Їдемо по Україні: Радомишль та околиці

Продовжуємо досліджувати Україну та вирушаємо на Житомирщину – у край замків, маленьких (але гордих) музеїв та природної краси. Маршрут насичений, тож або доведеться дивитися все швидко, або розбити його на два дні з шикарною ночівлею в замку.

Перша локація знаходиться за 100 км від Києва по Житомирській трасі, потім усе поряд. Їхати, звісно, ​​краще на машині. Але за бажання можна спланувати і поїздку автобусом. Ну і виїжджай раніше!

Маршрут: Замок-музей Радомисль – Етно-садиба «Поліська хата» у Міському – Коростишівський каньйон – Коростишів – Музей соцреалізму у Кмітові – Музей дорогоцінного та декоративного каменю у Хорошеві

Радомишль – давньослов'янське місто, яке спершу звалося Мичеськ, потім Радомисль. Про його минуле нагадує дерев'яний покажчик у вигляді слов'янських ідолів на в'їзді. Їдемо сюди дивитись на головний культурний об'єкт міста – замок-музей Радомисль.

Будівля замку на початку ХХ століття була млином. До млина на цьому місці, очевидно, була відома з хронік Радомишльська паперова фабрика. Вона була започаткована ще на початку XVII століття як друкарня Києво-Печерської лаври. На згадку про неї у замку працює Папірня, що в перекладі з української і означає «паперова фабрика». Сьогодні тут можна подивитися, як створюється папір ручної роботи за старовинними технологіями і навіть пройти майстер-клас.

Комплекс включає, власне, замок та Папірню, а також музей української домашньої ікони та ландшафтний парк. Є ресторан з розкішним камінним залом та затишною трапезною зі свічками на столах. У гостьових кімнатах замку можна зупинитись на ніч. Готель називається Via Regia на честь одного з найважливіших торгових шляхів в історії, який тут колись проходив. Усередині відновлено інтер'єри XVIІ-ХІХ століть, тож тут легко загубитися у часі.

Комплекс працює з п'ятниці до неділі з 10:00 до 18:00. Дорослий білет – 150 грн. (€4,5), дитячий – 70 (€2). Є окремі екскурсії.

Етно-садиба «Поліська хата» у Міському

Якщо після Радомишля повернутися на Житомирську трасу та продовжити їхати у бік Житомира, праворуч буде поворот (другий) на село Міське. Примітно воно музеєм «Поліська хата», який присвячений побуту українського Полісся Це справжня хата ХІХ століття, обставлена ​​у традиціях поліського села.

Місце створювалося власними силами художниці, вчительки житомирської школи живопису Інни Величко та її друзів-художників. Вони вирішили купити сільську хату в одному із навколишніх житомирських сіл, і так виявили Міське та відповідний будиночок у ньому. Коли власник дізнався про цілі ентузіастів, то будиночок цей не продав, а просто подарував. Реставрували його власними силами так, як це робилося сто років тому – глиною, соломою та іншими підручними матеріалами.

Поступово до «Поліської хати» приклеїлася назва музею. Але сама господарка каже, що це не музей, а садиба етнографічного туризму. Тут все можна доторкнутися і навіть поспати на справжній печі. А ще тобі обов'язково проведуть екскурсію, розкажуть про поліський побут та навіть нагодують стравами місцевої кухні. Тільки заздалегідь зателефонуй за телефоном +38 (067) 723-53-82 та попередь про приїзд.

Міське цікаво ще й тим, що на його території знаходяться два трипільські городища — «Червона гора» та «Мала Гора». Більшість археологічних знахідок із цих місць відносять до XII-XIII століть.Нині це пам'ятник трипільської культури «Червона гора» з тематичними глиняними скульптурами та оглядовий майданчик.

За пару кілометрів від Міського знаходиться Свято-Духівський чоловічий монастир. Стоїть він у лісі на березі річки. Можна заглянути і поблукати територією.

Знову повертаємось на Житомирську трасу та їдемо близько 15 км у бік Коростишова – до Коростишівського каньйону, він же кар'єр. Насправді, кар'єрів кілька, по обидва боки від траси. Через це трапляється плутанина. Один відзначений на Google Картах як Коростишівський кар'єр, другий – Коростышівскій quarry або Коростишівський каньйон. Цей останній вважається мальовничішим, а й людей тут більше. Поруч навіть є готель із рестораном.

У ХІХ столітті Коростишев став центром видобутку та обробки граніту. Наприкінці ХХ століття кар'єри, що залишилися від вироблення, затопили. На їхньому місці утворилися штучні озера з прямовисними кам'яними стінами. Вийшло мальовничо. Влітку в кар'єрах купаються, тим більше вода тут чиста через відсутність мулу та піску на дні. В решту року просто приїжджають помилуватися і подихати повітрям у сосновому лісі.

