Скільки сейвів у Буффона

Кар'єра Джанлуїджі Буффона - "Парма", "Ювентус", "ПСЖ", ЧС-2006, Черданцев, історія футболіста

2 серпня Джанлуїджі Буффон оголосив про завершення кар'єри. Рано чи пізно це мало статися – хоча останнім часом іноді починало здаватися, що це не станеться ніколи. З ким би порівняти ... Та ось хоча б Лев Яшин: він грав навіть за сучасними мірками дуже довго. Але Яшин провів прощальний матч у 41 рік, а Буффону в січні виповнилося 45. З урахуванням того, що у свою першу дитячу команду, «Каналетто», Джанлуїджі прийшов, коли йому було шість років, його спортивна кар'єра розтяглася майже на чотири десятиліття.

Здібності до спорту у Буффона, мабуть, у генах: його мама була триразовою чемпіонкою Італії з штовхання ядра, старші сестри виступали за національну команду з волейболу, дядько – з баскетболу. Був у рідні і футболіст (Італія, як-не-як): Лоренцо Буффон, далекий родич Джанлуїджі, у 1950–60-і не раз ставав чемпіоном Італії у складі «Мілана» та «Інтера», виступав за збірну.

Буффон Лоренцо на тренуванні. 1959 р.

Фото: Douglas Miller/Getty Images

У дитячих командах Джанлуїджі грав на позиції півзахисника, хоча іноді йому траплялося підміняти воротаря. Особливих зірок з неба він не вистачав, хоч і став разом із «Каналетто» чемпіоном провінції. Потім він перейшов до «Пертикату». А потім був 1990 рік і чемпіонат світу, який удруге у своїй історії приймала Італія. Ні, Буффон, зрозуміло, у ньому участі не брав: йому було 12 років. Але він уважно стежив за турніром по телевізору.

Його буквально полонила гра очолюваної Валерієм Непомнящим збірної Камеруну та її голкіпера Тома Н'Коно: 17 років потому Буффон навіть назве сина на честь нього.Особливе враження на Буффона справив матч відкриття турніру, в якому Камерун обіграв чинного чемпіона світу – Аргентину. Набагато пізніше, коли Буффону був 41 рік, він написав зворушливий лист собі самому – юному. У ньому, окрім іншого, він описав свої враження від тієї зустрічі:

«І тоді відбувається чаклунство. Аргентина подає кутовий, а Тома йде у боротьбу за м'яч і вибиває його на 30 метрів. Ого! У цей момент ти розумієш, чим хочеш займатися в житті. Ти хочеш стати воротарем. Стати таким же воротарем. Ти хочеш бути диким, хоробрим, вільним».

Кумир Буффона - Тома Н'Коно. 8 червня 1990 р., чемпіонат світу, Аргентина - Камерун

Фото: Mark Leech/Getty Images

Тоді, влітку 1990-го, Буффон і вирішив: Буду воротарем! Цікаво, чи міг цей підліток, який заворожено припав до екрану, подумати, що через три роки він гратиме у фіналі юнацького чемпіонату Європи? Ухвалене рішення змусило його знову змінити клуб: «Пертикате» другий воротар був не потрібен. Довелося піти в Бонасколу. Але Джіджі не прогадав: саме на воротарській позиції його футбольний талант розкрився повною мірою.

Вже через рік він грав так, що його запросили на перегляд одразу три відомі клуби: «Болонья», «Парма» та «Мілан». У «Болоньї» начебто залишилися задоволені, але без захоплення: мовляв, треба ще подумати. А ось «Парма» з «Міланом» довго думати не стали: обидва клуби намірилися роздобути талановитого хлопця. Вибирати довелося самому Джанлуїджі. Чи то тому, що Парма була ближче до будинку, чи ще чомусь, але вибір його впав на жовто-синіх.

