Як відрізнити півник чи курочка?

Ні для кого не секрет, що народна техніка — це один з найдієвіших варіантів щоб відрізнити курчат за статтю, перевірений ні однією людиною. Отже, якщо акуратно взяти курчати за ніжки і підвісити його вниз головою, то у випадку якщо це півник, голова опуститься вниз, якщо ж курочка — головка буде зігнута в шиї до себе.

Скільки зубів у курей?

Зубів у птахів немає. Це пов'язане не із пережовуванням їжі, а із пристосуванням до польоту, так як зуби важкі, хоча кури майже не літають.

Як вибрати півня в домашніх умовах?

Повітря, яке видихає півень, не повинне бути з якимось запахом. Огляньте гребінь — у здорової птиці він яскраво червоний. Зверніть увагу, чи здоровий дзьоб, чи правильно закривається (без нахльосту). Оперення здорового півня – гладеньке, без вад.

Курка

Ку́ри сві́йські [1] або дома́шня ку́рка (Gallus gallus domesticus) — свійські птахи, найпоширеніші птахи планети. На 2003 рік у світі налічувалося близько 24 мільярдів курей [2] . За тривалу історію одомашнення людиною виведена велика кількість різних порід. Розводять їх заради м'яса та яєць, крім того, від них отримують перо і пух.

Зміст

• 1 Назва
• 2 Історія одомашнення
• 3 Породи
• 4 Зовнішній вигляд
• 5 Спосіб життя і утримання
• 6 Годування
• 7 Розмноження
• 8 Захворювання
• 9 Кури в культурі
• 10 Див. також
• 11 Примітки
• 12 Джерела та література
• 13 Посилання

Назва [ ред. | ред. код ]

Назва «кури», однина «курка» походить від прасл. *kurъ («півень»), утворене за допомогою суфікса -r- від звуконаслідувального вигуку *ku або *kur; пов'язується з перс. xurōs ‎ — «півень» і дінд. kúlālah — порода курей [3] . Наукова назва утворена від лат. gallus — «півень», та domesticus — «сві́йський, домашній».

Історія одомашнення [ ред. | ред. код ]

Різні види диких птахів у різні часи виявляли на всіх континентах: глухар — в Європі, цесарки — в Африці, Туреччині та Америці і золотий півень — в Азії.

Вважається, що домашні кури походять від диких банківських півнів (Gallus gallus), що мешкають в Азії. Дика попередниця курки була дрібною, вагою не більше кілограма. Харчувалася насінням, комахами, равликами, вміла літати, гнізда робила на землі. Самка відкладала від 4 до 13 яєць. Окрім банківських або червоних джунгльових курей до роду Курка (Gallus) належать ще три види: Gallus sonnerati, Gallus lafayettei і Gallus varius. Диких представників роду і сьогодні можна зустріти в Індії, Індокитаї, південному Китаї, Індонезії та на Філіппінах.

Ранні свідоцтва, на які посилався в своїх працях і Чарлз Дарвін [4] , вказували на одомашнення курки в районі Індії близько 2000 років до н. е. Пізніше дослідники [5] стверджували, що це могло статися близько 3200 років до н. е. і навіть раніше в іншому регіоні Азії. Нині є ряд фактів, що свідчать про давнішу історію одомашнення курей — 6000—8000 років до н. е. в Південно-Східній Азії та Китаї [6] .

Найбільшими виробниками курки є США (18,29 млн тонн за рік), Бразилія (13,6 млн тонн), Китай (12,7 млн тонн), Індія (4,2 млн тонн), Росія (3,75 млн тонн), Мексика (3,27 млн тонн) [7] .

Породи [ ред. | ред. код ]

У світі існує безліч порід курей, різних на вигляд, за забарвленням, особливостями розведення і напрямком використання. У різних порід яйця мають різний колір: білий, коричневий, зелений, блакитний, червоний тощо. Нині у європейському стандарті з птахівництва нараховується близько 180 порід курей, проте в цілому у світі їх понад 600. З господарської точки зору породи розділяють на три головні групи:

Породи мають свої особливості. Яєчні кури — невеликого розміру, швидко ростуть, рано дозрівають. Кури яєчно-м'ясних порід більші, з добре розвиненими м'язами, менш скороспілі. До давно відомих яєчних порід належать:

• Іспанська (англ.Spanish)
• Італійська (нім.Italiener) або леггорн (англ.Leghorn)
• Гамбурзька (англ.Hamburg або Hamburgh)
• Червоношапкова (англ.Red Cap)
• Андалузька (англ.Andalusian)
• Мінорка (англ.Minorca)

Більшість з них, окрім леггорна, втратили своє значення в умовах сучасного великомасштабного виробництва яєць. У дрібних приватних господарствах ці і деякі інші з не насиджуючих порід вимагають великого простору для прогулянок, а взимку — гарно опалюваних приміщень.

