Чомучка: хто вигадав казки?

Казкою називається особливий жанр усної та писемної народної творчості, в якому оповідається про вигадані події. І вже у визначенні терміну приховується відповідь про те, хто ж їх вигадав. Якщо казка належить до народної творчості, то й вигадав їх сам народ!

На жаль, вже неможливо точно з'ясувати, хто був першою людиною, якій спало на думку розповідати казки та передавати їх з вуст у вуста. Пов'язано це про те, що писемність виникла набагато пізніше промови. Через це багато вчених вважають, що казка з'явилася тоді, коли людина навчилася розмовляти.

Чому ж вважається, що казки вигадав народ? Тому що передача казок у давнину була схожа на гру зіпсований телефон. Одна людина розповідала казку другу, другу — третю, третю — четверту. Так захоплюючі історії «мандрували» з покоління до покоління, з народу в народ, із країни до країни.

Зрозуміло, за такої різноманітності слухачів різного віку, соціального стану та національності неможливо було зберегти якісь точні деталі. Тому здебільшого казковий сюжет зберігав загальну основу, а деталі змінювалися. Ось чому в літературі можна зустріти величезну кількість схожих казок, адже кожен оповідач з народу доносив її до слухачів по-своєму і «адаптував» так, як вважав за потрібне.

До речі, таке явище навіть отримало свою назву — «бродячий сюжет». Наприклад, популярними досі вважаються казки про викрадення дівчат та їх порятунок, героїчні казки про битви та перемогу над злом, чарівні казки за участю магічних предметів та міфологічних персонажів.Усього вчені нарахували близько 40 бродячих казкових сюжетів.

У давнину в казках змінюватися могли лише імена героїв та країна їхнього проживання, а все інше залишатися колишнім. А бувало так, що слухачів не влаштовувала кінцівка і люди змінювали її за власним бажанням. Так і виявлялося народне авторство у казках!

Щодо припущень про перших оповідачів, то вчені майже не сумніваються, що ними були звичайні люди: селяни, мисливці, пастухи. Вони використовували міфи (тобто традиційні вірування) і на їх основі вигадували історії не тільки для розваги, але й для інших цілей:

• щоб зберегти бадьорість, коли це потрібно;
• щоб навчити дитину якимось простим навичкам;
• щоб подолати страхи;
• щоб допомогти виплутатися зі складної ситуації;
• щоб виховати важливі моральні риси;
• щоб навчити будь-яким правилам;
• щоб передати знання про світ.

Літературні казки

Існує ще й таке поняття, як казка літературна. На відміну від фольклорної, автором якої є сам народ (тобто одного творця у неї немає і бути не може), літературна має конкретний автор.

Різницю можна помітити, якщо порівняти дві казки: наприклад, у «Курочки Ряби» автора немає, оскільки ця історія має стародавнє коріння — встановити ім'я її творця неможливо. А ось автором віршованої казки «Золотий півник» виступає конкретна людина – Олександр Сергійович Пушкін.

Звісно, ​​літературні (чи авторські) казки – це нащадки народних казок. Чому вони з'явилися? Справа в тому, що на якомусь етапі людської історії з'явилося стільки варіантів того самого сюжету, що людям стало просто нудно.Тоді окремі особи, які володіли писемністю, стали записувати нові казкові історії, ставлячи під ними свій підпис. Виходить, хто перший так зробив – той формально і є творцем казки!

Наприклад, відома всім «Попелюшка» найчастіше приписується авторству Шарля Перро (саме в його редакції у Попелюшки скляні черевички, а не шкіряні сандалії або золоті туфельки), хоча найраніша версія казки взагалі виявлена ​​ще на давньоєгипетських папірусах.

Можна сказати, що казки вигадав народ. Це цілком народна творчість! Чудові, чарівні, побутові та захоплюючі історії – всі їх створювали самі люди протягом багатьох століть. Навіть автори літературних казок черпали своє натхнення зі старих сюжетів та оповідань, у яких оспівувалися найкращі людські якості: доброта, великодушність, сміливість, хитрість, рішучість.

А у вас якась улюблена казка?

Не пропустіть нові публікації Від редакції

Чомучка: хто вигадав казки?

