Що за ліки Галоперидол?

При серйозних психічних порушеннях у медицині застосовуються препарати з категорії нейролептиків. Найбільш поширеним та ефективним з них є Галоперидол – ліки з вираженим ефектом, які потребують чіткого дотримання інструкції із застосування.

Що таке Галоперидол

Галоперидол є препаратом з категорії нейролептиків, який широко використовується в медичній практиці. Ліки швидко знімають важкі симптоми психічних розладів, але мають чималий список протипоказань та побічних ефектів. Для запобігання небажаним наслідкам його застосовують лише за призначенням лікаря під суворим контролем. Перед лікуванням Галоперидолом необхідно ознайомитися з інструкцією виробника, дотримуватись дозування та умови застосування.

Склад та форма випуску

Основною діючою речовиною препарату є галоперидол - похідне бутироферону. Він виявляє виражену антипсихотичну та протиблювотну дію – блокує певні рецептори у структурах головного мозку, що викликає ряд хімічних та біологічних реакцій.

Галоперидол та інші важкі нейролептики продаються в аптеці виключно за рецептом лікаря.

Після застосування препарату у хворих знижується температура тіла, підвищується вироблення гормону пролактину, функції нервової системи пригнічуються. Антипсихотичний ефект Галоперидолу супроводжується пригніченням рецепторів блювотного центру та легким седативним впливом.

Випускається у формі таблеток білого кольору по 1,5 та 5 мг діючої речовини, як допоміжні компоненти виступає картопляний крохмаль, діоксид кремнію, тальк, желатин, моногідрат лактози. Для введення внутрішньовенно та внутрішньом'язово Галоперидол випускається у вигляді прозорого розчину в ампулах, кожна з яких містить 5 мг активного компонента. Іноді можна зустріти засіб у формі крапель – 1 мг діючої речовини у 10 краплях.

Особливості впливу препарату залежить від форми випуску. При пероральному прийомі засобу пікова концентрація діючої речовини в крові досягається через 2-6 годин, при введенні ін'єкцій через 20 хвилин. Відповідно, терапевтичний ефект також досягається швидше.

Показання до застосування

До списку показань до застосування Галоперидолу входять такі захворювання та стани:

• психози в гострій та хронічній формі, що супроводжуються збудженням, галюцинаціями, маренням та іншими симптомами;
• афективні та психосоматичні порушення, шизофренія;
• розлади поведінки та зміни особистості параноїдного, шизоїдного та іншого характеру;
• нервові тики;
• хорея Гентінгтона;
• аутизм, олігофренія;

Галоперидол може застосовуватися при інших нервових та психічних розладах, включаючи синдром відміни алкоголю та наркотичних препаратів, хронічний больовий синдром та багато іншого.

Спосіб застосування та дозування

Дози підбирають індивідуально залежно від виразності симптомів та реакції хворого на застосування препарату.

1. Середня терапевтична доза прийому таблеток становить 10-15 мг на добу, за необхідності можна підвищити її до 50-60 мг, максимальна добова доза становить 100 мг.Лікування зазвичай починають із початкового дозування 1,5-5 мг, після чого поступово підвищують його. Таблетки приймають внутрішньо за півгодини до їди, а для зниження подразнювального впливу на слизову шлунково-кишковий тракт їх можна приймати з молоком.
2. При лікуванні розчином для вживання рекомендується дотримуватися аналогічного дозування - від 10 до 60 мг діючої речовини на добу, максимум 100 мг. Краплі рекомендується приймати під час їжі, додавати в напої та їжу, капати на шматочок цукру.

Дітям дозування розраховують індивідуально – 0,025-0,05 мг на кілограм маси тіла, максимальна доза становить 0,15 мг на кг ваги, причому підвищувати кількість діючої речовини можна не частіше ніж один раз на 5-7 днів. Літнім пацієнтам та людям з ослабленим організмом призначають 1/2-1/3 від стандартного дорослого дозування, збільшуючи його кожні 2-3 дні.