Куплений атестат та юнацька збірна

Можливо, у вас до цього моменту склалося уявлення про Буфон як старанний пай-хлопчик. Так це зовсім не так: талант талантом, а характер характером.Юний Джанлуїджі був, що називається, важким підлітком: він курив, смілився старшим, прогулював уроки, а потім і зовсім покинув школу. Але щоб вступити до інституту, потрібний був атестат. Тоді Буффон, не довго думаючи, просто купив його. Афера розкрилася: за такі фокуси юному спортсмену загрожував тюремний термін. Вдалося, щоправда, позбутися штрафу. До речі, чоловік збирається надолужити пропущене у школі – кілька років тому він пообіцяв:

«Коли піду з футболу, обов'язково візьму творчу відпустку. Хочу закінчити п'ятий рік у старшій школі: батьки 30 років через це виносять мені мозок».

Ось тепер і подивимося, чи він виконає свій намір.

У юнацькій команді «Парми» Буффон швидко зростав, і на нього почали звертати увагу тренери збірної – правда, поки що теж тільки юнацької. У 1993 році Джанлуїджі вирушив до Туреччини на чемпіонат Європи U16. Дуже завзятими видалися чвертьфінал з іспанцями та півфінал, у якому Італія зустрічалася зі збірною країни, яка вже не існувала на той момент – Чехословаччини. Обидва матчі завершилися серією пенальті. Ось тут Джіджі і показав себе у всій красі: у першій серії 11-метрових відбив два удари, у другій – три. Іспанцям він ще й сам забив: виступаючи за юнацькі команди, Буффон нерідко виконував пенальті.

Вважається, що з воротарів часто виходять непогані пенальтисти тому, що він. краще розуміють психологію своїх колег щодо амплуа. Буффон справді добре бив із «точки», проте припинив це робити після переходу у професійний футбол. А ось майстром із відображення пенальті він залишався завжди.

«Я мріяв, щоб мене поховали під лавкою запасних»

Влітку 1994-го Джанлуїджі запросили на збір основної команди «Парми».Через рік у клубі склалася важка ситуація з воротарями: другий номер – ветеран Джованні Галлі (виступав на професійному рівні, коли Буффон ще не народився) – вирушив завершувати кар'єру в «Луккезі», клуб Серії B; Алессандро Ніста, який прийшов йому на зміну, незабаром отримав травму, а пізніше травмувався і основний кіпер - Лука Буччі.

Отут і став у нагоді Буффон. "Парма" підписала з ним професійний контракт, а його дебют у Серії A відбувся 19 листопада 1995 року в матчі з "Міланом". Буфону тоді не було і 18; і хоч йому протистояли такі грізні суперники, як Роберто Баджо, Джордж Веа і Марко Сімоне, він не знітився: зробивши кілька сейвів, Джанлуїджі так і не дав їм можливості відкрити рахунок. Не знаю, чи Буффон хвилювався перед тим матчем, але якщо і так, то хвилювання свого він нікому не показував. Коли за день до матчу Невіо Скала поцікавився у хлопця: А що, якщо завтра я випущу тебе? Ти готовий?», той роблено здивувався: «А в чому проблема?»

Буффон – гравець молодіжної команди «Парми». 1993 р.

Фото: Alessandro Sabattini/Getty Images

Хоч Буффон грав і непогано, йому все ж таки довелося сісти на лаву, коли Буччі повернувся до ладу. У сезоні-1995/1996 Буффон провів за першу команду «Парми» всього вісім ігор у чемпіонаті та Кубку Італії. Джанлуїджі такий стан справ не дуже влаштовував: він навіть почав просити відпустити його в Дженоа. Але молодого футболіста вмовили залишитись, а вже наступного сезону Буффон став основним воротарем «Парми».

Збіг чи ні, але того року команда досягла кращого у своїй історії результату в чемпіонаті Італії – «Парма» взяла друге місце, програвши «Ювентусу» лише два очки. Щоправда, наступні сезони забратися в призи їй уже не вдавалося.Але команда все одно грала непогано, а для Буффона кінець 1990-х став часом стрімкого зльоту.

