Яка форма модрини європейської?

Дерево з конусоподібною кроною, старі дерева з горизонтальним довгим гіллям. Стовбур вкритий товстою, з глибокими борознами, брунатно-бурою корою. Молоді гілки жовто-зелені, на них розміщені короткі подушкуваті пагони. Зазвичай на гілках хвоя розміщена поодиноко, на коротких бічних — пучками по 20-50 хвоїнок.

Як довго живе модрина?

Модрина належить до хвойних порід, і з'явилася вона значно пізніше сосни, ялини та кедра, десь у кінці мезозойської ери одночасно з дубом. Налічують 20 видів, поширених у північній півкулі. Дерева можуть сягати 50 м у висоту і віку 300-400 років.

Де росте модрина в Україні?

Поширення Модрина зустрічається в північних приполярних низовинах на Алясці, в Канаді і Росії, і на середніх і великих висотах в горах від півдня до півночі США, в Альпах Європи, Монголії, північному Китаї, Північній Кореї і в Японії. Модрина європейська в Україні поширена в західних Карпатах.

Модрина європейська — Вікіпедія Поширена у хвойних і мішаних лісах Західної та Центральної Європи, доходячи на сході до Карпат. У межах природного ареалу модрина європейська займає головно гірські місцини в Альпах і Карпатах, розташовуючись в основному на висотах між 1000 і 2500 м над рівнем моря, у передгір'ях … See more

Модрина європейська

Рід налічує близько 20 видів, поширених в Північній півкулі.

Модрина належить до роду хвойних порід і виникла вона значно пізніше сосни, ялини та кедра. Це дерево з'явилося на світ в кінці мезозойської ери майже одночасно з дубом.

Опис

Модрина – однодомна рослина, в сприятливих умовах виростає заввишки до 50 м і більше при діаметрі стовбура до 1 м і більше. Це – одна з найдовговічніших хвойних порід, вважається, що вона живе до 600 років (середня тривалість 300–400 років), проте на поперечному зрізі деяких модрин вчені нараховували 1300 – 1348 річних кілець. В сприятливих умовах Прибалтики, Білорусії, України модрина – одна з найбільш швидкоростучих хвойних порід; тут на багатих супіщаних і суглинистих грунтах приріст її у висоту становить 60–90 см за рік.

Молоді дерева мають чітку конусоподібну гостровершинну крону, старі – частіше широко розгалужену крону неправильної форми, із зігнутою (притупленою) верхівкою. У розріджених насадженнях і у поодиноких дерев крони розлогі, а в зімкнутих насадженнях – високо підняті, відносно вузькі.

Головні гілки крони відходять від стовбура майже горизонтально, злегка вигинаючись донизу, але на кінці підняті вгору. Кора стовбура жовтувато-бура.

Квітка

Чоловічі суцвіття – колоски округло циліндричної форми, довжиною 0,5–1 см, жовтуваті; тичинки з двома пиляками. Жіночі суцвіття – шишки продовгувато-яйцеподібної форми, на верхівці притуплені, довжиною 2,5–4 см і шириною 2–2,5 см, спочатку темно-червоні, стиглі – світло-коричневі.

Квітка

Чоловічі суцвіття – колоски округло циліндричної форми, довжиною 0,5–1 см, жовтуваті; тичинки з двома пиляками. Жіночі суцвіття – шишки продовгувато-яйцеподібної форми, на верхівці притуплені, довжиною 2,5–4 см і шириною 2–2,5 см, спочатку темно-червоні, стиглі – світло-коричневі.

Модрина європейська

Плід

Шишки дозрівають восени в рік цвітіння, мають яйцеподібну чи продовгувато-округлу форму при довжині від 1,5 до 3,5 см. Насіння (по 2 шт.) під кожною насіннєвою лускою, майже тригранне; насінні лусочки голі, шкірясті, округлі, з хвилястими краями і ззовні з поздовжніми полосами; покривні лусочки овальні. Насіння висипається ранньою весною або влітку наступного року, а порожні шишки прикрашають дерева протягом декількох років. Насіння зберігає властивість проростати протягом 1–2 (3–4) років, але поодиноко зростаючі дерева утворюють майже не схоже насіння.