При неправильному застосуванні Галоперидол може викликати негативні вторинні симптоми – марення, галюцинації, психомоторне збудження тощо.

Курс лікування Галоперидолом у формі таблеток та крапель становить 2-3 місяці. Уколи зазвичай використовуються для надання невідкладної допомоги, після чого переходять на пероральний прийом препарату.

Протипоказання до терапії

Лікування Галоперидолом протипоказане при наступних захворюваннях та станах:

Валосердин застосовується як м'які седативні та спазмолітичні ліки. Читати повністю >>

• пригнічення функцій центральної нервової системи, спричинене ксенобіотиками;
• коми різного генезу;
• патології ЦНС, що супроводжуються пірамідними та екстрапірамідними порушеннями (хвороба Паркінсона);
• депресивні розлади;

З обережністю Галоперидол призначають при збоях роботи серцево-судинної системи (особливо у стадії декомпенсації), епілепсії та судомах, легенево-серцевій, печінковій та нирковій недостатності, ендокринних порушеннях та інших тяжких порушеннях.

Вагітність та лактація

Активна речовина препарату може проникати крізь плацентарний бар'єр, але випадків серйозних вад у новонароджених після його застосування у жінок не відмічено. .

Галоперидол не можна призначати при алкоголізмі та наркоманії на активній стадії навіть за наявності відповідних показань.

Активна речовина препарату проникає в грудне молоко, тому при необхідності лікування вигодовування слід припинити.

Побічні ефекти

При дотриманні дозування ліки добре переноситься організмом, але в деяких випадках можливі такі побічні ефекти:

• екстрапірамідальні ознаки (паркінсонізм);
• розлади травлення та дефекації, сухість у роті або надмірне слиновиділення, зниження маси тіла;
• вегето-судинна дистонія;
• злоякісний нейролептичний синдром, що супроводжується сонливістю, підвищенням температури тіла, порушеннями нервової системи;
• збої серцевого ритму; лабільна гіпертензія; зміни на ЕКГ;

На перших етапах прийому можливі порушення сну, біль голови, запаморочення, які проходять при корекції дози або прийомі симптоматичних препаратів.Найчастіше побічні ефекти спостерігаються у літніх пацієнтів з органічними ураженнями ЦНС, які довго одержують терапію, тому лікування в таких випадках потребує особливої ​​уваги та правильного розрахунку дози.

Підвищення температури при лікуванні Галоперидолом може бути ознакою розвитку небезпечного порушення – нейролептичного злоякісного синдрому.

При передозуванні можливе посилення небажаних реакцій організму, у тяжких випадках судоми та коматозні стани. Лікування – введення симптоматичних препаратів, вітамінотерапія, підтримка основних функцій життєдіяльності.

Лікарська сумісність

Застосування Галоперидолу у поєднанні з іншими препаратами потребує обережності, оскільки лікарська сумісність має досить низька. До препаратів, які можуть викликати неприємні наслідки в комбінації з діючою речовиною, входять:

• антидепресанти, опіоїдні анальгетики, барбітурати, снодійні - посилення гнітючого впливу на ЦНС;
• протисудомні препарати, амфетаміни, протипаркінсонічні засоби, непрямі антикоагулянти, адреналін – зниження терапевтичного ефекту;
• флуоксетин, метилдопа, трициклічні антидепресанти, антихолітичні засоби, інгібітори МАО, літій – підвищення токсичності та ймовірності розвитку побічних ефектів.

При лікуванні шизофренії або інших тяжких психічних розладів Галоперидол застосовується у поєднанні з Аміназином, Циклодолом, Рисполептом та іншими препаратами, але подібні схеми лікування вимагають ретельного підбору дозування та медичного контролю за станом хворого.

Особливі вказівки

Перед початком терапії хворим потрібне повне обстеження організму, включаючи аналізи крові, ЕКГ, за необхідності інші дослідження. Якщо у хворого виявлено серйозні порушення, Галоперидол призначається виключно за життєвими показаннями.