Особливо багатим на події видався сезон-1998/1999: у травні «Парма» з різницею на тиждень взяла спочатку Кубок Італії, а потім Кубок УЄФА. У серпні до клубних трофеїв додався перший в історії команди Суперкубок Італії. Сам Буффон був визнаний найкращим воротарем року в Італії, отримав премію «Браво», яка вручалася найкращому молодому футболісту Європи, та була номінована на «Золотий м'яч».

Буффон у «Пармі», сезон-2000/2001

Фото: Alessandro Sabattini/Getty Images

Чудово розвивалася його кар'єра і в основній збірній, за яку 19-річний Буффон дебютував 29 жовтня 1997 року у відбірковому стиковому матчі до ЧС-1998 з Росією. Грали в Москві на стадіоні «Динамо»: у снігопад, помаранчевим м'ячем – щоб був помітнішим у таку погоду. Буффон на 31-й хвилині замінив Джанлуку Пальюку, який отримав травму. На відміну від першого матчу за "Парму", цей дебют дався Буффону нелегко: "Я не міг дихати і мріяв, щоб мене поховали під лавкою запасних", - згадував він.

Буффон на полі "Динамо". 29 жовтня 1997 р., Італія - Росія

Фото: Alessandro Sabattini/Getty Images

Збірна Італії успішно здолала стикові матчі: у Москві зіграли 1:1, у Неаполі перемогли 1:0. І Буффон поїхав до Франції на свій перший чемпіонат світу (всього їх у нього буде п'ять) – щоправда, лише третім воротарем. Тож, незважаючи навіть на травму основного голкіпера Анджело Перуцці, він не провів на полі жодної хвилини: усі п'ять матчів відіграв Пальюка.

Але через два роки Буффон уже вважався першим номером збірної і на Євро-2000 мав їхати саме в цьому статусі. Однак, за тиждень до відкриття чемпіонату він зламав руку в товариському матчі з Норвегією.Місце Буффона у воротах збірної зайняв його дублер – Франческо Тольдо. Наголошу, що Італія і без Буффона виступила дуже гідно, дійшовши до фіналу. Залишається тільки гадати, кому дістався б Кубок Анрі Делоне, якби Буффон залишився в строю. Втім, історія не знає умовного способу – і історія спорту, зокрема…

«Ювентус» та Марк Шагал

Влітку 2001 року Буффон перейшов із «Парми» до «Ювентуса»: вартість трансферу склала €52,9 млн, що стало рекордом – точніше, навіть двома: найдорожчий трансфер в історії «Ювентуса» та рекордна сума, викладена за воротаря. Те, що сталося, стало великою несподіванкою для голкіпера туринців Едвіна ван дер Сара, який залишив команду, не побажавши сідати в запас (а можливо, образившись на керівництво - адже незадовго до цього воно запевняло його, що не збирається зміцнювати воротарську позицію).

А на Буффона чекало довге щасливе життя з «Юве». За 17 років, проведених у складі команди, він 10 разів ставав чемпіоном Італії (щоправда, двох титулів «Ювентус» згодом позбавили, але про це трохи пізніше), п'ять разів брав Кубок і шість – Суперкубок країни. Тричі він грав у фіналі ЛЧ, проте всі три рази туринці поступилися: 2003 року – «Мілану», 2015-го – «Барселоні», через два роки – «Реалу».

Після поразки 2003-го Буффон впав у депресію. Врятувало мистецтво: якось він забрів у музей і натрапив на картину Марка Шагала «Прогулянка». Знову процитую листа Буффона собі самому:

«Ця картина передає щось із іншого світу. Вона нагадає тобі, як це бути дитиною. Як легко бути щасливим. То почуття, коли Тома Н'Коно вибиває м'яч, коли бабуся кличе тебе з кухні, коли ти сидиш у темряві перед телевізором і молишся. З віком ми забуваємо про це почуття.

