Які бактерії утворюють біоплівки

Бактеріальні біоплівки та їх роль у розвитку інфекцій сечовивідних шляхів

Утворення біоплівок є фактором розвитку та персистенції інфекційних захворювань. Властивістю мікроорганізмів-збудників інфекцій сечовивідних шляхів є здатність до формування біоплівки, структура та фізіологічні властивості якої забезпечують підвищення стійкості до антибіотиків, антисептиків та впливу з боку імунної системи макроорганізму. У клінічній урології та нефрології біоплівки впливають на розвиток рецидивуючого циститу, пієлонефриту, сечокам'яної хвороби, що утворюються на сечових катетерах.

біоплівки, система «почуття кворуму», інфекції сечовивідних шляхів, пієлонефрити, цистити, сечокам'яна хвороба, сечові катетери, резистентність до антибіотиків

Biofilm формування є factor в розвитку і persistence of infectious diseases. Характеристики етіологічних agents urinary tract infections є здатність до форми biofilm, структура і фізична природа тих, що забезпечує вдосконаленої susceptibility до antibiotics, antiseptics, і до імунної системи. У клінічній урології і нефрології biofilms influence the development of recurrent cystitis, pyelonephritises, urolithiasis and affect urinary catheters.

biofilms, «quorum sensing», urinary tract infections, pyelonephritises, cystitis, urolithiasis, urinary catheters, resistance to antibiotics