При виникненні побічних ефектів (лихоманка, гінгівіт, фарингіт, симптоми ангіни) у перші три місяці необхідно проконсультуватися з лікарем. Як правило, такі випадки потребують корекції дози або заміни препарату.

Прийом Галоперидолу при порушеннях серцево-судинних функцій, нирковій недостатності, органічними ураженнями ЦНС, ендокринними порушеннями потребує особливої ​​обережності та регулярного моніторингу стану хворих.

У людей похилого віку (особливо жінок) застосування препарату може викликати пізні дискінезії, у тому числі незворотного типу.

Лікування Галоперидолом припиняють поступово, щоб уникнути синдрому відміни та розвитку небажаних реакцій.

Діюча речовина ліки несумісна з алкоголем, а міцний чай та кава можуть спричинити зниження терапевтичного ефекту від лікування.

Будь-які препарати, у тому числі безрецептурні, при терапії Галоперидолом слід обережно приймати, щоб знизити ймовірність побічних ефектів та інших неприємних наслідків.

Щоб уникнути сонячних опіків через фотосенсабілізацію під час лікування, потрібно захищати відкриті ділянки тіла одягом, уникати візитів до солярію та на пляж.

Галоперидол часто викликає сонливість та зниження уваги, тому від керування автотранспортними засобами та виконання небезпечних видів діяльності на час терапії краще відмовитися, особливо на перших етапах.

Приймати гарячі ванни і займатися важкою фізичною працею під час терапії Галоперидолом слід обережно, оскільки вони підвищують ризик розвитку теплового удару.

Аналоги та замінники

До списку аналогів Галоперидолу входять антипсихотичні препарати, які мають схожий механізм впливу та показання.

Препарат відноситься до важких нейролептиків, тому при заміні одного ліки іншим потрібно проконсультуватися з лікарем.

Галоперидол – антипсихотичний препарат, який широко використовується у медичній практиці для лікування нервових та психічних розладів. Він продається виключно за рецептом, а його застосування вимагає чіткого дотримання інструкції, дозування та лікарських рекомендацій. Неправильне застосування Галоперидолу може викликати серйозні наслідки для здоров'я, причому багато з них є незворотними.

Галоперидол

допоміжні речовини: молочна кислота 90% для ін'єкційних форм; вода для ін'єкцій.

Опис

Прозорий безбарвний розчин.

Фармакологічні властивості

ГАЛОПЕРИДОЛ - нейролептик, що належить до похідних бутирофенону. Має виражений антипсихотичний та протиблювотний ефект.

Дія галоперидолу пов'язана з блокадою центральних дофамінових (D₂) та α-адренергічних рецепторів у мезокортикальних та лімбічних структурах головного мозку. Блокада D₂-рецепторів гіпоталамуса веде до зниження температури тіла, галактореї (підвищення вироблення пролактину) Пригнічення дофамінових рецепторів у тригерній зоні блювотного центру лежить в основі протиблювотної дії. Взаємодія з дофамінергічними структурами екстрапірамідної системи може призводити до екстрапірамідних порушень. Виражена антипсихотична активність поєднується з помірним седативним ефектом (у невеликих дозах активує).

Підсилює дію снодійних, наркотичних анатьгетиків, засобів для загальної анестезії, анальгетиків та інших засобів, що пригнічують функцію ЦНС.

Фармакокінетика

Галоперидол всмоктується в основному в тонкому кишечнику шляхом пасивної дифузії. Біодоступність 60-70%. При пероральному застосуванні максимальні концентрації в крові досягаються через 3-6 годин.

Галоперидол на 90% зв'язується із білками плазми. Відношення концентрації в еритроцитах до концентрації у плазмі 1:12. Концентрація галоперидолу у тканинах вища, ніж у крові.

Галоперидол метаболізується у печінці, метаболіт фармакологічно неактивний.

