Що робити з черемхи?

У медицині використовують плоди черемхи звичайної, які мають в'яжучі й протизапальні властивості. Настій плодів уживають при ентеритах i диспепсії різної етіології (при інфекційних колітах i дизентерії призначають як допоміжну ЛРС). Замість настою можна вживати кисіль або морс. Кеш

Як виглядає черемха?

Черемха звичайна — невисоке (2—10 м заввишки) дерево або високий кущ. Кора — сірувато-чорна, з помітними сочевичками на ній. Молода кора пахуча. Пагони — ясно-зелені або коричнево-червоні, блискучі.

Що лікує цвіт черемхи?

Квіти черемхи допомагають при розладі шлунка, мають лікувальну дію при кашлі та застуді, знімають запалення при стоматиті й навіть знижують температуру тіла. З листя черемхи роблять на стоянки для лікування ран та гнійників.

Черемха звичайна

Черемха звичайна — Pаdus Hill (латинізована грец. назва дерева, можливо, вишні-магалебки — pados або від лат. назви р. По в Італії) — рід листопадних дерев і кущів родини розоцвітих (Rosaceae) підроду сливових (Prunoideae). Відомо близько 15 (за іншими даними — 27) видів роду в Євразії і Північній Америці. В країнах СНД росте 4 види, в Україні — 3.

Найбільш поширений вид — Черемха звичайна — Pаdus аvium Mill. s. l. (включно P. asiatica Kom.) = P. racemоsa Gilib. (лат. racemosus, a, um — волотеподібний; avium — пташина avis — птах); рос. назва — черемуха обыкновенная. Високий кущ або дерево до 10 м завв. Кора матова, чорно-cipa, з добре помітними сочевичками, на зломі жовта, з характерним запахом. Листки чергові, видовженообернено-яйцевидні або еліптичні, тьмяні, голі або з пучками волосків у кутах жилок знизу, з розставленими по краю пилчастими зубцями, що закінчуються червоно-бурими залозками. Черешки 1–1,5 см завд., з двома залозками у верхній частині. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, запашні, в густих гронах, пелюстки (їх 5) білі або рожеві, обернено-яйцевидні, цілокраї або торочкувато-зубчасті з краю. Плід — куляста, чорна, на смак солодка i дуже терпка кістянка. Цвіте у травні–червні, плоди достигають у серпні–вересні. Черемха звичайна росте майже по всій території Європи, на Кавказі, у Західному Сибіру та в Середній Азії. В Україні — всюди до верхньогірського поясу: на берегах річок, лісових галявинах, у змішаних лісах, у чагарниках на вологих місцях. Вирощують черемху звичайну також у садах, культивують. Врожай плодів з окремих дерев — 0,5–15 кг; врожайність — 20–1000 кг/га.

Як лікарську сировину використовують плоди черемхи звичайної — Fructus Padi. Їх збирають у період визрівання, сушать у сушарках при температурі 40–50 °С або у печах чи на сонці. Плоди черемхи звичайної містять дубильні речовини (6–8%), флавоноїди (1,5–2,0%): гіперозид, 3-галактоглюкозид кверцетину, астрагалін; антоціани (5,4–16,5% від суми флавоноїдів): 3-рутинозид ціанідину (9,13%), 3-глюкозид ціанідину (7,35%); яблучну, лимонну, хлорогенову кислоти; вітамін С, каротин; ціаногенні глікозиди: амігдалін, пруназин та амігдонітрилглікозид; вуглеводи: фруктозу (4,42–6,44%), глюкозу (5,33–6,35%), сахарозу (0,6–62%), пектинові речовини (1,1%). Насіння Ч. звичайної містить амігдалін (1,5%), жирну олію; бруньки — бензальдегід та етерну олію (0,26%). У складі золи (2,81%) є K, Ca, Mg, Fe, Mn, Zn, Cr, Al, Se, Ni, Sr, Pb, B i I, особливо багато Cu і Co. У квітках містяться флавоноїди: 3-галактоглюкозид кверцетину (1,95%), гіперозид (0,37%), астрагалін; стероїди (зокрема, ситостерин); тритерпеноїд лупеол; вуглеводень нонакозан. Флавоноїди накопичуються і в листі: в гідролізаті ідентифіковано кверцетин, кемпферол, ціанідин, кавова, синапова, ферулова і n-кумарова кислоти; вітаміни С, Е, Р, каротин; бензальдегід; амігдалін, синильна кислота (до 0,05%); етерна олія (0,03–0,05%); у корі — дубильні речовини (2–3%); вуглеводи: рафіноза (3,12%), галактоза (0,63%); бензальдегід; амігдалін (до 2%), синильна кислота (до 0,09%).

