Непрості 90-ті: про Dendy, ігри та атаку клонів

Біля метро «Арсенальна» хлопець на гіроскутері голосно кричить і смикає маму за руку: «Ну купи мені, купи, я хочу» і показує пальцем на маленький лоток.

Колаж: Hromadske / Настя Кориновська

Біля метро «Арсенальна» у Києві хлопець на гіроскутері голосно кричить і смикає маму за руку: «Ну купи мені, купи, я хочу!» і показує пальцем на маленький лоток.

На ньому лежать різнокольорові трикутники з підшипником у середині – це «спінери», об'єкт численних жартів та фотожаб. («Спіннер» — найпопулярніша дитяча іграшка цього літа.)

Громадське розпочинає серію публікацій, у якій згадує, чим грали, у що одягалися, як розважалися та що їли у 90-ті. У першій частині ми розповімо про ігрову консолю - «приставку» для телевізорів.

Під прапором Китаю

Дитинство у 1990-х проходило під прапором Китаю: після розпаду СРСР на заміну радянським іграшкам, прийшли дуже дивні китайські «новинки»: кольорові пружини, які можна пускати сходами, липкі кульки, що прилипали до стелі та стін, роботи-мутанти, трансформери .

Гумові «стрибуни», тетріс, пізніше — кишенькові «тамагочі», які перевернули уявлення про догляд та турботу за домашніми тваринами.

Але найбажанішою була ігрова приставка — маленька скринька, яка у парі з телевізором дозволяла грати у тисячі відеоігор.

Історія відеоігор у Радянському союзі, а потім і в Україні, почалася ще у 80-ті роки з копіювання популярної на Заході Pong-консолі. На чорному екрані рухалися два прямокутники, а між ними — кулька. Таким чином імітувалася гра у теніс.

Такі приставки називалися «Електроніка відеоспорт» та проводились на Львівському заводі імені Леніна у 1980 році. Але мало хто міг їх купити, оскільки вони коштували 100 рублів, що становило середню зарплату на ті часи.

Електронна приставка «Електроніка відеоспорт»

Пізніше популярність набули портативні відеоігри «Електроніка». Їх було кілька різновидів: вовк та яйця, кухар, гонки, або морські пригоди – всього близько 50. Всі ці ігри були точною копією Nintendo Game & Watch та DigiCase (портативні електронні ігри з РК-екраном).

Радянська інженерія скопіювала все: починаючи від дизайну до «сюжету». Деякі підприємства випускали ці консолі до середини 90-х.

Радянська гра (ліворуч), оригінальна гра від Nintendo (праворуч)

Справжнім бумом, який викликав фанатське безумство, стали приставки з 8-бітними іграми, найпопулярнішою серед яких була Dendy.

Ні в Україні, ні в Росії, ніде на пострадянському просторі легально не продавалися приставки Nintendo, які були популярними у США та Японії у 80-х роках.

На початку 90-х перші торговці — «човникові», які їздили до Польщі за екзотичними для країни товарами, завезли до Росії клон приставки NES (Nintendo Entertainment System), який мав назву Pegasus. Це класична ігрова консоль, яка була відома у Польщі, Сербії та Боснії наприкінці 80-х.

Консоль Pegasus Колаж: Hromadske / Настя Кориновська

Сама NES - відома як Family Computer, або просто "Фаміком", була представлена ​​ще 1985 року.

Отже, після того, як Pegasus потрапила до РФ, фірма Steepler (Стиплер - російська IT-компанія), яка займалася цифровими розробками, зацікавилася грою.

У Тайвані, де виробляли нескінченні клони Фаміком, які в народі отримали назву Апаратні клони Nintendo Entertainment System, домовилися з тайванською компанією TXC Corporation. Саме вона робила приставки Micro Genius, які також були клоном NES. Втім, все було клоном NES.

«Фаміком», оригінальна приставка

Для того, щоб уникнути конкуренції з іншими «кустарними» виробниками відеоігор, Steepler вигадують бренд Dendy, логотипом якого стає сірий слоненя.

