Ібупрофен: інструкція, показання, протипоказання, побічні ефекти, ціна та відгуки

Ібупрофен - це нестероїдний протизапальний препарат або засіб (НПЗП, НПЗЗ) з безліччю лікарських форм, що має вікову градацію і потужну протизапальну, болезаспокійливу дію. Згідно з інструкцією до застосування, Ібупрофен впливає на синтез простагландинів – медіаторів усіх фаз запалення, що зумовлює його терапевтичний ефект.

Форма випуску, склад та упаковка

Найчастіше Ібупрофен випускається у таблетках, що містять 200 мг активної речовини однойменної назви – похідної фенілпропіонової кислоти. Допоміжні речовини використовуються для облатки та покращення смакових якостей ліки. Сьогодні на аптечних прилавках можна зустріти велику кількість лікарських форм Ібупрофену:

• таблетки для перорального прийому, у тому числі шипучі, розчинні у воді;
• капсули з розчином ібупрофену;
• драже;
• гранули для приготування водяного розчину;
• супозиторії;
• суспензії;
• краплі;
• креми та гелі для зовнішнього використання
• розчини для ін'єкцій

Є й абсолютно нові лікарські форми: із поступовим (sustained release – SR) чи швидким визволенням (immediate release – IR) активної речовини. У препарату є і чітке вікове розмежування: капсули та таблетки розраховані на дорослих, а сиропи, таблетки для розсмоктування або «шипучки» випускаються для дітей різного віку. Такий поділ, звичайно, має умовний характер.

Драже випускається у дозуванні по 200 – 400 мг.Таблетки і капсули мають пролонговану дію, використовуються при сильних болях і містять – 300, 400 або 800 мг активної речовини. Таблетки, що розсмоктуються, зі смаком лимона – 200 мг. "Шипучки" містять 200 мг ібупрофену. Креми та гелі – 5%. Суспензія (сироп) – 100 мг активного початку у флаконах по 60 та 100 мл із мірною ложечкою. Гранули з абрикосовим смаком – 600 мг ібупрофену. Ректальні свічки – 60 мг.

Ібупрофен дитячий випускається окремо саме з такою назвою.

Фармакологічна дія

Згідно з інструкцією, суть механізму дії Ібупрофену зводиться до блокування синтезу біологічно активних провідників запалення та сигналів від больових рецепторів. Основна перевага засобу – здатність мінімізувати біль та запалення низькими дозами. Це відбувається через зменшення проникності судинної стінки та придушення всіх фаз запальної реакції.

Суть - знеструмлення клітини для неможливості прогресування патологічних змін, що вже почалися, купірування болю і пастозності, що дає можливість Ібупрофену справлятися з більшістю захворювань, викликаних запаленням будь-якого генезу.

Жарознижувальні властивості виражені слабше, оскільки гіпотермія – результат невеликого зменшення збудливості центрів головного мозку, відповідальних за теплорегуляцію.

Креми та мазі Ібупрофен мають сильний локальний знеболюючий ефект, що дозволяє з успіхом застосовувати їх у комплексному лікуванні артритів та артрозів.

Показання

Згідно з Інструкцією, Ібупрофен застосовується з 6 місяців, призначається індивідуально, доза корелюється тяжкістю патології та видом захворювання.Ібупрофен застосовують для лікування: больового синдрому різного походження, мігрені та інших цефалгій, ПМС, запалення органів малого тазу, дисменореї, зубних болів, гаймориту, синуситів іншої локалізації, міалгій, артралгій, невралгій будь-якого характеру та локалізації, нетермічних грипі ГРЗ, ГРВІ, болю у горлі, травм м'яких тканин.

Ібупрофен допомагає при муковісцидозі, знімає нейросимптоматику при хворобі Паркінсона, зменшує пухлинний ріст, особливо при раку молочної залози. Препарат ефективний при: ревматоїдному артриті, подагрі, остеохондрозі, бурсіті, дегенеративних змін опорно-рухового апарату.

