Панония картопля
Скільки існує сортів картоплі?
Виведено понад 4000 сортів картоплі, які розрізняють за призначенням, терміном дозрівання, врожайністю, лежкістю бульб, стійкістю до захворювань і шкідників сільськогосподарських культур.
Хто завіз картоплю в Україну?
Картопля з'явилася на теренах Європи ще в 1565 році, коли її завезли з Південної Америки іспанські моряки. В Україну ж (точніше в Російську імперію, до складу якої входили українські землі) цю культуру завіз російський імператор Петро I. Спочатку картопля була рідкістю і вважалась делікатесом аж до початку 19 століття.
Як виглядає картопля беллароза?
Картопля Беллароза раннього терміну дозрівання. Високий кущ, 70-75 см у висоту, з потужними міцними стеблами і хвилястими по краях листям темно-зеленого кольору.
Описание сортов картофеля (каталог) | КартоФан Описание сортов картофеля (каталог) Цвет кожуры: Красный Желтый все варианты Срок созревания: Ранние (35-65 дней) Средние (65-95 дней) Поздние (95-120 дней) все варианты Страна селекции: Россия (СССР) Голландия Германия Беларусь Другие …Їдці картоплі
Це перша велика робота художника, написана у так званий «нюененський період» (1883—1885). В ці роки проявляється своєрідність творчої манери художника. Майстер пише темними фарбами, сюжети його робіт одноманітні, в них відчувається симпатія до селян і співчуття до їхнього важкого життя. Головні герої картин голландського періоду — селяни, зображені за своїми повсякденними заняттями.
Зміст
Історія створення [ ред. | ред. код ]
26 березня 1885 року від серцевого удару помирає батько Вінсента — пастир Теодор Ван Гог. Пригнічений горем, Вінсент пориває з сім'єю, відмовляється від своєї частки спадщини і після сварки з сестрою переїжджає в майстерню при церкві. В ці дні він починає працювати над новою картиною — «Їдці картоплі».
Над полотном Вінсент працює весь квітень, роблячи безліч ескізів для остаточної версії, написаної олією на полотні.
У своєму листі братові Тео художник пише: [1]
| «Хочу повідомити тобі, що працюю над «Їдцями картоплі». Написав нові етюди голів і особливо сильно змінив руки. Намагаюся, перш за все, внести в картину життя . Я не відправлю тобі «Їдців картоплі» до тих пір, поки не буду переконаний, що в них щось є. Але я рухаюся з ними вперед і думаю, в них з'явилося щось зовсім інше, ніж все, що ти коли-небудь бачив у моїх роботах. Принаймні, чітко бачив. Я, перш за все, маю на увазі життя. Я відтворюю її по пам'яті на самій картині. Але ж ти сам знаєш, скільки разів я писав до цього голови! Крім того, я щовечора забігаю до моїх натурників і дещо уточнюю прямо на місці. Однак в картині я даю волю своїм думкам і фантазії, чого не роблю в етюдах, де такий творчий процес хоча і може мати місце, але де поживу для уяви треба шукати в реальності, якщо хочеш, щоб воно не пішло хибним шляхом». |
Влітку 1887 року в листі до молодшої сестри Віллеміне Вінсент пише наступне: [2]
| «. Найкраще з того, що я зробив, це, в кінцевому рахунку, картина, яку я написав у Нюенені, - селяни, що їдять картоплю. Після неї у мене не було можливості наймати натурщиків, зате я встиг глибше вивчити питання кольору. Сподіваюся, що пізніше, коли я зможу знайти потрібні моделі для своїх фігур, я ще доведу, що здатний на дещо краще, ніж зелені краєвиди і квіти.» |
Картину було вперше виставлено у серпні 1885 року в Гаазі. Критики нарікали на грубий мазок та викривлення фігур, проте брат Тео був більш завбачливий у своїй оцінці: «Почекайте і побачите чи є у нього талант. Я вважаю, що є. Якщо він досягне успіху у своїй роботі, то стане великою людиною».
Сюжет та композиція [ ред. | ред. код ]
На картині зображена сім'я нюененських селян, що сидять навколо дерев'яного столу. Перед молодою жінкою стоїть тарілка з картоплею, що випускає гарячий пар, уважний вираз обличчя жінки говорить про те, що вона ділить їжу на порції. Літня жінка праворуч розливає в чашки чорну каву. Три покоління селянської родини, що живуть під одним дахом, увечері зібралися разом за скромною трапезою. Масляний світильник, який поширює тьмяне світло, показує бідність цих людей і в той же час створює атмосферу тиші, непричетності до суєтного світу. Слабке тремтяче світло лампи в рівній мірі освітлює обличчя персонажів: на кожному з них лежить печать важкого, сповненого турбот життя, але всі вони наповнені єдиним почуттям подяки за прожитий день, за цю їжу, за те, що всі вони сьогодні, як і вчора, зібралися за спільним столом. Очі цих людей висловлюють довіру один до одного, подяку за спільне життя і почуття взаємної згоди, навіть кожен їх грубий жест наповнений любов'ю. [3]
У своєму листі братові Тео художник пише: [1]
| «У ній я намагався підкреслити, що ці люди, поїдають свою картоплю при світлі лампи, тими ж руками, які вони простягають до страви, копали землю; таким чином, полотно говорить про важку працю і про те, що персонажі чесно заробили свою їжу. Я хотів дати уявлення про зовсім інший спосіб життя, ніж той, який ведемо ми, цивілізовані люди. Тому я не потребую, щоб річ подобалася і щоб кожен відразу ж приходив від неї в захват». |
Сюжет картини пов'язаний з реальними людьми. В голландський період, Ван Гог часто звертався до тематики, що має відношення до важкого повсякденного життя селян. Він кілька років жив пліч-о-пліч з людьми, для яких злидні були постійним супутником, і бачив їхні страждання. Сім'я де Гроот, зображена на полотні, була знайома художнику. Побачивши одного разу, як селяни зібралися за мізерною трапезою, Ван Гог вирішив перенести сюжет на полотно. Мати сімейства — Гардена де Гроот позувала Ван Гогу для портрета селянки.