Хто виділив такі типи конституції?

Кулєшов виділив серед тварин чотири типи конституції: грубу, ніжну, щільну та рихлу. Професор Є.

Який із типів конституції свиней найбільш бажаний для племінних свиней?

Богдановим, які запропонували виділяти міцний тип конституції (рис. 1.2). Такі тварини характеризуються пропорційною будовою тіла, добре розвиненим кістяком і мускулатурою, підвищеною життєздатністю. Цей тип конституції бажаний для тварин усіх напрямів продуктивності, особливо для племінних. Кеш

Що таке Конституція сільськогосподарських тварин?

КОНСТИТУ́ЦІЯ ТВАРИ́Н – загальна будова організму тварин, зумовлена анатомо-фізіологічними особливостями та спадковими чинниками, що проявляються в характері продуктивності тварин і реакції на вплив зовнішнього середовища. Кеш

Конституція, екстер'єр тварин. Класифікація типів конституції. Грунтуючись на даних свого досвіду, вчений виділив чотири типи конституції тварин: грубий, ніжний, щільний і рихлий.

5.Конституція та її зв'язок з продуктивністю с.-г. Тварин

Термін конституція взятий з стародавньої грецької медицини.

Під конституцією слід розуміти загальну тілобудову організму, яка обумовлена анатомо-фізіологічними особливостями, спадковими факторами і виражається в характері продуктивності тварини і його реагуванні на вплив факторів навколишнього середовища..

Серед чисельних зоотехнічних класифікацій типів конституції найбільше значення має класифікація П.Н.Кулешова . Врахувавши дані свого досвіду, вчений виділив чотири типи конституції тварин: грубий, ніжний, щільний, рихлий.

Грубий тип характеризується грубим кістяком, товстою шкірою і загальною масивністю тілобудови. Тварини цього типу мало пристосовані до виробництва молока, повільно відгодовуються, але володіють високою витривалістю та міцністю. До цього типу відносяться робоча худоба, грубововнові вівці.

Ніжний тип відрізняється вузькотілістю, сухістю форм тілобудови, тонкою шкірою. Слабкорозвиненим кістяком, підвищеним обміном речовин, легкою збудливістю. До цього типу можуть бути віднесені коні верхових порід, молочна худоба, вівці тонкорунних порід.

Щільний тип характерний для тварин, які мають міцний кістяк, добре розвинені м'язи, внутрішні органи, щільну шкіру. В організмі тварин цього типу обмін речовин протікає інтенсивно. Це найбільш продуктивний тип тварин. До нього відносяться більшість молочно-м'ясних порід великої рогатої худоби, запряжні коні (орловський рисак), м'ясо-вовнові вівці.

Крихкий або рихлий тип характеризуються широкотілістю, добре розвиненими м'язами, товстою шкірою, відносно розвиненими органами травлення, пониженим обміном речовин. Тварини мають спокійний, флегматичну поведінку, добре відгодовуються і швидко жиріють. До цього типу відносяться м'ясні породи великої рогатої худоби, сальні свині, коні важкоупряжних порід.

М.Ф.Іванов цю класифікацію доповнив міцним типом, який наближується до щільного.

У зв'язку з тим, що як ніжна, так і груба конституція може бути або крихкішою, або щільнішою, в практиці прийнято розрізняти і проміжні типи: ніжно-щільний, ніжно-рихлий і грубо-щільний.

Відома, також, класифікація типів конституції швейцарського професора У.Дюрста В її основу покладена ступінь окиснювальних процесів в організмі тварини. Він виділив три типи конституції: дихальний, травний, перехідний.

Для дихального типу характерні: довга грудна клітка, вузькотілість, інтенсивність окиснювальних процесів, підвищений обмін речовин. До нього підносять молочну худобу, швидкоалюрних коней, яєчні породи курей.