Модрина європейська

Хвоя

Хвоя розташована спірально, в пучках на вкорочених пагонах, по 30–40 хвоїнок, рідше по 60, неоднакової довжини, м’яка, вузьколінійна (довжиною 1,5–3 см і шириною 0,5–0,75 мм), з притупленою верхівкою. Навесні хвоя світло-зелена, восени – золотисто-жовтих відтінків. Серед хвойних модрина єдина деревна порода, яку «роздягає» осінь. Хвоя у неї опадає так, як, наприклад, у берізки або інших листяних порід, звідси й походить її російська назва.

Модрина європейська

Основні дані фенологічного розвитку:

Цвітіння і запилення відбувається одночасно з розпусканням хвої – в першій половині травня. Плодоношення починається у віці приблизно 15 років і врожайні роки повторюються з періодичністю 6–7 років.

Фото рослини в різні пори року і в різні фази розвитку:

Використання в озелененні, народній медицині та ін.:

Це дуже світлолюбна порода, в умовах затінення не відновлюється і не росте. До умов ґрунту не вимоглива – успішно росте на мохових болотах, перезволожених ділянках, може рости при близькому заляганні вічної мерзлоти, на сухих кам’янистих ґрунтах гірських схилів. Витримує різкий континентальний клімат, добре переносить низькі температури (на півночі виживає при морозах до 60 0С. Завдяки щорічному скиданню хвої найбільш стійка в озелененні великих промислових центрів, успішно витримує забруднення повітря димом та газами.

Деревина цієї породи має цілий ряд унікальних властивостей, наприклад, надзвичайну міцність і довговічність. Недаремно називають її хвойним дубом. В Україні здавна ця деревина використовувалась в найбільш відповідальних спорудженнях, оскільки вона майже не гниє.

З кожним роком розширюється сфера застосування деревини модрини і навіть її кори та хвої. Пилок модрини збирають бджоли для приготування білкового корму – перги. Хвоя і кора модрини використовуються для виготовлення лікарських препаратів. Кора модрини і берези, а також хвоя сосни і ялиці, опалі шишки сосни, перетворені у борошно, використовують для знезаражування насіння сільськогосподарських культур, підвищення його польової схожості і стійкості рослин проти хвороб. Виявляється, що фітонциди, які воно виділяє, забезпечують позитивну дію на насіння. В деревині модрини майже 44 % целюлози і вона є дуже цінною для хімічної промисловості, а також до 4 % ефірних масел і спиртових екстрактів. З неї можна одержувати каніфоль, ефірне масло, оцет, фарби, кормові дріжджі, дубильні екстракти. В тайзі можна обходитись без зубної пасти і щітки, їх чудово заміняє смола модрини.

Не пошкоджується хворобами та шкідниками. Крім того, модрина чудово переносить стрижку – з нею формують кулі на штамбі, невисокі ажурні огорожі, пірамідки різного розміру. Прекрасно реагують на обрізку і старі дерева. Сама по собі рослина виглядає багато і самодостатньо, тому своєю оригінальністю може затьмарити собою будь-яке інше дерево. Прекрасно буде виглядати в будь-якій ландшафтній композиції. Це дерево може стати прекрасним солітером на просторій ділянці, але також чудово виглядатиме і в групових посадках. Її можна використовувати для паркових посадок і міського озеленення. Крім того, модрину слід висаджувати вздовж доріг і просік у лісах, робити з неї лісосмуги на поля.

Модрина

Модри́на [1] [2] (Larix) — рід дерев родини соснових (Pinaceae). Дерева в основному заввишки 15–45 м, мають відкриту крону і вузькі гілки. Мале голчасте листя навесні яскраво-зелене, згодом стає блідо-зеленим і восени стає яскраво-жовто-оранжевим, зрештою опадає.

