Ендометрит

Ендометрит - це запальний процес у внутрішньому слизовому шарі матки – ендометрії. Може протікати гостро чи хронічно, що накладає відбиток симптоматику. Супроводжується болями, виділеннями, порушеннями менструального циклу. Першорядне значення для діагностики гострого ендометриту мають дані гінекологічного огляду та результати вагінальних мазків; хронічна форма захворювання підтверджується даними УЗД та гістероскопії. Лікування передбачає антибактеріальну, протизапальну терапію, фізіореабілітацію.

МКБ-10

Загальні відомості

Ендометрит часто поєднується із запаленням м'язового шару матки – ендоміометрит. Ендометрій є внутрішньою функціональною оболонкою матки, яка змінює свою будову протягом менструального циклу. Кожен цикл він виростає і дозріває наново, готуючись до прикріплення заплідненої яйцеклітини, і відкидається, якщо вагітність не настає. У нормі порожнина матки, вистелена ендометрієм, надійно захищена від проникнення інфекції. Але за певних умов інфекційні збудники легко потрапляють у матку та викликають запальну реакцію її внутрішнього шару – ендометрит. За характером перебігу виділяють гостру та хронічну форму ендометриту.

Причини ендометриту

Гострий ендометрит

Ендометрит може викликатись різними збудниками: бактеріями, вірусами, грибками, паразитами, змішаною флорою. Залежно від природи походження розрізняють специфічні ендометрити та неспецифічні:

1. До специфічних відносять інфекційні (вірусні, хламідійні, бактеріальні, протозойні, грибкові) та паразитарні ендометрити.Їх можуть викликати такі збудники, як віруси простого герпесу, цитомегаловіруси, хламідії, мікобактерії туберкульозу, токсоплазми, мікоплазми, кандиди, променисті грибки, гонококи тощо.
2. При неспецифічному характері ендометриту хвороботворна флора в матці не виявляється. Неспецифічна форма ендометриту може бути спричинена бактеріальним вагінозом, ВІЛ-інфекцією, наявністю внутрішньоматкової спіралі, прийомом гормональних контрацептивів.

У розвитку ендометриту має значення стан імунної, ендокринної, нервової систем, які нерідко обтяжують перебіг захворювання. Початку гострого ендометриту часто передують:

• пологи,
• аборт або мініаборт,
• діагностичне вишкрібання порожнини матки (РДВ),
• гістероскопія та інші внутрішньоматкові маніпуляції.

Неповне видалення залишків плодового яйця, плаценти, скупчення рідкої крові та згустків сприяють розвитку інфекції та гострого запального процесу внутрішньої поверхні матки. Найбільш поширеним проявом післяпологової інфекції є післяпологовий ендометрит. Він зустрічається в 4%-20% випадків після природного розродження і в 40% - після операції кесаревого розтину. Це пов'язано з гормональною та імунною перебудовою в організмі вагітної, зниженням загального імунітету та стійкості до інфекцій.

Хронічний ендометрит

Хронічна форма ендометриту найчастіше є наслідком недолікованого гострого ендометриту, що виник після пологів, аборту, внутрішньоматкових маніпуляцій, внаслідок наявності сторонніх тіл матки.У 80-90% випадків хронічний ендометрит зустрічається серед жінок репродуктивного періоду та має тенденцію до зростання, що пояснюється широкою поширеністю внутрішньоматкової контрацепції, збільшенням кількості абортів, внутрішньоматкових діагностичних та лікувальних процедур. Хронічний ендометрит стоїть серед найчастіших причин безпліддя, викиднів, невдалих спроб екстракорпорального запліднення, ускладнених вагітностей, пологів і післяпологового періоду.

Для виявлення інфекційного агента при хронічних ендометритах використовується високоточна імуноцитохімічна діагностика. Хронічна форма ендометриту часто має стертий клінічний перебіг без виражених ознак мікробної інфекції. Відзначається потовщення слизової оболонки матки, серозний наліт, геморагії, фіброзні спайки, що ведуть до порушення нормального функціонування ендометрію.