При головному болі Ібупрофен є препаратом першого ряду, тобто входить до списку анальгетиків, які рекомендовані ВООЗ та Європейською федерацією неврологічних товариств (EFNS) для усунення нападу мігрені легкої та середньої тяжкості.

Режим дозування

Дітям до року Ібупрофен можна давати лише за призначенням педіатра. Максимальна доза для немовлят - 10 мл/добу (по 2,5 мл до чотирьох разів).

Таблетки Ібупрофену для дітей старше 12 років та дорослих оптимальні в дозі 200 мг, три або чотири рази/день. Максимальна доза – 1,2 г/добу на три прийоми. Досягнення бажаного результату дозування зменшують до стандарту. Перший прийом - з ранку, з великою кількістю води для максимально швидкого всмоктування. Потім протягом дня – після кожної їжі. Повторення прийому – не раніше, ніж через 4 години. Максимальна разова доза – дві пігулки.

Якщо прийом таблеток ведеться самостійно, не можна перевищувати курс лікування 5 днів (при лихоманці – 3 дні).У решті випадків тривалість прийому – прерогатива лікаря (особливо при призначенні препарату дітям старше 12).

Дитині до 12 років приймати Ібупрофен потрібно по 1 таблетці чотири рази на добу. Обов'язкова умова – вага понад 20 кг. Інтервал між прийомом щонайменше 6 годин. Максимальна доза – 30 мг на 1 кг ваги/день.

Фірма-виробник не впливає на прийом препарату. У дозі 200 - 400 мг Ібупрофен вважається "золотим стандартом" терапії помірного больового синдрому. Капсули діють аналогічно.

Свічки використовуються ректально. Доза для дорослих стандартна: 60 ​​мг до чотирьох разів на добу. Для маленьких дітей – дозу розраховують залежно від рівня гіпертермії: до 39 градусів С – 5 мг на 1 кг ваги/добу, вище – дозу збільшують до 10 мг. В інструкції із застосування вказується, що дітям, які важать від 5,5 до 8 кг (3-9 місяців), слід вводити по 1 супозиторію кожні 6-8 годин, але не більше 3 штук/добу. Для дітей із масою тіла від 8 до 12,5 кг (9-24 місяців) – 240 мг/добу. Курс – 5 днів.

Для зняття субфебрилітету після щеплень, дітям до року потрібно ввести 1 супозиторій, за потреби через 6 годин ще один. Курс – 3 дні.

Гель Ібупрофен дорослим та дітям старше 12 років використовують у вигляді смужки довжиною до 10 см, яку легкими рухами втирають у уражену ділянку. Повторення маніпуляції – через 4 години. використовувати гель можна до чотирьох разів/добу. Доза корелюється масштабом поразки: від 50 до 125 мг.

Дітям віком до 12 років: смужка гелю становить близько 4 см, застосовується не більше трьох разів на добу. Курс лікування не перевищує три тижні.

Мазь Ібупрофен: використовується аналогічно гелю.

Сироп для дітей віком до 12 років приймають тричі/день у дозі від 5 до 15 мл.

Побічна дія

Випадків передозування препарату практично не зазначається, що дозволяє застосовувати Ібупрофен у великих дозах без серйозних наслідків. Препарат апріорі відносно нетоксичний. Але при тривалому використанні кошти можуть виникнути:

• з боку системи травлення: нудота, блювання, кровотеча;
• з боку центральної нервової системи: цефалгії, вертиго, безсоння;
• з боку серця та судин: пригнічення гемопоезу.

Крім цього, дуже рідко можуть бути алергічні реакції, порушення функції печінки, нирок.

Протипоказання до застосування

Незважаючи на те, що Ібупрофен і відпускається в аптеках без рецепта, прийом препарату можливий лише після консультації з фахівцем, оскільки засіб має протипоказання до використання: абсолютні та відносні.