Зміст

Етимологія [ ред. | ред. код ]

Модрина — очевидно, запозичення з польської мови; пол. modrzeń, як і чеськ. modřin, виводиться від modry (чеськ. modrý) — «блакитний» (деревина модрини буває іноді синювата) [3] . лат. Larix походить від дав.-гр. λάριξ .

Опис [ ред. | ред. код ]

Стовбур вкритий товстою, глибоко-борозенчастою, коричнево-бурою корою.

Хвоя (1–5 см завдовжки і до 1 см завширшки) світло-зелена, м'яка, тримається протягом одного вегетаційного періоду.

Рослина однодомна. Чоловічі шишечки жовті, округлі або овальні (5–10 мм завдовжки), розміщені по всій кроні. Жіночі шишечки червонуваті, рідше рожеві або білуваті (до 10 см завдовжки). Насіння крилате.

Поширення [ ред. | ред. код ]

Модрина зустрічається в північних приполярних низовинах на Алясці, в Канаді і Росії, і на середніх і великих висотах в горах від півдня до півночі США, в Альпах Європи, Монголії, північному Китаї, Північній Кореї і в Японії.

Модрина європейська в Україні поширена в західних Карпатах. Солевитривала, морозостійка, швидкоросла, світлолюбна рослина. Запилюється у квітні.

Використання [ ред. | ред. код ]

Культивують у парках і лісництвах.

Деревина з модрини в основному використовується як будівельна та меблева деревина. Економічний інтерес становлять, головним чином, європейська модрина (Larix decidua), сибірська модрина (Larix sibirica) в Євразії, а в Північній Америці — східноамериканська (Larix laricina) й західноамериканська модрини (Larix occidentalis). Регіональне значення мають інші види, напр., японська модрина (Larix kaempferi) частково культивується в Європі й утворено гібрид від європейської та японської модрин. Деревина модрини є водонепроникною, найважчою й найміцнішою серед європейських хвойних, за винятком хіба що тиса, який рідко використовується. Оскільки деревні гранули — це промислові відходи, то деревина модрини також доступна у вигляді змішаних гранул.

Рекорди [ ред. | ред. код ]

Найстарішим деревом серед модрин вважають дерево виду Larix lyallii, зразок BAL091, зібраний поблизу Бейкер-Лейк, штат Монтана. Час життя 987—1997 роки, отже тривалість життя — 1011 років. Найвище відоме дерево роду Модрина належить виду Larix occidentalis, воно росте близько Грін-Крік в англ. Umatilla National Forest, штат Орегон. Висота 58,5 м діаметр на рівні грудей 138 см (Van Pelt 2000). За об'ємом найбільше дерево (теж Larix occidentalis) росте поблизу англ. Seeley Lake, штат Монтана — 83 м³. Є історичні звіти про дерева до 65 м у висоту і 250 см дрг [4] .

Види [ ред. | ред. код ]

• Модрина європейська — Larix deciduaMill.
  • Модрина польська — Larix decidua subsp. polonica(Racib.) Domin
  • Larix griffithii var. griffithii (syn. Larix kongboensis)
  • Larix potaninii var. himalaica (syn. Larix himalaica)

  

  

  

  

  

  Примітки [ ред. | ред. код ]

  1. ↑Larix // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. ↑ Солодкий В. Д., Заячук В. Я. Збереження генофонду видів роду модрина (Larix Mill.) у Буковинських Карпатах і Передкарпатті // Науковий вісник НЛТУ України. — 2013. — Вип. 12 . — С. 106–116 .
  3. ↑Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К . : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 496. — ISBN 5-12-001263-9.
  4. ↑ Christopher J. Earle (ed.) (2019). Larix. The Gymnosperm Database. Архів оригіналу за 30 січня 2021 . Процитовано 30.12.2019 .
  5. ↑LarixMill.. Plants of the World Online. Kew Science . Процитовано 29.05.2023 .

