Де найбільше лісів в Україні?

Найбільша лісистість — в Українських Карпатах (42 %). Лісистість в природних зонах рівнинної частини закономірно зменшується з півночі на південь. У лісах переважають молоді й середньовікові дерева таких порід, як сосна, ялина, бук, дуб. Вони охоплюють близько 90 % вкритої лісом площі.

Як називають в Україні ялинові ліси?

В зоні мішаних лісів вони займають до 45 %, а в лісостеповій зоні — до 14 % всієї лісопокритої площі. Ялинові ліси (рамені) найбільші площі займають в Українських Карпатах, зустрічаються на Розточчі та Поліссі.

Лісове господарство

Лісове́ господа́рство — галузь матеріального виробництва, що вивчає, веде облік і відтворення, охорону і захист лісів, а також регулювання їх використання з метою задоволення потреб в лісових ресурсах.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства [1] .

Зміст

Лісове господарство в Україні [ ред. | ред. код ]

Станом на 2016 рік, щорічно в Україні приростає 35 мільйонів кубометрів деревини. Вирубується 19 мільйонів кубометрів. [2]

У лісах Держкомлісгоспу нараховується більше 2,5 тисяч гектарів насаджень та плантацій дикорослих плодів і горіхів, що створює умови для розширення обсягів їх промислової заготівлі.

Загалом потенційні обсяги ресурсів побічного лісокористування, а саме: наявність плантацій і насаджень аронії, волоського горіха, ліщини, збільшення насаджень спрямованих на майбутній розвиток фармацевтичної промисловості — створюють передумови для подальшого розвитку цього напрямку господарської діяльності лісогосподарських підприємств Держкомлісгоспу.

2009 року лісогосподарські підприємства Держкомлісгоспу України самостійно заготовили:

• соку березового — 1720 тонн;
• дикорослих плодів та ягід — 85,6 тонн;
• лікарської сировини — 75 тонн;

Найбільше березового соку-сирцю зібрали підприємства Волинського та Чернігівського обласних управлінь лісового та мисливського господарства — 687 та 623 тони відповідно.

2010 року підприємствами лісової галузі планувалося заготовити близько 3000 тонн березового соку.

Дані з 2014 року включно, наведені без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях.

Сучасний стан і відновлення лісів [ ред. | ред. код ]

16 вересня 2009 року, урядом України було ухвалено Державну цільову програму "Ліси України" на 2010 - 2015 роки, в якій передбачалося збільшити площу лісорозведення на 430 тис. гектарів, та досягти площі відновлених лісів до 230 тис. гектарів [4] .

Станом на 2019 рік, загальна площа лісових ділянок, що належить до лісового фонду України, становила 10,4 млн га, в тому числі вкритих лісовою рослинністю – 9,6 млн га. Лісистість України складає 15,9% та, попри досить невелике заліснення території, Україна посідає 9-те місце в Європі (попереду Італія, позаду Польща) за площею лісів і 6-те місце за запасами деревини. Умови для лісорозведення в Україні вкрай неоднорідні, тому ліси поширено теренами держави нерівномірно.

Ліси України утворено понад 30 видами деревних порід, серед яких переважають сосна, дуб, бук, ялина, береза, вільха, ясен, граб, ялиця. Хвойні насадження посідають 43% загальної площі, зокрема, сосна – 35%. Твердолистяні насадження становлять 43%, зокрема, дуб і бук – 37%.

У віковій структурі переважають середньовікові насадження, частка стиглих та перестиглих насаджень 18,7%. Середній вік лісів сягає понад 60 років, відбувається поступове старіння лісів, що призводить до погіршення їх санітарного стану.

Найбільшого показника за останні роки щодо створення нових лісів, було досягнуто 2009 року -– 31 тис. га, а лісовідновлення –- 2017 року, близько 51,5 тис. гектарів.

Обсяг незаконних рубок різко (приблизно в 6 разів порівняно з попередніми роками) збільшився 2019 року, і досяг 118 тис. кубічних метрів деревини [5] . 2019 року в лісових розсадниках України вирощено - 254,9 млн штук, стандартного садивного матеріалу (сіянців головних та супутніх порід), а саме: сосна звичайна, сосна Палласа, ялина європейська, модрина, дуб звичайний, дуб північний, ясен звичайний, бук, липа, клен, береза, горіх, вільха, робінія звичайна та інші.

Відповідно до наказу Держлісагентства України від 28.02.2020, було передбачено проведення відтворення лісів на підприємствах, в установах і організаціях Держлісагентства, на площі – 35,8 тис. га, в тому числі шляхом відновлення лісів – 33,8 тис. га, та шляхом лісорозведення або створення нових лісів – 2,1 тис. га [6] .