Від кар'єрів до самого Коростишова всього кілька кілометрів. Тож їдемо перекусити, прогулятися парком скульптур і зазирнути у старий костел.

Коростишів, як і Радомишль, одне із давніх міст України. Перші згадки про нього як село Житомирського повіту Київського воєводства ВКЛ відносяться до 1499 року. Сьогодні Коростишів називають «кам'яним містом» за родовища гірських порід граніту, лабрадориту та габро.

Приблизно з середини XVI до середини ХІХ століття містом правила династія графа Густава Олізара. При Олізарах було збудовано замок з розкішним парком і костел, місто розквітло.Палац до наших днів не дожив, залишився від нього тільки портик із чотирма колонами. А ось парк навколо, який тягнеться вздовж річки Тетерів, одне з найулюбленіших місць городян і сьогодні. У парку є алея скульптур художника Віталія Рожика. Сам скульптор мешкає поблизу.

Поруч із парком знаходиться Костел Різдва Пресвятої Діви Марії, побудований у другій половині XVIII століття у стилі бароко. У костелі раніше був сімейний склеп Олізарів. За радянських часів у храмі чи то зберігали зерно, чи то показували кіно. А після розпаду Союзу його повернули місцевій католицькій громаді. Інтер'єр костелу прикрашають незвичайні дерев'яні іконки.

Музей соцреалізму у Кмітові

Наступний пункт маршруту – село Кмітів на під'їзді до Житомира. Їдемо сюди до Кмітівський музей образотворчого мистецтва.

Контраст двоповерхової будівлі музею у модерністському стилі з типовими сільськими будинками дивовижний. Будівля будувалась за індивідуальним проектом, який у 1980-х розробила творча група архітекторів Ленінградського інституту мистецтв імені Рєпіна спеціально для музею.

Кмітівський музей розпочався з особистої колекції живопису у стилі соцреалізму Йосипа Буханчука – колекціонера та мистецтвознавця. Згодом фонди музею поповнилися новими експонатами. Сьогодні тут зберігається близько 2600 творів радянського мистецтва: живопис, графіка, скульптура. Музей неймовірно цікавий. Саме собою існування такого місця в невеликому українському селі дивує: Кмітов однозначно варто подивитися.

Музей дорогоцінного та декоративного каменю у Хорошеві.

Житомирська область багата на родовища гірських порід. Ось і в невеликому Хорошеві (колишній Володарськ-Волинський) із 1930-х років працює підприємство «Кварцсамоцвіти», яке веде видобуток кварцу.На основі колекції мінералів та гірських порід «Кварцсамоцвітів» у маленькому смт з'явився свій музей. Згодом колекція розросла майже до двох тисяч експонатів. А сам музей набув статусу наукового об'єкта, який є національним надбанням України.

У п'яти залах музею дивуємося п'ятьма колекціями мінералів з усього світу. Ось тільки деякі з них: друзя чорного кварцу моріону вагою 361 кілограм, мармарошські діаманти та цитрини, блакитні аквамарини з Пакистану та Бразилії, уральські малахіти і навіть справжній місячний ґрунт.

Ця локація знаходиться в 73 км від Коростишева та інших місць у маршруті, так що розраховуй час та можливості, щоб дістатися сюди та звідси. До Києва повертаємось тією ж дорогою. Спочатку виїжджаємо на Житомирську трасу, а далі прямо до самої столиці.

Якщо хочеш і можеш додати ще пунктів (і днів) до своєї подорожі, подивися тут замки та особняки Житомирщини.

ТОП-5 місць Житомирщини, які тебе здивують

Лише кілька годин їзди з Києва або менше години з Житомира і ти відкриєш для себе такі чудові місця, про які раніше і не здогадувався (-ась). У нашій сьогоднішній добірці розповідаємо про п'ять найцікавіших пам'яток Житомирської області, які варто відвідати.

Друзі, нагадуємо, що у нас з'явився суперзручний додаток для iOS, який доступний в App Store

Завантажуйте, спробуйте та залишайте свої відгуки!

Коростишівський каньйон

Мабуть найпопулярніше місце Житомирської області, що, на жаль, йде йому на шкоду. У вихідні тут дуже багато людей і деякі з відпочиваючих не вважають за потрібне прибирати наслідки своїх пікніків.Не будь як вони, і, опинившись тут прибери і своє, і чуже сміття – плюс у карму гарантовано!