Галоперидол виділяється нирками (40%) та з калом (60%), проникає у грудне молоко. Період напіввиведення з плазми після перорального застосування становить у середньому 24 години (12-37 годин).

Показання

Препарат застосовується за призначенням лікаря.

• Гострі та хронічні психози, що супроводжуються збудженням, галюцинаторними та маревними розладами, маніакальні стани, психосоматичні розлади;
• розлади поведінки, зміни особистості (параноїдні, шизоїдні та інші), синдром Жиля де ля Туретта, як у дитячому віці, так і у дорослих;
• тики, хорея Геттінгтона;
• тривала і стійка до терапії гикавка і блювання, у тому числі пов'язана з протипухлинною терапією4
• премедикація перед оперативним втручанням

Протипоказання

• Тяжке токсичне пригнічення функції ЦНС викликане ксенобіотиками, коми різного генезу;
• захворювання ЦНС, що супроводжуються пірамідними та екстрапірамідними розладами (хвороба Паркінсона тощо);
• підвищена чутливість до похідних бутирофенону;
• вагітність, період грудного вигодовування;
• дитячий вік до 3 років.

З обережністю

Слід бути обережними при некомпенсованих серцево-судинних захворюваннях (у тому числі стенокардії), порушенні провідності серцевого м'яза; при тяжких захворюваннях нирок, печінки, легенево-серцевої недостатності (у тому числі при бронхіальній астмі та гострих інфекціях), епілепсії, закритокутовій глаукомі, гіпертиреозі (тиреотоксикозі), гіперплазії передміхурової залози (затримці сечі), активному алкоголізмі.

Спосіб застосування та дози

Для усунення психомоторного збудження ГАЛОПЕРИДОЛ у перші дні призначають внутрішньом'язово по 2-5 мг 2-3 рази на добу, або внутрішньовенно в тій же дозі (ампулу слід розвести в 10-15 мл води для ін'єкцій), максимальна добова доза 60 мг. Після досягнення стійкого седативного ефекту переходять прийом препарату всередину.

Для пацієнтів похилого віку 0,5–1,5 мг (0,1–0,3 мл розчину), максимальна добова доза – 5 мг (1 мл розчину).

Для дітей старше 3-х років доза становить 0,025-0,05 мг на добу, поділена на 2 прийоми.Максимальна добова доза становить 0,15 мг/кг.

Парентеральний спосіб введення ГАЛОПЕРИДОЛу повинен проводитися під ретельним контролем лікаря, особливо у пацієнтів похилого віку та дітей, при досягненні терапевтичного ефекту слід перейти на прийом препарату внутрішньо.

Побічні ефекти

ЦНС: екстрапірамідні розлади різного ступеня виразності, паркінсонізм. У більшості хворих відзначаються минущий акінето-ригідний синдром, окулогірні кризи, акатизія, дистонічні явища.

Можливий розвиток нейролептичного злоякісного синдрому (НЗС) однією з перших ознак якого є підвищення температури тіла, сонливість.

При тривалому прийомі галоперидолу можливий розвиток пізніх дискінезій, особливо у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з органічною недостатністю ЦНС, тому дози препарату для цієї категорії хворих повинні бути знижені.

На початку терапії може спостерігатися млявість, сонливість або безсоння, біль голови, що проходять після призначення коректорів.

Серцево-судинна система: аритмії, тахікардія, ортостатична гіпотензія, лабільність артеріального тиску, зміни ЕКГ.

Кров: транзиторна лейкопенія чи лейкоцитоз, еритропенія, лімфомоноцитоз. рідко – агранулоцитоз.

Печінка: підвищення активності «печінкових» трансаміназ. жовтяниця.

Шкіра: алергічні реакції, висипання, токсикодермія, сухість шкіри, фотосенсибілізація, гіперфункція сальних залоз.

ШКТ: анорексія, диспепсія, сухість у роті, іноді гіперсалівація, нудота, блювання, запор, діарея.