Тварини травного типу відрізняються короткою глибокою грудною кліткою, широкотілістю, пониженим обміном речовин, підвищеним жировідкладенням, відносно малими розмірами травних органів порівняно з дихальним типом. У корів молочного напрямку об'єм травневих органів більший, ніж у корів м'ясного типу. Вони споживають і значно більше корму, ніж тварини широкотілого травного типу конституції. Представниками тварин цього типу є м'ясна худоба, важкоупряжні коні.

Перехідний тип займає проміжне положення між дихальним і травним.

Для віднесення тварин до різних типів У.Дюрст запропонував визначати спеціальним приладом кут, що утворений хребтом і останнім ребром, який називають кутом Дюрста. У дихального типу цей кут дорівнює 140°, у травневого - 100°, у перехідного - 118°.

Конституція тісно пов'язана з напрямком продуктивності. Для м'ясної худоби (казахська білоголова, герефордська, щароле, шортгорнська порода) і крокових коней (шайр, клейдесдаль) характерний крихкий тип конституції. Худоба молочно-м'ясних порід (безтужевська, костромська, симентальська), орловський рисак мають щільну конституцію. Для свиней міцного типу характерна нормальна скороспілість.

Типи конституції свиней

Конституція, екстер’єр, інтер’єр та їх зв'язок з продуктивністю .

Розвиток окремих статей тілобудови, вади і недоліки екстер’єру.

Значення показників інтер’єру свиней.

Типи свиней за напрямками продуктивності

1. Типи конституції свиней

Конституція (constitutio - від латинського будова, устрій) - це взаємозв'язок між будовою тіла, розвитком органів і тканин при взаємодії спадковості та умов зовнішнього середовища. З конституцією свиней тісно пов'язана їх продуктивність, здоров'я, адаптаційні можливості, поведінка та інше.

Найбільш широке визнання в зоотехнічній науці та практиці має класифікація типів конституції запропонована проф. П. М. Кулєшовим (1854-1936 рр.), який працюючи лікарем ветеринарної медицини на бойнях м. Петербурга ще у 80-х роках XIX ст. вперше встановив співвідношення різних тканин в організмі великої рогатої худоби та овець в залежності від їх продуктивності. Він розрізняв чотири типи конституції: грубу, ніжну, щільну, рихлу. Але на практиці частіше зустрічаються тварини зі змішаними типами (мал. 8).

конституції свиней

Свині грубого-щільного типу мають міцний кістяк, товсту шкіру, грубу, важку голову з товстими вухами, м'язова та жирова тканини розвинуті недостатньо. Тварини невибагливі до умов годівлі та утримання. Передня частина тулуба розвинута дещо краще ніж задня. Свині такого типу пізньостиглі та малопродуктивні.

Грубий-рихлийтип конституції мають у своїй більшості свині сального напряму продуктивності. Для таких свиней характерна груба тілобудова, масивний, але рихлий кістяк, товста, рихла шкіра. Підшкірна сполучна тканина розвинута добре, а м'язова тканина рихла, погано виражена. Такі свині мляві, флегматичні з низько вираженою резистентністю.

Ніжний-щільний тип мають свині спеціалізованих м'ясних порід, типів та ліній. Такі свині мають тонкий, але міцний кістяк, тонку і щільна шкіру. М'язова тканина розвинута добре. Свині енергійні, скоростиглі. Внутрішні органи розвинені, окислювально-відновні процеси уорганізмі таких свиней проходять активно. Тип нервової діяльності характеризується сильними збуд ливими і гальмівними нервовими процесами. Свині із такими типом консти туції найбільш продуктивні.

Ніжний-рихлийтипхарактерний для свиней здатних до надмірного ожиріння. Такі тварини мають тонкий та слабкий кістяк, тонку та еластичну з недостатньо оброслою щетиною шкіру. Окислювально-відновні процеси в їх організмі проходять менш інтенсивно. Свині такого типу малопродуктивні, найбільш чутливі до різних захворювань.