Але якщо відкинути убік ці нюанси, можна сміливо стверджувати, що Коростишівський каньйон – одне з найкрасивіших місць не лише Житомирської області, а й усієї України. Каньйон огорне тебе ароматом хвої і вразить захоплюючими краєвидами. Тут можна зайнятися скелелазінням, поплавати на сапах, влаштувати пікнік, вдосталь купатися і відпочити душею.

Про те, як дістатися до Коростишівського кар'єру з Києва та чим там зайнятися окрім споглядання краси, ми докладно писали у цій статті.

Кам'яне село

Кам'яне село – це своєрідний Стоунхендж з пропискою в Житомирській області :) Це геологічний заказник, який є розсипом великих кам'яних брил у лісі. Місце насправді загадкове: його походження досі невідоме вченим. За однією з версій брили приніс сюди льодовик, за іншою – це залишки скель, які раніше були тут.

Свої припущення щодо походження брил є й у місцевих жителів. Існує повір'я, що Бог покарав село за те, що один із мешканців не подав йому хліба, коли той постав перед ним в образі волоцюги. Згідно з іншими легендами, каміння – це сліди побуту між темними та світлими силами.

Як дістатися?

Пам'ятка знаходиться неподалік села Рудня-Замисловичська в Олевському районі. Від села треба рухатися у бік дерев'яного мосту, а за ним повернути праворуч і йти в ліс ґрунтовою дорогою.

Острів кохання у селі Старий Солотвин

Цей краєвид ніби зійшов із полотен Шишкіна чи Васнєцова. Невелика хатинка на острові посеред річки Коднянка – справжній магніт для фотографів та парочок, які бажають романтичну фотосесію.

Острів був створений штучно в 1970 році і отримав назву Острів кохання, в 80-х на ньому збудували хатину для рибалок та мисливців, а ще трохи пізніше до будинку проклали дерев'яний місток.

Як дістатися?

Село Старий Солотвин знаходиться за 35 км від Житомира та 174 км від Києва. Їхати до нього треба трасою на Бердичів.

Якщо їхати електричкою, то виходити потрібно буде на станції селище Рея і пройтися звідти пішки.

Замок-музей Радомисль

Ходить легенда, що коридорами замку блукає привид ченця, який читає молитву. Але примітний замок не лише цим: у XVI столітті на його місці стояла папірня – виробництво паперу для друкарні Києво-Печерської Лаври. У 1902 році тут був зведений млин, а у 2007 році його придбала відомий український лікар Ольга Богомолець, провела реконструкцію і у 2011 році тут відкрився історико-культурний комплекс Замок Радомисль, а в ньому розташувався Музей української домашньої ікони.

Забронювати готель у Житомирі зі знижкою до -65% можна на сайті.

У замку є 5 залів, кожна з яких прикрашена іконами з різних куточків України. Поруч знаходиться дзвіниця, де прийнято загадувати бажання. Для повноти вражень радимо взяти екскурсію. Коштує вона недорого (до 100 грн), а вражень подарує набагато більше, ніж самостійна прогулянка замком. Вишенька програми – майстер-класи з виготовлення паперу. А потім можна вдосталь нагулятися прекрасною територією комплексу, який з одного боку омивається річкою Мика, з іншого – величезним чистим озером.

Як дістатися?

Якщо добираєшся авто, то їхати треба по Житомирській трасі у бік Радомишля. Від Києва до Радомишля 106 ки та приблизно 1,5 години їзди. Можна дістатися і громадським транспортом.До цієї пам'ятки Житомирської області тебе довезе маршрутка Київ – Радомишль від ст.м. Житомирська, а від вокзалу до Замку треба буде під'їхати місцевою маршруткою №2 до кінцевої.

Монастир Босих кармелітів

Цей монастир – головна визначна пам'ятка Бердичева. Монастир Босих Кармелітів – дивовижне місце, адже в ньому переплелися і фортеця, і монастир. Фортеця була зведена XVI столітті і належала графському роду Тишкевичів. У XVII столітті спадкоємець роду Януш Тишкевич на знак подяки за чудовий порятунок від татар подарував частину замку католицькому ордену Босих кармелітів та забезпечив їх засобами для зведення монастиря.

Адреса: пл. Соборна, 25, Бердичів

Замок “Радомисл”

Історико-культурний комплекс “Замок Радомисль” (укр. – Замок Радомисль) урочисто прийняв десятитисячного відвідувача лише десь місяцями пізніше свого відкриття. "Замок" став одним із самих цікавих туристичних місць України на так званому європейському Шляхи королів. Ця магістраль товарів та ідей ось уже два тисячоліття проходить через усю Європу – від Іспанії до України. І тепер завдяки “Замку Радомисл” він знову зближує Україну з Європою.