Ендокринна система: дисменорея, фригідність, гінекомастія, галакторея, імпотенція, пріапізм, збільшення маси тіла.

Інші: затримка сечі, нечіткість зору, підвищена стомлюваність, знижене відчуття спраги, тепловий удар, алопеція, гіпонатріємія, гіпер-або гіпоглікемія.

Передозування

При передозуванні препарату можлива поява гострих нейролептичних реакцій, наведених вище. Особливо має насторожувати підвищення температури тіла, яке може бути одним із симптомів злоякісного нейролептичного синдрому. У тяжких випадках передозування можуть спостерігатися різні форми порушення свідомості, аж до коми, судомні реакції.

Заходи допомоги: припинення терапії нейролептиками, призначення коректорів. внутрішньовенне введення діазепаму, розчину глюкози, ноотропів, вітамінів групи B та C, симптоматична терапія.

Взаємодія

Галоперидол підвищує вираженість гнітючого впливу на ЦНС, опіоїдних анальгетиків, снодійних засобів, трициклічних антидепресантів, засобів для загальної анестезії, алкоголю.

При одночасному застосуванні з протипаркінсонічними препаратами (леводопа та ін.) може знижуватися терапевтична дія цих засобів через антагоністичний вплив на дофамінергічні структури.

При застосуванні з метилдопою можливий розвиток дезорієнтації, утруднення та уповільнення процесів мислення.

Галоперидол може знижувати інтенсивність дії адреналіну (епінефрину) та інших симпатоміметиків, викликати «парадоксальне» зниження артеріального тиску та тахікардію при їх спільному застосуванні.

Підсилює дію периферичних М-холіноблокаторів та більшості гіпотензивних засобів (знижує дію гуанетидину внаслідок витіснення його з а-адренергічних нейронів та придушення його захоплення цими нейронами).

При комбінованому прийомі з протисудомними засобами (включаючи барбітурати та ін індукторів мікросомального окислення), дози останніх слід підвищувати, оскільки галоперидол знижує поріг судомної активності; також можуть знижуватися сироваткові концентрації галоперидолу. Зокрема, при одночасному вживанні чаю чи кави дія галоперидолу може знижуватися.

Галоперидол може знижувати дію непрямих антикоагулянтів, тому при сумісному прийомі дозу останніх слід коригувати.

Галоперидол уповільнює метаболізм трициклічних антидепресантів та інгібіторів МАО, внаслідок чого збільшується їх рівень у плазмі та підвищується токсичність.

При одночасному застосуванні з бупропіоном знижує епілептичний поріг та збільшує ризик виникнення епілептичних нападів.

При одночасному прийомі галоперидолу з флуоксетином зростає ризик побічної дії на центральну нервову систему, особливо екстрапірамідних реакцій.

При одночасному призначенні галоперидолу з літієм, особливо у високих дозах, може спричинити необоротну нейроінтоксикацію, а також посилити екстрапірамідну симптоматику.

При одночасному прийомі з амфетамінами знижується антипсихотичний ефект галоперидолу та психостимулюючий ефект амфетамінів, внаслідок блокади галоперидолом α-адренергічних рецепторів.

Галоперидол може знижувати дію бромкриптину.

Антихолінергічні, антигістамінні (1 покоління), антидискінетичні засоби можуть посилювати антихолінергічні побічні ефекти та знижувати антипсихотичний ефект галоперидолу.

Особливі вказівки

Під час лікування хворим слід регулярно здійснювати моніторинг ЕКГ, формули крові, печінкових проб.

Для усунення екстрапірамідних розладів призначають антипаркінсонічні засоби (циклодол та ін), ноотропи, вітаміни.

Виразність екстрапірамідних розладів пов'язана з дозою, часто при зниженні дози можуть зменшитися або зникнути.

У ряді випадків ознаки неврологічних розладів спостерігаються при відміні препарату після тривалого курсу лікування, тому слід скасовувати галоперидол поступово знижуючи дози.

При розвитку пізньої дискінезії не слід різко скасовувати препарат; рекомендується поступове зниження дози.

Слід захищати відкриті ділянки шкіри від надмірного сонячного випромінювання через підвищений ризик фотосенсибілізації.

Протиблювотна дія галоперидолу може маскувати ознаки лікарської токсичності та ускладнювати діагностику станів, першим симптомом яких є нудота.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами

Під час прийому ГАЛОПЕРИДОЛу забороняється керування транспортними засобами, обслуговування механізмів та інших видів робіт, що потребують підвищеної концентрації уваги, а також прийом алкоголю.

Форма випуску

Розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 5 мг/мл.

Зберігання

У захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C.

Термін придатності

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Галоперидол (Haloperidol) Інструкція застосування

Форма випуску, упаковка та склад препарату Галоперидол

Розчин для внутрішньовенного та внутрішньовенного введення прозорий, безбарвний.

Допоміжні речовиниОсі: молочна кислота 90% для ін'єкційних форм, вода д/і.

1 мл - ампули темного скла (10) - упаковки коміркові контурні (2) - пачки картонні.

Фармакологічна дія

Галоперидол – нейролептик, що належить до похідних бутирофенону. Має виражений антипсихотичний та протиблювотний ефект.

Дія галоперидолу пов'язана з блокадою центральних дофамінових (D2) та альфа-адренергічних рецепторів у мезокортикальних та лімбічних структурах головного мозку. Блокада D2-рецепторів гіпоталамуса веде до зниження температури тіла, галактореї (підвищення вироблення пролактину). Пригнічення дофамінових рецепторів у тригерній зоні блювотного центру лежить в основі протиблювотної дії. Взаємодія з дофамінергічними структурами екстрапірамідної системи може призводити до екстрапірамідних порушень. Виражена антипсихотична активність поєднується з помірним седативним ефектом (у невеликих дозах активує). Посилює дію снодійних, наркотичних аналгетиків, засобів для загальної анестезії, аналгетиків та інших засобів, що пригнічують функцію центральної нервової системи.

Фармакокінетика

Галоперидол всмоктується в основному в тонкому кишечнику шляхом пасивної дифузії. Біодоступність 60-70%. При пероральному застосуванні максимальні концентрації у крові досягаються через 3-6 годин. Галоперидол на 90% зв'язується з білками плазми. Співвідношення концентрації в еритроцитах до концентрації у плазмі 1:12. Концентрація галоперидолу у тканинах вища, ніж у крові.

Галоперидол метаболізується у печінці, метаболіт фармакологічно неактивний. Галоперидол виділяється нирками (40%) та з калом (60%), проникає у грудне молоко. Період напіввиведення з плазми після перорального застосування становить у середньому 24 години (12-37 годин).

Показання для застосування. Галоперидол.

• гострі та хронічні психози, що супроводжуються збудженням, галюцинаторними та маревними розладами, маніакальні стани, психосоматичні розлади;
• розлади поведінки, зміни особистості (параноїдні, шизоїдні та інші), синдром Жиля де ля Туретта, як у дитячому віці, так і у дорослих;
• тики, хорея Гентінгтона;
• тривала і стійка до терапії гикавка і блювання, у тому числі пов'язана з протипухлинною терапією;
• премедикація перед оперативним втручанням

Препарат застосовується за призначенням лікаря.

Режим дозування

Для усунення психомоторного збудження Галоперидол у перші дні призначають внутрішньом'язово по 2-5 мг 2-3 рази на добу, або внутрішньовенно в тій же дозі (ампулу слід розвести в 10-15 мл води для ін'єкцій), максимальна добова доза 60 мг. Після досягнення стійкого седативного ефекту переходять прийом препарату всередину. Для пацієнтів похилого віку 0,5–1,5 мг (0,1–0,3 мл розчину), максимальна добова доза – 5 мг (1 мл розчину).

Для дітей віком від 3 років доза становить 0,025-0,05 мг на добу, поділена на 2 прийоми. Максимальна добова доза – 0,15 мг/кг.

Парентеральний спосіб введення Галоперидолу повинен проводитися під ретельним контролем лікаря, особливо у пацієнтів похилого віку та дітей, при досягненні терапевтичного ефекту слід перейти на прийом препарату внутрішньо.

Побічна дія

З боку центральної нервової системи: екстрапірамідні розлади різного ступеня вираженості, паркінсонізм. У більшості хворих відзначаються минущий акінето-ригідний синдром, окулогірні кризи, акатизія, дистонічні явища.

Можливий розвиток нейролептичного злоякісного синдрому однією з перших ознак якого є підвищення температури тіла, сонливість.При тривалому прийомі галоперидолу можливий розвиток пізніх дискінезій, особливо у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з органічною недостатністю ЦНС, тому дози препарату для цієї категорії хворих повинні бути знижені.

На початку терапії може спостерігатися млявість, сонливість або безсоння, біль голови, що проходять після призначення коректорів.

Серцево-судинна система: аритмії, тахікардія, ортостатична гіпотензія, лабільність артеріального тиску, зміни з боку ЕКГ.

З боку системи кровотворення: транзиторна лейкопенія чи лейкоцитоз, еритропенія, лімфомоноцитоз, рідко – агранулоцитоз.

З боку печінки: підвищення активності печінкових трансаміназ, жовтяниця.

Дерматологічні реакції: алергічні реакції, висипання, токсикодермія, сухість шкіри, фотосенсибілізація, гіперфункція сальних залоз.

З боку системи травлення: анорексія, диспепсія, сухість у роті, іноді гіперсалівація, нудота, блювання, запор, діарея.

З боку ендокринної системи: дисменорея, фригідність, гінекомастія, галакторея, імпотенція, пріапізм, збільшення маси тіла.

Інші: затримка сечі, нечіткість зору, підвищена стомлюваність, знижене спрага, тепловий удар, алопеція, гіпонатріємія, гіпер- або гіпоглікемія.

Протипоказання до застосування

• тяжке токсичне пригнічення функції ЦНС, викликане ксенобіотиками, коми різного генезу;
• екстрапірамідними розладами (хвороба Паркінсона тощо);
• підвищена чутливість до похідних бутирофенону;
• вагітність, період грудного вигодовування;
• дитячий вік до 3 років.

З обережністю: декомпенсовані серцево-судинні захворювання (у т.ч.стенокардія), порушення провідності серцевого м'яза; тяжкі захворювання нирок, печінки, легенево-серцева недостатність (у т. ч. при бронхіальній астмі та гострих інфекціях), епілепсія, закритокутова глаукома, гіпертиреоз (тиреотоксикоз), гіперплазія передміхурової залози (затримка сечі), активний алкоголізм.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Протипоказаний при вагітності, у період грудного вигодовування.

Застосування при порушеннях функції печінки

З обережністю: тяжкі захворювання печінки.

Застосування при порушеннях функції нирок

Застосування у дітей

Протипоказаний у дитячому віці до 3 років.

Парентеральний спосіб введення Галоперидолу у дітей повинен проводитися під ретельним контролем лікаря, при досягненні терапевтичного ефекту слід перейти на вживання препарату.

Застосування у пацієнтів похилого віку

Парентеральний спосіб введення Галоперидолу у пацієнтів похилого віку повинен проводитися під ретельним контролем лікаря, при досягненні терапевтичного ефекту слід перейти на прийом препарату внутрішньо.

Особливі вказівки

Під час лікування хворим слід регулярно здійснювати моніторинг ЕКГ, формули крові, печінкових проб.

Для усунення екстрапірамідних розладів призначають антипаркінсонічні засоби (циклодол. та ін), ноотропи, вітаміни.

