Канаміцин: інструкція із застосування.

Порошок білого або майже білого кольору Гігроскопічний.

діюча речовина: 1 флакон містить канаміцину 1,0 г (у вигляді канаміцину кислого сульфату).

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди.

Фармакологічні властивості

Канаміцин - антибіотик широкого спектру дії. Надає бактерицидну дію на більшість грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, а також на кислотостійкі бактерії. білка у мікробній клітині.

Ефективний, як правило, щодо мікроорганізмів, резистентних до тетрацикліну, еритроміцину, левоміцетину.

Не діє на анаеробні мікроорганізми, дріжджі, віруси та більшість найпростіших. Фармакокінетика

При внутрішньом'язовому введенні швидко надходить у кров, терапевтична концентрація зберігається протягом 8-12 год. Проникає в плевральну порожнину, синовіальну рідину, бронхіальний секрет, жовч, через плацентарний бар'єр. його в спинномозковій рідині досягає 30-60% від такої у плазмі крові.

Виводиться нирками за 24-48 год.

Клінічні характеристики

Тяжкі гнійно-септичні захворювання (сепсис, менінгіт, перитоніт, септичний ендокардит);

інфекційно-запальні захворювання органів дихання (пневмонія, емпієма плеври, абсцес легень);

інфекції нирок та сечовивідних шляхів;

гнійні ускладнення у післяопераційному періоді;

туберкульоз легень та туберкульозні ураження інших органів, спричинені мікроорганізмами, резистентними до протитуберкульозних засобів І та ІІ ряду та чутливими до канаміцину.

Протипоказання

Гіперчутливість до канаміцину та інших аміноглікозидів в анамнезі;

неврит слухового нерва;

тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Спосіб застосування та дози

Канаміцин застосовують внутрішньом'язово.

Перед призначенням препарату за відсутності протипоказань необхідно зробити пробу шкірну на переносимість.

Розчин для внутрим'язового введення готують ex tempore, додаючи до вмісту флакона (1 г) 4 мл стерильної води для ін'єкцій або 0,25-0,5 % розчину новокаїну, глибоко вводять у верхній зовнішній квадрант сідниці не частіше 2-3 разів на добу. Для дітей як розчинник використовують тільки воду для ін'єкцій.

Для дорослих разова доза при лікуванні інфекцій нетуберкульозної етіології становить 0,5 г кожні 8-12 годин, добова доза становить 1-1,5 г; максимальна разова доза – 1 г з інтервалом між введеннями 12 год, максимальна добова доза – 2 г. Тривалість лікування – 5-7 днів. Залежно від тяжкості захворювання, ефективності лікування та перебігу захворювання тривалість лікування може бути змінена.

Дітям до 1 року при інфекціях нетуберкульозної етіології (у виняткових випадках) препарат призначають у середній добовій дозі 0,1 г; з 1 року до 5 років – 0,1-0,3 г; старше 5 років – 0,3-0,5 г; максимальна добова доза – 15 мг/кг, кратність введення – 2-3 рази на добу. Тривалість курсу лікування – 5-7 днів.

При лікуванні туберкульозу канаміцин вводять дорослим 1 раз на добу в дозі 1 г, дітям – по 15 мг/кг 6 днів на тиждень із перервою на 7-й день. Кількість циклів та загальна тривалість лікування визначаються стадією та особливостями перебігу захворювання.

При нирковій недостатності схема введення канаміцину коригується шляхом зменшення доз або збільшення інтервалів між введеннями.

Для розрахунку інтервалів між ін'єкціями з урахуванням ступеня порушення функції нирок може бути рекомендована така формула: інтервал між введеннями (у годинах) = вміст креатиніну в плазмі (мг/100 мл) х 9.

Наприклад: якщо концентрація креатиніну в плазмі 2 мг, рекомендована доза повинна прийматися пацієнтом кожні 18 годин.

Початкова доза препарату розраховується з урахуванням маси тіла за формулою: доза (мг) = маса тіла (кг) × 7.

Наступні дози (мг) =

вміст креатиніну в сироватці крові (в мг/100 мл) при кратності введення 2-3 рази на добу

У дні гемодіалізу після проведення додатково вводять разову дозу препарату.

Побічні реакції

Порушення з боку нервової системи: ототоксичність (ураження VIII-ї пари черепно-мозкових нервів). При тривалому застосуванні можливий розвиток невриту слухового нерва, який проявляється шумом, дзвоном чи відчуттям закладеності у вухах, зниженням гостроти слуху. Зазначені симптоми можуть мати незворотний характер.Спочатку порушується сприйняття високих частот (що виявляється при аудіометрії); незворотне порушення розпізнавання мови, помітне для пацієнта, додається пізніше.

Поразка вестибулярного апарату проявляється запамороченням чи вертиго, порушенням координації рухів. При симетричному ураженні вестибулярного апарату ці порушення перших етапах може бути непомітні. Відзначено випадки ототоксичності незворотного характеру.

Нейротоксичність (енцефалопатія, сплутаність свідомості, летаргія, галюцинація, депресія). Периферична нейропатія.

Також можлива нервово-м'язова блокада, що проявляється пригніченням дихання внаслідок паралічу дихальних м'язів, головний біль, загальна слабкість, сонливість, посмикування м'язів, парестезія, судоми.

З боку сечовидільної системи: нефротоксичність. Поразка нирок, що виявляється оборотною нирковою недостатністю зазвичай легкого ступеня, рідко - гострим тубулярним некрозом, інтерстиціальним нефритом, зниженням швидкості клубочкової фільтрації (спостерігається після декількох днів лікування або після припинення терапії), підвищенням рівня креатиніну в сироватці крові, мікрогемаурією, мікрогематурією.

Крім високої концентрації препарату в плазмі крові, що особливо підвищує ризик розвитку ототоксичності та нефротоксичності, існують багато інших факторів ризику (див. «Особливості застосування»).

Порушення електролітного балансу: гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіпокаліємія.

Порушенняня з боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, дисбактеріоз.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія

З боку шкіри та слизових оболонок: стоматит.

Алергічні реакції: рідко – висипання, свербіж, набряк, гіперемія шкіри.У поодиноких випадках можливе виникнення анафілактоїдних реакцій.

Зміни у місці введення: можливе подразнення та біль у місці введення. Також можливі: гіперемія, синці, гематома, ущільнення, атрофія або некроз підшкірної клітковини.

З боку системи згортання крові: пурпуру.

З боку лабораторних показників: підвищення рівня амінотрансферазу сироватки крові, підвищення рівня білірубіну.

Передозування

Симптоми передозування – посилення проявів побічних реакцій. При парентеральному введенні можливе виникнення нервово-м'язової блокади (курареподібна дія).

У разі виникнення блокади або пригнічення дихання вводять прозерин з атропіном; при потребі показано штучну вентиляцію легень.

При появі токсичних реакцій – перитонеальний діаліз або гемодіаліз.

Застосування в період безремінності або годування груддю

Канаміцин проникає у грудне молоко у невеликих кількостях (до 18 мкг/мл) і погано всмоктується із ШКТ, тому пов'язаних з ним ускладнень у дітей не зареєстровано. Проте на час лікування слід припинити грудне вигодовування.

Канаміцин протипоказаний у період вагітності. При застосуванні канаміцину в період вагітності були відмічені випадки вродженої глухоти.

У недоношених дітей та новонароджених, у зв'язку з недостатньо розвиненою функцією нирок, відзначається більш тривалий період напіввиведення, що може призвести до накопичення препарату та його токсичної дії. Тому застосування канаміцину даної категорії пацієнтів та дітей першого року життя допускається лише за життєвими показаннями.

Особінності застосування

Підставою для застосування канаміцину є неефективність інших антибіотиків. При нечутливості збудника до препаратів групи неоміцину (гентаміцину, неоміцину) зазвичай спостерігається перехресна стійкість і до канаміцину. Чинниками ризику розвитку ототоксичність та/або нефротоксичності препарату є: генетично детермінована схильність до ототоксичної дії (слід з'ясувати наявність випадків прояву ототоксичності аміноглікозидів у родичів); літній вік; початкове порушення слуху (отит, менінгіт, родова травма, гіпоксія під час пологів); високі дози; тривалий курс лікування; одночасне застосування інших ототоксичних та нефротоксичних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії»); захворювання нирок та серцево-судинної системи, що призводять до кумуляції препарату; дегідратація; цукровий діабет; ВІЛ-інфекція; ниркова недостатність.

У зв'язку з цим до початку лікування, а також під час лікування препаратом необхідно здійснювати:

ретельний контроль функції нирок (повторні аналізи сечі, визначення креатиніну сироватки крові та розрахунок клубочкової фільтрації кожні 3 дні, у разі зниження цього показника на 50% препарат слід відмінити);

дослідження слухової функції (проведення аудіометрії не рідше 2 разів на тиждень);

моніторинг концентрації канаміцину у крові. При перших ознаках ототоксичної дії (навіть незначний шум у вухах) або нефротоксичної дії канаміцин скасовують.

При порушення рівноваги інтервал між ін'єкціями необхідно збільшити.

Слід враховувати можливість виникнення нервово-м'язової блокади (Ін'єкцію проводити за наявності всіх необхідних умов для здійснення штучної вентиляції легень). Ризик розвитку важкої нервово-м'язової блокади при застосуванні препарату зростає у пацієнтів із: паркінсонізмом, міастенією, ботулізмом, при одночасному застосуванні канаміцину з міорелаксантами. Для усунення проявів нервово-м'язової блокади застосовують кальцію хлорид внутрішньовенно або антихолінестеразні препарати.

При появі ознак пригнічення дихання необхідно припинити введення канаміцину та терміново ввести внутрішньовенно розчин кальцію хлориду та підшкірно розчин прозерину з атропіном. За потреби хворого переводять на кероване дихання.

При зниженні рівня калію необхідно контролювати вміст магнію та кальцію у сироватці крові.

Людям похилого віку канаміцин слід призначати лише за неможливості застосування менш токсичних антибіотиків.

Більш уповільнений метаболізм препарату у пацієнтів похилого віку веде до більш тривалої його циркуляції в крові навіть при нормальній функції нирок, що веде до збільшення ризику ототоксичних проявів у даної категорії пацієнтів.

У разі застосування препарату не слід перевищувати рекомендовані дози.

Пацієнти із порушенням функцій печінки. У хворих із патологією печінки рівень препарату в крові не змінюється (крім важкого алкогольного цирозу з асцитом, що призводить до більшого обсягу розподілу препарату).

Призначення канаміцину хворим із серйозною патологією печінки вважається безпечним, але при цьому рекомендується дотримуватися особливої ​​обережності, оскільки у деяких пацієнтів можливе швидке прогресування гепаторенального синдрому.

Здатність впливати наа швидкість реакції при керуванні автотранспортом тачи роботі з іншими механізмами

Даних про вплив на здатність керувати автомобілем чи механізмами немає. Однак слід враховувати можливість розвитку вестибулярних порушень (запаморочення, порушення координації рухів) та утриматися від потенційно небезпечних робіт.

Взаємодія з іншими лікарськими засобамита та інші види взаємодій

Слід уникати одночасного призначення з петлевими діуретиками (фуросемід, етакринова кислота), оскільки останні можуть посилити ототоксичний та нефротоксичний ефект канаміцину.

Можливо виникнення порушень функції дихання (пригнічення дихання та зупинка дихання) внаслідок нейром'язової блокади у хворих, яким одночасно з канаміцином призначаються недеполяризуючі міорелаксанти (сукцинілхолін, тубокурарин, декаметоній), анестетики, наркотичні аналгетики, а також магнію сульфат, цитратними консервантами. Слід уникати одночасного призначення, а при необхідності коригувати дози міорелаксантів і проводити жорсткий моніторинг нервово-м'язової функції.

Слід уникати одночасного та/або послідовного системного або місцевого застосування канаміцину з іншими нейротоксичними та/або нефротоксичними засобами (такими як цисплатин, інші аміноглікозидні антибіотики, поліміксин В, ацикловір, ганцикловір, амфотерицин В, препарати платини та золота, циклоспорин, цефалоспорини І покоління, капреоміцин, ванкоміцин).

При прийомі стрептоміцину, мономіцину, флориміцину лікування канаміцином можна розпочинати не раніше ніж через 10 днів після закінчення лікування вказаними антибіотиками.

Змішування канаміцину з пеніцилінами або цефалоспоринами призводить до інактивації канаміцину, а при роздільному введенні спостерігається синергізм.

Індометацин, фенілбутазон та інші НПЗЗ, що порушують нирковий кровотік, можуть уповільнювати виведення аміноглікозидів з організму.

Одночасне застосування канаміцину з внутрішньовенним розчином індометацину у недоношених новонароджених призводить до збільшення концентрації в плазмі крові, пролонгування дії та посилення токсичного ефекту аміноглікозиду.

При туберкульозі канаміцин можна застосовувати одночасно з усіма основними та резервними протитуберкульозними засобами (виключення – стрептоміцин, флоріміцин та капреоміцин), а при інфекціях нетуберкульозної етіології – з пеніцилінами.

Не застосовувати з іншими розчинниками, крім зазначених (вода для ін'єкцій або 0,25-0,5% розчин новокаїну для внутрішньом'язового введення, ізотонічний розчин хлориду натрію або 5% розчин глюкози для внутрішньовенного введення).Канаміцин фармацевтично несумісний зі стрептоміцином, гентаміцином, мономіцином, пеніцилінами, гепарином, цефалоспоринами, капреоміцином, амфотерицином, еритроміцином, нітрофурантоїном, біоміцином. Їхнє змішування в одному обсязі не допускається.

Канаміцин — інструкція із застосування + відгуки + аналоги та рецепт латинською

Канаміцин ® - Антибактеріальний препарат, що відноситься до групи аміноглікозидів І покоління. Природними продуцентами (джерел) препарату є променисті гриби Streptomyces kanamyceticus.

Антибіотик призначений для внутрішньовенного чи внутрішньом'язового введення. Застосовується для ефективної терапії туберкульозу, а також лікування різних інфекцій нетуберкульозної етіології.

Механізм дії канаміцину ® заснований на порушенні приєднання синтезу білків у бактеріальних клітинах. Утворення мутантних білків порушує стабільність клітинних мембран бактерій та призводить до загибелі патогенного мікроорганізму.

Канаміцин ® - інструкція із застосування уколи

Лікарський засіб відносять до антибіотиків із бактерицидною дією. Препарат ефективний проти:

• мікобактерій туберкульозу;
• ешерихії колі;
• протею;
• сальмонел;
• шигел;
• гемофільної палички;
• ентеробактер;
• ієрсиній;
• клебсієл пневмонія;
• гонококів;
• менінгококів;
• серрацій;
• стафілококів (за винятком метицилінорезстентних штамів бактерій).

Канаміцин ефективний проти бактерій, стійких до дії препаратів тетрацикліну, еритроміцину та хлорамфеніколу.

Застосування антибіотика канаміцину ® неефективне по відношенню до анаеробних прокаріотів, дріжджів та найпростіших, а також до представників псевдомонад та стрептококів.

Думка лікарів:

Канаміцин – антибіотик, що застосовується у лікуванні інфекцій, спричинених різними бактеріями. Лікарі рекомендують суворо дотримуватись інструкції щодо застосування, оскільки неправильне використання препарату може призвести до розвитку резистентності бактерій. Відгуки пацієнтів про канаміцин частіше позитивні, відзначається швидке поліпшення стану після початку прийому.

Серед аналогів канаміцину можна виділити амікацин, гентаміцин, тобраміцин. Лікарі підбирають антибіотик, враховуючи індивідуальні особливості пацієнта та чутливість збудника до препарату. Рецепт латинською для канаміцину виписується відповідно до дозування та режиму прийому, щоб забезпечити ефективне лікування та запобігти можливим ускладненням.

Рецепт канаміцину ® латинською мовою

D.S: вводити по 0.5 г кожні 12 годин.

Склад Канаміцину ®

Лікарський засіб виробляється різними фармакологічними компаніями Росії. До складу препарату входить порошок для ін'єкцій, основна активна речовина - сульфат кислий канаміцину (0,5 г або 1 г в 1 ампулі). Допоміжні компоненти – дистильована вода для ін'єкцій (2 або 5 мл).

Досвід інших людей

Канаміцин – це антибіотик, який широко застосовується у медицині боротьби з різними бактеріальними інфекціями. Інструкція із застосування даного препарату наказує суворо дотримуватись дозування та регулярність прийому, щоб досягти максимальної ефективності лікування. Відгуки про Канаміцин в основному позитивні. Люди відзначають швидке поліпшення стану після початку прийому, відсутність побічних ефектів та зручність використання. Однак, перед початком лікування необхідно проконсультуватися з лікарем, щоб унеможливити можливі протипоказання.Серед аналогів Канаміцин можна виділити такі препарати як Гентаміцин, Амікацин і Тобраміцин. Вони мають схожий механізм впливу і застосовуються для лікування аналогічних інфекцій. Рецепт латинською для придбання Канаміцину в аптеці необхідно отримати у лікаря, оскільки самолікування антибіотиками може призвести до небажаних наслідків. Важливо пам'ятати, що правильне використання препаратів сприяє швидкому одужанню та запобігає розвитку резистентності бактерій до антибіотиків.

Форма випуску

Рецепт на Канаміцин ® латинською

Показання до застосування

Антибіотик призначається лікарем після встановлення діагнозу. На першому етапі здійснюється повний збір анамнезу пацієнта. Потім проводиться лабораторна діагностика, в ході якої встановлюється збудник захворювання (ідентифікація до виду, рідше – до роду) та визначається чутливість патогену до різних класів антибіотиків. При встановленні високого рівня чутливості до групи аміноглікозидів та за відсутності індивідуальної непереносимості пацієнта лікар виписує рецепт на канаміцин. Інфекційні захворювання, при яких ефективні парентеральні ліки канаміцин ® :

• легеневі та позалегеневі форми туберкульозу (у складі комплексних схем терапії);
• інфекційне ураження жовчовивідних шляхів;
• інфекції кісткової тканини, суглобів;
• бактеріальне ураження респіраторного тракту (емпієма легень, легеневі абсцеси, пневмонії);
• запалення шкіри та м'яких тканин;
• інфекції сечовивідних шляхів;
• гнійно-септичні ускладнення;
• менінгіт.

Всередину розчин Канаміцину застосовують при кишкових інфекціях (шигельози, дизентерія, коліт та ентероколіт), печінкових енцефалопатіях (у складі комплексної терапії, для пригнічення росту патогенної мікрофлори в кишечнику), для профілактики бактеріальних ускладнень при операціях на органах ШКТ.

У вигляді очних плівок засіб використовують при кон'юнктивітах, блефаритах, кератитах, рогівці.

Протипоказання Канаміцину ®

Обмеженнями до терапії лікарським засобом є:

• індивідуальна непереносимість антибіотиків групи аміноглікозидів;
• тяжких патології нирок;
• неврити 8 пари черепно-мозкових нервів;
• зниження гостроти слуху;
• кишкова непрохідність (при застосуванні внутрішньо);
• вагітність та годування груддю;
• міастенії;
• ботулізм;
• паркінсонізм.

З обережністю засіб застосовують для лікування дітей першого місяця життя та недоношених дітей. При внутрішньому застосуванні засіб обережно призначають пацієнтам із виразковими ураженнями кишківника.

Дозування Канаміцину®

З метою лікування інфекцій нетуберкульозної етіології пацієнтам дорослого віку показано введення не більше 0,5 г на кожні 8-12 годин, при цьому максимальна доза на добу не повинна перевищувати 2 г. Одноразова доза препарату становить не більше 1 г. Курс медикаментозного лікування канаміцином становить від 5 до 7 днів. При цьому полегшення симптомів захворювання на перші кілька днів лікування не є приводом для відміни препарату.

Для пацієнтів, які не досягли 12 річного віку, необхідно проводити корекцію дози, що вводиться.

Дітям до року призначають середню добову дозу – 0,1 грам. Пацієнтам від року до п'яти років – від 0,1 до 0,3 грама. У віці від 5 років - від 0.3 до 0.5 грам.Максимальна точкова доза повинна перевищувати 15 мг на кг маси. Препарат вводять за 2-3 введення.

Тривалість лікування становить 5-7 днів.

При терапії туберкульозу показано внутрішньом'язове введення бактерицидної речовини дорослим 1 г на добу, дітям – не більше 15 мг на 1 кг маси. Курс лікування – 6 днів, на сьомий день ліки не застосовують. Тривалість терапевтичних курсів призначається лікарем індивідуально для кожного пацієнта.

Допустимо застосування для людей з нирковою недостатністю при важких інфекціях, що загрожують життю пацієнта. При цьому потрібна корекція мінімальної припустимої дози у бік зменшення концентрації діючої речовини.

Для пацієнтів з відхиленням ваги від стандартних вікових параметрів більш ніж на 25%, також необхідно проводити корекцію дози, що застосовується. Якщо спостерігається надмірна маса тіла – кількість антибіотика, що вводиться, зменшується на 25 % (це пов'язано з поганим розподілом антибіотика в жирових тканинах), а при нестачі ваги – збільшується на 25 %.

Канаміцин ®

Негативні симптоми від прийому спостерігаються рідко, не частіше ніж 1 випадок на 10000 пацієнтів.

При передозуванні препарату у дорослих пацієнтів спостерігається нервово-м'язова блокада із зупинкою дихання, у дітей – кома, утруднення дихання та сильна слабкість.

Застосування при вагітності та ГВ

Встановлено, що антибактеріальна речовина здатна долати плацентарний бар'єр.

У ході експериментів з лабораторними тваринами встановлено тератогенну дію на плід.

Тому канаміцин під час вагітності не застосовують.

Пацієнткам, що годують, необхідно призупинити ГВ.

Канаміцин ® та алкоголь

Канаміцин ® категорично не сумісний з алкоголем.

Канаміцин ® - аналоги

Аналогами є ліки на основі канаміцину:

Відгуки

Практикуючі лікарі характеризують канаміцин як ефективний антибіотик у боротьбі з туберкульозом. При інших захворюваннях, на даний момент, антибіотик застосовується рідко.

Важлива особливість при застосуванні антибіотика канаміцину - швидке формування стійкості у патогенних мікроорганізмів.

Фахівці не рекомендують поєднане застосування канаміцину та інших антибіотиків, а також спиртних напоїв через можливий ризик підвищення частоти негативних ефектів. А за відсутності покращень стану пацієнта проводиться корекція курсу антибіотика терапії.

Автори позитивних відгуків серед пацієнтів звертають увагу на низьку частоту побічних реакцій при медикаментозній терапії. При цьому більшість із них усувається при відміні ліків. Дотримання режиму дозування, добової дози, необхідної тривалості та кратності прийому дозволяє повністю виліковуватись від інфекційних захворювань без ризику повторних рецидивів.

Часті запитання

Яку групу антибіотиків належить Канаміцин?

Антибіотик групи аміноглікозидів широкого спектра дії, що продукується Streptomyces kanamyceticus.

Навіщо призначають Канамицин?

Для лікування гнійно-септичних захворювань (сепсису, менінгіту, перитоніту, септичного ендокардиту), колібактеріозу, захворювань органів дихання, інфекцій нирок та сечовивідних шляхів, гнійних ускладнень у післяопераційному періоді та інших захворювань бактеріальної етіології, спричинених переважно

Чим можна замінити Канаміцин?

За складом та дією в якості аналога Канаміцину сульфату, найчастіше, застосовується Канаміцин. Але замінити його можна й іншими ліками, серед яких – Тобі Подхалер, Брамітоб, Аміцил, Меркацин, Тобріс, Гентаміцин-Здоров'я, Лорікацин, Браксон, Амібіотик, Нетроміцин, Меркацин, Гентаміцин сульфат.

Скільки днів колоти Канаміцин?

Тривалість лікування – 5-7 днів. Дітям Канаміцин вводять лише внутрішньом'язово, максимальна добова доза – 15 мг/кг, кратність введення – 2-3 рази на добу. При туберкульозі дорослим – 1 г 1 раз на добу., дітям – по 15 мг/кг Вводять протягом 6 днів щодня, на 7-й день – перерва.

Корисні поради

РАДА №1

Уважно вивчіть інструкцію щодо застосування канаміцину перед початком лікування. Це допоможе уникнути помилок та неприємних побічних ефектів.

РАДА №2

Перед використанням канаміцину проконсультуйтеся з лікарем або фармацевтом, особливо, якщо у вас є хронічні захворювання або приймаєте інші ліки.

РАДА №3

Ознайомтеся з відгуками інших пацієнтів щодо застосування канаміцину. Це допоможе вам зрозуміти, як препарат працює на практиці і які ефекти можна очікувати.