1. Голуб, А.В. Бактеріальні біоплівки – це нова мета терапії? / О.В. Голуб // Клин. мікробіол. антимікроб. хіміотер. – 2012. – Том 14. – №1. – С. 23-29.
2. Зубарєва, І.В. Адгезія стафілокока та кишкової палички до різних клітин людини / І.В. Зубарєва // Імунопатологія, алергологія, інфектологія. - 2003. - № 4. - С. 85-93.
3. Мороз, А.Ф. Синьогнійна інфекція/А.Ф. Мороз - Москва: Медицина, 1988. - 256с.
4. Рафальський, В.В.Резистентність збудників амбулаторних інфекцій сечовивідних шляхів за даними багатоцентрових мікробіологічних досліджень UTIAP-I та UTIAP-II / В.В. Рафальський [та ін] // Урологія. - 2004. - № 2. - С. 13-17.
5. Романова, Ю.М. Бактеріальні біопленки як природна форма існування бактерій у навколишньому середовищі та в організмі господаря / Ю.М. Романова, А.Л. Гінцбург // Журнал мікробіології, епідеміології та імунобіології. – 2011. – № 3. – С. 99-109.
6. Сарк улову, М.М. Характер та етіологічна структура внутрішньолікарняної інфекції у урологічних хворих / М.М. Саркулова / / Урологія. - 2006. - № 1. - С. 19-22.
7. Сулейманов, С.І. Роль інфекційного фактора у патогенезі уролітіазу / С.І. Сулейманов [та ін] // Клінічна та лабораторна діагностика. - 2010. - № 7. - С. 18-23.
8. Толордава, Е.Р. Мікрофлора ниркового каміння при сечокам'яній хворобі та пошук засобів боротьби з біоплівками уропатогенних бактерій / Е.Р. Толордава та ін. // Журнал мікробіології, епідеміології та імунобіології. – 2012. – №4. - З. 56-62.
9. Хміль, І.А. Quorum sensing регуляція експресія генів: фундаментальні та прикладні аспекти, роль у комунікації бактерій / І.А. Хміль // Мол. біол. - 2006. - № 75. - С. 1-9.
10. Чоботар, І.В. Антибіотикорезистентність біоплівкових бактерій/І.В. Чоботар, О.М. Маянський та ін. // Клінічна мікробіологія та антимікробна хіміотерапія. - 2012. - Том 14, № 1. - С. 51-58.
11. Шагінян, І.А. Неферментуючі грамнегативні бактерії в етіології внутрішньолікарняних інфекцій: клінічні, мікробіологічні та епідеміологічні особливості / І.О. Шагінян, М.Ю. Чорнуха // Клінічна мікробіологія та антимікробна хіміотерапія. - 2005. - Том 7, № 3. - С. 271-285.
12. Андерсон, Г.Г. Host subversion згідно з формою intracellular bacterial communities in urinary tract / G.G. Anderson, S.M. Martin, SJ. Hultgren // Microbes Infection. - 2004. - Vol. 6, № 12. - P.1094–1101.
13. Bishop, M.C. Uncomplicated urinary tract infection / M.C. Bishop // EAU Updated Series. - 2004. - № 2. - P. 143-150.
14. Bouza, E. European perspective on nosocomial urinary tract infection / E. Bouza [et al.] // Clinical Microbiology and Infection. - 2001. - № 7. - P. 523-531.
15. Bruyere, F. Infection and urinary lithiasis / F. Bruyere [et al.] // Expert. Opin. Biol. Ther.-2008. - № 8. - P. 1159-1166.
16. Choong, S. Biofilms і їх роль у інфекціях в урології / S. Choong, H. Whitfield // BJU International. – 2000. – Vol. 86. - P. 935-941.
17. Costerton, JW. Bacterial biofilm: як загальний спричинення persistent infections / J.W. Costerton, PS. Stewant, E.P. Greenberg // Science. - 1999. - Vol. 284. - P. 1318-1322.
18. Davey, M.E. Microbial biofilm: від екології до молекулярних genetics / M.E. Davey, G.A. O'Toolе // Microbiol. Mol. Biol. Rev. - 2000. - Vol. 19. - P. 847-867.
19. Donlan, R.M. Biofilms: survival mechanisms of clinically relevant microorganisms / R.M. Donlan, J.W. Costerson // Clin. Microbiol. Rev. - 2002. - Vol. 15. - P. 167-193.
20. Farrel, DJ. A UK Multicentre Study of Antimicrobial Susceptibility Bacterial Pathogens Causing Urinary Tract Infection / D.J. Farrell [et al.] // Journal of Infection. - 2003. - Vol. 46. - P. 94-100.
21. Flemming, H.C., The biofilm matrix/H.C. Flemming, J. Wingender // Nat. Rev. Microbiol. - 2010. - № 8. - P. 623-633.
22. Foxman, B. Epidemiology of urinary tract infections: incidence, morbility, і economic cost / B. Foxman // American Journal of Medicine. - 2002. - Vol. 113, Suppl. 1. - P. 5-13.
23. Hatt, J.K. Роль з bacterial biofilms in urinary tract infections / J.K. Hatt, PN. Rather // Curr. Top. Microbiol. Immunol. - 2008. - Vol. 322. - P. 163-192.
24. Hall-Stoodley, L. Bacterial biofilms: від природного середовища до руйнівних умов / L. Hall-Stoodley, J.W. Costerton, P.Stoodley // Nat. Rev. - 2004. - № 2. - P. 95-108.
25. Jacobsen, S.M. Застосований катетер-асоційований орієнтовний tract infections до Escherichia coli і Proteus mirabilis / S.M. Jacobsen [et al.] / / Clin. Microbiol. Rev. - 2008. - Vol. 21. - P. 26-59.
26. Lewis, K. Riddle of biofilm resistance / K. Lewis // Antimicrobial Agents and Chemotherapy. - 2001. - Vol. 45 (4). - P. 999-1007.
27. Marcus, RJ. Biofilms in nephrology / R.J. Marcus [et al.] / / Expert. Opin. Biol. Ther. - 2008. - Vol. 8, № 8. - 1159-1166.
28. Miller, M.B. Quorum sensing in bacteria / M.B. Miller, BL. Bassler // Ann. Rev. Microbiol. - 2001. - Vol. 55. - P. 165-199.
29. Norris, D.L. Різноманітні tract infections: diagnosis and management в emergency department / D.L. Norris, JD. Young // Emerg. Med. Clin. North. Am. - 2008. - № 26. - P. 413-430.
30. Oelschlaeger, T.A. Virulence factors of uropathogens / T.A. Oelschlaeger, U. Dobrindt, J. Hacker // Curr. Opin. Urol. - 2002. - № 12. - P. 33-38.
31. O'Toolе, G.A. Biofilm formation як microbial development / G.A. O'Toolе, H.B. Kaplan, R. Kolter // Ann. Rev. Microbiol. - 2000. - Vol. 54. - P. 49-79.
32. Parsek, M.R. Bacterial biofilms: emerging link to disease pathogenesis / M.R. Parsek, P.K. Singh // Annu. Rev. Microbiol. - 2003. - Vol. 57. - P. 677-701.
33. Ronald, A. Етіологія юрінарних tract infection: traditional and emerging pathogens / A. Ronald // Dis. Mon. - 2003. - Vol. 49. - P. 71-82.
34. Tapia, G. Biofilm: його релевантність в дитині disease / G. Tapia, J. Yee // Adv. Chronic Kidney Dis. - 2006. - № 13. - P. 215-224.
35. Tenke, P. The role of biofilm infection in urology / P. Tenke [et al.] // World Journal of Urology. - 2006. - Vol. 24. - P. 13-20.
36. Tenke , P. Update on biofilm infections in urinary tract / P.Tenke [et al.] / / World Journal of Urology. - 2012. - Vol. 30. - P. 51-57.
37. Trautner, B.W. Trautner, R.O. Darouiche // American Journal of Infection Control. - 2004. - № 32. - P. 177-183.
38. Wathick P., Kolter R. Biofilm, city of microbes // Journal of Bacteriology. - 2000. - Vol. 182. - P. 2675-79.

