Арешт Шевченка - причини та відомості

Тараса Шевченка протягом життя арештовували кілька разів. За що ж арештували на той час маловідомого, проте талантливого художника, і поета?

Причини арешт Шевченка відомі:

Це доля у Кирило-Мефодіївському братстві та «написання віршів мовою малоросів», які могли посіяти «думки про вигадане блаженство годин гетьманщини»

Перший арешт Шевченка – 1847 рік у Києві

Весною 1846 року молодий Тарас прибув до Києва, де й оселився. Тієї ж весни і вступивши до Кирило-мефодіївського братства – таємної політичної організації. Приблизно в ту саму годину подавши заявку, щоб стати вчителем з малювання в університеті, яку затвердили тільки 21 березня (5го лютого) 1846 року. відбулося на дніпровській переправі, тоді як Тарас Григорович повертався до Київ. При ньому було знайдено збірку віршів «Три літа», яку було конфісковано. Самого арештанта було відправлено до Петербурга, де й ув'язнили у третьому відділі імперської канцелярії. Як з’ясувалося, причиною арештів був донос.

Перебування Шевченка у Казематі

За свідченнями Тарас на допитах тримався догідно, товаришів не бачив, поглядів своїх не змінив, і не зрікся. За ґратами пробувши близько 2-х місяців та на суді не змогли довести його долю у Братстві. Проте назначили рядовим солдатом в оренбурзький окремий корпус. Одним із розумів був заборона на написання віршів, та малюнків.

Інший арешт 1850р. в Оренбурзі

Іншому арешту Шевченка (Оренбургі) передувала ціла низка подій – до жінки Герна, близького товариша Тараса почав залицятися прапорщик Ісаєв.І коли по місту пішли чутки Шевченко обурився поведінкою пані Герн і сказавши, що не дозволити «безкарно ганьбити ім'я поважного людини».

Не дивлячись на попередження, що їх давав Лазаревський, Шевченко не зміг витримати знущань над товаришем. Він підстеріг пару та силоміць привів їх до будинку Герна, де Ісаєва було випроваджено з ганьбою. Наступного дня Ісаєв подавши керівництву донос. У доносі значилося «Шевченко ходить у цивільному одязі та, незважаючи на заборону, пише вірші»

При обшуці поліцією у Шевченка було знайдено матеріали – листи та вірші, й цивільний одяг.

27 квітня 1850 р. Шевченка раптом арештували й три тіжні протримали на гауптвахті. А вже 12 травня вислали до 5-го батальйону до Орської фортеці, де він раніше розпочинав свою службу.

Приблизно в цей час військовий міністр ознайомився зі справою та віддав наказ на слідство, на підставі забраних у Шевченка матеріалів.

Царем було укладено резолюцію – розпочалося слідство.

Шевченка знову арештували та посадили до Орської каторжної в'язниці. Цьому передував царський указ тримати його під суворим арештом. На слідстві Шевченко відповідав щиро і точно. Допит вів полковник Чигир, що прибув туди спеціально для цього допиту. Детальніше зі зізнаннями Шевченка можна ознайомитись у 6 томі «Повного видання творів Шевченка» Українського наукового інституту.

На підставі знайдених у Шевченка листів був відданий наказ заарештувати також і товаришів Шевченка. Левицький намагався втопитися, проте його врятували. А Головко застрелився, коли до нього завітали жандарми.

Проте за результатами слідства жодної політичної загрози виявлено не було і царем було виявлено, що за достатню кару вистачить вважати перебування у казематах.Тим часом, 8 жовтня за наказом Обручова Шевченка було вивезено з Орської фортеці до Новопетрівського Укріплення.

Третій арешт 1859р. на Черкащині

Як тільки Шевченко отримав паспорт на виїзд з Петербурга (1859 р.), жандарми повідомили про приїзд поета до України. Тому з самого приїзду за Шевченком стежили.

Третій арешт Шевченка відбувся 13 липня. Коли він повертався до садиби Максимовичів, у якого гостював. Причиною арешту став донос про «Кощунство» та слова, що «не треба ні царя, ні панів, ні попів». Сам Тарас Григорович свідчив, що «ніколи б не міг наважитися на такі слова, бо знає свої стосунки з урядом, та розуміє, що за ним слідкувати». Більшість свідків теж говорили, що «проти уряду нічого лихого Шевченко не говорив». Однак у Рапорті Табашникова (ісправника) було зазначено висновок, що Шевченку потрібно заборонити їздити Україною. На щастя Тараса, справу передали українцю Андрієвському і Шевченка було вислано до Києва.

З 13 по 18 липня Тараса Шевченка тримали під домашнім арештом у Мошнах, потім перевели до Черкас, проте 21 липня знову надіслали до Мошні. Від був здебільшого вільний, але завжди під наглядом сотського.

28 липня Шевченка доставили до Києва, де він власною рукою написав зізнання щодо своїх поглядів, які, згодом, були представлені Андрєвським, Васільчакову. Наслідком було – особиста розмова Васильчакова з Шевченком, у якій останньому було висловлено пораду виїхати з України. 14 серпня Шевченко виїхав із України.