , м. Рим Італія

Парадні Королівські сходи, що з'єднують собор з Папським палацом. Сходи, по яким Папа виходив до віруючих. Вони мали неправильні габарити – стеля поступово стає нижче, а ширина – вужче. Ці порушення архітектор використав, як особливий художній прийом: він створив сходи з непаралельними підлогою та стелею. Стіни також поступово звужуються, зменшуються колони, що обрамлюють сходи. Через це здається, що сходи довше ніж вони є насправді. Все це Вкривається сутінкам , бо вікна є лише на двох площадках. В результаті, коли Папа спускається він несподівано з’являєтьсяперед віруючими, виринаючи з сутінок.

Франче́ско Борромі́ні (1599-1667)Найбільший майстер просторових будівельних рішень, автор кількох будівель і безлічі оформлень інтер'єрів. Його справжнє прізвище - Кастеллі (Castelli). Візитною карткою архітектора стало використання овалів замість кіл, доповнених хвилястістю архітектурних композицій. Він вважав за краще працювати з малими формами, не прагнучи до великих містобудівних проектів. Церква Сан-Карло алле Кватро Фонтане (1635-1667), Рим. Церква Сант Аньєзе ін Аґоне (1652-1657), площа Навона, Рим

Йоган Бернгард Фішер фон Ерлах (1656-1723)Відомий австрійський архітектор доби бароко. Шенбрунн— палацовий комплекс у столиці Австрії місті Відні, одна з найвизначніших архітектурних споруд австрійського бароко Імператорський палац Шенбрунн, Відень

Екатерининский палац. Браунштейн, Квасов, Чевакинский, 1717-1756 Санкт-Петербург. Фонтан аква Феліче в Римі на замовлення папи римського Сикста V арх. Доменіко Фонтана (1543-1607)

Палацово-паркові комплекси. Дрезденський Цвінгер – історичне місце в Дрездені, комплекс з чотирьох будов. Назва походить від його розташування — у середні віки «цвінґером» називали частину фортеці між зовнішньою і внутрішньою фортечними стінами. Цвінгер - це парадний, майже квадратний двір 106 на 107 метрів, збагачений підковоподібними двориками з павільйонами в центрах дугоподібних галерей навпроти один одного. Перлиною комплексу є фонтан, зокрема Німфенбад (Купальня Німф).

Гет- Лоо ( Paleis Het Loo)Найбільший серед парково-палацових ансамблів Нідерландів доби бароко XVII століття, що став музеєм після відновлення в XX столітті. Парково-палацовий ансамбль Гет- Лоо виник як копія Версаля, але менших розмірів і в формах дуже стриманого голландського бароко кінця XVII століття

Архітектор Віньола, перший двір вілли Джулія в РиміМадрид, палац Орьєнте. Архітектор Франческо Каратті, бароковий фасад базиліки Св. Георгія, Прага

Атла́нт— скульптурний елемент в архітектурі будівлі, що має конструктивне значення — опора у вигляді чоловічої фігури, яка підтримує балочне перекриття замість стовпа або колони. Назва прийшла з давньогрецького міфу, згідно з яким титан Атлант що стоїть на західній околиці землі, тримає на своїх плечах небесне склепіння в покарання за участь у битві проти богів. Теламо́н — також епітет Атланта, який підтримує небесне склепіння. Скульптура Бароко. Архітектурний теламон на будівлі суду в окрузі Вейн, Огайо

Каріати́да (з грец. «Жриця храму Артеміди в Карії» (місто поблизу Спарти) — статуя одягненої жінки; ввели її в ужиток давньогрецькі архітектори, щоб підтримати антаблемента, і для інших тримальних функцій. Каріатиди заміняють в архітектурі колони, пілястри та інші тримальні елементи будівельної конструкції. Каріатида у Відні (Австрія)

Маскаро́н (або Маска) (фр. mascaron, італ. mascherone) — вид скульптурної прикраси (барельєф або горельєф) у формі голови людини, тварини чи фантастичної істоти. Виконується з каменю, деревини, гіпсу, металу тощо і вміщується під антаблементами, на фасадах будинків, замкових каменях арок, фронтонах дверних і віконних прорізів, стовпах, капітелях колон, фонтанах, а також на предметах побуту — меблях, посуді тощо.

Живопис бароко. Паоло Безенці. Апостол Петро. Галерея УффіціЖивопис бароко — живопис періоду кінця XVI — I-ї половини XVIII століть (доби бароко), переважно в західноєвропейських країнах. Період розвитку бароко в живопису не збігається з розподілом політичним. Дослідники вважають, що політично цей період розділений на Контрреформацію, очолену Римом, і Абсолютизм, характерний зразок якого виник у Франції XVII століття за короля — сонце.