Біоплівка – як форма існування мікроорганізмів Текст наукової статті зі спеціальності «Ветеринарні науки»

Анотація наукової статті з ветеринарних наук, автор наукової роботи - Байматов Р. А., Нурузова З. А., Ергашева З. М.

У цій статті аналізується останній 10-річний огляд літератури з будови, етіології, ультраструктури та хімічного складу біоплівки мікроорганізмів. Розкрито властивості складових компонентів біоплівки, вивчені до цього часу та відіграють роль у формуванні біоплівки.

Схожі теми наукових праць з ветеринарних наук, автор наукової роботи - Байматов Р. А., Нурузова З. А., Ергашева З. М.

MICROBIAL BIOFILM - AS A FORM OF THE EXISTENCE OF MICROORGANISMS

Цей матеріал analyzes останній 10-річний відгук про літературу про структуру, етіологію, ultrastructure, і хімічна композиція з biofilm microorganisms. Розглянуті особливості конституційних компонентів biofilm, що вивчаються в терміни і роль у формуванні biofilm.

Текст наукової роботи на тему «Біоплівка – як форма існування мікроорганізмів»

УДК: 619:579 861.2:618.19-002:636.2 БІОПЛЕНКА- МІКРООРГАНІЗМЛАРНІНГ ТИРИКЛІК

Р.А.Байматов, З.А.Нурузова, З.Н.Ергашева

Тошкент Тіббіот Академії Андіжон, Узбекистон

Бу маколада мікроорганізмларнінг біопленкасини тузиліші, етіологіясі, ультраструктураси ва кимевий таркібі хдкіда охірги 10 йіллік адабіет тах,лілі келтирилган. Х, озера кунгача анікланган біопленкаларнінг таркібій кісмларинінг хусусіятларі ерітілган ва уларнінг біоплівка х, осил кілішидаги урні курсатиб утілган.

Каліт сузлар: біоплівка, антибіотикорезистентлік, біоплівка тузилиші.

БІОПЛЕНКА - ЯК ФОРМА ІСНУВАННЯ МІКРООРГАНІЗМІВ Байматов Р.А., Нурузова З.А., Ергашева З.М.

Ключові слова: біоплівка, стійкість до антибіотиків, будова біоплівок.

MICROBIAL BIOFILM - AS A FORM OF THE EXISTENCE OF

MICROORGANISMS R.A. Baymatov, Z.A. Нюрузова, Z.N. Ergasheva

Key words: biofilms, antibiotic resistance, biofilm structure.

Актуальність. Багатоклітинна поведінка бактерій привертає велику увагу дослідників у всьому світі. Найбільш добре вивчено пов'язане з субстратом співтовариство мікроорганізмів, що складається з одного або декількох видів біоплівки. Згідно з сучасними уявленнями, біоплівка - це сукупність мікроорганізмів, у складі якої бактерії