Чинники ризику

У виникненні ендометриту особливу роль відіграє зниження бар'єрних механізмів захисту, що перешкоджають проникненню інфекції у внутрішні статеві органи. Це може викликатися такими факторами:

• Родовими травмами матері. Розриви промежини, піхви, шийки матки під час пологів сприяють проникненню інфекції в статеві шляхи та її сходженню в порожнину матки.
• Механічними, хімічними, термічними факторами, що ушкоджують слизову оболонку піхви Порушення гігієни статевих органів, часті спринцювання, застосування вагінальних сперміцидних засобів тощо призводять до зміни нормальної мікрофлори піхви та її захисних властивостей.
• Менструацією, пологами, абортами. Виділення крові призводить до вимивання секрету цервікального каналу, вилужування кислого середовища піхви та зниження його бактерицидних властивостей.У цих умовах патогенні мікроорганізми безперешкодно проникають із зовнішнього середовища та активно розмножуються на рановій поверхні матки.
• Внутрішньоматкові контрацептиви. Довгий час внутрішньоматкові спіралі, що знаходяться в порожнині матки, стають потенційним джерелом запалення, що сприяє проникненню інфекції висхідним шляхом по нитках ВМС. Якщо виник ендометрит, необхідно видалення ВМС.
• Використання піхвових тампонів. Вбираючи кров'янисті виділення, тампони є оптимальним середовищем у розвиток інфекції. Тампони слід змінювати кожні 4-6 годин, не використовувати їх у нічний час, до або після менструації, у спекотному кліматі. Порушення правил використання тампонів може призвести до розвитку синдрому токсичного шоку.
• Загальними факторами:хронічним стресом, перевтомою та недостатнім дотриманням гігієни. Ці фактори це послаблюють організм і роблять його схильним до ризику інфікування.

Симптоми ендометриту

Гострий ендометрит

Гострий ендометрит зазвичай розвивається через 3-4 дні після інфікування та проявляється підвищенням температури, болями внизу живота, виділеннями із статевих шляхів з неприємним запахом, хворобливим сечовипусканням, почастішанням пульсу, ознобом. Особливо важкий та стрімкий перебіг мають гострі ендометрити у пацієнток, які мають внутрішньоматкові спіралі. Тому перші ознаки гострого ендометриту є приводом для негайного проходження консультації гінеколога.

При гінекологічному обстеженні визначається помірно збільшена та болісна матка, сукровичні або серозно-гнійні виділення. Гостра стадія триває від тижня до десяти днів і за ефективної терапії закінчується лікуванням, інакше – переходом у хронічний ендометрит.

Хронічний ендометрит

Тяжкість перебігу хронічного ендометриту обумовлена ​​глибиною та тривалістю існування структурних змін ендометрію. Основними проявами хронічного ендометриту є порушення менструального циклу (мізерні або рясні місячні), маткові кровотечі, патологічні серозно-гнійні або кров'янисті виділення, ниючі болі в нижніх відділах живота, хворобливий статевий акт. При дворучному гінекологічному дослідженні виявляється незначне ущільнення та збільшення матки у розмірах.

Структурні зміни ендометрію при хронічному ендометриті можуть викликати утворення та розростання поліпів та кіст. Хронічний ендометрит у 10% випадків є причиною безпліддя, у 60% – невиношування вагітності. До запального процесу нерідко залучається і м'язовий шар матки – виникає міоендометрит.

Ускладнення

Ендометрій є важливим функціональним шаром матки, який відповідає за забезпечення нормального перебігу вагітності. Запальні захворювання ендометрію - ендометрити - спричиняють ускладнений перебіг вагітності: загрозу викидня, плацентарну недостатність, післяпологові кровотечі. Тому ведення вагітності у жінки з перенесеним ендометритом має здійснюватись з підвищеною увагою.

Віддаленими наслідками перенесеного ендометриту служать спайкові процеси всередині матки (внутрішньоматкові синехії), склерозування порожнини матки, порушений перебіг менструального циклу, поліпи та кісти ендометрію. При ендометриті в запальний процес можуть залучатися яєчники та труби, розвиватися перитоніт, спайки кишечника та органів малого тазу (спайкова хвороба). Спайкова хвороба проявляється болями і часто призводить до безпліддя.