Потрібно повернутися до музею наступного дня. Потрібно.Жінка на касі подивиться на тебе з посмішкою. Вона спитає: «Хіба ви не були в нас учора?». Але це не має значення. Іди всередину. Мистецтво – найкраще лікування для тебе. Коли ти відкриєш свій розум, внутрішній тягар зникне. Полетить, як та жінка на картині Шагала».

«Кальчополі» та перемога на чемпіонаті світу

З 2003 року перенесемося 2006-го, коли в Італії вибухнув небувалий скандал. Він навіть отримав спеціальну назву – «Кальчополі». Було встановлено, що кілька клубів Серії A брали участь у договірних матчах, а їхнє керівництво встановило надто «ділові» стосунки з деякими представниками суддівського корпусу.

Декілька команд було покарано великим очковим штрафом, а найбільше постраждав «Ювентус»: його позбавили двох останніх титулів і перевели до Серії B (спочатку команду збиралися заслати ще нижче, до Серії C1, але після апеляції покарання пом'якшили). Довелося понервуватись і самому Буффону, якого, поряд із ще кількома гравцями, звинуватили у незаконній грі на тоталізаторі: мовляв, він робив ставки на результати матчів Серії A. Однак Джіджі виправдали: на слідстві воротар пояснив, що ставив на інші види спорту, а якщо вже на футбол, то тільки на матчі іноземних чемпіонатів (це допускалося) – і лише до 2005 року, коли італійським футболістам заборонили грати на тоталізаторі.

Буффон з Кубок світу. 2006 р.

Фото: Eddy LEMAISTRE/Getty Images

Переживання, викликані скандалом, не завадили Буффону, та й італійській збірній, успішно виступити на світовій першості. Італія не так багато забивала, але й майже не пропускала: із семи матчів турніру Буффон п'ять відіграв «на нуль», ще у двох пропустив по одному м'ячу (якщо не брати до уваги післяматчеві пенальті). Не дивно, що Джанлуїджі визнали найкращим воротарем турніру.

Фінал із Францією увійшов в історію завдяки видаленню Зінедіна Зідана, який бадьорив Марко Матерацці, невтішно відгукнувся про його рідних. Втім, той матч був багатий і на чисто спортивні події: команди грали дуже активно, а сейв у першому додатковому таймі після удару Зідана, який потужно пробив головою з десяти метрів, сам Буффон і досі вважає найважливішим у своїй кар'єрі.

Фото: Nick Potts/Getty Images

Сім титулів поспіль

У тому ж році Буффон посів друге місце у голосуванні нагороди «Золотий м'яч», поступившись лише колишньому одноклубнику Фабіо Каннаваро. Після посилання на Серію B той, як і більшість інших гравців, залишив «Ювентус». Буфон залишився. "Він же ніколи не вигравав Серію B. Ось він і хоче спробувати це зробити!" – пожартував його агент.

Виконання «мрії» довелося чекати недовго: наступного літа «Ювентус» повернувся до еліти з першого місця, випередивши «Наполі» на шість очок. Буффон продовжив контракт із клубом до 2012 року. Незабаром йому мало виповнитися 30 – вік для футболіста чималий. Але головних своїх здобутків із «Ювентусом» йому довелося чекати ще кілька років.

Півфінал Ліги чемпіонів. 5 травня 2015 р., "Ювентус" - "Реал".

Фото: Michael Regan/Getty Images

Мабуть, найкращі роки Буффона в «Юві» – це сім років з 2011-го по 2018-й, коли команда під керівництвом Антоніо Конте та Массіміліано Алегрі виграла сім чемпіонатів Італії поспіль (і потім ще два – вже без Буффона): іноді досить наполегливій боротьбі, іноді – з двозначною перевагою перед найближчим переслідувачем. "Ювентус" двічі вийшов у фінал Ліги чемпіонів, а сам Буффон у 2016-му поставив рекорд Серії А за кількістю хвилин без пропущених голів: 974 (майже 11 матчів!).