Академік М. Ф. Іванов (1871-1935 рр.) запропонував також виділяти і п'ятий тип конституції - міцний. Тварини такого типу добре розвинуті, мають тонкий та міцний кістяк, з розвинутою м'язовою тканиною

При оцінці типів конституції та екстер'єру свиней перш за все необхідно враховувати їх кондиції. На відміну від конституції, яка має спадкову основу, кондиції свиней залежать від умов годівлі, і можуть змінюватись протягом їх господарського використання. Кондиція - це стан зовнішніх форм свиней в залежності від вгодованості та характером їх використання.

Виділяють заводську (племінну), виставочну і відгодівельну кондиції.

Заводська (племінна) кондиція. Такі тварини характеризуються нормальною вгодованістю, енергійним, рухливим типом поведінки, без вад екс тер'єру. Шкіра без складок, щетина гладка та блискуча. Таку кондицію повинні мати усі племінні тварини, саме вона і забезпечує високу її продуктивність.

Виставочна кондиція - характерна для тварин з більш високою, але не надмірною вгодованістю. Вона характерна для тварин які приймають участь у виставках та аукціонах. Тварини м'ясного напряму продуктивності повинні мати добре виражені м'ясні ознаки, а сального навпаки.

Відгодівельна кондиція - такий стан тварин, який характерний найбільшим відкладанням внутрішнього і зовнішнього жиру.

2. Розвиток окремих статей тілобудови, вади і недоліки екстер'єру

Екстер'єр - від латинського (ех terior ) - зовнішній. Під екстер'єром розу міють зовнішню будову тіла тварин. Вивчення конституції свиней починають з оцінки екстер'єру. За цим показником судять про стан здоров'я, індивідуальні особливості їх тіло будови, напрям продуктивності. Свині різних продуктивних типів мають різні і екстер'єрні особливості. Для правильної його оцінки, крім загальних принципів та підходів, необхідно також знати вік тва рини, стать, напрям продуктивності, фізіологічний стан та інше.

При оцінці свиней за екстер'єром ставиться за мету визначити форми бу дови тіла, міцність конституції, стан здоров'я, придатність для використання в умовах промислової технології.

Оцінюють екстер'єр свиней за статями.

Стать - це анатомічні ділянки тіла свиней, які мають свої умовні межі (мал. 9).

Оцінку екстер'єру свиней проводять окомірно, вимірюванням, за допомогою індексів тілобудови, фотографуванням.

Для описання екстер'єру тіло свині умовно поділяють на передню, середню та задню частини. До передньої частини відносять голову, шию, плечі, холку, грудну клітку та передні кінцівки; до середньої - спину, поперек, боки, черево, передній та задній пах, молочні залози; до задньої - крижі, окороки, задні кін цівки та статеві органи. Оцінку екстер'єру необхідно проводити у відповідній послідовності від голови до хвоста; спочатку вивчають статті передньої частини, потім – статті середньої і в останню чергу – статті задньої частини.

Мал. 9. Статі свині:

1- голова; 2 - вуха; 3 - шия; 4 - ганаші; 5 - холка; 6 - лопатка;

7 - плече; 8 - передня нога; 9 - бабка передньої ноги; 10 - спина; 11 - поперек; 12 - грудна клітка; 13 - черево; 14 - передній пах; 15 - задній пах; 16 - вим'я; 17 - крижі; 18 - окіст (окорок); 19 - задня нога; 20 - скакальний суглоб;

21 - здухвинна ділянка; 22 – боки

Передня частина . Голова має різну форму. Голову свиней оцінюють насамперед за розміром, довжиною, лінією профілю. За розміром вона повинна бути пропорційною довжині тулуба. Загальним критерієм для визначення є гармонійність будови тварини, коли голова пропорційна тулубові, не виділяється великим або малим розміром. Свині з грубою головою тугорослі, мало продуктивні. Монсовидна, перерозвинута голова свідчить про слабку консти туцію; довга, вузька – ознака грубої конституції (мал.10).

Мал.10 Свиноматка з довгою, грубою головою

Нормальна голова має широкий лоб та широко поставлені блискучі очі. Щелепи повинні бути нормально розвинуті та систематичні. Значним недоліком є укорочення однієї з щелеп, внаслідок чого відсутній нор мальний прикус. Значною ва дою є косорилісгь, тобто скрив лення рила у боки.