Діагностика

Діагностика гострого ендометриту будується на збиранні анамнезу захворювання, скарг пацієнтки, симптомів, гінекологічного огляду, клінічного аналізу крові та бактеріоскопічного дослідження мазків. Жінки з гострою формою ендометриту лікуються стаціонарно, оскільки є потенційна небезпека розвитку тяжких септичних ускладнень (параметриту, пельвіоперитоніту, перитоніту).

При діагностиці хронічної форми ендометриту, крім з'ясування клінічних симптомів та анамнезу захворювання, особлива роль належить проведеному з діагностичною метою вишкрібання слизової оболонки матки. Гістологічне дослідження зміненого ендометрію дозволяє підтвердити діагноз хронічного ендометриту. Важливими діагностичними методами є ультразвукові (УЗД) та ендоскопічні (гістероскопія) дослідження, що дозволяють виявити структурні зміни ендометрію.

Лікування ендометриту

Терапія гострого ендометриту

У гострій фазі ендометриту хворим показано лікування у стаціонарі з дотриманням постільного режиму, психічного та фізичного спокою, легкозасвоюваної повноцінної дієти, питного режиму. Основу лікарського лікування гострого ендометриту складають:

• Антибактеріальна терапія. Підбирається з урахуванням чутливості збудника (амоксицилін, ампіцилін, кліндаміцин, гентаміцин, канаміцин, лінкоміцин та ін). При змішаній мікробній флорі показано поєднання кількох антибіотиків. Через частого приєднання анаеробних збудників у схему лікування гострого ендометриту включається метронідазол.
• Патогенетична терапія. З метою зняття інтоксикації показано внутрішньовенне введення сольових та білкових розчинів до 2-2,5 л на добу.Доцільно включення до схеми лікування гострого ендометриту полівітамінів, антигістамінних препаратів, імуномодуляторів, пробіотиків, протигрибкових засобів.
• Лікування фізичними факторами. З болезаспокійливою, протизапальною та гемостатичною метою застосовують холод на ділянку живота (2 години – холод, 30 хвилин – перерва). При стиханні гострих симптомів призначаються фізіопроцедури, гірудотерапія (медичні п'явки).

Терапія хронічного ендометриту

У лікуванні хронічного ендометриту сучасна гінекологія застосовує комплексний підхід, що включає протимікробне, імуномодулююче, загальнозміцнююче, фізіотерапевтичне лікування. Лікування проводиться поетапно. Першим кроком є ​​усунення інфекційних агентів, потім слідує курс, спрямований на відновлення ендометрію. Зазвичай застосовуються антибіотики широкого спектра дії (спарфлоксацин, доксициклін та ін.). Відновлювальний курс побудований на поєднанні гормональної (естрадіол плюс прогестерон) та метаболічної терапії (гемодеріват крові телят, інозин, аскорбінова кислота, вітамін Е).

Лікарські препарати можна вводити безпосередньо в слизову оболонку матки, що створює їх підвищену концентрацію безпосередньо в осередку запалення та забезпечує високий лікувальний ефект. Купірування маткових кровотеч проводиться призначенням гормонів або розчину амінокапронової кислоти (внутрішньовенно або внутрішньоматочно).

Важливе місце у лікуванні хронічного ендометриту відводиться фізіотерапії: УВЧ, електрофорезу міді, цинку, лідази, йоду, імпульсної ультразвукової терапії, магнітотерапії. Фізіотерапевтичне лікування зменшує запальний набряк ендометрію, активізує кровообіг, стимулює імунологічні реакції.Хворим з хронічним ендометритом показано курортотерапію (грязелікування, водолікування).

Ефективність лікування хронічного ендометриту оцінюють за такими критеріями:

• відновлення морфологічної структури ендометрію (за результатами УЗД)
• відновлення менструального циклу
• усунення інфекції
• зникнення патологічних симптомів (болів, кровотеч)
• відновлення дітородної функції

Профілактика

Щоб уникнути виникнення ендометриту, необхідно не допускати абортів, дотримуватися гігієнічних заходів, особливо в менструальний період, проводити профілактику післяпологової та післяабортної інфекції, використовувати бар'єрну контрацепцію (презервативи) з метою профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом. Своєчасне виявлення безсимптомних інфекцій та їх лікування здебільшого дає сприятливий прогноз щодо наступних вагітностей та пологів.