У грі за "Ювентус". 2017 р.

Фото: Daniele Badolato/Getty Images

У збірній Італії, капітанську пов'язку якої Буффон одягнув у 2011-му, після відходу Каннаваро, справи йшли ні гаразд: після ЧС-2006 успішним для команди став хіба що Євро-2012, на якому вона дісталася фіналу. Буффон зіграв свій останній, 176-й матч за збірну: це була товариська гра з Аргентиною У тому ж році завершилося 17-річне перебування Буффона в "Ювентусі": перед останньою грою чемпіонату Італії 40-річний воротар оголосив, що покине Турін після закінчення сезону.

У такому віці зазвичай йдуть на пенсію (якщо не зробили цього раніше), але Джіджі поповнив склад іншого суперклубу – «ПСЖ» він пояснив тим, що шукав новий виклик і прагнув вийти із зони комфорту; »У Парижі, то, напевно, він справді закінчив би. До речі, про завершення кар'єри: коли Буффон наближався до 30, на запитання про свої перспективи він відповів так: «Думаю, що зможу підтримувати високий рівень, доки мені не виповниться 35 років».

Але 35 минуло, а він грав і грав. А коли переходив до «ПСЖ», то зізнався, що у свої 40 почувається краще, ніж п'ять років тому.

Буффон на презентації у «ПСЖ»

Фото: Frederic Stevens/Getty Images

"У тебе в грудях не серце, а мішок сміття"

Повернуся трохи назад - до останнього сезону Буффона в «Юві»: там трапилася історія, яку не можна не розповісти. Ювентуса» спірний пенальті. поскупився на вирази:

«У тебе в грудях не серце, а мішок сміття.Якщо в тебе немає характеру, щоб працювати на такому полі, на такому стадіоні – сиди з дружиною та дітьми на трибуні, пий, їж чіпси. Тільки не руйнуй мрії команди. Я міг сказати судді в той момент, що завгодно, але він повинен був розуміти руйнівну силу свого рішення. Якщо ти не можеш впоратися з тиском і не маєш мужності прийняти правильне рішення – сидиш на трибуні, їж свої чіпси».

Мав рацію Буффон чи ні, але говорити такі речі не дозволяється нікому: УЄФА покарав його триматчевою дискваліфікацією. Пенальті справді був спірний: навіть думки авторитетних фахівців, які були рефері ФІФА, розділилися. Як би там не було, воротареві довелося вибачитися перед Олівером – і хоч цього разу футболіст був гранично коректний, зі сказаного їм чудово зрозуміло, що Джіджі залишився при своїй думці щодо суті інциденту:

«Якби я знову побачив рефері, я обійняв би його і сказав, що йому потрібно було витратити більше часу на ухвалення рішення. Мої почуття, емоції та моє розчарування змусили мене вести себе незвично. Мої висловлювання після того матчу перейшли межі допустимого, за що я вибачаюсь».

За кілька хвилин до червоної картки. 11 квітня 2018 р., «Реал» - «Ювентус»

Фото: Etsuo Hara/Getty Images

Париж → Турін → Парма

Отже, після "Ювентуса" був "ПСЖ". Буффона брали як дублер Альфонс Ареол, але на поле він виходив досить часто, зігравши за сезон 25 матчів. Договір був розрахований на рік; продовжувати його Буффон не став, вирішивши повернутися до «Ювентуса». Як він сам пояснив, йому хотілося бути ближчим до сім'ї, яка залишилася в Італії: двох вихідних на місяць не вистачало.Колишні партнери зустріли його тепло: воротар Войцех Щенсни запропонував Буффону повернути перший номер, а Джорджо К'єлліні – капітанську пов'язку. Але ветеран відмовився від обох пропозицій:

«Я повернувся не для того, щоби щось у когось забрати чи повернути. Я просто хочу зробити свій внесок у гру команди. Буде правильно, якщо основний воротар команди Щенсни гратиме під номером 1. А на посаді капітана у нас чудовий гравець – К'єлліні».