• патологія системи згортання крові;
• ерозивно-виразкові процеси у системі травлення;
• хвороби зорового нерва;
• важка патологія печінки, нирок, серця:
• пізні терміни вагітності;
• порушення цілісності шкіри будь-якого генезу;
• одночасний прийом з іншими нестероїдними протизапальними засобами або Парацетамолом.

Відносними обмеженнями до прийому є: 1 та 2 триместр вагітності, лактація, вік немовляти до 6 місяців, індивідуальна непереносимість компонентів препарату.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

При появі болю та спеки у вагітних Ібупрофен стає препаратом вибору, оскільки згідно з проведеними дослідженнями – не провокує порушення у розвитку плода, кровотеч, загрози викидня.В останньому триместрі Ібупрофен протипоказаний, оскільки гальмує скорочувальну здатність матки, а також може спричинити раннє закриття Боталової протоки, розвиток легеневої гіпертензії немовляти, заблокувати синтез гормонів, які відповідають за природні пологи.

Під час лактації не впливає на якість грудного молока, тому при необхідності може застосовуватися у мам, що годують.

Застосування при порушеннях функції печінки

Препарат протипоказаний при нирковій недостатності, хронічній нирковій недостатності, нефротичному синдромі.

Застосування при порушеннях функції нирок

Ібупрофен не застосовується при печінковій недостатності, гострому гепатиті, цирозі.

Застосування у дітей

Уколи Ібупрофену призначають лише недоношеним немовлятам із незакритою Боталовою протокою під нагляд неонатолога. Препарат вводять у вену, трохи більше трьох разів, із добовим проміжком. Доза корелюється вагою немовляти.

Якщо протока Ботала залишається відкритою і через добу після введення останньої дози або відкривається повторно, можливий повторний курс Ібупрофену, аналогічний першому. Відсутність результату – показ для операції.

Застосування у пацієнтів похилого віку

У літніх людей Ібупрофен практикується з обережністю, враховуючи супутню патологію.

Особливі вказівки

Терапевтичний курс Ібупрофену передбачає мінімальне дозування та тривалість лікування під контролем периферичної крові та функції нирок, печінки. Для попередження гастропатії препарат призначають разом із простагландинами типу Мізопростолу.

Якщо потрібно досліджувати концентрацію кетостероїдів у крові, Ібупрофен скасовують за дві доби до аналізу.

Є дані про зниження уваги та концентрації при прийомі препарату. тому водіння авто та керування точними приладами обмежене.

Ібупрофен не сумісний з етанолом через конкурентний метаболізм у печінці.

Лікарська взаємодія

Прерогатива лікаря одночасне призначення Ібупрофену з Фенітоїном, барбітуратами, Рифампіцином, Фенілбутазоном, антидепресантами через ризик індукції або пригнічення мікросомального окиснення та ризик гепатотоксичної дії.

В інструкції до препарату підкреслено, що Ібупрофен здатний мінімізувати ефективність антикоагулянтів-антиагрегантів, антиподагричних засобів, викликати ерозивні процеси, геморагію з кровотечами на фоні прийому глюкокортикостероїдів, колхіцину, естрогенів, потенціює гіпоглікемічні. Ібупрофен стимулює накопичення у крові препаратів літію, Дигоксину та Метотрексату.

Засоби антацидної дії, колестираміну ускладнюють абсорбцію ліків. Мієлотоксичні препарати стимулюють гематотоксичність Ібупрофену, Циклоспорин, препарати золота – нефротоксичність.

Умови відпустки з аптек, ціна

Ібупрофен відпускається без рецепта, зберігається у сухому, темному місці, недоступному для дітей, при температурі не більше 25 ° С, 3 роки. Ціна - 31 рубль.

Лікарі про препарат Ібупрофен

Аналоги препарату

Ібупрофен вперше синтезовано 1962 року. З того часу препарат вважається оптимальним рішенням з появою больового синдрому або спека. Найбільш популярні аналоги Ібупрофену представлені в таблиці:

Ібупрофен: інструкція із застосування.