У медицині використовують плоди черемхи звичайної, які мають в’яжучі й протизапальні властивості. Настій плодів уживають при ентеритах i диспепсії різної етіології (при інфекційних колітах i дизентерії призначають як допоміжну ЛРС). Замість настою можна вживати кисіль або морс. Розведений настій плодів використовують для спринцювань при хронічному кольпіті. Плоди входять до складу протипроносного шлункового чаю. Жирна олія чинить бактерицидну дію на золотистий стафілокок, гемолітичний стрептокок, тифозні, паратифозні та дизентерійні мікроби, шлункову паличку. Значно ширше використовують черемху звичайну в нар. медицині, а саме — при венеричних хворобах, лихоманці, респіраторних інфекціях, спазмах шлунка, порушенні обміну речовин, при гангрені кінцівок та туберкульозі легень; відвар — при дизентерії, дерматозах, ревматизмі; настій кори має сечогінну, потогінну i протигарячкову дію; настій плодів, квіток або листя використовують для примочок при кон’юнктивітах i кератитах, при зубному болю; при ревматизмі роблять розтирання; бруньки виявляють фунгіцидну активність. У гомеопатії есенція з кори черемхи звичайної застосовується при головному болю, хворобах серця, ШКТ; відвар кори i листя черемхи звичайної використовують для лікування стійких форм блефарокон’юнктивіту і при радикулоневралгії. У ветеринарії порошок з коренів черемхи звичайної застосовують для присипання поранень, що довго не загоюються.

Плоди їстівні, борошно з них використовують для виготовлення пирогів та кондитерських виробів. Також вони є кормом для великої рогатої худоби, лосів, оленів, овець, кіз, бобрів та ондатр. Деревина використовується в токарному, обозному, меблевому виробництві. Листя отруйне для гусей; фітонциди діють на хребетних як отрута кураре.

Медоносна, перганосна і декоративна рослина; ґрунтозакріплювач.

Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав. — Л., 1987. — Т. 3; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002.

Черемха звичайна

Чере́мха звича́йна (Prunus padus) — рослина роду слива (Prunus) родини трояндових (Rosaceae). Черемха також відома під назвою черемши́на [1] .

Зміст

Опис [ ред. | ред. код ]

Черемха звичайна — невисоке (2—10 м заввишки) дерево або високий кущ. Кора — сірувато-чорна, з помітними сочевичками на ній. Молода кора пахуча.

Пагони — ясно-зелені або коричнево-червоні, блискучі. Листки — чергові, тонкі, видовжено-еліптичні (5—12 см завдовжки, 2—6 см завширшки), зверху голі, знизу по жилках запушені, дрібно-пилчасті, до вершини загострені. Черешки — короткі, біля основи пластинки мають дві маленькі залозки, прилистки лінійно-шилоподібні, залозисто-зубчасті, рано опадають.

Квітки черемхи — пахучі, численні, розміщені на голих квітконіжках у густих пониклих китицях (10—15 см завдовжки), квітколоже — чашоподібне. Чашечка з п'яти трикутних, по краях залозистих чашолистків, віночок білий (до 1,5 см у діаметрі), пелюсток п'ять, тичинок багато, маточка одна з одним стовпчиком і верхньою зав'яззю.

Плід — однонасінна куляста кістянка (8—10 мм у діаметрі), чорна, блискуча; кісточка округло-яйцеподібна, складчаста.

Поширення [ ред. | ред. код ]

Тип поширення: вітром Черемха звичайна росте у підліску або другому ярусі мішаних і листяних лісів, по чагарниках, уздовж річок і озер, по ярах і заплавних луках. Зимостійка, світлолюбна рослина.