Не думаю, щоб ці слова були ганебними - думаю, Буффон цілком щиро вважав незручним забирати у своїх товаришів те, що вони заслужили по праву. Джанлуїджі взяв 77 номер, який колись був у нього в «Пармі». Грав він уже небагато, по 14–15 матчів за сезон. А влітку 2021-го, рівно через 20 років після того, як він перебрався з Парми до Туріна, Буффон підписав контракт із «Пармою». Ланцюжок замкнувся: "Парма" → "Ювентус" → "ПСЖ" → "Ювентус" → "Парма".

Буффон у «Пармі» після повернення

Фото: Marco Luzzani/Getty Images

Супермен та Буфонище

З цієї нагоди «Парма» опублікувала ролик, у якому Буффон викопував на клубному полі скриньку з клубною формою та костюмом Супермена. Ну, з формою зрозуміло, а Суперменом Буффона прозвали ще 1998-го, коли після взятого пенальті від Роналдо він стягнув із себе светр, під яким опинилася майка з емблемою супергероя. Її подарувала вболівальниця з Неаполя, і Джіджі спочатку зберігав цей одяг у шафі, а потім місяць одягав на ігри так, що ніхто цього не бачив. Поки не прийшов слушний момент.

Втім, вітчизняним уболівальникам, напевно, більш відоме інше прізвисько Буффона, яким він завдячує телекоментатору Георгію Черданцеву. Був лютий 2012 року, «Ювентус» грав із «Міланом».І коли Буффон відбив потужний удар Філіпа Мексеса (до речі, рівно з тієї ж точки, звідки Зідан бив 2006-го, і теж головою), а на добиванні витяг м'яч зі стрічки – ось тоді й вирвалося у Черданцева:

«Буфонище! Жахливий буфонище. Я зараз втечу з коментаторської, бо це неможливо коментувати: як можна такі м'ячі відбити двічі?!

На повторі, до речі, видно, що гол таки був: після другого удару м'яч повністю перетнув лінію воріт, перш ніж Джанлуїджі його витяг. Але суддя цього не помітив, а VAR тоді ще не було. Втім, навіть якби гол скасували – прізвисько напевно залишилося б.

Буффон витягає м'яч із воріт після добивання Мунтарі.

Фото: Dino Panato/Getty Images

Коли Буффон підписував контракт із «Пармою», його не збентежило, що команда вилетіла до Серії В (де і сьогодні). Хоча чому дивуватися: адже він уже грав там – причому у розквіті кар'єри. Втім, повторення історії з «Ювентусом» не сталося: обидва сезони «Парма» займала місця в середині таблиці. Тож ще раз виграти Серію В у Буффона не вийшло. Тепер уже й не вийде. Втім, це не має значення. А закінчити розповідь хочу ще однією цитатою з листа Буффона самому собі:

Тобі було чотири роки, всю ніч йшов сніг. Ти ніколи раніше не бачив його. Прокинувся, глянув у вікно, побачив сон наяву. Все довкола було білим.

Ти вибіг надвір у піжамі, ти навіть не розумів, що таке сніг. Але ти не зволікав. Не подумав, що треба вдягнутися. Просто побіг назустріч невідомому. Безстрашно.

Бабуся кричала: «Джанлуїджі. Ні! Ні! Ні!». Ти наскрізь промок, але широко посміхався. Пролежав із жаром цілий тиждень, але тобі було начхати. Жодних сумнівів. Прямо у сніг. Такий ти є. Ти – Буфон, покажеш світові, що існуєш».

Джанлуїджі Буффон

Джанлуїджі Буффон вважається найкращим воротарем ХХI століття, з чим важко не погодитися. Але Джіджі та минулому столітті виявився б явно не на останніх ролях.