П'єтро да Кортона. Плафон палаццо БарберініАннібалє Каррачі. Юпітер з дружиною Юноною. Фреска

Картини Мікеланджело да Караваджо. Христа беруть під варту (Поцілунок Іуди). Варіанти в Дубліні і ОдесіМучеництво Св. Петра

Благая весть, Филипп де Шампень. Рубенс

Бароко в ювелірній справіКаспар Бетмюллер. Подвійний срібний келих, Нюрнберг, 1590 рік. Глек, золото і дві мушлі наутілуса, майстерні Амстердама. Музей срібла (Флоренція)Ганс Келлнер, Нюрнберг, бл. 1600 р. Келих «Виноградне гроно і Вакх», Волтерс арт музей, Балтимор. Келих з наутілусом, Невідомий з Нідерландів XVI ст., Волтерс арт музей, Балтимор.

Світські фрески доби бароко. Джузеппе Боніто. «Архітектурні фрески палацу Портічі», Неаполь

"Козацьке" бароко: як Україна переосмислювала європейську архітектуру

Найбільшого поширення стиль українського "козацького" бароко набув у XVII-XVIII ст. Його виникнення на території України пов'язане з епохою визвольних війн, національним підйомом серед запорізького козацтва та пробудженням національної свідомості загалом. Втім, Україна надала європейському бароко рис національного стилю, збагативши місцевими мистецькими традиціями архітектури і мистецтва, що роки потому отримало назву “козацьке” бароко – розповідаємо детальніше.

Що таке бароко

Бароко (наголос на першу "о") – це напрям у європейському мистецтві та архітектурі XVII ст., який характеризується химерністю образів та напруженими динамічними сценами.

Зародився він приблизно наприкінці XVI ст. та був доволі популярним до кінця XVIII ст. Кульмінація його розвитку припала саме на XVII століття, коли явище бароко стало розповсюдженим в більшості країн Європи. Відтоді його ознаки почали прокрадатись буквально у всі сфери культурного життя, починаючи від музики й літератури та закінчуючи архітектурою і скульптурою.

У часи Відродження бароко набуло широкої популярності серед італійської знаті та церкви, тому і вважалось "стилем багатіїв", особливо через свою ошатність та пишність. Трішки згодом воно також уособлювало ідею національної єдності та братерства.

Італійське слово "barocco" можна перекласти як "химерний" чи "непоказний". У Португалії словом "barocca" називали перлину неправильної форми. Саме це визначення найбільш точно характеризує сам стиль. Бароко уособлює щось фантастичне: дивні форми, поєднані з витонченістю, пишністю та оздобленістю.

Спочатку цей термін мав негативний відтінок – ним називали химерні картини, які не мали класичної побудови. Серед найвідоміших художників, які писали у стилі бароко, можна назвати таких митців, як Караваджо, Рубенс і Рембрандт. В архітектурі найвідомішими спорудами в цьому стилі є площа Св. Петра в Римі, Версальський палац у Франції та наш рідний Софійський собор у Києві.

Особливості стилю "бароко"

Час утвердження стилю бароко – епоха інтенсивної освіти європейських держав. Тому для мистецтва бароко характерні грандіозність, пишність, динаміка, пристрасть до різноманітних ефектів, яскрава видовищність. Будівлі обов'язково прикрашалися химерними фасадами, форма яких ховалася за прикрасами.

Парадні інтер'єри також набули різноманітних форм, химерність яких підкреслювалася скульптурою, ліпленням, різними орнаментами. Кімнати нерідко втрачали звичну для очей прямокутну форму. Дзеркала та розписи розширювали справжні розміри приміщень, а барвисті плафони створювали ілюзію відсутності даху. Навіть вікна і картини нерідко змінювали свої прямокутні контури для фантазії художника.

Коли бароко з’явилося в Україні

Прогулюючись центральною частиною Львова, ви, можливо, насолоджувались виглядом однієї з найбільш знаних споруд міста, яка ще і є першим прикладом барокової архітектури в країні. Церква святих апостолів Петра й Павла, відома в народі як Костел єзуїтів, була зведена італійським архітектором Джакомо Бріано у 1610-1630 роках. Якщо заходити зі сторони нинішньої вулиці Театральна, то одразу помітна головна принада костелу – вражаючий бароковий портал (вхід у будівлю). Так почалась історія бароко в Україні.

Починаючи з другої половини XVII ст., бароко звідусіль починає проникати в староукраїнську культуру. Але під впливом місцевих майстрів набуває свого розквіту та колориту. Оскільки у ті часи Україна була поділена на Правобережну та Лівобережну, вплив західноєвропейського стилю не був рівномірним. Найочевиднішим він був у західних областях, особливо в церковній архітектурі.

Одним з перших зразків нового українського стилю можна вважати Іллінську церкву в Суботові, яку у 1653 році наказав побудувати гетьман Богдан Хмельницький.

Першим зразком стилю українського бароко стала церква Святого Іллі у Суботові, що побудована у 1653 році також за наказом Богдана Хмельницького. Тип церкви вочевидь взятий із західних зразків, зокрема – кам'яних костелів. Церква має характер тодішніх католицьких церковних споруд: умовна форма базиліки або довгастого чотирикутника, вівтар у півкрузі або апсиді, що має всередині та зовні шість граней. Зовні споруду прикрашає розкішний бароковий фронтон (верхня частина переднього фасаду будівлі, яка обмежується двома схилами дахів та карнизом), що в той час стало новим архітектурним явищем.