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, стеарат магнію, стеарат кальцію, повідон, опадрай ΙΙ (містить спирт полівініловий, частково гідролізований, тальк, макрогол 3350, лецитин, титану діоксид (E 171)).

Опис

Таблетки круглої форми, з двоопуклою поверхнею, вкриті оболонкою білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Нестероїдні протизапальні препарати. Пропіонової кислоти похідні. Ібупрофен

Фармакологічні властивості

Фармакокінетика

Після прийому внутрішньо біодоступність ібупрофену становить 80%. Максимальна концентрація ібупрофену в плазмі після прийому внутрішньо натще досягається через 0,45 – 1 год, при прийомі після їжі – через 2,0 – 2,5 год. Максимальна концентрація ібупрофену у синовіальній рідині досягається через 3 год. Терапевтична концентрація ібупрофену у плазмі становить 10 – 50 мкг/мл, токсична – 100 – 700 мкг/мл. Метаболізується у печінці з утворенням 3 неактивних метаболітів. Біологічна активність ібупрофену пов'язана з S-енантіомером. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму.

У крові ібупрофен оборотно зв'язується з білками плазми (близько 90% - 99%). Ібупрофен повільно проникає у порожнину суглобів, затримується у синовіальній рідині. Концентрація ібупрофену в синовіальній рідині більша, ніж у плазмі. Об'єм розподілу становить 0,1 л/кг.

60% – 90% введеної дози виводиться нирками із сечею у вигляді метаболітів, меншою мірою виводиться із жовчю. Екскреція незміненого ібупрофену становить менше ніж 1%.Період напівелімінації ібупрофену становить 2 – 2,5 години, загальний кліренс 0,75±0,20 мл/хв/кг.

У пацієнтів похилого віку фармакокінетика ібупрофену не змінюється.

Фармакодинаміка

Ібупрофен – це нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ). Чинить протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Механізм дії полягає у невиборчому пригніченні активності циклоокігенази-1 та 2, що призводить до придушення синтезу простагландину та перешкоджає вивільненню медіаторів запалення. В результаті ібупрофен зменшує обумовлені запаленням біль, набряк та підвищення температури.

Показання до застосування

– больовий синдром різної етіології: біль у горлі, головний біль, мігрень, зубний біль, невралгія, кістково-суглобовий та м'язовий болі, післяопераційні болі, посттравматичні болі, альгодисменорея

- гарячковий синдром при грипі, «простудних» та інших інфекційно-запальних захворюваннях

– запальні та дегенеративні захворювання суглобів та хребта (в т.ч. ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт).

Спосіб застосування та дози

Таблетки приймаються (не розжовуючи) під час або після їди.

Для дорослих та дітей з 12 років ібупрофен призначають по 200 мг 3-4 рази на добу. Для досягнення швидкого терапевтичного ефекту у дорослих дозу можна збільшити до 400 мг (2 таблетки) 3 рази на добу.

Не приймати більше 6 таблеток за 24 години.

Інтервал між прийомом таблеток не менше ніж 6 годин, максимальна добова доза 1200 мг.

Якщо при прийомі препарату протягом 2-3 днів симптоми зберігаються, необхідно припинити лікування та звернутися до лікаря.

З метою мінімізації ризиків розвитку небажаних реакцій, ібупрофен слід приймати в мінімальній ефективній дозі протягом мінімально короткого періоду, необхідного для досягнення клінічного ефекту.