Джанлуїджі Буффон Масокко

Країна: Італія.
Позиція: воротар.
Народився 28 січня 1978 року.
Зріст: 191 см.
Вага: 92 кг.

Біографія та кар'єра футболіста

Джанлуїджі Буффон народився в невеликому містечку Каррара, розташованому в Тоскані. Батьки Джіджі – Адріано Буффон та Марія Стелла були спортсменами, виступали у легкоатлетичній дисципліні «штовхання ядра». Мама навіть ставала чемпіонкою Італії з цього виду спорту.

Їхні діти займалися ігровими видами – сестри Джанлуїджі, Джендаліна та Вероніка стали ватерполістками. Сам же він подався у футбол.

"Парма"

1995-2001

Першим професійним клубом Буффона стала «Парма», яка у 90-х роках минулого століття переживала найкращий період у своїй історії. 19 листопада 1995 року 17-річний Буффон дебютував у матчі серії "А". Проти грізного Мілана він залишив свої ворота в недоторканності.

А вже з наступного сезону Джанлуїджі стає основним голкіпером однієї з провідних команд найкращої на той момент ліги світу. У складі «Парми» Буффон виграв Кубок та Суперкубок Італії, а також Кубок УЄФА. Тоді у московському фіналі у «Лужниках» з рахунком 3:0 було розгромлено «Марсель».

За шість сезонів Буффон провів за "Парму" 220 матчів, у яких пропустив 205 голів.

«Ювентус»

2001-2018

Влітку 2001 року світ облетіла сенсаційна новина. "Ювентус" придбав у "Парми" Джанлуїджі Буффона за 32 з половиною мільйони фунтів. Щоправда, безпосередньо грошима «Юве» виплатив приблизно три чверті зазначеної суми (до угоди було включено півзахисника Джонатана Бакіні). Але це був вибух.Ніхто ніколи таких грошей за перехід голкіпера не платив і ще не заплатить довгі 16 років. Для порівняння – роком раніше «Манчестер Юнайтед» віддав за Фаб'єна Бартеза, голкіпера чинних чемпіонів світу та Європи менше 8 мільйонів фунтів.

Це можна було б сприйняти як безумство, якби не одне «але». "Ювентус" завжди вів зважену трансферну політику і ніколи не смітив грошима. Як показало життя, президент клубу Умберто Аньєллі, який наполягав на угоді, мав рацію на 100%. Візьму на себе сміливість стверджувати, що ця угода була найкращою у всій історії іменитого клубу.

Маючи за спиною таку брилу, «Ювентус» за 15 сезонів у серії «А» виграв десять скудетто. Тобто перемагав у двох із трьох чемпіонатів! А Буффон провів за клуб понад 600 матчів і поки що за цим показником відстає лише від однієї легенди «старої синьйори» — Алессандро дель П'єро.

Але Буффон виявився для «Ювентуса» не лише визначним голкіпером. Він став символом клубу, його частиною, не відвернувшись від нього у найважчий момент. Звичайно ж, я говорю про «кальчополі», знаменитий корупційний скандал, коли «Юве» було відправлено до серії «В».

Джанлуїджі було на той час 28 років, він перебував на піку своєї кар'єри (тоді ніхто не знав, що цей пік триватиме ще більше десятка років), і прийми він одну з численних пропозицій, я думаю, ніхто в Турині не наважився б кинути камінь у город голкіпера.

Але Буффон залишився – найкращий воротар світу цілий рік відіграв у другому дивізіоні. «Ювентус» повернувся, як личить великим. Вставши на ноги, він на 9 років зайняв чемпіонський тройок Серії «А».

"Ювентус" у мене в крові. Коли носиш футболку «Юве», складно уявити себе у формі іншого клубу»,

так пояснив Джіджі своє рішення.

І керівництво клубу відповіло Буффону тією самою монетою. Коли влітку 2008 року «Манчестер Сіті», що приголомшився від шалених грошей, пропонував за воротаря 75 мільйонів у євро, у Турині подумали і відповіли відмовою. Все правильно - легенди не продаються.