взаємодіють один з одним, що сприяє підвищенню їх стійкості до факторів довкілля та зниження ефективності антибактеріальної терапії. Біоплівка складається з безперервного мультишару бактеріальних клітин, прикріплених до поверхні розділу фаз і один до одного і укладених у біополімерний матрикс [9]. За даними електронного ресурсу PUBMED, за останні роки опубліковано понад 5000 робіт з біоплівок [12], з них близько 1000 робіт присвячено біоплівкам, які утворюються мікроорганізмами на поверхні катетерів, що свідчить про високий інтерес медичної спільноти до цього питання [5]. Вивчення біоплівок викликає великий інтерес дослідників через те, що цей спосіб існування бактерій створює великі проблеми в галузі медицини. За даними Центру з контролю та профілактики захворювань (Атланта, США), до 80% бактеріальних інфекцій, що вражають людей у західних країнах, викликані полімікробними біоплівками. Багато хронічних інфекцій, виникнення яких пов'язане з використанням медичного імплантованого обладнання - лінз, катетерів, протезів, штучних клапанів серця, - зумовлені здатністю бактерій рости у вигляді біоплівок на поверхнях цих пристроїв. Будучи ув'язненими в матрикс біоплівки, що складається з поліпептидів, мікроорганізми виявляють більшу стійкість до дії антибактеріальних препаратів, у тому числі антибіотиків та антисептиків [14]. З цієї причини ведуться безперервні пошуки засобів, здатних згубно впливати на біоплівки та патогенні мікроорганізми, укладені у ній [8].

Проблеми лікування багатьох бактеріальних інфекцій пов'язані з формуванням в організмі хворого мікробних біоплівок. У складі біоплівки мікроби мають підвищену

стійкістю до ефекторів імунної системи, антибіотиків та дезінфектантів [2]. Біоплівкові бактерії здатні виживати при дії антибіотиків у таких високих концентраціях, які не можуть бути досягнуті в організмі людини при стандартних терапевтичних дозах. Більш того, наприклад, відомий парадоксальний факт посилення біоплівкового зростання Staphylococcus capitis у присутності максимальних терапевтичних концентрацій оксациліну [20]. Ще одна негативна характеристика біоплівок полягає в тому, що вони, як правило, виявляють стійкість одночасно до багатьох антибіотиків із різних груп. У клінічних умовах настільки висока виживаність біоплівкових мікробів веде до хронізації інфекційного процесу множинна резистентність може бути пов'язана з здатністю матриксу, що фільтрує. Спостереження in vitro показали, що матрикс бактеріальних біоплівок складається з різних біополімерів-полісахаридів, білків і навіть ДНК [11]. Матрикс як зв'язує клітини у єдину структуру, а й заповнює міжклітинні простору, утворюючи тривимірну фільтруючу систему. Це дозволило назвати біоплівку «молекулярним фільтром» і вважати фільтрацію однією з найважливіших функцій біоплівки [4]. Біоплівки також виявляють у ранах, і передбачається, що вони у деяких випадках уповільнюють процес загоєння. Електронна мікроскопія показала, що 60% біоптатів, взятих із хронічних ран, містили біоплівки, тоді як зразки зі свіжих – лише 6%. У зв'язку з цим вважають, що біоплівки є основним фактором, що сприяє зростанню числа хронічних запальних захворювань. При цьому припускають наявність біоплівок у більшості хронічних

ран, принаймні на частині ранового ложа.

Формування біоплівок. Самі бактерії становлять 535% маси біоплівки, решта – міжклітинний матрикс. Деякі бактерії (частіше коки) можуть утворювати простіші в порівнянні з біоплівкою надклітинні структури - кластери. Іноді як синонімів терміна «кластери» вживаються слова «агрегати», «конгломерати». Найбільш відомим кластером є скупчення стафілококів, схоже, за визначенням основоположників мікробіології, на гроно винограду [15]. Етапи формування біоплівки. Етап 1. Оборотне прикріплення до поверхні. Найчастіше мікроорганізми існують у вигляді вільно плаваючих мас або одиничних (наприклад, планктонних) колоній. Однак у нормальних умовах більшість мікроорганізмів прагнуть прикріпитися до поверхні і, зрештою, утворити біоплівку. Етап 2. Перманентне прилипання до поверхні. У міру розмноження бактерій вони міцніше прилипають до поверхні, диференціюються, обмінюються генами, що забезпечує їхню виживання. Етап 3. Формування слизового захисного матриксу/біоплівки. Завдяки дослідженням вченого Cencetti C. відомо, що одного разу стійко приєднавшись, бактерії починають утворювати екзополісахаридний навколишній матрикс, відомий як позаклітинна полімерна речовина (extracellular polymeric substance). Це запобіжний матрикс або слиз (EPS-matrix). Дрібні колонії бактерій потім утворюють початкову біоплівку [16]. Склад матричного слизу варіює відповідно до того, які саме мікроорганізми в ньому присутні, але в основному до нього входять полісахариди, білки, гліколіпіди та бактеріальна ДНК [16]. Cencetti. стверджує, що різноманітні протеїни та ензими сприяють