Побічні дії

При застосуванні препарату Ібупрофен протягом 2-3 днів побічні дії практично не спостерігаються. У разі тривалого застосування можлива поява наступних побічних ефектів:

- головний біль, запаморочення, безсоння, збудження, сонливість, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації

- нудота, біль та відчуття дискомфорту в епігастрії, абдомінальні болі

блювання, печія, діарея, запор, метеоризм

- висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка

- ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (у ряді випадків ускладнюються перфорацією та кровотечею), подразнення, сухість слизової оболонки порожнини рота або біль у роті, виразка слизової оболонки ясен, афтозний стоматит, анорексія, панкреатит, гепатит

- серцева недостатність, підвищення артеріального тиску (АТ), тахікардія

- асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями)

- набряк Квінке, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок, лихоманка, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), еозинофілія, алергічний риніт

- анемія (в т.ч. гемолітична, апластична), тромбоцитопенія та тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, лейкопенія

- нефротичний синдром (набряки), гостра ниркова недостатність, алергічний нефрит, поліурія, цистит

- зниження слуху, дзвін чи шум у вухах, оборотний токсичний неврит зорового нерва, нечіткість зору чи диплопія, сухість і подразнення очей, набряк кон'юктиви та повік (алергічного генезу), худоби

При тривалому застосуванні у великих дозах – виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, кровотечі (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), порушення зору (порушення колірного зору, худоби, амбліопія).

При появі побічних ефектів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.

Результати клінічних випробувань передбачають наявність можливого взаємозв'язку між прийомом ібупрофену, особливо прийнятого у високих дозах (≥ 2400 мг на добу), та невеликим підвищеним ризиком розвитку артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркту міокарда та інсульту).

Протипоказання

- Підвищена чутливість до ібупрофену;

- ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення;

- шлунково-кишкова та інші кровотечі;

- «аспіринова» астма та «аспіринова» тріада;

- геморагічні діатези (хвороба Віллебранда, тромбоцитопенічна пурпура, телеангіектазія), гіпопротромбінемія, гемофілія;

- розшаровує аневризму аорти;

- вагітність та період лактації;

- захворювання зорового нерва, худоби, амбліопія, порушення колірного зору;

- артеріальна гіпертензія, тяжка серцева недостатність (NYHA IV);

- патологія вестибулярного апарату, зниження слуху;

- тяжка ниркова та печінкова недостатність;

- Дитячий вік до 12 років.

Лікарські взаємодії

Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати дію антигіпертензивних засобів, таких як інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту, бета-блокатори та сечогінні засоби.Діуретики можуть збільшити ризик нефротоксичності нестероїдних протизапальних засобів.

Нестероїдний протизапальний засіб може посилити серцеву недостатність, зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення плазмової концентрації серцевих глікозидів.

Холестирамін при одночасному призначенні з ібупрофеном може зменшити поглинання ібупрофену у шлунково-кишковому тракті.

Одночасне призначення із солями літію призводить до зниження екскреції літію.

Нестероїдні протизапальні засоби можуть пригнічувати канальцеву секрецію метотрексату та зменшити кліренс метотрексату.

Циклоспорин: підвищений ризик нефротоксичності.

Міфепрістон: зниження ефективності лікарського засобу теоретично може статися через антипростагландиновий ефект нестероїдного протизапального засобу. Обмежені дані свідчать про те, що спільне введення нестероїдних протизапальних засобів у день введення простагландину не впливає на вплив міфепристону або простагландинів на дозрівання шийки матки та не знижує клінічну ефективність лікарського переривання вагітності.

Інші анальгетики та селективні інгібітори циклооксигенази-2: рекомендується уникати одночасного застосування двох або більше нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі інгібіторів ЦОГ-2, оскільки це може збільшити ризик побічних ефектів.

Ацетилсаліцилова кислота: не рекомендується одночасне застосування ібупрофену та ацетилсаліцилової кислоти у зв'язку з можливим підвищенням розвитку небажаних явищ.

За результатами лабораторних досліджень передбачається, що ібупрофен при одночасному застосуванні з низькими дозами ацетилсаліцилової кислоти може конкурентно пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Хоча допустимість екстраполяції цих даних на клінічну практику залишається невизначеною, не можна виключити можливий вплив регулярного тривалого прийому ібупрофену на зниження кардіопротекторної дії низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. Вплив епізодичного застосування ібупрофену на кардіопротекторні властивості ацетилсаліцилової кислоти є малоймовірним.