У промисловому птахівництві, що включає м'ясну промисловість і виробництво яєць, використовуються гібридні породи і кроси курей. При цьому основними завданнями племінної роботи є виведення спеціалізованих яйценосних та м'ясних ліній, випробування їх на поєднання і схрещування для виведення гібридних несучок і бройлерів.

Зовнішній вигляд [ ред. | ред. код ]

Кури важать від 1,5 до 5 кг залежно від породи. При цьому півні зазвичай важчі за самок: різниця у вазі може складати до 1 кг. Крім того, існують карликові породи — від 500 г до 1,2 кг.

У курей яскраво виражений статевий диморфізм. Чоловічі особини відрізняються від жіночих в першу чергу яскравим оперенням, яке особливо виділяється на довгому пишному хвості і шиї. У півнів в нижній частині плесна утворюються кісткові вирости — шпори. І курка, і півень мають на голові виразно помітну борідку і гребінь. Вони є органами терморегуляції і дозволяють перенаправляти кровотік до шкіри. В більшості випадків гребінь у півня більший, ніж у курки. Розрізняють гребені:

• листоподібний (з декількома зубцями),
• трояндоподібний,
• стручкоподібний та інших форм.

У курчат є менш виражений гребінь і борідка тілесного кольору. Дзьоб злегка зігнутий. Забарвлення дзьоба і плесна у більшості порід однакове — жовте, біло-рожеве, чорне чи інше. Колір оперення різноманітний — білий, сірий, помаранчевий, рудий, коричневий, червоний, чорний.

Спосіб життя і утримання [ ред. | ред. код ]

Для курей потрібен незначний простір для життя і прогулянок. Вони не дуже чутливі до несприятливих погодних умов, тому переважно добре зимують в звичайному сараї і хлівах. В умовах промислового птахівництва курей розміщають в пташниках (на підлозі або в клітках).

Серед курей можливі випадки канібалізму, якщо одна птаха починає клювати рану іншої особини, а також через стрес у зв'язку з переповненістю курників або через брак в раціоні білків, метіоніну чи певних мікроелементів (зокрема, сірки). У промисловому виробництві з метою запобігання подібним інцидентам (канібалізму, розкльовуванню) і для підвищення споживання корму застосовується метод обрізання дзьоба (дві третини верхньої і одна третина нижньої половини). Цей процес (дебікування) болючий для курей, оскільки їх дзьоб пронизаний тонкими нервовими закінченнями.

Годування [ ред. | ред. код ]

Курячий шлунок має 2 відділи — залозистий і м'язистий. Основне перетирання і подрібнення їжі відбувається в м'язистому шлунку. Для цього птах повинен мати можливість ковтати гравій або гальку діаметром 3—5 мм, її можна додавати в годівницю разом з мінеральними кормами.

Кури всеїдні: вони харчуються дрібним насінням, травами і листям, черв'яками і навіть невеликими ссавцями, такими як миші. У домашніх господарствах основний корм курей — це різні види зернових культур, найпопулярніші з яких — овес, ячмінь, гречка і пшениця. Часто кури риють землю у пошуках комах, личинок і насіння. Додавання до зернового корму зелені і тваринної їжі взимку, коли птиця не може сама знаходити черв'яків та клювати траву, корисне. Це збільшує яйценосність.

Також куркам потрібні вітаміни, особливо яєчним породам. У наш час цю потребу задовольняють комбіновані корми. Постійну норму встановити не можна (взимку більше, ніж влітку на волі). Рахують в середньому близько 85 г зерна на одну курку. Взимку корм дається двічі: вранці і ввечері, влітку — один раз. Часте годування, у зв'язку з великою різноманітністю кормів, робить курей примхливими, вимогливими і призводить до ожиріння.

У промислових умовах кури зазвичай харчуються спеціалізованими кормами, в які додають білки і зернові культури. У раціон включають зерно 2—3 видів —— кукурудзу, ячмінь та інше (65—70 % від маси всіх сухих кормів), макуху і шроти (8—12 %), сухі тваринні корми — рибне і м'ясокісткове борошно (3—5 %), сухі дріжджі (1—3 %), коренеплоди, трав'яне борошно, мінеральні корми та вітаміни. У країнах з розвиненим птахівництвом для курей різного віку комбікормова промисловість випускає готові повнораціонні комбікорми.

Розмноження [ ред. | ред. код ]

В даний час загальноприйняте статеве співвідношення в племінному стаді — один півень на 8—12 курок. Статева скороспілість курок (вік до того, коли знесено перше яйце) — 5—6 місяців. Линяння в хороших несучок продовжується 2—3 тижні, в поганих — два місяці і більше. Після неї яйцекладка за хороших умов годування і утримання відновлюється. Кури здатні нести яйця зазвичай протягом 10 років. У промислових господарствах економічно вигідно використовувати курей лише протягом першого року яйцекладки, оскільки яйценоскість з віком знижується на 10—15 % щороку, у племінних господарствах — кожні 2—3 роки, причому на 2—3-й рік залишають лише високопродуктивну птицю. Племінне стадо зазвичай на 55—60 % складається з молодих курок, на 30—35 % — з дволіток і на 10 % — з триліток. Півнів використовують до двох років, найцінніших — до трьох років.

Захворювання [ ред. | ред. код ]

Серед виявлених захворювань курей трапляється інфекційний бронхіт.

Кури в культурі [ ред. | ред. код ]

«Золотий півень та курка» — розпис на вертикальному сувої авторства невідомого корейського художника.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑Раковський, І. (гол. ред.). Українська загальна енциклопедія. — Львів, Станиславів, Коломия : Рідна школа, 1930–1933. — Т. 2. — С. 422. Архівовано з джерела 3 березня 2016
2. ↑«Firefly Encyclopedia of Birds».[Архівовано 15 жовтня 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
3. ↑Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К . : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
4. ↑ Книга Дарвіна «The Variation of Animals and Plants Under Domestication»[Архівовано 2015-09-24 у Wayback Machine.] (перше видання опубліковане в 1868 році) (англ.) .
5. ↑ Наприклад, D.G.M. Wood-Gush (1959).
6. ↑ Див. огляд Daniele Focosi «Multicellular Eukarya Genome Sequencing Projects»[Архівовано 16 квітня 2009 у Wayback Machine.] (англ.) .
7. ↑Top Chicken Producers in the world. Архів оригіналу за 6 січня 2018 . Процитовано 5 січня 2018 .

Джерела та література [ ред. | ред. код ]

