Фосфорорганічні сполуки отруєння

Фосфорорганічні сполуки отруєння

Фосфорорганічні сполуки отруєння

Симптоми отруєння На першій стадії можливі нудота, слюно- і сльозотеча, болі в животі, блювота, порушення зору, пронос, занепокоєння, запаморочення. Сильніший вплив отрути обумовлює головний біль, сонливість або безсоння, зміна чутливості, порушення ходи, тремор голови, рук та інших частин тіла.

Який препарат є антидотом при отруєнні фосфорорганічними сполуками?

Пралідоксим зазвичай використовується у випадках отруєння фосфорорганічними речовинами.

Який препарат необхідно ввести хворому при отруєнні Фос?

З групи холінолітиків загальновизнаною протиотрутою при ураженні ФОС є атропін. Атропін є досить активною і сильнодіючою лікарською речовиною, яка широко використовується в лікування хвороб внутрішніх органів. Кеш

Яку біологічно активну речовину пригнічують фосфорорганічні сполуки?

Основну роль у механізмі дії фосфорорганічних сполук відіграє пригнічення активності ферменту холінестерази, що бере участь в руйнуванні хімічного медіатора (провідника) нервового збудження - ацетилхоліну. Накопичення останнього призводить до зміни діяльності нервової системи і внутрішніх органів. Кеш

Отруєння фосфорорганічними сполуками: симптоми, … ФОС або фосфорорганічні сполуки – це токсичні речовини, що використовуються в якості пестицидів, гербіцидів, при дератизаційних заходах. Типові представники групи: Дихлофос, Карбофос, Метафос. Летальна доза становить 2 г при пероральному прийомі. Які симптоми … See more

Фосфорорганічні сполуки

Фосфорорганічні сполуки - речовини, в молекулах яких є фосфор-вуглецева зв'язок, тобто атом фосфору, безпосередньо зв'язаний з атомом вуглецю (на відміну від інших, що містять фосфор і вуглець речовин, наприклад фосфатів, де зв'язок між З і Р здійснюється через кисень). До фосфорорганічних сполук відносяться похідні фосфористого водню (РН3) - фосфины. Первинні і вторинні фосфины хімічно нестійкі, здатні самозайматися. Фосфины - сильні отрути. Сильна токсичність і виключно висока біологічна активність фосфорорганічних сполук послужили основою застосування їх в якості отруйних речовин (див. Хімічна зброя).
Фосфорорганічні сполуки в малих концентраціях здатні пригнічувати активність холінестерази та інших ферментних систем в організмі тварин, що дає можливість застосування фосфорорганічних сполук як лікарських препаратів при лікуванні таких важких захворювань, як глаукома, злоякісні новоутворення та ін. Виявлено також мутагенну дію фосфорорганічних сполук, що відкриває великі перспективи при вивченні питань спадковості. Фосфорорганічні сполуки як отрутохімікати - див. Дезинсицирующие засоби, сільськогосподарські Отрутохімікати.