Єдине, чого не вистачило Буффону, як і «Ювентусу», так це перемоги в Лізі чемпіонів. За нього команда тричі добиралася до вирішального матчу головного клубного турніру європейського футболу і тричі там поступалася.

Завершення кар'єри

У 40-річному віці Джіджі на правах вільного агента перейшов у «Парі Сен-Жермен». Тут він провів один сезон, граючи по черзі з французом Альфонсом Ареолою, став чемпіоном та володарем Кубка Франції. Але у Парижі Буффон не прижився. Він повернувся в Турін, де відіграв ще два роки. На перші ролі він не претендував, задовольняючись роллю змінника Войцеха Щенсного. І, звісно, лідера роздягальні.

А завершував кар'єру великий голкіпер там, де починав. За два сезони, проведені у Серії «В», Буффон зіграв за «Парму» 45 матчів. Іменитий колись клуб ходив у середняках другого дивізіону і ні на що серйозне не претендував.

Збірна Італії

1997-2018

Російські вболівальники зі стажем добре пам'ятають дебют Джанлуїджі Буффона за збірну Італії. То був стиковий матч за путівку на чемпіонат світу 1998 року. У першій грі в «Лужниках» 19-річний Джіджі змінив травмованого Джанлуку Пальюку. Дебютант здійснив кілька сейвів, але пропустив від свого захисника Фабіо Каннаваро. У підсумку матч закінчився із прийнятним для італійців рахунком 1:1.

У матчі-відповіді місце у воротах італійців зайняв Анджело Перуцці, але свій внесок у попаданні «скуадри адзурри» на мундіаль Буффон, безперечно, вніс. Туди він поїхав як другий номер і на полі так і не з'явився.

Однак незабаром збірну Італії очолив знаменитий у минулому голкіпер Діно Дзофф, який одразу зробив Буффона основним голкіпером команди. Джіджі відіграв сім із восьми відбіркових матчів, і, безперечно, поїхав би на Євро-2000 як №1, але напередодні турніру зламав руку в товариському матчі з Норвегією, давши тим самим шанс Франческо Тольдо, яким той скористався сповна.

Відновившись після травми, Буффон знову відвоював собі місце у воротах збірної Італії. Він відіграв усі матчі на чемпіонаті світу 2002 року та європейській першості 2004 року. Втім, ці турніри закінчилися для італійців невдало - на далекосхідному мундіалі італійці вилетіли, зазнавши поразки в матчі 1/8 від збірної Південної Кореї - господині турніру при дуже сумнівному суддівстві, а через два роки і зовсім не вийшли з групи.

Потім був переможний для збірної Італії чемпіонат світу 2006 року, де Буфон зіграв одну з головних ролей. У семи матчах він пропустив лише двічі, причому автором одного гола став італійський захисник Крістіан Дзаккардо, а другий, у фіналі, Зідан забив із пенальті. У фінальному матчі Буффон щонайменше двічі врятував італійців від вірного гола.

З того часу місце Буффона у воротах «скуадри адзурри» не піддавало сумніву жодному з тренерів національної збірної. Тільки вдумайтесь у ці цифри. З 2002 по 2016 роки італійці взяли участь у чотирьох світових та чотирьох європейських першостях, провівши у них 35 матчів. У 31 з них ворота збірної Італії захищав Джанлуїджі Буффон. Причому три матчі він пропустив через травми, а у зустрічі третього туру групового етапу Євро-2016 Антоніо Конте, що не має для італійців турнірного значення, випустив на поле резервістів.

Деколи Буффон міг витягувати справді неймовірні м'ячі (пам'ятаєте знамените «Буффонище» Георгія Черданцева?), а віра в нього іноді просто неймовірна. Перед півфінальним матчем чемпіонату Європи 2012 року Німеччина – Італія мало хто ставив італійців. Тоді мені запам'яталися слова одного мого знайомого: