Яка порода свиней краще на свиноматку?

Щоб отримати гарне з точки зору відгодівельних якостей потомство, кнурів породи ландрас успішно спаровують зі свиноматками. Свиноматки демонструють високу плодючість, приносячи у посліді 11-12 поросят, і молочність до 80 кг.

Як підвищити апетит у свиней?

Досвідчені заводчики рекомендують додавати в корм для лактаційних свиней ароматні продукти, наприклад олії. Ці ж інгредієнти мають бути в комбікормі для поросят після їх відлучення.

ПРОДУКТИВНІСТЬ СВИНЕЙ ЗА ВІДГОДІВЛІ МІКРОЕЛЕМЕНТАМИ З ІМУНОСТИМУЛЮЮЧОЮ ДІЄЮ

Вступ. Розроблено лабораторний регламент синтезу лізинатів заліза, кобальту, йоду і селену. Вперше вивчено інтенсивність перебігу фізіологічних процесів і продуктивність тварин за впливу метіонатів і лізинатів мікроелементів. Одержано нові дані, які характеризують активність еритропоезу, стан білкового обміну та ветеринарно-санітарної якості яловичини за згодовування різних доз сполук мікроелементів з незамінними амінокислотами (метіоніном і лізином) на гематологічні показники, продуктивність і м’ясні якості відгодівельних тварин. Одержані результати дають можливість проводити корекцію раціонів дослідних тварин за дефіцитними мікроелементами. Доведено, що внесення у раціон тварин мікроелементів у вигляді хелатних сполук (метіонатів і лізинатів) позитивно впливає на еритропоез, дихальну функцію крові, окремі ділянки білкового, енергетичного та вуглеводневого обміну в організмі молодняку свиней, призводить до підвищення їх продуктивності та покращення якості одержаної від них свинини.

Матеріали та методи. Застосування мінералів і металів в лікувальних цілях відомо з часів найдавніших цивілізацій Китаю, Індії та Месопотамії. Однак, опис впливу мікроелементів на стан здоров'я людей та тварин носив епізодичний та несистематизований характер. Зокрема, у 89-му р. до н.е. описано падіж свиней від невідомої причини.

Для оцінки мікроелементного статусу організму використовують два різних способи: визначення вмісту мікроелементу (наприклад, плазматична або печінкова концентрація мікроелемента) або визначення функціонального стану (наприклад, гормони щитовидної залози і ін.). Існують дані щодо різних порогових значень (норми) оцінки вмісту основних мікроелементів, що необхідні для оптимізації раціону та підвищення продуктивності.

На добову потребу тварин в мікроелементах впливають склад і якість раціону. При повнораціонному комбікормі потреба в мікроелементах буде мінімальна. При наявності в раціоні більшої кількості кислих кормів або за надлишку в ньому фосфорної і сірчаної кислоти, що буває при висококонцентратному типі годівлі, потреба тварин у мікроелементах збільшується.

Не лише надлишок чи нестача мікроелементів може призвести до розвитку патологічного процесу, але і дисбаланс між ессенціальними елементами викликає важкі порушення функцій організму. Дисбаланс мікроелементів є однією з причин мембранотоксичного ферментативного ефекту порушення структури і функції клітин, дисбалансу мікрофлори організму та інтенсифікації пероксидного окиснення ліпідів.

Результати дослідження. Надходження мікроелементів у достатній кількості з кормами та неорганічними солями не гарантує 100 % забезпечення тварин Mn, Cu і Zn, тому що лише певна їх частина може набувати в організмі функціонально активної форми. У зв’язку з цим було введено поняття про біологічну доступність мікроелементів. Більшість дослідників під біологічною доступністю розуміють кількісне засвоєння і використання тваринним організмом мікроелементів або нагромадження їх в органах тварин. Біологічна доступність мікроелементів залежить від форм і джерел надходження їх у тваринний організм та від фізіологічного стану організму. Великою біологічною доступністю характеризуються мікроелементи органічних форм, особливо хелатні сполуки мікроелементів з амінокислотами. Неорганічні солі мікроелементів (хлорид, нітрат, сульфат, карбонат) мають низьку біологічну доступність, тому засвоюються організмом тварин гірше, ніж органічні. Видалення кристалізованої води з молекули сірчанокислих солей мікроелементів призводить до зниження їх біологічної доступності.

Засвоєння мікроелементів у шлунково-кишковому тракті залежить від їх взаємодії з іншими поживними речовинами кормів та утворення в ньому нових форм комплексних сполук, які значно відрізняються від форм сполук. Важливе фізіологічне значення має ступінь стабільності і розчинності утворених сполук.

Доведено, що застосування хелатних сполук мікроелементів як кормових добавок забезпечує кращу асиміляцію металу, ніж при введенні його в раціон у неорганічній формі. Це в свою чергу сприяє підвищення продуктивності у тварин і зниженню витрат кормів на одиницю продукції. Все це дозволяє розглядати внутрішні комплексні хелатні сполуки біогенних металів як засіб, який поліпшує якість мінеральних добавок, що в свою чергу сприяє цілеспрямованій дії на обмін речовин у тварин. Хелатні сполуки біогенних металів здатні долати плацентарний бар’єр і живити плід.

Функціональна активність мікроелементів залежить від їхньої хелатуючої здатності, яка зростає у поєднанні їх з органічними сполуками і здійснюється при включенні їх до складу металоорганічних сполук певної форми і структури [20]. Біологічна дія хелатів на організм тварини визначається їх стабільністю і властивостями лігандів, що входять в комплекс.