• Анатомія свійських птахів: навч. посіб. / Л. П. Горальський [та ін.] ; за ред. д-ра вет. наук, проф. Л. П. Горальського, В. Т. Хомича. — 2-ге вид. — Житомир: Полісся, 2014. — 247, [1] с. : рис. — Бібліогр.: с. 237. — 500 прим. — ISBN 978-966-655-730-1
• Ветеринарно-санітарний контроль та оцінка якості продуктів птахівництва: нав. посібник для студ. та виклад. із спец. «Вет. медицина» / Р. Й. Кравців, І. В. Куциняк, Р. В. Біленчук, О. О. Дашковський. — Л. : Галицька вид. спілка, 2004. — 180 с. : фото.цв. — Бібліогр.: с.179-180. — ISBN 966-7893-52-9
• Використання амарантового борошна в годівлі племінних курей-несучок та його вплив на інкубаційні якості яєць і виводимість курчат: дис. … канд. с.-г. наук : 06.02.02 / Тринів Ігор Васильович ; Львів. нац. ун-т вет. медицини та біотехнологій ім. С. З. Ґжицького. — Л., 2010. — 144 арк. — Бібліогр.: арк. 104—144.
• Вирощування і розведення курей / В. І. Сікачина, В. І. Оненко. — К. : [б.в.], 2001. — 112 с.: іл. — (Бібліотека ветеринарної медицини ; 5-6/2001).
• Довідник з хвороб птиці / [В. В. Герман, Б. Т. Стегній, П. І. Вербицький та ін.]; За ред. В. В. Германа. — Харків: «NTMT», 2002. — 296 с.
• Довідник з цитології, ембріології та гістології свійських тварин / Л. П. Горальський [та ін.] ; за ред. д-рів вет. наук, проф. Л. П. Горальського, В. Т. Хомича ; Житомир. нац. агроекол. ун-т. — Житомир: ЖНАЕУ, 2018. — 259 с. : рис., табл. — Бібліогр.: с. 256—257. — 300 прим. — ISBN 978-617-7684-09-0
• Довідник птахівника / Сахацький М. І., Івко І. І., Іонов І. А.та ін.; під редакцією М. І. Сахацького. ‒ Харків, 2001. — 160 с.
• Інкубація яєць та утримання курчат: корисні поради фахівців / пер. з рос. О. В. Кузьменко. — Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2005. — 110 с.: рис., табл. — (Господарю в подарунок). — ISBN 966-548-988-7
• Кури та індички: практичні поради фахівців / пер. з рос. Ю. В. Русакова ; уклад. В. Булгаков. — Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2004. — 128 с.: іл. — (Господарю в подарунок). — ISBN 966-548-917-8
• Мікроелементи у годівлі сільськогосподарської птиці: монографія / Сичов М. Ю. [та ін.] ; Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. — Київ: Компринт, 2016. — 113 с. — Бібліогр.: с. 85-113. — 100 прим. — ISBN 978-966-929-396-1
• Практикум із годівлі сільськогосподарських тварин: навч. посіб. / Ібатулін І. І., Кононенко В. Д., Столюк В. Д. та ін.; під ред. акад. УААН І. І. Ібатуліна. — К.: Аграрна освіта, 2009. — 328 с.
• Прийоми і методи поліпшення племінних та продуктивних якостей яєчних курей: дис… канд. с.-г. наук: 06.02.01 / Статнік Ірина Яківна ; Інститут птахівництва УААН. — Бірки, 2005. — 134 арк.: рис., табл.
• Птахівництво і технологія виробництва яєць та м'яса птиці / В. І. Бесулін, В. І. Гужва та ін. ; за ред. В. І. Бесуліна. — Біла Церква, 2003. — 448 с.
• Селекційно-генетичні та біологічні особливості курей різної селекції: монографія / Н. В. Пустова ; за ред. Й. З. Сірацького. − К. : Люксар, 2009. − 151 с. : табл. − Бібліогр. : с. 134−150 (268 назв). − ISBN 978-966-96176-9-9.
• Технологія виробництва продукції птахівництва / [Бородай В. П., Сахацький М. І., Вертійчук А. І. та ін.]. — Вінниця: Нова Книга, 2006. — 360 с.
• Технологія виробництва продукції птахівництва: навч. посібн. / Бородай В. П., Пономаренко Н. П., Похил О. М. та ін. — К. : Агроосвіта, 2013. — 272 с. — ISBN 978-966-2007-27-5

Як півень запліднює курей: особливості процесу спарювання

Багато починаючі птахівники, які вирішили зайнятися розведенням курей, цікавляться тим, як відбувається запліднення у цих пернатих і чому півні топчуть курей. Давайте розберемося в цих питаннях більш детально.

Навіщо півень топче курку

Кури, як і багато представників пернатих, живуть зграями. Зазвичай це група з декількох курей і півня-ватажка. Півень топче курей, кінцевим результатом чого є запліднення. Розберемося в цьому питанні докладніше.

Що робити, якщо півень обдер спинку і боки курці

Півень в стані топтати курей практично постійно, незалежно від пори року і по кілька разів на день. Але спочатку відбувається процес загравання - самець робить свій ритуальний танець, крутиться біля самки, опускає крило. Потім він застрибує на курку і починає її топтати, причому своїм дзьобом півень може вистачати пір'я на потилиці, спині. Буває так, що оперення і шкірні покриви самки страждають від кігтів і дзьоба самця, причому значно. В цьому випадку самку краще ізолювати, рани обробити антисептичним розчином ( «Хлоргексидин», перекис водню), а потім мазати ранозагоювальної маззю ( «Цинкова», «Цілитель») до повного відновлення шкірних покривів.

Важливо! Слідкуйте за розмірами кігтів півня: якщо вони дуже великі, то краще їх обрізати, щоб уникнути появи ран у курей.

Як відбувається процес спарювання

Топтання курей півнем робиться з певною метою. Вся справа в тому, що саме завдяки таким діям і відбуваються спаровування і подальше запліднення. Коли півень топче курку, у неї розкривається клоака, яка знаходиться під хвостом. Під час топтання клоака вивертається, і вже в цьому стані з нею вступають в контакт насінники самця. При цьому з них виділяється насіннєва рідина, яка зберігається в статевих шляхах самки протягом 3 тижнів, тому всі знесені даної куркою яйця будуть запліднені. Процес злягання відбувається дуже швидко, при цьому може відбуватися кілька разів за день.