Dendy Junior один на один схожа на Famicom

Для цього створюється міф про ліцензійність: на коробки з клонами та підробками чіпляють наклейки "Тільки для "Денді", картриджі з іграми пакують у картонні бокси, а на самих приставках з'являються голографічні картинки.

Коробка для картриджа від «Денді»

Компанія запускає масштабну рекламу по телебаченню. У «Денді» виходить вірусний ролик, у якому слоненя бігає серед графічних об'єктів, а голос на задньому фоні співає: «Денді, Денді, всі люблять Денді, Денді — грають усі!».

Що таке «Денді», і чому всі в нього грають, у ролику не говориться, але реклама легко запам'ятовується. Так починається шалений бум на відеоприставки, прибуток Steepler швидко зростає і досягає мільйонів доларів, а в «Денді» справді грають усі.

Пізніше один із засновників фірми розповідав, що в ті часи офіс компанії був завалений коробками: в половині були, власне, приставки, а в іншій половині — готівкою.

Тисни, поки не пройдеш

Ринок заповнюють китайські, тайванські, і найгірші - малазійські "Апаратні клони Nintendo Entertainment System".Тисячі дітей грають у "Super Mario", "Super Contra 6", "Batlle Toads 3", вони ламають джойстики і не знають, що таких ігор просто не існує.

Всі ці ігри, незважаючи на "ліцензію" "Денді", це підробки, в яких може і не бути логічного завершення гри, а обкладинка та назва не збігаються з оригіналом на "Nintendo". Виробники іноді згадували про авторське право, тому іноді, розміщували на жовтих картриджах забавні малюнки.

Китайський малюнок на піратській копії гри Duck Tales

Картриджі змінювали на звичайному ринку, оскільки нові коштували надто дорого. Наприклад, «Парк Юрського періоду» 1997 року коштував 30 гривень, при зарплаті лікаря 250 гривень.

Тому процвітали «обмінні пункти»: де з доплатою у кілька гривень можна було обміняти свій катридж на інший.

Головною колективною грою був "Мортал-Комбат". У колишньому «Універсамі» у Луганську пограти у цю «мрію» можна було за 5 копійок за хвилину.

Також отримати нову гру можна було обмінявшись картриджами з друзями. Цікаві та дорогі картриджі купували складщину і грали у когось додому по черзі.

Колаж: Hromadske / Настя Кориновська

«Кінескоп посадиш»

Щоб дізнатися про таємні коди та баги в іграх — а їх було достатньо, оскільки картриджі були «ламаними»,— купувалися журнали.

Steepler вкладала гроші в кілька ТВ-програм та журнал «Денді» зі слоганом «Нова реальність».

Китайські «пірати» виявилися найжорстокішими руйнівниками дитячих мрій. Наприклад, на ринку була гра "Battletoads 3". І скільки б ми не шукали першої частини — її ніде не було. Згодом ці пошуки оброслиміфами та легендами.У чому секрет? Виявляється, цієї «першої частини» ніколи не існувало, оскільки «пірати», щоб не отримати позов від правовласників, просто додавали до назви цифру і перемальовували обкладинку. З іграми «Чіп та Дейл», «Супер контра» була та сама історія.

Тайванські та китайські картриджі працювали неправильно

Навколо самої консолі існували свої повір'я та забобони. У найпоширенішому з них йшлося про те, що не можна грати на кольоровому телевізорі, тому що нібито через це зламається кінескоп. При цьому було дуже багато ігор на основі «Тетріс», де потрібно було складати блоки кольорів. Яскравий приклад - "Доктор Маріо" з різнокольоровими таблетками.

Щоб не «посадити кінескоп», дозволялося грати тільки на чорно-білому телевізорі, і складати на ньому кольорові пігулки, особливо під той незабутній саундтрек, було ще тим випробуванням.

Гра «Доктор Маріо»

Найжахливіша історія була з грою «Черепашки-ніндзя 3». Картридж продавався лише у фірмовому магазині «Денді», коштував космічних грошей та обіцяв цікавий квест із бійками.