Антикоагулянти: Нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин.

Фторхінолони: у пацієнтів, які одночасно приймають НПЗЗ та хінолони, може підвищитися ризик розвитку судом.

Похідні сульфонілсечовини: ібупрофен може посилювати гіпоглікемічний ефект препаратів сульфонілсечовини.

Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): підвищений ризик шлунково-кишкових кровотеч при сумісному призначенні з НПЗЗ.

Такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності ібупрофену при одночасному застосуванні з такролімусом.

Зідовудін: підвищений ризик гематологічної токсичності при одночасному застосуванні із зидовудином.

Аміноглікозиди: НПЗЗ можуть знижувати виведення аміноглікозидів.

Рослинні екстракти: гінкго білоба може посилювати ризик кровотеч при одночасному застосуванні з НПЗЗ.

Інгібітори CYP2C9: Одночасне застосування ібупрофену з інгібіторами CYP2C9 може збільшити час дії ібупрофену (субстрату CYP2C9). Показано, що одночасно призначення ібупрофену з вориконазолом та флуконазолом (інгібіторами CYP2C9) призводить до збільшення часу дії ібупрофену приблизно на 80% до 100%.Слід зменшувати дозу ібупрофену при одночасному призначенні з сильними інгібіторами CYP2C9, особливо при застосуванні високих доз ібупрофену спільно з вориконазолом або флуконазолом.

Особливі вказівки

У період лікування не рекомендується прийом етанолу.

Вишневий та смородиновий сік, цукровий сироп збільшують швидкість всмоктування ібупрофену.

Результати клінічних випробувань передбачають наявність можливого взаємозв'язку між прийомом ібупрофену, особливо у високих дозах (≥ 2400 мг на добу), з невеликим підвищеним ризиком розвитку тромботичних артеріальних явищ, (наприклад інфаркту міокарда та інсульту). Епідеміологічні дослідження не передбачають взаємозв'язок між прийомом низьких доз ібупрофену (≤1200 мг/добу) та підвищеним ризиком розвитку тромботичних артеріальних явищ.

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю за класифікацією NYHA ІІ-ІІІ класу, встановленої ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями призначати ібупрофен слід лише після ретельної оцінки співвідношення користь-ризик, при цьому слід уникати застосування високих доз ібупрофену (2400 мг/добу).

До початку тривалої терапії ібупрофеном, особливо високими дозами (≥ 2400 мг на добу), у пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад, гіпертонії, гіперліпідемії, цукрового діабету, куріння) необхідно провести ретельну оцінку співвідношення користі-ризику.

Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати ефективну мінімальну дозу мінімально можливим коротким курсом.

Особи з патологією шлунково-кишкового тракту. Під час застосування ібупрофену необхідне ретельне медичне спостереження за пацієнтами, які мають скарги з боку органів шлунково-кишкового тракту, виразкову поразку шлунково-кишкового тракту в анамнезі, а також неспецифічний виразковий коліт або хворобу Крона. На фоні застосування ібупрофену у цієї групи пацієнтів може виникнути (вперше або повторно) шлунково-кишкова кровотеча або виразка/перфорація шлунково-кишкового тракту, які можуть не супроводжуватись симптомами-провісниками. У всіх таких випадках препарат слід відмінити.

Особи з патологією системи крові. Ібупрофен тимчасово інгібує агрегацію тромбоцитів, тому пацієнти з порушеннями гемостазу потребують ретельного контролю відповідних лабораторних показників. При тривалому застосуванні ібупрофену показано систематичний контроль периферичної крові.

Особи із захворюваннями печінки. Під час застосування ібупрофену можливе транзиторне підвищення активності печінкових ферментів. При тривалій терапії ібупрофеном як запобіжний засіб показаний лабораторний контроль функції печінки. Якщо порушення з боку функціональних показників зберігаються або посилюються, а також якщо виникають клінічні прояви інших уражень печінки, ібупрофен слід відмінити. Слід пам'ятати, що гепатит і натомість застосування ібупрофену може виникнути без продромальних проявів.