Виразність екстрапірамідних розладів пов'язана з дозою, часто при зниженні дози можуть зменшитися або зникнути.

У ряді випадків ознаки неврологічних розладів спостерігаються при відміні препарату після тривалого курсу лікування, тому слід скасовувати галоперидол поступово знижуючи дози.

При розвитку пізньої дискінезії не слід різко скасовувати препарат; рекомендується поступове зниження дози.

Слід захищати відкриті ділянки шкіри від надмірного сонячного випромінювання через підвищений ризик фотосенсибілізації.

Протиблювотна дія галоперидолу може маскувати ознаки лікарської токсичності та ускладнювати діагностику станів, першим симптомом яких є нудота.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Під час прийому галоперидолу забороняється керування транспортними засобами, обслуговування механізмів та інші види робіт, що вимагають підвищеної концентрації уваги, а також прийом алкоголю.

Передозування

При передозуванні препарату можлива поява гострих нейролептичних реакцій, наведених вище. Особливо має насторожувати підвищення температури тіла, яке може бути одним із симптомів злоякісного нейролептичного синдрому. У тяжких випадках передозування можуть спостерігатися різні форми порушення свідомості, аж до коми, судомні реакції.

Лікування: припинення терапії нейролептиками, призначення коректорів (внутрішньовенне введення діазепаму, розчину глюкози, ноотропів, вітамінів групи В та С, симптоматична терапія).

Лікарська взаємодія

Галоперидол підвищує вираженість гнітючого впливу на ЦНС опіоїдних анальгетиків, снодійних засобів, трициклічних антидепресантів, засобів для загальної анестезії, алкоголю.

При одночасному застосуванні з протипаркінсонічними препаратами (леводопа та ін.) може знижуватися терапевтична дія цих засобів через антагоністичний вплив на дофамінергічні структури.

При застосуванні з метилдопою можливий розвиток дезорієнтації, утруднення та уповільнення процесів мислення.

Галоперидол може знижувати інтенсивність дії адреналіну (епінефрину) та інших симпатоміметиків, викликати «парадоксальне» зниження артеріального тиску та тахікардію при їх спільному застосуванні.

Посилює дію периферичних М-холіноблокаторів та більшості гіпотензивних засобів (знижує дію гуанетидину внаслідок витіснення його з α-адренергічних нейронів та придушення його захоплення цими нейронами).

При комбінованому прийомі з протисудомними засобами (включаючи барбітурати та ін індуктори мікросомального окислення), дози останніх слід підвищувати, т.к. галоперидол знижує поріг судомної активності; також можуть знижуватися сироваткові концентрації галоперидолу. Зокрема, при одночасному вживанні чаю чи кави дія галоперидолу може знижуватися.

Галоперидол може знижувати дію непрямих антикоагулянтів, тому при сумісному прийомі дозу останніх слід коригувати.

Галоперидол уповільнює метаболізм трициклічних антидепресантів та інгібіторів МАО, внаслідок чого збільшується їх рівень у плазмі та підвищується токсичність. При одночасному застосуванні з бупропіоном знижує епілептичний поріг та збільшує ризик виникнення епілептичних нападів.

При одночасному прийомі галоперидолу з флуоксетином зростає ризик побічної дії на центральну нервову систему, особливо екстрапірамідних реакцій.

При одночасному призначенні галоперидолу з літієм, особливо у високих дозах, може спричинити необоротну нейроінтоксикацію, а також посилити екстрапірамідну симптоматику.

При одночасному прийомі з амфетамінами знижується антипсихотичний ефект галоперидолу та психостимулюючий ефект амфетамінів, внаслідок блокади галоперидолом α-адренергічних рецепторів.Галоперидол може знижувати дію бромокриптину.

Антихолінергічні, антигістамінні (I покоління), антидискінетичні засоби можуть посилювати антихолінергічні побічні ефекти та знижувати антипсихотичний ефект галоперидолу.

Умови зберігання препарату Галоперидол

Зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Список Б.