більш міцного прилипання біоплівок до ранового ложа.Росіяни

вчені Плакунов В. К., Мартьянов С. В. Визначили, що час

освіти біоплівок варіюється, їх експериментальні

лабораторні дослідження показали, що планктонні бактерії,

наприклад стафілококи, стрептококи, псевдомонади, кишкова

паличка зазвичай: 1) приєднуються один до одного протягом

кількох хвилин; 2) утворюють міцно приєднані

мікроколонії протягом 2-4 годин; 3) виробляють позаклітинні

полісахариди і стають значно толерантнішими до

біоцидів, наприклад, до антибіотиків, антисептиків та

дезінфектантам протягом 6-12 годин; 4) залучаються до

повноцінні колонії біоплівки, які дуже стійкі до

біоцидів і втрачають планктонні бактерії протягом 2-4 днів у

залежності від видів бактерій та умов зростання; 5) швидко

відновлюються після механічного руйнування та знову

формують зрілу біоплівку протягом 24 годин [7, 19]. Ці факти

дозволяють припустити, що, наприклад, проведення кількох

послідовних очищень рани може дати невеликий

проміжок часу, наприклад, менше 24 годин, протягом якого

антимікробне лікування найбільш ефективно щодо як

планктонних мікроорганізмів, так і внутрішньобіоплівкових клітин

збудника у рані. Біоплівки – це мікроскопічні структури.

Однак у деяких ситуаціях, коли їм дають можливість зростати

безперешкодно протягом тривалого періоду часу,

вони стають настільки щільними, що їх можна побачити

неозброєним оком. Наприклад, зубний наліт може

накопичуватися та ставати чітко видимим протягом дня.

Деякі бактерії з фенотипу продукують пігменти, що

може сприяти візуальній детекції всієї біоплівки. У

В даний час найбільш надійним методом підтвердження

наявності мікробної біоплівки є спеціальна мікроскопія,

наприклад, конфокальне лазерне мікроскопічне дослідження, що сканує.

Біоплівки суттєво підвищують толерантність

мікроорганізмів, впроваджених у її матрикс, до імунної системи

господаря, антимікробним агентам та стресам навколишнього середовища

(наприклад, обмеження в кисні та харчуванні). Ця толерантність

може сприяти повній резистентності до факторів, які

могли б легко знищити цих самих мікробів у разі їх

зростання у незахищеному, планктонному стані. У дослідженнях

Романова Ю.М. показано, що найнижчі концентрації,

необхідні для знищення або видалення бактеріальної

біоплівки, для більшості антибіотиків фактично перевищують

максимальні дози, що прописуються лікарями. Таким чином,

стандартні пероральні дозування для тих антибіотиків,

які ефективно знищують зазвичай чутливі

планктонно-вирощувані в клінічній лабораторії бактерії,

можуть мати слабку антимікробну дію або можуть бути зовсім

неефективними щодо того ж типу бактерій у біоплівках,

виділених із ран пацієнтів. Навіть якщо існує велика

ймовірність того, що в рані є біоплівка, відсутня

однокроковий засіб лікування. Оптимальним може бути

використання комбінованої стратегії, заснованої на

елементи підготовки ранового ложа і службовця для зняття маси

біоплівки, запобігання реконструкції біоплівки. Цей

підхід іноді називають «biofilm-based wound care» (лікування ран з

біоплівкою). Позаклітинний матрикс та його компоненти виступають

як бар'єр, що зменшує концентрацію засобу

безпосередньо біля бактерії. Тому особливу актуальність на

сьогоднішній день представляє пошук антимікробних агентів,

впливають на життєздатність мікроорганізмів у культурі та

біоплівки. При цьому принципово новим напрямом

виступає використання наночастинок металів для надання

специфічних властивостей модифікованих ними матеріалів [20].

Крім основних адгезійних компонентів, вченим

Овчинніковим Р.С. було визначено що, багато бактерій

утворюють на поверхні клітин ниткоподібні структури, відомі

як "курлі" (curli), що формуються амілоїдними білками. У

кишкових бактерій ці білки можуть становити значну частину

біоплівкового протеома. Вони відіграють важливу роль в адгезії,

формуванні структури біоплівок та взаємодії бактерій з

імунною системою господаря [6]. Виявити їх наявність можна,

наприклад, спостерігаючи ефект подвійного променезаломлення комплексу

таких білків з барвником конго рот [19]. Для досягнення

ефективності антибактеріального або протимікробного

препарату в біоплівці (застосовуваного як місцево, так і системно)

може знадобитися значне збільшення концентрації

препарату. Рибальченко О.В. підрахував що час проникнення

ципрофлоксацину внутрішньо біоплівки Pseudomonas aerogenosa

збільшується в 30 разів у порівнянні з часом, необхідним для

проникнення препарату всередину одиночної клітини, а стійкість

до антимікробних препаратів зростає в 50-1000 разів

порівняно з вільними та «флотуючими»

мікроорганізмами. Саме у вигляді біоплівки бактерії

існують у зовнішньому середовищі і колонізують організми, у тому

числі організм людини. Мікробні біоплівки грають ведучу

що у хронізації інфекційних захворювань. Велику

стурбованість викликає інфікування медичних

імплантів, таких як катетери, серцеві клапани та суглобові

протези. На тлі високої антибіотикорезистентності багатьох

патогенних та умовнопатогенних бактерій, клітини у складі

біоплівки на кілька порядків стійкіші до дії антибіотиків та дезінфектантів, що робить їх практично невразливими. За допомогою конфокальної скануючої лазерної мікроскопії показано, що, біоплівки, незалежно від складу, мають універсальну, складну, з деякими незначними варіаціями, гетероцитоархітектонікою (тривимірні грибоподібні або схожі на колони), являючи собою мікроколонії, укладені в екзополімерний матри. Перший механізм може бути обумовлений існуванням у біоплівках спеціальних персистуючих форм бактерій - персистерів. Персистери - фенотипічний варіант клітин із звичайними для даного штаму генотипом, але сильно загальмованим метаболізмом. Внаслідок дії білків-персистерів блокується функціональна активність всіх мішеней антибіотиків, що опосередковує формування мультитолерантності. Тому бактерицидні антибіотики щодо персистерів здатні чинити лише бактеріостатичний ефект.

Ензібіотики. Одним із найважливіших механізмів є

утворення мікробних ферментів, здатних безпосередньо

руйнувати антибіотики. Серед збудників зростає стійкість до

пеніцилінам, цефалоспоринам, карбапенемам.

дослідників, як Овчинніков Р.С., Харсєєва Г.Г., Миронов

А.Ю., Фролова Я.М. прийти зміну антибіотикам можуть т.зв.

ензібіотики - препарати, що докорінно відрізняються від антибіотиків

за механізмом дії. За своєю природою вони є

ферментами, здатними безпосередньо лізувати ті чи інші

структури мікробної клітини Колосальною перевагою

ензибіотиків є те, що вони з успіхом лізують

мікроорганізми будь-якого типу резистентності, зокрема. і

госпітальні штами, і при цьому не виявляють таких побічних ефектів на макроорганізм, як багато антибіотиків. Розробкою ензибіотиків зараз активно займаються багато наукових лабораторій у всьому світі. Окремі препарати цієї групи вже випущені ринку деяких країн. Наприклад, дисперсин-ензібіотик, що діє цілеспрямовано на біоплівки. Він лізує цементуючу речовину біоплівкового матриксу полі-N-ацетил-глюкозамін. Ще одним перспективним ензібіотиком є лізостафін, дія якого специфічно спрямована проти Staphylococcus aureus – найважливішого збудника інфекцій, у т.ч. та внутрішньолікарняних. [6].

Висновки: Таким чином, на сьогоднішній день суть біоплівок вивчена ще не в повному обсязі, отже, тема залишається ще актуальною. Нашою метою є вивчення біоплівок резистентних штамів мікроорганізмів, поширених в Республіці Узбекистан.

1. Афіногенова А.Г., Даровська О.М. Мікробні біоплівки ран: стан питання// Травматологія та ортопедія Росії 2011р. №3 (61) З. 119-122

2. Бехало В.А., Бондаренко В.М., Сисолятина О.В., Нагурська О.В. Імунобіологічні особливості бактеріальних клітин медичних біоплівок//Журн. Мікробол. 2010р. Т4: С.7-105.