Як перевірити, запліднені чи яйця

Якщо ви хочете отримати куряче потомство, то повинні переконатися в тому, що в яйцях, які ви плануєте підкласти під несучку, є зародок, інакше курчат ви не дочекаєтеся. Щоб упевнитися в наявності зародка, необхідно подивитися яйце на просвіт.

Це можна зробити наступними способами:

• скористатися яскравим світлом від звичайної лампи;
• придбати овоскоп - спеціалізований прилад для просветкі.

Чи знаєте ви? Бувають випадки появи курячих яєць з двома жовтками, але курчат-близнюків з такого яйця ви не дочекаєтеся - двом курчатам просто тісно в одній шкаралупі, що не дасть їм повноцінно розвиватися.

Перевірку яєць за допомогою світла потрібно робити в темряві. При цьому яйце розташовують до світла більш широким кінцем, трохи нахиляють і уважно розглядають його нутрощі. Всередині яйця, приблизно в центрі, ви повинні побачити маленький згусток, що складається з кровоносних судин. Якщо його немає, то сенсу відкладати подібні яйця для виведення курчат просто немає. Може трапитися і так, що ви не знайдете жодного згустку в центрі, але буде видно червоний слід по контуру жовтка. Це означає, що з якихось причин ембріон загинув і таке яйце не придатне для подальшого використання.

Скільки потрібно курей на одного півня

Перш ніж зайнятися виведенням курячого потомства, вам потрібно переконатися, що у вашого півня вистачить сил, щоб запліднити кожну курку. Досвідчені птахівники рекомендують, щоб на одного самця в зграї було не менше 10 курей. Допускається трохи більшу кількість, до 15 жіночих особин. Якщо ж курей більше 20, то потрібно задуматися про придбання другого півня.

Ці показники рекомендуються в тому випадку, коли вам потрібно майже 100-відсоткове запліднення. Але якщо ви не плануєте тримати велике поголів'я курчат, то цілком вистачить і одного представника чоловічої статі на домашньому пташиному дворі.

Важливо! Курка буде нестися і без самця, і яйця в цьому випадку будуть також корисні і поживні для людини, але ось отримати потомство можна тільки при наявності чоловічої особини.

Як вибрати півня

Важливим фактором успішного запліднення курей-несучок є правильний вибір півня, який не тільки забезпечить появу курчат, а й буде прикрасою курячої зграї.

Поради щодо вибору наступні:

• найкраще вибирати чоловічу особину в віці 5-6 місяців від роду, коли у нього настає статева зрілість;
• зверніть увагу на зовнішній вигляд майбутнього ватажка зграї: гребінь повинен бути м'ясистий, ноги рівні, а пальці правильної форми;
• перевірте розвиненість півнячих шпор, але знайте, що чим довше шпори, тим старше півень;
• поспостерігайте за поведінкою самця, його характером: він повинен мати живий темперамент, бути сміливим і задирливим, але не агресором, нападаючим на всіх птахів і навіть людей;
• важливою якістю ватажка в зграї є його турбота по відношенню до своїх несучок, яка виражається в захисті від інших птахів місця проживання і джерел їжі.

Дізнайтеся, чи можуть курки нести яйця без півнів.

Як запобігти бійки півнів

Коли на пташиному дворі живуть кілька півнів, то між ними будуть виникати бійки, оскільки така поведінка характерна для цих птахів. Завдання господарів не допускати сильної агресії і кровопролиття. Бійки між молодими півниками справа потрібна, таким чином у них загартовується характер. А ось бійок між зрілими самцями найкраще не допускати, оскільки вони вносять плутанину в зграї, призводять до зменшення відкладання яєць.

Щоб запобігти сварки між самцями, дотримуйтеся їх оптимальної кількості, забезпечте всім пернатим вільний доступ до годівниць і напувалок, а також відведіть необхідну територію. Як показує практика, якщо забезпечити такі умови, то з плином часу у кожного півня утворюються свої групи з курей і бійки зводяться до мінімуму.

Чи знаєте ви? Якщо півень не може витягнути шию, то і кукурікати він не зможе. Півнячий крик люди можуть чути на відстані 2 км.

Тепер ви знаєте, як розмножуються кури і для чого півень топче курку. Якщо ви вирішили зайнятися розведенням цих пернатих, то просто забезпечте птахам хороший догляд і харчування, а все інше зробить за вас природа, і зовсім скоро ваше куряче господарство поповниться маленькими курчатами.