Найбільш яскраво українське бароко відобразилося у культовій архітектурі. У цьому неабияку роль зіграв митрополит Київський, Галицький і Всієї Русі Петро Могила (роки життя: 1596-1647), під заступництвом якого пройшли відновлювальні роботи та реставрація Софійського собору (той був зруйнований монголо-татарської навалою наприкінці XV ст.), Собор Успіння Пресвятої Богородиці (в народі – Успенський собор, який потім було зруйновано під час німецької окупації в 1941 році), Десятинна та Васильківська церкви.

У чому особливість українського бароко

У 1648-1657 році гетьман Богдан Хмельницький йде війною проти Речі Посполитої, яка внаслідок цього повстання втрачає контроль над етнічними українськими землями. Відтак католицьке бароко у свідомості пересічного громадянина почало асоціюватися саме з іноземним гнітом, через що були зруйновані палаци польської та литовської аристократії, а разом з ними й інші католицькі споруди.

Нові будівлі мали кардинально відрізнятися від них, у зв'язку з чим українське бароко швидко виробляє свої стильові особливості. Від західноєвропейського воно відрізняється тим, що має помірніший орнамент і простіші форми, а тому вважалося більш конструктивістським.

Але головною особливістю стилю стали новаторські та водночас традиційні композиційні прийоми з гармонією та відчуттям пропорцій, розкриттям внутрішнього простору, що органічно поєднується із зовнішніми формами. Так, в архітектурі українського бароко відчуваються візантійські мотиви архітектури Київської Русі. Барокова химерність форм врівноважується чистими площинами стін – стіна з'єднує, домінує, забезпечує загальну гармонію елементів.

Архітектура українського бароко відображає радість, святковість, відчуття душевного спокою поряд із динамікою, експресією, контрастністю, декоративністю, тріумфальністю. Нові мистецькі уподобання найвиразніше проявилися у будівлях Києво-Печерської лаври та самого Києва, які справили вирішальний вплив на всю українську архітектуру 1720-50-х рр.

Чому бароко – “козацьке”

Вважається, що найбільша кількість храмів у стилі бароко постала на території України за часів козацтва, а “українське бароко” досягло свого золотого віку завдяки Івану Мазепі, що славився прихильністю до української культури. Козаки активно долучалися до храмобудівництва та сприяли появі цивільних будівель: колегіумів, магістратів, житлових споруд, військових канцелярій – і все у стилі бароко.

За часів Мазепи зведено велику кількість колегіумів, магістратів, військових канцелярій та житлових споруд у стилі бароко. Серед них – профінансована Мазепою Київська академія. Тих же часів сягають корені славної будівлі Чернігівського колегіуму.

Мазепа-бароко — це суто національний синтез західноєвропейських барокових архітектурних ідей та архітектурних традицій українського бароко. Серед найвідоміших архітекторів "козацького бароко" – Іван Зарудний, Степан Ковнір, Осип Старцев, Іван Григорович-Барський.

Пам’ятки “козацького” бароко в Україні

Початок нового етапу в українській архітектурі був покладений з початком відновлювальних робіт у Києво-Печерській лаврі після пожежі 1718 року. Відновлюються Успенський собор та Троїцька надбрамна церква, їхні фасади прикрашаються в народному дусі ліпленням по бірюзовому тлі у вигляді гірлянд та рушників. Над житловими корпусами зводяться декоровані ліпленням фронтони.

Решта київських монастирів, наслідуючи лавру, поспішає збагатити свої ансамблі новими спорудами, а існуючі – ліпним декором. У Микільському та Богоявленському соборах, у стародавньому Софійському соборі над притворами зводяться фронтони химерних обрисів, вкриті суцільним килимом орнаменту.

У 1744-1748 роках неподалік Софійського собору споруджуються головні ворота – брама Заборовського – і відновлюється після пожежі дзвіниця. Цими роботами керує архітектор І.Г.Шедель, що приїхав з Петербурга. При відновленні дзвіниці її фасади були збагачені ліпними орнаментальними та сюжетними рельєфами.

Приклади архітектури “козацького” бароко в Україні:

• Андріївська церква
• Георгіївська церква Видубицького монастиря
• Софійський собор
• Покровська церква
• Троїцький собор у Чернігові.
• Будинок полкової канцелярії у Чернігові.
• Церква святої Катерини у Чернігові.
• Церква Різдва Богородиці у Козельці.
• Преображенська церква у Великих Сорочинцях
• Мгарський монастир
• Покровський собор у Харкові
• Спасо-Преображенська церква в Ізюмі
• Троїцький собор у Новомосковську
• Іллінська церква у Суботові
• Успенська соборна церква у Почаївській лаврі
• Ратуша у Бучачі
• Собор святого Юра у Львові
• Костел монастиря домініканців у Львові