Поема «Мцирі» як романтичний твір

Розглядаючи поему Лермонтова «Мцирі» як романтичний твір, має сенс згадати насамперед основні риси, властиві будь-якому романічному твору. По-перше, це перенесення уваги на головного героя, його думки, відчуття та переживання. По-друге, це реалізація у тексті головного принципу романтизму: зображення незвичайного героя у незвичайних обставинах. По-третє, роблячи головним завданням передачу романтичного бунту героя, автор часто недбало поводиться з фактами, взагалі мало приділяє уваги навколишнього світу.

Краєвид «Мцирі» як елемент романтичної поеми.

У «Мцирі» виконуються всі з перерахованих умов. Для свого твору Лермонтов обирає екзотичну позицію: монастир на Кавказі. Завдяки цьому він може побудувати романтичний контраст: задушливі, тісні стіни монастиря, в яких нудиться Мцирі - і велична природа Кавказу, гори, що видніються вдалині, непрохідні ліси, гірські потоки. Химерність, нестандартність пейзажу – ось чим наповнений кожен рядок: «Я бачив гірські хребти, / Химерні, як мрії». Перед нами вимальовується загадкова картина, до того ж Кавказ як для Лермонтова, так і для його співвітчизників був символом вільності, свободи (згадаймо інший вірш Лермонтова про Кавказ: «Можливо, за хребтом Кавказу Укроюсь від твоїх царів, Від їхнього всевидячого ока, їх всечуючих вух»). Саме цієї свободи і прагне головний герой. Справедливо зауважити, що гори, нарівні з морем, є одним із найхарактерніших для романтизму пейзажів.

Незвичайний герой «Мцирі»

Сам герой, описаний Лермонтовим, також незвичайний. Проаналізувавши його можна довести, що поема «Мцирі» романтична.

Про життя Мцирі розповідається дуже мало. Це і є рисою романтичного твору: огорнути героя таємницею. Як він ріс і виховувався - все це залишається за рамками оповідання. Не дано навіть докладного опису зовнішності Мцирі. Зате дуже докладно зображуються три кульмінаційні дні, коли герой отримує нарешті бажану свободу. Це важливо, оскільки саме в цей момент Мцирі розкривається як романтичний герой-бунтар, не зрозумілий навколишнім світом (у цій ситуації монастирем).

Сама природа його бунту не до кінця зрозуміла та пояснена. Як каже сам Мцирі, він «знав однієї лише думи владу, одну — але полум'яну пристрасть». І пристрасть ця була – втеча. Але звідки міг юнак, якому на момент розповіді навряд чи є двадцять років, дізнатися про життя на волі? Привезений до монастиря зовсім дитиною, він мало пам'ятає колишнього життя, та її прагнення свободі йде від раціонального – спогадів, бажання повернути минуле, як від ірраціонального. Тобто від глибинного бажання вільного життя без жодних заборон властивого саме романтичному герою.

Романтизму як напрямку властиво чіткий поділ світу на дві сторони, на чорне та біле, на правильне та неправильне. Той самий максималізм відображається й у героя твори Лермонтова. Мцирі переконаний, що життя можливе лише на свободі. І, залишаючись до кінця вірним своїм переконанням, він помирає, повернувшись до монастиря. Вбивають його не отримані в сутичці з барсом рани, а жага до свободи, виражена в поемі в образі полум'я: «І він пропалив свою в'язницю».

Тут же, у прагненні Мцирі вирватися геть із монастирських стін, реалізується ще одна риса романтизму: бажання людини змінити неприродне середовище на природне. У монастирі Лермонтов (а за ним та його герой) бачив середовище не природне в людини. "Повернувся я до в'язниці моєї" - ось як про нього відгукується Мцирі. І це в'язниця не тільки для одного Мцирі, ні, образ можна розглядати ширше, як в'язницю земного буття для вільного людського духу. Наприкінці поеми герой розриває пов'язуючі його пута і знаходить свободу, але вже не в цьому, а в іншому світі. Смерть героя, відзначимо, також дуже характерна для романізму.

Композиційна побудова поеми

Риси романтизму в поемі «Мцирі» проявляються й у композиційному побудові поеми: оповідання зосереджено одному, найважливішому епізоді життя Мцирі, й у вигляді ліричної сповіді героя. Форма сповіді є традиційним прийомом для романтичних творів. На увагу заслуговує і епізод боротьби з барсом, який критики виділяють як ключовий у поемі. У ньому Мцирі розкривається як безстрашний боєць, як справжній герой, гідний своїх диких та безстрашних предків. Нехай втеча Мцирі не увінчалася успіхом, але обраний автором кульмінаційний момент говорить про протилежне: його героя вже ніщо не в змозі зламати. Він переміг, і його перемога – перемога романтика.

З проведеного аналізу, ми можемо однозначно розглядати «Мцирі» як романтичну поему. У ній зображено нестандартного героя в нестандартних обставинах, і весь твір загалом будується на зображенні романтичних переживань Мцирі. А сильний, бунтівний і пристрасний образ героя, створеного Лермонтовим, постійно знаходить відгук у читачів.

Факти, описані в цій статті, будуть корисні учням 8 класів під час написання твору на тему «Мцирі як романтична поема».