Особи з патологією серцево-судинної системи. Оскільки простагландини відіграють важливу роль у підтримці нормального ниркового кровотоку, особлива обережність потрібна при використанні ібупрофену у пацієнтів, які страждають на порушення функції нирок і хронічної застійної серцевої недостатністю, у осіб, які отримують діуретичні засоби, а також у хворих зі значним зменшенням об'єму циркулюючої плазми (наприклад, період до та після масивних хірургічних втручань). У всіх цих випадках рекомендується як запобіжний засіб контроль функції нирок. Припинення застосування препарату зазвичай призводить до відновлення ниркової функції до початкового рівня.

Вплив на показники лабораторії. При необхідності визначення 17-кетостероїдів у сечі прийом ібупрофену повинен бути припинений за 48 годин до проведення аналізу.

Вагітність та період лактації

Застосування ібупрофену під час вагітності можливе лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Препарат слід призначати у мінімальній ефективній дозі. Не рекомендується застосування ібупрофену у III триместрі вагітності у зв'язку з можливим пригніченням скорочувальної здатності матки та передчасним закриттям артеріальної протоки у плода.

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітності та внутрішньоутробному розвитку плода. Дані епідеміологічних досліджень показують підвищений ризик викидня та вад розвитку серця та шлунково-кишкового тракту після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранні терміни вагітності. У тварин показано, що введення інгібіторів синтезу простагландинів призводить до збільшення до-і постімплатної летальності ембріона та плода.Крім того, у тварин, які отримували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу, збільшується частота різних вад розвитку, у тому числі серцево-судинної системи.

Під час першого та другого триместру вагітності слід уникати призначення ібупрофену, за винятком випадків безумовної необхідності. При плануванні вагітності, у першому чи другому триместрах вагітності, доза призначуваного ібупрофену має бути гранично низькою, а тривалість лікування якомога коротшою. Під час третього триместру вагітності застосування будь-яких інгібіторів синтезу простагландинів може призвести до наступного:

• Серцево-легеневу токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневої гіпертензії)

• порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з маловоддям.

Наприкінці вагітності, інгібітори синтезу простагландинів можуть піддати матір та новонародженому ризику внаслідок:

• Можливості подовження часу кровотечі;

• Пригнічення скорочень матки, що може призвести до затримки або тривалих пологів.

Отже, ібупрофен протипоказаний під час третього триместру вагітності.

Ібупрофен проникає у грудне молоко, тому при його застосуванні під час лактації необхідно передбачити припинення грудного вигодовування на весь період лікування.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами чи потенційно небезпечними механізмами

У період застосування ібупрофену необхідно утримуватись від усіх видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги, швидкої психічної та рухової реакції.

Передозування

Симптоми: Типова клінічна картина при передозуванні ібупрофену не розвивається.Можлива поява болів у животі, нудоти, блювання, запаморочення, загальмованості, сонливості, депресії, головного болю, гіпотонії, судом, порушення серцевого ритму, гострої ниркової недостатності, пригнічення дихання.

Лікування: заходи допомоги включають відміну препарату, що підтримує і симптоматичну терапію, спрямовану на усунення порушень, корекцію кислотно-основного стану. Можливе проведення форсованого діурезу з одночасним призначенням лужного пиття, активованого вугілля для зменшення реабсорбції ібупрофену. Специфічного антидоту немає. Промивання шлунка ефективне лише протягом години після прийому препарату.

Форма випуску та упаковка

По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги.

По 500 контурних коміркових упаковок (без вкладення в пачку) разом із відповідною кількістю інструкцій з медичного застосування державною та російською мовами поміщають у коробку з картону.

По 5 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування державною та російською мовами поміщають у пачку з картону.

Умови зберігання

У сухому місці, захищеному від світла, при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці!

Термін зберігання

Не використовувати після закінчення терміну придатності.