Фосфорорганічні сполуки - бутифос, карбофос, метафос, метил-нитрофос, октаметил, препарат Му-81 і М-82, тиофос, хлорофос, фосфамід - высокотоксичны для людини. Клінічні ознаки отруєння різними фосфорорганічними сполуками (ФОС) схожі, проте швидкість виникнення, вираженість патологічних проявів залежать від ступеня токсичності різних отрутохімікатів цієї групи, а також від шляху надходження в організм.
Основну роль у механізмі дії фосфорорганічних сполук відіграє пригнічення активності ферменту холінестерази, що бере участь в руйнуванні хімічного медіатора (провідника) нервового збудження - ацетилхоліну. Накопичення останнього призводить до зміни діяльності нервової системи і внутрішніх органів.
Гострі отруєння. Прихований період дії - від декількох хвилин до декількох годин. Першими ознаками отруєння є головний біль, запаморочення, загальна слабкість, сонливість, сменяющаяся безсоння, нудота, блювання, переймоподібні болі в животі, підвищення слино - і потовиділення, звуження зіниць (міоз), неясність зору, ністагм, зниження сухожильних рефлексів. Надалі приєднуються порушення дихання (кашель, задишка, астмоідний напади, при вислуховуванні рясні сухі та вологі хрипи), посмикування в м'язах, нестійка хода, можливе збільшення і болючість печінки, лейкоцитоз, лімфопенія, еозинопенія, нейтрофільний зсув вліво. При важких гострих отруєннях настає втрата свідомості, судоми м'язів всього тіла, значно виражені розлади дихання, які нагадують набряк легенів (клекотливе дихання, рясні вологі хрипи, ціаноз губ), коматозний стан.
Хронічні отруєння. Розвивається токсична неврастенія (головні болі, запаморочення, порушення сну, стомлюваність, дратівливість, зниження пам'яті) в поєднанні з вегетативними порушеннями (підвищення потовиділення, яскравий дермографізм, артеріальна гіпотонія, брадикардія), диспептичні явища (нудота, зниження апетиту). В подальшому можуть приєднатися зміни психіки, депресія, зниження інтелекту, микросимптомы органічного ураження ЦНС Ранньою ознакою токсичної дії фосфорорганічних сполук є зниження активності холінестерази в сироватці крові.
Перша допомога і лікування. При гострих отруєннях - видалити потерпілого з отруєної зони на свіже повітря для припинення надходження отрути в організм через дихальні шляхи. Зняти забруднений одяг. Видалити отруту з шкірних покривів 10-15% розчином аміаку або 2-5% розчином гідрокарбонату натрію (сода) з подальшою обробкою теплою водою з милом. При попаданні ФОС в очі - промити 2% розчином гідрокарбонату натрію. При попаданні в шлунок зробити рясне промивання теплою водою або 2% розчином гідрокарбонату натрію, після чого дати сольове проносне. При появі перших ознак інтоксикації проводиться антидотна терапія 0,1% розчином атропіну: при легкому ступені інтоксикації - 1 -2 мл внутрішньом'язово, середнього ступеня - 2-4 мл внутрішньом'язово або внутрішньовенно, важкого ступеня - 4 - 6 мл внутрішньом'язово або внутрішньовенно, повторюючи через кожні 3-8 хв. до появи легких ознак атропинизации (розширення зіниць, сухість слизових оболонок). При важких гострих отруєннях введення атропіну може бути доведено до 30 мл і більше. В якості засобів антидотної терапії можуть бути використані пентафен, тропацин, амізіл, реактиваторы (відновники активності) холінестерази: 2-ПАМ, ТМБ-4, дипироксим.
Крім антидотної терапії, проводиться симптоматичне лікування: при судомах - гексенал, барбітал-натрій (мединал), при утрудненні дихання - штучне дихання, кисень, серцеві засоби (коразол, кордіамін, мезатон), глюкоза, для профілактики пневмонії - антибіотики, сульфаніламіди. При отруєнні авенином і метилацетофосом, не пригнічують активність холінестерази, антидотна терапія не проводиться, призначають симптоматичні засоби.
При хронічній інтоксикації - загальнозміцнюючий і симптоматичне лікування.

    • Анатомічний атлас
    • Фізіологія людини
    • Дитячі хвороби
    • Йога
    • Правильне харчування
    • Як схуднути
    • ЛФК (лікувальна фізкультура)
    • Курорти Європи
    • Лікування народними засобами
    • Лікарські рослини
    • Проктологія
    • Психіатрія
    • Алкоголізм
    • Куріння
    • Спортивна медицина
    • Судова медицина

    Фосфорорганічні інсектициди

    Фосфорорганічні інсектициди (напр., малатіон — CAS 121-75-5) найбільш поширені в формі суспензії або різної конентрації розчинів активної субстанції. Носієм суспензії зазвичай є розчинники — толуол або ксилол. Пестицид розчиняється у воді. Може бути доступним у формі порошку або грануляту. З'єднуються з ацетилхолінестеразою і блокують її, внаслідок чого в нервових та нервово-м’язових з'єднаннях нагромаджується ацетилхолін, що призводить до гострого холінергічного синдрому (розд. XIII.B.1). До цієї групи сполук також належать бойові гази, такі як табун, сарин та соман. Оксонові сполуки особливо сильно блокують сульфоксидування ацетилхолінестерази (заміна атомів сірки атомами кисню). Найбільш небезпечні бойові гази, які діють безпосередньо на ацетилхолінестеразу (без сульфоксидування).

    Інгаляційні отруєння фосфорорганічними інсектицидами, як правило, мало небезпечні і мають мізерну симптоматику. Найважчі — отруєння внаслідок випадково або навмисно випитих концентрованих розчинів.

    Добре проникають через ШКТ, шкіру і дихальні шляхи. Нагромаджуються в органах, осболиво в тих, які містять багато ліпідів. Метаболізуються в печінці. Метаболіти виводяться з сечею.

    Токсична доза залежить від класу токсичності препарату, для найбільш токсичних фосфорорганічних інсектицидів становиттьь 10 мг/кг. Токсичну дію також мають розчинники: толуол і ксилол.

    Див. розд. XIII.B.1. Після отруєння, іноді навіть через тривалий проміжок часу, можуть виникати симптоми т.зв. віддаленого синдрому з рецидивуючою м'язовою слабістю, резистентною до лікування антидотами.


Подібні статті

Останні статті

Категорії