3. Бехало В.А., Бондаренко В.М., Сисолятина О.В., Нагурська О.В. Імунобіологічні особливості бактеріальних клітин, що входять до складу «медичних біоплівок»//Мікробіологія. 2010р. - №4. - С. 97-107.

4. Ленченко Є.М., Бінгхонг Ху, Удавл Д.І. та ін. Дослідження

біоплівок мікобактерій при впливі йодовмісного

препарату Вісник КрасГАУ. 2018. № 3 С.54-57

5. Леонов В.В., Миронов А.Ю., Біопленкоутворення опортуністичних мікроорганізмів у плазмі крові залежно від вмісту заліза//Клінічна лабораторна діагностика, 2016р. №1, С.3-12

6. Овчинніков Р.С.Біоплівки, лікарська резистентність, госпітальні інфекції, сучасні реалії поверхневих інфекційних захворювань//1У міжнародний ветеринарний дерматологічний симпозіум 2015р. С.80-82

7. Плакунов В. К., Мартьянов С. Ст, Тітєнєва Н. А., Журіна М. Ст. Управління формуванням мікробних біоплівок: анти- та пробіоплівкові агенти//Мікробіологія, 2017р., том 86, № 4, С. 402-420

8. Піядіна А.Ю. Вплив антибактеріальних речовин на зростання та розвиток біоплівок клінічних ізолятів// Перший МДМУ ім. І.М. Сєченова 2012р. С.245-250

9. Рахматуліна М.Р., Нечаєва І.А. Біоплівки мікроорганізмів та їх роль у формуванні резистентності до антибактеріальних препаратів//Вісник дерматології та венерології 2015р. №2 С.58-62

10. Рибальченко О.В., Бондаренко В.М., Орлова О.Г. Ультраструктура біоплівок при внутрішньовидовій та міжвидовій взаємодії умовно патогенних бактерій//Бюлетень Оренбурзького наукового центру УрО РАН (електронний журнал), 2014 № 1 С.1-11

11. Романова Ю.М., Гінцбург А.Л. Бактеріальна біоплівка як природна форма існування бактерій у навколишньому середовищі та організмі господаря//Журн. Мікробіол. 2011р. №3 С.99-109.

12. Харсєєва Г.Г., Миронов А.Ю., Фролова Я.М., Лабушкіна А.В. Здатність до формування біоплівки збудником

дифтерії// Клінічна лабораторна діагностика. 2013р. №2 С.36-8.

13. Харсєєва Г. Р., Фролова Я. Н., Миронов А. Ю. Біоплівки патогенних бактерій: біологічні властивості та роль у хронізації інфекційного процесу// Успіхи сучасної біології 2015р., том 135 № 4, с. 346-35

14. Чеботар І.В., Маянський О.М., Кончакова О.Д., Лазарєва А.В., Чистякова В.П. Антибіотикорезистентність біоплівкових бактерій // Клин. Мікробіол. та антимікробхіміотер. 2012. T. 14. №1: С. 51-58.

15. Чоботар І.В.; Таланін Є.А.; Кончакова О.Д. Новий метод кількісного обліку коків у надклітинних утвореннях - кластерах та біоплівці// СТМ 2010р. №3 З. 14-16

16. Cencetti C.Приготування і характеристика антимікробних завзятих dresings засновані на срібла, gellan, PVA і borax // Carbohydr. Polymers. – 2012. – V.90, N3. – P. 1362-1370.

17. E. Bester [et al]. Environ. Microbiol. – 2010. -Vol. 76, N 4. – P. 1189-1197.

18. Hall-Stoodley, L. Evolving concepts in biofilm infections / L. Hall-Stoodley, P. Stoodley // Cell Microbiol. – 2009. – Vol. 11, N 7. – P. 1034-1043.

19. Kaplan J. B. Biofilm dispersal: mechanisms, clinic implications, and potential therapeutic uses // Journal of dental research. – 2010. – V. 89 – №3. - Р. 205218.

20. Qu Y., Daley A.J., Istivan T.S., Garland S.M., Deighton M.A. Antibiotic susceptibility coagulase-negative staphylococci isolated from very low birth weight babies: Comprehensive comparisons of bacteria at different stages of biofilm formation//Ann Clin Microbiol Antimicrob 2010р. №27 С.9-16.