Замок Радомисло в Радомишлі. Клікніть фото, щоб збільшити

Історико-культурний комплекс “Замок Радомисль” – цікаве місце у м. Радомишль у Житомирській області – невеликий за розмірами, але легко поєднує декілька історичних “ролей” – фортифікації, стародавньої мануфактури, музею ікон, парку скульптур, готелю.

Споруда знаходиться на Житомирщині на околиці міста Радомишль – стародавнього Міческа, біля злиття річок Міка та Тетерів.У XIV столітті, після татарських набігів, місто переїхало на протилежний берег Міки і отримало назву Радомисль, ну а як Радомишль його "записали" вже в 60-х роках XX століття.

Подібні цікаві місця України:

Музей та муза – історія цікавого місця Радомишлю

Минулої осені ця дивна споруда, дітище відомої меценатки, професора медицини, співачки Ольги Богомолець здійснила справжній прорив в українській музейній справі. Насамперед тому, що музей – приватний і водночас – дуже успішний. Чи багато в Україні аналогів? На думку відразу ж спадає домашній Музей музичних інструментів Романа Кумлика у Верховині. Але один поверх власного будинку – масштаб далеко не той…

10-тисячному відвідувачу замку-музею подарували ікону. Клікніть фото, щоб збільшити

Поряд зі світовими досягненнями у медицині, життєвим надбанням пані Ольги стала унікальна колекція із понад п'яти тисяч українських домашніх ікон. 2007 року власниця вирішила підшукати для цього скарбу гідне житло. Нарешті викупив занедбаний старовинний млин у містечку Радомишль, за сотню кілометрів від Києва. Тоді це місце не було таким мальовничим – руїни млина стояли просто посеред міського звалища. Починати відновлення будівлі довелося з вивезення мотлоху – його було понад шістдесят тонн…

Млин – ну і млин

Коли починали реконструкцію, раптом виявили, що біля колишнього млина чомусь замість вікон – бійниці.

Вікна-бійниці замку у Радомишлі. Клікніть фото, щоб збільшити

Почали "копати глибше" і з'ясували, що водяний млин був побудований на початку XX століття на фундаменті значно давнішого та цікавішого місця – паперової фабрики Києво-Печерської лаври.Мануфактура, захищена від ворогів, була найдавнішою у центральній та східній Україні.

Цей історичний факт не став відкриттям меценатки та будівельників. Просто у Радомишлі всі забули про унікальну споруду. Тоді як про славне минуле цього цікавого місця Радомишля наполегливо нагадувала сучасну назву міського району – Папірня (від слова папір - Тобто. папір у перекладі з української мови).

Паперова твердиня

Радомисливська мануфактура постачала папір Києво-Печерській лаврі, друкарня в якій з'явилася не пізніше 1606 року. За свідченням відомого українського письменника та церковного діяча Захарія Копістинського, паперова фабрика заснована “засобами чималими на подив того краю, як річ небувала”.

Пам'ятник Єлисею Плетенецькому – архімандриту Києво-Печерської лаври. Натисніть, щоб збільшити фото

До цього в Україні діяли лише дві друкарні – у Львові та Острозі. Цю монополію порушив лаврський архімандрит Єлисей Плетенецький, започаткувавши профільне підприємство тут, неподалік Києва. Найдавніше лаврське видання, яке дійшло до наших днів – “Часослов” 1616-го, – було надруковано саме на паперових аркушах із Радомишля. Протягом не менше двохсот років тут виготовляли папір і сплавляли його до Києва плотами по Міці, Тетереву та Дніпру. Враховуючи тодішнє значення книжок, це підприємство можна вважати центром релігійного та просвітницького піднесення в Україні. У Радомислі бував і митрополит Київський, Галицький та всієї Русі Іов Борецький, а його наступник Петро Могила, схоже, навіть мав тут резиденцію. Збереглося близько вісімдесяти листів, написаних Могилою до Радомисла. Нині Радомисль можна назвати “замком” лише образно.Споруда справді має фортифікаційні ознаки: міцні цегляні стіни, висока вежа, яку так і хочеться назвати дзвіницею, вузькі бійниці високо над землею… Але жодних стін! Невже реконструктори недопрацювали? А річ у тому, що стін тут ніколи й не було: у смутні часи паперову фабрику захищала швидка вода, що оточувала її з усіх боків і крутила паперові машини.