Форму профілю голови свиней оцінюють за лінією, що йде від п’ятачка по носових кістках через лоб до потиличного гребеня. Кирпатість у нормі характерна для беркширів (мопсовидність), а для свиней великої білої та інших порід така екстер'єрна ознака є значною вадою.

Вуха у свиней різних порід різні за формою і розміром. Так, у ландрасів та свиней великої чорної, білої довговухої, полтавської та української м'ясної порід вуха нависають на очі; у свиней великої білої, миргородської, української степової білої й інших порід - невеликі, горизонтально поставлені.

Ганаші у свиней повинні бути виповненими, але не відвислими. Лише у свиней сального типу можливі більш відвислі ганаші.

Зуби. У дорослої свині 44 зуби, з них 12 різців, 4 ікла та 28 кутніх (у кож ній щелепі та з кожного боку по 7).

Шия в усіх свиней універсального типу повинна бути середньої довжини, без різкого перехвату при переході в тулуб. Плоска та довга шия - показник пізньостиглості тварин, коротка жирна характерна для сальних свиней, а для м'ясних та беконних свиней більш видовжена.

Плечі бажано широкі, рівні, косо поставлені з добре розвинутою м'язовою тканиною при з'єднані з шиєю та спиною без перехватів.

Холка широка, рівна, без западин між лопатками. Великою екстер'єрною вадою є перехват за лопатками, що вказує на слабкість конституції.

Грудна клітка у свиней всіх порід і типів повинна бути широкою. Вузька, коротка, з плоскими ребрами свідчить про недостатній розвиток серця та легень. У свиней сального типу грудна клітка дещо глибша і ширша ніж у м'ясних тварин. Укнурів також груди ширші ніж у свиноматок.

У м'ясних свиней обхват грудей за лопатками менший за довжину тулуба на 5-10 см.

Передні кінцівки (як і задні) оцінюють, оглядаючи їх спереду та з боків. При огляді спереду кінцівки повинні бути прямими, широко поставленими. Вузько поставлені, косолапі, іксоподібні небажані. При огляді з боку кінцівки повинні бути прямими, без кута у зап'ясті. Бабки мають бути короткими, з невеликим нахилом до горизонту. При значному нахилі (м'які бабки) тварини стоять на усіх пальцях, спираючись на п'яти. Копита бажані однакові за розміром та формою, з чистою блискучою поверхнею.

Середня частина тулуба.Спина бажана рівна та широка, пряма без будь-яких западин та перехватів при з'єднанні з грудною кліткою та попереком. Суттєвою вадою є провисла спина, пов'язана із загальним ослабленням конституції, особливо небажана провислість спини в молодняку (мал. 11). Ар коподібна спина вказує на міцність конституції. Поперек повинен бути продовженням спини, непомітно переходити в крижі; бути рівним, широким і прямим з добре розвинутою м'язовою тканиною.

Боки у свиней всіх порід та напрямів продуктивності бажані довгі, рівні, з крутими ребрами.

Черево, повинно бути об'ємним і щільним. Нижня лі нія черева бажана рівна, пряма, паралельна лінії горизонту. Пахи повинні бути виповненими, щільними не запалими.

Мал. 11 Свиня з провислою спиною

Вим'я та соски у свиней ма ють бути розміщені рівномірно та симетрично, сосків не мен ше 12 (мал. 12).

Мал. 12 Свиноматка з розвинутим вим’ям

Ремонтних свинок з меншою кількістю сосків або кратерної будови (верхня частина яких вдавлена у середи ну) не переводять у основне стадо, а вибраковують (мал. 13).

Мал. 13. Свиноматка з кратерними вим’ям

За цими ж показниками оціню ють і кнурів. Доведено, що багатососковість та якість сосків успадковуються потомством від кнурів та свиноматок.

Молочні залози у свиноматок розвинуті у вигляді окремих доль, які розмі щені на череві рівномірно двома рядами, що добре виражені у п ідсисних свиноматок. Дрябле і відвисле вим'я є ознакою жирового переродження його ткани ни та низької молочності.

