Як розвивається ехінококоз

Ехінококоз: шляхи зараження, симптоми, лікування

Під ехінококозом прийнято розуміти зооноз (захворювання, що передається від тварини до людини), яке розвивається внаслідок зараження та паразитування в організмі стрічкового хробака – ехінокока. Збудник може вражати будь-які органи в тілі – легені, серце, печінка, мозок, порушуючи їхню функціональність. Як передається ця патологія, якими симптомами характеризується і чи є можливість повного одужання? Відповіді на запитання шукатимемо у новій статті MedAboutMe.

Як боротися з набряком під час вагітності: правильний вибір мінеральної води

Часта проблема майбутніх мам: набряки. Чи може допомогти мінеральна вода та яку вибрати?

Чому виникає ехінококоз?

Збудниками паразитозу є ехінококи різних груп, у тому числі granulosus, multilocularis, oligarthrus. Остаточні господарі статевозрілих паразитів — хижі тварини, проміжні — худоба, дикі тварини та людина.

Особи дорослих гельмінтів можуть досягати довжини до 6-8 мм. Паразити досить живучі, але особливо стійкі до впливів довкілля яйця гельмінтів, які здатні залишатися живими при температурі від плюс 30 до мінус 30. У грунті ехінокок живе до декількох тижнів. У зовнішнє середовище та ґрунт потрапляють із випорожненнями тварин.

Зараження людини спостерігається при вживанні погано промитих овочів, ягід, фруктів, забруднених фекаліями, в яких можуть бути яйця гельмінтів або його личинки. Хижаки — остаточні господарі — можуть заражатися при поїданні м'яса хворих тварин.Важливо, що людина сама не є джерелом інфекції, оскільки є випадковим проміжним ланкою в життєвому циклі паразита.

Потрапляючи в шлунково-кишковий тракт, оболонка яйця ехінокока під дією шлункових соків розчиняється. Личинка вивільняється в порожнину ШКТ, впроваджується у слизові, осідає у внутрішніх органах та утворює кісту. Кісти можуть бути одиничними чи множинними, великими чи маленькими. Усередині розвиваються личинки ехінокока, і це може відбуватися протягом дуже довгого часу буквально роками.

У людини найчастіше діагностується зараження двома видами ехінокока: Echinococcus granulosus та E. multilocularis. Джерелом зараження у більшості випадків є хижаки сімейства Псових: вовки, шакали, лисиці та домашні собаки, якщо їх власники не приділяють належної уваги здоров'ю вихованця, не проводять своєчасної дегельмінтизації та регулярних обстежень тварини у ветеринарній клініці.

Як виявляється захворювання?

З часу потрапляння збудника захворювання в організм людини до виникнення первинних проявів може пройти чималий термін. На перших етапах (місяць або навіть десятиліття) хвороба часто протікає безсимптомно і виявляється випадковим чином при профілактичному огляді. При досягненні кісти великих розмірів з'являються ознаки інтоксикації, такі як:

постійне почуття нудіння;
блювання;
алергічні прояви на шкірі;
швидка стомлюваність;
періодичне підвищення температури до 38 градусів;
зниження ваги.

Інші ознаки ехінокока залежать від локалізації кісти. При її розростанні в печінці пацієнтів турбують відчуття, що давлять, з правого боку живота.Розміри печінки перевищують нормальні, що призводить до випирання органу з-під ребер.

При формуванні кісти у легенях пацієнти нерідко скаржаться на постійний кашель, біль у ділянці грудей та біль за грудиною. Нерідко стан погіршується кровохарканням. Кісти в області головного мозку здавлюють структури та провокують появу головного болю, нудоти, раптових судом.

Можливі наслідки та ускладнення

Одним із серйозних ускладнень є нагноєння кісти, що може відбутися через багато років після зараження. Такий результат можливий у разі, якщо кіста досягла більших розмірів. Стан супроводжується підвищенням кількісного складу нейтрофілів у складі крові, лихоманкою, високою температурою тіла.

У разі збільшення обсягу кісти може статися її розрив. Найчастіше це трапляється спонтанно, але можливі випадки, коли цілісність оболонки кісти порушується в ході хірургічного втручання або через травму. Ускладнення супроводжується хворобливими відчуттями у місці розриву кісти, різким підвищенням температури.

При локалізації кісти в ділянці черевної порожнини може утворитися асцит, у місці жовчовивідних шляхів - жовтяниця або холангіт.

Як діагностувати патологію

Вивчення епідеміологічного анамнезу, що виявляє контакт тварини і людини, що заразилася, дозволяє правильно поставити діагноз. У разі підозри на ехінокок потрібно проведення серологічного аналізу крові, що виявляє антитіла до збудника захворювання. Інформативність показує і реакція Казоні (шкірно-алергічний аналіз), яка у 70% випадках виявляється ефективною.

Інші діагностичні методи, що застосовуються для виявлення ехінокока, включають:

ОАК;
біохімічний аналіз крові;
УЗД внутрішніх органів черевної порожнини (при локалізації печінки, нирках, легень);
флюорографія (при локалізації кіст у легенях);
МРТ або КТ грудної клітки;
МРТ чи КТ головного мозку;
магнітно-резонансна холангіопанкреатографія (при формуванні кіст у протоках жовчного міхура).

Залежно від місця утворення кісти можуть бути призначені інші діагностичні процедури. Наприклад, при локалізації кіст паразита в серці проводять МРТ та УЗД органу, а також коронарографію. При ураженні печінки рекомендовано МРТ органу, лапароскопію, ангіографія, сцинтиграфію. При ехінококозі легень призначають бронхоскопію, рентгенографію, торакоскопію.

Чи можна вилікувати?

Незалежно від форми хвороби потрібне лікування. Терапевтичний курс залежить від ступеня ураження органів, локалізації кіст. Виділяють 4 схеми лікування:

хірургічне втручання з подальшою хіміотерапією, що запобігає рецидивам патології;
черезшкірна терапія шляхом проведення пункції та аспірації також із подальшим лікуванням медикаментами;
консервативний підхід, який передбачає терапію хіміопрепаратами (показаний у разі, якщо операцію з якихось причин провести неможливо);
очікування - тактика використовується при неможливості терапії та підозрі на загибель кісти.

Успішне лікування не говорить про неможливість повторного захворювання. Пацієнту рекомендовано щонайменше протягом 10 років проходити планові огляди та лабораторну діагностику.

Профілактичні заходи ехінококозу

Запобігти захворюванню дозволяє регулярний ветеринарний огляд, вакцинація, дегельмінтизація свійських тварин.Крім того, власникам собак, кіз, овець, лосів рекомендовано дотримуватися заходів щодо утримання тварин:

не годувати собак сирим м'ясом гризунів та худоби;
стежити за особистою гігієною та чистотою тварин та місця їх проживання;
проходити профілактичне обстеження під час контакту з тваринами (мисливцям, фермерам, пастухам).

Рекомендуємо також почитати статтю, опубліковану на MedAboutMe, «Гельмінти, що викликають ехінококоз печінки», з якої ви дізнаєтеся про найпоширеніші групи паразитів, що провокують захворювання.

Використані фотоматеріали Unsplash