Висновки. Отже, всебічно досліджено значення окремих мікроелементів для організму тварин, однак, окремі аспекти впливу різного рівня мікроелементів на показники обміну білків та гематологічні показники корів залежно від території їх існування залишились поза увагою дослідників.

Дефіцит або надлишок мікроелементів в організмі тварин є причиною не тільки зниження продуктивності, а й виникнення своєрідних захворювань - мікроелементозів, які найбільш поширені в біогеохімічних зонах і провінціях - місцевостях, ґрунти й водні джерела яких мають дуже низький або дуже високий вміст рухливих (засвоюваних) форм мікроелементів. Такий вміст хімічних елементів викликає певну реакцію місцевої флори і фауни, може призводити до захворювань рослин, тварин і людей.

References

1. Vaden, S. L., Wood, P. A., Ledley, F. D. et al. (1992). Cobalamin deficiency associated with methylmalonic acidemia in a cat. J. of the Amer. Veterinary Medical Association, 200(8), 1101-1103.

2. Yoon, S. U., Koh, Y. H., Floyd, R. A., & Park J. W. (2000). Copper, zinc superoxide dismutase enhances DNA damage and mutagenicity induced by cysteine iron. Mutation Researn, 448(1), 97-104.

3. Cousins, R. J. (1985). Absorption, transport and hepatic metabolism of copper and zinc: spesial reference to metallothionein and ceruloplasmin. Prysiol. Rev., 65(2), 238-309.

4. Chui, C. H., Lau, F. Y., Wong, R. et al. (2001). Vitamin B12 deficiency – need for a new guideline. Nutrition, 17(11-12), 917-920.

5. Czekala, J., & Jakubus, M. (2000). Wystepowanie miedzi, cynku і mangany w glebach uprawnych. Mikroelementy w rolnictwie. Warszawa, 1, 219-228.

6. Dabkowska–Naskret, H. (2000). Zawartosc form calkowitych і dostepnych dla roslin onkroelementow w wybranych podtypacb ezarnychziem kujawskich. Mikroelementy w rolnictwde. Warszawa, 1, 237-243.

7. Davis, C. D. (2003). Low dietary copper increases fecal free radical production,fecal water alkaline phosphatase activity and cytotoxicity in healthy men. J. Nutr., 33(2), 522-527.

8. Papageorgiou, T., Xenos, D. et al. (2002). Determination of trace elements (Cu, Zn, Mn, Pb) and magnesium by atormcal absorption in patients receiving total parenteral nutrition Nutrition, 18(1), 32-34.

От чего зависит мясная продуктивность свиней.

Мясная продуктивность свиней зависит от многих факторов их содержания: порода, пол, возраст, направление продуктивности, технология содержания и откорма. Главный критерий, по которому оценивается мясная продуктивность свиней- это выход мышечной ткани.

Направление продуктивности.

Различают три основных направления продуктивности: мясное, сальное и универсальное. Туши свиней мясного направления продуктивности содержат больше мышечной ткани нежели сального ( больше на 21,3%) и универсального направлений. Причем, самая высокая разница в содержании мышечной ткани наблюдается у хрячков мясного направления по сравнению с хрячками сального( выше на 10,6%) и универсального направления(выше на 5,2%). У свинок мясного направления содержание мышечной ткани выше, чем у свинок сального направления на 9,8% и свинок универсального направления на 4,1%. Самая маленькая разница в содержании мясной ткани у боровков мясного направления, у них ее содержание выше на 9,3% по сравнению с боровками сального направления и на на 4% по сравнению с боровками универсального направления.

Возраст свиней также имеет влияние на их мясную продуктивность. Доказано, что мышечной ткани содержится в тушах боровков больше на 5,1% в возрасте шести месяцев, чем в возрасте девяти месяцев, у хрячков этот показатель составляет 5,2%, а у свинок-4,6%.

Кроме того, существует закономерность: чем больше возраст свиньи, тем меньше мышечной ткани содержится в ее туше.

Установлено влияние пола свиней на содержание мышечной ткани. Максимальное содержание мышечной ткани зафиксировано в тушах боровков-59,1%, на втором месте стоят туши свинок-58,8%, а в тушах хрячков содержится 57,5% мышечной ткани. Из этих результатов видно, что влияние половой принадлежности на мясную продуктивность свиней очевидно, но различие в содержании мышечной ткани не существенное.

Технология откорма.

Свинину с высоким содержанием мяса получают при мясном и беконном откорме, жирную свинину получают при сальном откорме. Мясной откорм бывает интенсивным и малоинтенсивным.

Малоинтенсивный откорм характеризуется довольно низкими привесами свиней и только к году молодняк достигает сдаточного веса( до 100 килограмм). Применение такого вида откорма наблюдается в регионах с достаточным количеством дешевых кормов, с низким уровнем питательн6ости. Если же малоинтенсивный откорм вызван недостаточным и несбалансированным рационом, то увеличиваются затраты на производство единицы продукции, а мясо становится жирным и жестким.

Интенсивный мясной откорм характеризуется довольно высокими привесами молодняка. Начинают его при весе поросят не меньше 20-25 килограмм, а заканчивают при весе поросят 110-120 килограмм. При интенсивном откорме мясо свиней сочное и нежное, содержит небольшое количество сала.

Мясную продуктивность свиней оценивают по нескольким показателям: убойная масса, масса туши, выход мяса в туше. Самые ценные свиные туши имеют тонкий слой шпика, большой объем мышечной ткани и хорошо развитый окорок.

В современном свиноводстве используют специальные приборы, чтобы при жизни свиньи определить толщину мышечного и жирового слоя. Их работа основана на явлениях различной электропроводности, на различных степенях поглощения ультразвуковых волн и отражения света мышечной и жировой тканями.