Задня частина.Крижі найбільшбажані довгі, широкі, рівні, прямі, з добре розвинутими м'язами.

Вадою є порівняно вузькі крижі, їх мала довжина та шилозадість.

Окороки у свиней бажані широкі, довгі, округлі, добре виповнені (мал. 14).

Мал. 14. Молодняк породи пєтрен з добре виповненим окостом.

Хвіст товстий, до кінця товщина його поступово зменшується. У здорових, особливо молодих, свиней хвіст закручений у кільце.

Задні кінцівки при огляді ззаду повинні бути широко поставлені. Вадою і зближення у скакальних суглобах та вивернуті, шаблісті, з виступаючими бабками.

Тварини із слабкими кінцівками не придатні для утримання в умовах промисло вої технології. Тварини з добре розвинутими та правильно поставленими кінцівками нормально рухаються, широким кроком. Спина та поперек пови нні при цьому бути рівними.

Зовнішні статеві органи. Сім'яники у кнурів повинні бути нормально розвинутими, однакової величини, знаходитися у мошонці на одному рівні. Шкіру оцінюють за товщиною, будовою та станом. У нормі вона повинна бути щільною, середньої товщини, еластичною без складок. Товста шкіра вказує на грубість, а зморшкувата - на ніжність конституції.

Щетина свиней може бути різною за кольором, довжиною, формою і гус тиною. У свиней культурних порід щетина повинна бути довгою, густою, блис кучою, рівномірно покривати тіло. У більшості випадків щетина пряма, іноді дещо хвиляста. Вадами є рідка щетина, що вказує на слабість конституції.

Оцінка екстер'єру При екстер'єрній оцінці необхідно мати дані про вік, живу масу та основні проміри кожної тварини.

Стать тварини впливає на екстер'єр і розвиток. Кнурі завжди більших розмірів, ніж свиноматки, мають міцні ікла, міцний кістяк, краще розвинуту передню третину порівняно із задньою.

Щоб оцінка екстер'єру була точнішою, слід звертати увагу на загальні зоотехнічні положення:

• у природі не існує ідеальних тварин, бо у кожної високопродуктивної тварини є статі, які, на погляд експерта, мали б бути кращими;

• кожну стать, кожну частину тіла тварини треба оцінювати не ізольовано, не відірвано від організму, а в комплексі, як частину єдиної морфо- фізіологічної системи;

• цінність тварини визначається не сумою незначних екстер'єрних вад, а різницею між загальною її будовою та цими вадами: чим гармонійніше побудована тварина в цілому, тим чіткіше виражений бажаний екстер'єрний тип, тим менше значення мають його деякі екстер'єрні вади. Чим гірше побудована тварина, тим більше значення для її оцінки мають ті ж самі вади;

• для більшої об'єктивності перед початком оцінки відповідних тварин рекомендується оглянути все стадо, щоб мати уявлення про загальний стан і тип свиней у господарстві.

Основні проміри свиней - обхват грудей за лопатками; довжина тулуба; висота в холці; глибина грудей, ширина грудей (мал. 15).

Обхват грудей за лопатками беруть мірною стрічкою по дотичній до задніх кутів лопаток навколо тулуба (мірною стрічкою).

Довжину тулуба - від середини потиличного гребня до кореня хвоста (мірною стрічкою).

Висота в холці - від вищої точки холки по вертикалі до землі (мірною палицею).

Глибина грудей - відстань від задньої межі холки до грудної кістки по дотичній до заднього кута лопатки (мірною палицею).

Ширина грудей - за лопатками по вертикалі у найширшому місці (мідною палицею).

Для більш об'єктивної оцінки екстер'єру свиней визначають індекси їх тілобудови. Найбільш поширені індекси при вивченні екстер'єру свиней є:

розтягнутості =

довгоногості =

компактності =

широкогрудості =

Мал. 15 Основні проміри свиней.

Фотографування свиней - об'єктивний метод оцінки екстер'єру. Фотографувати тварини слід на рівній ділянці, на відстані - 6-7 м.