Казкою називається особливий жанр усної та писемної народної творчості, в якому оповідається про вигадані події. І вже у визначенні терміну приховується відповідь про те, хто ж їх вигадав. Якщо казка належить до народної творчості, то й вигадав їх сам народ!

На жаль, вже неможливо точно з'ясувати, хто був першою людиною, якій спало на думку розповідати казки та передавати їх з вуст у вуста. Пов'язано це про те, що писемність виникла набагато пізніше промови. Через це багато вчених вважають, що казка з'явилася тоді, коли людина навчилася розмовляти.

Чому ж вважається, що казки вигадав народ? Тому що передача казок у давнину була схожа на гру зіпсований телефон.Одна людина розповідала казку другу, другу — третю, третю — четверту. Так захоплюючі історії «мандрували» з покоління до покоління, з народу в народ, із країни до країни.

Зрозуміло, за такої різноманітності слухачів різного віку, соціального стану та національності неможливо було зберегти якісь точні деталі. Тому здебільшого казковий сюжет зберігав загальну основу, а деталі змінювалися. Ось чому в літературі можна зустріти величезну кількість схожих казок, адже кожен оповідач з народу доносив її до слухачів по-своєму і «адаптував» так, як вважав за потрібне.

До речі, таке явище навіть отримало свою назву — «бродячий сюжет». Наприклад, популярними досі вважаються казки про викрадення дівчат та їх порятунок, героїчні казки про битви та перемогу над злом, чарівні казки за участю магічних предметів та міфологічних персонажів. Усього вчені нарахували близько 40 бродячих казкових сюжетів.

У давнину в казках змінюватися могли лише імена героїв та країна їхнього проживання, а все інше залишатися колишнім. А бувало так, що слухачів не влаштовувала кінцівка і люди змінювали її за власним бажанням. Так і виявлялося народне авторство у казках!

Щодо припущень про перших оповідачів, то вчені майже не сумніваються, що ними були звичайні люди: селяни, мисливці, пастухи. Вони використовували міфи (тобто традиційні вірування) і на їх основі вигадували історії не тільки для розваги, але й для інших цілей:

• щоб зберегти бадьорість, коли це потрібно;
• щоб навчити дитину якимось простим навичкам;
• щоб подолати страхи;
• щоб допомогти виплутатися зі складної ситуації;
• щоб виховати важливі моральні риси;
• щоб навчити будь-яким правилам;
• щоб передати знання про світ.

Літературні казки

Існує ще й таке поняття, як казка літературна. На відміну від фольклорної, автором якої є сам народ (тобто одного творця у неї немає і бути не може), літературна має конкретний автор.

Різницю можна помітити, якщо порівняти дві казки: наприклад, у «Курочки Ряби» автора немає, оскільки ця історія має стародавнє коріння — встановити ім'я її творця неможливо. А ось автором віршованої казки «Золотий півник» виступає конкретна людина – Олександр Сергійович Пушкін.

Звісно, ​​літературні (чи авторські) казки – це нащадки народних казок. Чому вони з'явилися? Справа в тому, що на якомусь етапі людської історії з'явилося стільки варіантів того самого сюжету, що людям стало просто нудно. Тоді окремі особи, які володіли писемністю, стали записувати нові казкові історії, ставлячи під ними свій підпис. Виходить, хто перший так зробив – той формально і є творцем казки!

Наприклад, відома всім «Попелюшка» найчастіше приписується авторству Шарля Перро (саме в його редакції у Попелюшки скляні черевички, а не шкіряні сандалії або золоті туфельки), хоча найраніша версія казки взагалі виявлена ​​ще на давньоєгипетських папірусах.

Можна сказати, що казки вигадав народ. Це цілком народна творчість! Чудові, чарівні, побутові та захоплюючі історії – всі їх створювали самі люди протягом багатьох століть. Навіть автори літературних казок черпали своє натхнення зі старих сюжетів та оповідань, у яких оспівувалися найкращі людські якості: доброта, великодушність, сміливість, хитрість, рішучість.

А у вас якась улюблена казка?

Не пропустіть нові публікації Від редакції