Фундамент та фундатори цікавого місця

Говорячи про сучасний історико-культурний комплекс “Замок Радомисль”, не можна уникнути слова про винятковість. Наприклад…

• Фортеця (а потім фабрика-млин-музей) – єдина в Україні без фундаменту. Вона стоїть безпосередньо на гранітному масиві, що йде вглиб не менше ніж на кілометр. З води розташованого поруч озера виглядають "мови" тих самих гранітів.

• Споруда має камерний концертний зал, один із найкращих за своїми акустичними властивостями в Європі.
• І ця зала – єдина у світі з відомих господарям концертних приміщень – має живе джерело! Він служив працівникам папірні на випадок облоги, а тепер напуває життєдайною водою віри та мистецтва гостей “замку”.
• Єдиним в Україні пам'ятником протягом річки є скульптурне зображення архімандрита Єлисея Плетенецького на території “замкового” парку.
• “Замок Радомисль” – місце цілюще і цілюще. Як запевняє Ольга Богомолець, два водоспади зі старої греблі наповнюють повітря "молодільними" іонами. У парковому озерці живуть бобри та видри, ростуть червонокнижні рослини.
• На острівцях і містках парку, на стінах замку причаїлися численні кам'яні скульптури архістратига Михайла, знайдені на місці старої папірні.

Замок у Радомишлі – Душа України

Але головне багатство замку – святі образи. Музей української домашньої ікони “Душа України” – єдиний такого роду музей у світі. В експозиції представлено понад п'ять тисяч образів XVII-ХХ століть. Колекція поповнюється, твори реставруються, облаштовується новий Богородицький зал. А ще тут по всіх кутках знаходиться безліч старовинних скульптурок, іграшок, чавунних прасок та інших старожитностей. Є навіть "плетені амфори" - поліські водонепроникні глеки з осоки, виготовлені за втраченою вже технологією.

Музей домашньої ікони "Душа України" у Радомишлі. Клікніть фото, щоб збільшити

Усі стіни старовинних інтер'єрів, включаючи вежею, обвішані іконами професійних художників та сільських умільців, козацькими “ковчегами” та буковинськими складовими “трійцями”, образами писаними та різьбленими, дерев'яними та скляними, з каменю та металу… Образами переважно неканонічні, так би мовити але такими, що аж світяться духовністю та доброю енергетикою. Вражає образ Матері Божої, на якому повитуха різала пуповини немовлят… А ще – домашні ікони з Карпат, на яких люди власноруч зображали своїх святих покровителів. Тим, хто бажає собі успіху в подорожах, радимо не пройти повз кам'яну придорожню ікону святого Миколая, покровителя мандрівників. Мабуть, це єдиний експонат музею, якого можна (і треба!) торкатися.

Все це багатство… придбано на барахолках. Тобто. представлені тут ікони – виключно безхатченки, позбавлені господарів. "Замок Радомисль" став для них домом. Серед святих образів є і прострілені, і з виколотими очима, і обгорілі в багаттях атеїстів.Пані Ользі дехто й зараз пропонує купити їхню домашню ікону. “У жодному разі, – відповідає меценатка. – Це душа вдома, оберіг роду, як можете це продавати?

Курс на екскурсії цікавими місцями Радомишля

Екскурсії в "замку" проводять тільки за попереднім замовленням, тому що життя в "аскетичній фортеці" досить насичене. Тут зручно та цікаво проводити концерти, фестивалі, симпозіуми, корпоративні вечірки та весілля (особливо через відсутність РАГСу в Радомишлі). Є “Обрядовий зал”. Є оформлена старовинними картами "Трапезна", страви для якої готують у справжній печі. Є й півтора десятки готельних номерів. Яка романтика для молодят – справжній середньовічний альків та ліжко з балдахіном! Поруч із “замком” плануються лицарські бої та турніри. А ще господарі мріють надати гостям можливість власноруч виготовити той самий Радомисливський папір з кропиви та льону!

Засновниця хоче, щоб історико-культурний комплекс жив і діяв самодостатньо та був самоокупним. “Але це не бізнес-проект, – запевняє вона. – Його головне завдання – не прибуток. Він покликаний збагачувати людей, показувати їм їхню власну історію, їхню власну душу”.

Як дістатися до цікавих місць Радомишля

Від Києва до Радомишля можна дістатися залізницею, автобусом або автомобілем. Час у дорозі – близько однієї години.

Цікаві місця Радомишля – контакти

Історико-культурний комплекс “Замок Радомисль”

Адреса: Житомирська область, місто Радомишль, вул. Щорса, 15
Тел.: 098 3391807, 096 4262735, 097 0701007
Сайт "Замку Радомисль": radozamok.com.ua