І коли після численних поневірянь і тисяч спроб вдавалося дістатися головного боса — Шредера — вбити його було просто неможливо. Він блимав, падав, але ніяк не хотів помирати, і при цьому вбивав тебе майже з першого удару.

Кожен підліток думав, що погано грає, і годинами намагався знову і знову перемогти Шредера. Але він так і залишався непереможним, поки не з'ясувалося, що ця гра має захист компанії Konami, яка розробила оригінальну версію. Її неможливо було скопіювати, щоб вона не стала «зламаною».Китайських розробників не турбували страждання підлітків, тому ринку СНД потрапила гра, яку неможливо було пройти.

Колаж: Hromadske / Настя Кориновська

Коли підприємці побачили успіх «Денді», кількість «Апаратних клонів Nintendo Entertainment System» зросла. На ринку з'явилися Lifa, Rambo, BT та інші приставки з дивними назвами.

Найсмішнішими були коробки з «труднощами перекладу». Наприклад, була приставка «Відмінний93». Що це означало – відомо лише виробникам.

Китайська приставка з «труднощами перекладу»

Були приставки з впаяними джойстиками, з якимись антенами, як авто, у вигляді пожежної машини. Але всі вони вироблялися в Китаї чи Тайвані, і тому не працювали добре. А діти 90-х не знали «як треба», із задоволенням натискали на кнопки, втрачаючи по 10 годин на день, щоб пройти гру, яка не має завершення.

Вже у квітні 1995 року «Денді» уклала угоду з китайською компанією Subor, на той момент відомим виробником «Фаміклон» у Китаї. У результаті до СНД почали завозити дві моделі від Subor.

Одна із моделей «Сюбор»

«Сюбор» був другосортним «Денді» для тих, у кого не вистачило грошей на «оригінальну» приставку.

Хоча тепер зрозуміло, що це лише результат співпраці однієї піратської контори з Росії з іншого, з Китаю, і не могло бути й мови про якусь якість.

Слідом за «Денді» йшла компанія «Бітман». Тут також навіть не замислювалися про те, щоб купити ліцензійну продукцію, тому скуповували підробки на Тайвані та просто перепакували у свої коробки. Компанія продавала клони NES, Mega Drive та копію кишенькового Game Boy.

Game Boy від «Бітман»

Lamport, дочірня компанія Steepler, у 1995 році розробила приставку Kenga.І хоча це були ті ж тайванські копії, але компанія рекламувала пристрої, як високонадійні, якісні та оригінальні. все це було вигадкою.

«Кенга» також вироблялася в Тайвані і була клоном NES

Крім 8-бітних приставок «Денді» з 1994 року продавала 16-бітну Super Nintendo і також дуже дорогі, а тому мало кому доступні приставки на дисках, наприклад, Sega CD.

Коштували вони від 400 до 1500 доларів. Дисків з іграми до них знайти було практично неможливо, продавалися ці приставки тільки в Москві.

У другій половині 90-х 16-бітні Sega Mega Drive були вже не такими недосяжними, оскільки впали в ціні. Згодом з'явилися Sony PlayStation. 8-бітові приставки поступово втрачали популярність, вони стали нецікавими та застарілими.

Sega Mega Drive 2

Що ж сталося з фірмою Steepler, яка вигадала «Денді»? Справа в тому, що в 1994 році фірма уклала контракт з Державною думою РФ на розробку електронного обладнання. що не варто влазити в багатомільйонну угоду, але вони не послухалися. з них потрапив у ДТП, на другого вчинили замах біля власного будинку, інших залякували та загрожували вбивством.

Стенд компанії на виставці у середині 90-х

Поступово для компанії настали важкі часи: закрилися банки, де зберігалися гроші Stеepler, а наприкінці 97 року компанія розвалилася.

Щодо самих консолей, то вже в наш час вони переживають «друге народження». На китайських сайтах продають безліч клонів, які вже вбудовані різні ігри.

Причому є клони як тих самих приставок, так і кишенькових зі слотом під SD-карту, на яку можна завантажити хоч тисячу ігор.

Повернутись у дитинство можна і за допомогою сучасного комп'ютера: достатньо завантажити програму-емулятор та власне ігри.