Цвіте у квітні — травні, плоди достигають у липні — серпні.

Запаси сировини черемхи звичайної є значними.

Практичне використання [ ред. | ред. код ]

Черемха звичайна — харчова, медоносна, лікарська, фітонцидна, фарбувальна, деревинна, декоративна рослина.

У харчуванні [ ред. | ред. код ]

Плоди черемхи мають солодкувато-терпкий присмак, але в стадії повної стиглості терпкуватий присмак зникає, і плоди стають придатними для вживання в їжу свіжими. Частіше їх використовують для різноманітної переробки: приготування наливок, фруктово-ягідних вин, їх сушать і консервують.

У плодах черемхи містяться цукри (близько 5 %), яблучна й лимонна кислоти, дубильні речовини, мигдалева олія, мінеральні сполуки. Висушені плоди дуже часто використовують для одержання «черемхового борошна», з якого готують начинку для пирогів, фруктових і хлібних виробів, печива тощо. Нерідко її разом з медом або цукром застосовують для приготування киселів, настоїв, желе, чаю. У сибірських селах до черемхового борошна додають цукор, розтирають й заварюють як турецьку каву, готують желе з молоком або водою, яке їдять з хлібом, а також готують тетерю. [2]

Черемха звичайна — весняний медонос і пилконос, що дає підтримуючий взяток. Іноді бджоли збирають на її листках медв'яну росу.

У медицині [ ред. | ред. код ]

Плоди черемхи мають не тільки харчове, а й лікарське значення. У науковій медицині плоди її — Fructus Pruni padi — застосовують як протипроносний в'яжучий засіб. У народній медицині застосовують всі частини рослини: квітки при хворобах очей, кору як сечогінний і потогінний засіб, листки — при проносі і бронхітах, суцвіття — при порушенні обміну речовин, плоди як антицинготний засіб, а всі частини рослини — при анемії, запаленні слизової оболонки рота. Є вказівки на застосування черемхи при застуді, ревматизмі, туберкульозі легень, подагрі та пропасниці.

Інше використання [ ред. | ред. код ]

У листках і квітках черемхи містяться фітонциди, що знищують шкідливих бактерій та оздоровлюють повітря.

З кори добувають зелену і буро-червону фарби, які застосовують для фарбування тканин.

Деревина черемхи — блискуча, легка, буро-червоного кольору, застосовується для різьблення і дрібних виробів.

Черемха — дуже декоративна рослина, особливо форми з плакучими гілками, махровими квітками і різнобарвними листками. Рекомендується для поодиноких і групових посадок. Є вказівки на інсектицидні властивості черемхи. Насіння злаків обкурюють перед сівбою димом від спалювання гілок черемхи.

Збирання, переробка та зберігання [ ред. | ред. код ]

Плоди черемхи збирають з китицями у період їх повної стиглості в ясну суху погоду. Свіжі плоди можуть зберігатися в прохолодних приміщеннях протягом кількох тижнів. Зберігають їх у кошиках, перекладаючи шари ягід листками.

Сушать плоди на сонці, у печах чи вогневих сушарках при температурі до 40—50 °C. Висушені плоди сортують на решетах і відділяють плодоніжки й гілочки. Пакують у мішки вагою по 60 кг і зберігають у сухих прохолодних приміщеннях.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑Черемшина // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.111

Джерела та література [ ред. | ред. код ]

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Черемха звичайна // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 465. — ISBN 5-88500-055-7.
• Черемха звичайна // Дикі їстівні рослини України / Рева М. Л., Рева Н. Н.. — Київ : «Наукова думка», 1976. — С. 105, 110, 142.
• Черемха[Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія
• Черемха // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К . : Тека, 2006.

• Червоний список МСОП видів із найменшим ризиком (LC)
• Вишня
• Фрукти
• Флора України
• Багаторічні рослини
• Листяні дерева України
• Рослини, описані 1753
• Плодові дерева
• Харчові рослини
• Дикі їстівні рослини України
• Рослинні барвники