  Посилання [ ред. | ред. код ]

  • Культивування модрини у лісових насадженнях Західного Полісся : практичні рекомендації / С. О. Белеля, Ю. М. Дебринюк. — Львів : Камула, 2016. — 63 с.: iл. — ISBN 978-966-433-127-9
  • Gernandt, D. S. & Liston, A. (1999). Internal transcribed spacer region evolution in Larix and Pseudotsuga (Pinaceae). American Journal of Botany (Botanical Society of America) 86 (5): 711–723. JSTOR2656581. doi:10.2307/2656581. Архів оригіналу за 27 вересня 2009 . Процитовано 6 квітня 2014 .
  • Gros-Louis, M.-C., Bousquet, J., Pâques, L. E., & Isabel, N. (2005). Species-diagnostic markers in Larix spp. based on RAPDs and nuclear, cpDNA, and mtDNA gene sequences, and their phylogenetic implications. Tree Genetics & Genomes 1 (2): 50-63. Abstract. [недоступне посилання]
  • Rushforth, Keith (1986) [1980]. Bäume [Pocket Guide to Trees] (German) (вид. 2nd). Bern: Hallwag AG. ISBN3-444-70130-6.
  • Semerikov, V. L., & Lascoux, M. (1999). Genetic relationship among Eurasian and American Larix species based on allozymes. Heredity 83: 62-70.
  • Wei, X.-X., & Wang, X.-Q. (2003). Phylogenetic split of Larix: evidence from paternally inherited cpDNA trnT-trnF region. Plant Systematics and Evolution239: 67–77. doi:10.1007/s00606-002-0264-3. [недоступне посилання]
  • Wei, X.-X., & Wang, X.-Q. (2004). Recolonization and radiation in Larix (Pinaceae): evidence from nuclear ribosomal DNA paralogues. Molecular Ecology13 (10): 3115–3123. PMID15367124. doi:10.1111/j.1365-294X.2004.02299.x.
  • Earle, Christopher J., ред. (2011). Larix (larch) description. The Gymnosperm Database.
  • Givnish, Thomas J. (2002). Adaptive significance of evergreen vs. deciduous leaves: solving the triple paradox. Silva Fennica36 (3): 703–743. Архів оригіналу за 3 березня 2016 . Процитовано 6 квітня 2014 . «The larch paradox—Finally, let us turn to one last, enduring ecological paradox: the deciduous habit of larches (Larix) at high latitudes in nutrient-poor peatlands in the northern hemisphere, where evergreen plants are expected to dominate and often do.» Quote from p. 729.
  • Phillips, D. H., & Burdekin, D. A. (1992). Diseases of Forest and Ornamental Trees. Macmillan ISBN 0-333-49493-8.
  • Eichhorn, Markus (August 2011). The Larch. Test Tube. Brady Haran for the University of Nottingham. Архів оригіналу за 9 вересня 2011 . Процитовано 6 квітня 2014 .
  • International Union for Conservation of Nature and Natural Resources[Архівовано 23 січня 2008 у Wayback Machine.]
  • The Gymnosperm Database[Архівовано 8 червня 2011 у Wayback Machine.]

  Це незавершена стаття про хвойні. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її .

  Подібні статті Форма шишки модрини Розмір шишки туї Що за шишки можуть бути біля анусу Розмір 0 xxs Які бувають шишки на спині Яка мазь добре розсмоктує шишки Як правильно підготувати шишки для декору Як відрізнити пухлину від шишки Останні статті Як порахувати літри за розмірами Яка смачна морська риба Чи отруйна риба-дикобраз Чи є сапролегнія протистом Чи отруйні бурі деревні жаби для людини Як називаються нові особини які виникають під час розмноження Що є їжею для риб в акваріумі Чи є бівер-йорк рідкістю Категорії Корал