Щоб одержати якісну фотографію, необхідно виконувати загальноприй няті правила фотографування.

У відповідності з інструкцією з бонітування свиней у дорослих тварин і молодняку оцінюють конституцію, екстер'єр за 5-ти бальною шкалою.

У цілому клас за конституцію і екстер'єр не визначають. При оцінці молодня ку враховують загальний вигляд та розвиток. Оцінку "відмінно" одержують тварини типові для породи і статі, що мають добрий розвиток, відмінну тілобудову. Кнури і свиноматки одержують незадовільну оцінку за конституцією і екстер'єр, якщо мають такі вади: кратерні соски, менше. 12 (6/6) сосків, надто виражену іксо подібність передніх кінцівок, різкий перехват за лопатками або в крижах, провис лу спину, мопсоподібність, криворилість, неправильний прикус, непропорційну будову тіла, короткий тулуб, слабкі ноги або нерівномірно розміщені соски. Такі тварини подальшій оцінці не підлягають, їх вибраковують із стада.

3. Значення показників інтер'єру свиней

Інтер'єр свиней - (від латинського слова і nterio - внутрішній) - особливості внутрішньої будови організму тварин. Під інтер'єром розуміють сукупність анатомічних, гістологічних, біохімічних, фізіологічних показників організму у взаємозв'язку їх з конституцією та напрямком продуктивності. Для вивчення інтер’єрних показників застосовують такі основні методи їх досліджень: анатомо-гістологічний, фізіологічний, хімічний, імуногенетичний, ендокринологічний та інші. При житті свиней важливе значення має вивчення морфологічної, хімічної картини крові. Загальна кількість крові в організмі свиней пропорційна масі їх тіла. В середньому об'єм крові у свині - 4,5-4,7% маси тіла.

Контрольний забій свиней дає можливість значно поглибити знання інтер'єру, коли кожен орган або тканину можна зважити, виміряти, встановити їх об'єм

4. Типи свиней за напрямами продуктивності

За напрямом продуктивності свині поділяються на три групи:

1. Свині м'ясного (беконного типу) продуктивності за екстер'єрними озна ками значно відрізняються від свиней інших типів продуктивності. Характерною ознакою свиней м'ясного типу є видовжений тулуб, помірно широкі та глибокі груди. Окороки добре виповнені, довжина тулуба більша за обхват грудей за ло­ паткою. Такий тип продуктивності мають свині спеціалізованих м'ясних порід, заводських типів та спеціалізованих ліній (полтавська м'ясна, ландрас, уельс, дю рок, українська м'ясна та інші) (мал. 16).

Мал. 16. Свиноматка м'ясного типу

2. Свині м'ясо-сального (універсального, комбінованого напряму продуктивності). Такою продуктивністю характеризу ються свині великої білої, укра їнської степової білої та інші. При відповідних умовах годівлі та утримання від них одержують як м’ясні (беконні), так і м’ясо-сальні туші. За екстер’єром це тварини з пропорційним тулубом, його довжина дещо більша за обхват грудей. Груди широкі, глибокі, окости розвинуті добре (мал.17).

Мал.. 17. Свиноматка м'ясо-сального типу

3. Свині сального типу відрізняються від інших типів більш компактним тулубом, довжина якого менша за об хват грудей за лопатками. Свині мають широкі і глибокі груди, добре виповнені ганаші, спина і поперек широкі, окороки добре виповнені (мал. 18).

Мал.. 18. Свиноматка сального типу

Питання для самоконтролю?

Що таке конституція? Яка класифікація типів конституції"?

Що таке екстер'єр? Які Ви знаєте методи оцінки екстер'єру?

Перерахувати основні проміри свиней, точки їх взяття та інструменти, якими вони вимірюються.

Які фактори впливають на формування типів конституції свиней?

Які Ви знаєте основні статі свиней?

Що таке інтер'єр? Яка роль основних інтер'єрних показників у селекції свиней.

Як поділяються свині за напрямом їх продуктивності?