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑Стаття 5 «Лісового кодексу України»
2. ↑Архівована копія. Архів оригіналу за 21 квітня 2016 . Процитовано 18 квітня 2016 .
3. ↑Державна служба статистики України. www.ukrstat.gov.ua. Архів оригіналу за 23 січня 2013 . Процитовано 24 лютого 2020 .
4. ↑Кабінет Міністрів України - ДЕРЖАВНА ЦІЛЬОВА ПРОГРАМА "Ліси України" на 2010-2015 роки. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 24 червня 2021 . Процитовано 20 червня 2021 .
5. ↑Архівована копія. Архів оригіналу за 24 червня 2021 . Процитовано 20 червня 2021 .
6. ↑Державне агентство лісових ресурсів України. dklg.kmu.gov.ua. Архів оригіналу за 24 червня 2021 . Процитовано 20 червня 2021 .

Література [ ред. | ред. код ]

• Економіка галузей лісового комплексу : підручник / І. М. Синякевич. - Львів. : Світ, 1996. - 184 с. - ISBN 5-7773-0013-8
• Економіка лісокористування : підручник для студ. вузів, за спец. "Менеджмент організацій", "Економіст-еколог" та "Лісове госп-во" / І.М. Синякевич ; Український державний лісотехнічний ун-т. - Львів : ІЗМН, 2000. - 402 с.
• Історія лісівництва в Україні / Генсірук С.А., Фурдичко О.І., Бондар В.С. - Львів : Світ, 1995. - 421,[1] с. : іл. - ISBN 5-7773-0255-6
• Комплексне лісокористування : методи оптимізації : монографія / О.М. Адамовський. – Львів: ЗУКЦ, 2015. – 187с. – ISBN 978-617-655-117-1 (читати онлайн[Архівовано 3 вересня 2021 у Wayback Machine.])
• Лісівництво : цикл лекцій: навч. посіб. для підгот. фахівців напряму "Лісове і садово-паркове господарство" у вищ. навч. закл. III-IV рівнів акредитації / В. Є. Свириденко ; Національний аграрний ун-т. - К. : Арістей, 2007. - 391 c. - Бібліогр.: с. 370-373.
• Лісова політика : підручник / І. М. Синякевич ; Український держ. лісотехнічний ун-т. - Львів : ЗУКЦ, 2005. - 224 с. - Бібліогр.: с. 215-219. - ISBN 966-8445-21-X
• Лісова політика: теорія і практика у контексті економічних, екологічних та соціальних проблем лісокористування [Текст] : [монографія] / І. М. Синякевич [та ін.] ; наук. ред. І. М. Синякевич ; Національний лісотехнічний ун-т України. - Л. : Піраміда, 2008. - 611 c. - Бібліогр.: с. 565-606. - ISBN 978-966-441-043-1
• Лісове господарство : рекомендаційний покажчик / уклад. : С. Л. Бондар. – Чернігів : Наукова бібліотека ЧНТУ, 2016. – 99 с. (читати онлайн[Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.])
• Лісове господарство та деревообробна промисловість України / авт.-упоряд. В. В. Болгов. - К. : Видавництво "Болгов Медіа центр", 2005 .

• Лісове господарство України / Держ. ком. лісового госп-ва України. - [К.] : [ЕКО-інформ], [2005]. - 48 с. : іл. + [4 с. дод. ].
• Лісове та мисливське господарство Галичини : монографія / В. М. Клапчук, О. Р. Проців ; Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника, Івано-Франків. обл. упр. лісового і мислив. госп-ва. - Івано-Франківськ : Фоліант, 2011. - 431 с. : іл. - Парал. тит. арк. англ. - Бібліогр.: с. 414-431. - 1000 прим.
• Лісовпорядкування. Організація лісовирощування : навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / Є. І. Цурик ; Український держ. лісотехнічний ун-т. - Львів : УкрДЛТУ, 2004. - 336 с. - Бібліогр.: с. 320-323. - ISBN 5-7763-1274-4
• Недеревна продукція лісу : підручник для студ. вузів, що навч. за спец. "Лісове та садово- паркове господарство", "Лісоінженерна справа" / В. П. Рябчук. - Львів : Світ, 1996. - 312 с.
• Основи лісоексплуатації : навч. посіб. для студентів спец. 205 "Лісове господарство" освіт. рівня Бакалавр ден. форми навч. / уклад.: О. М. Корма, І. М. Бондар ; Чернігів. нац. технол. ун-т. - Чернігів : ЧНТУ, 2019. - 267 с. : рис. - Бібліогр.: с. 267. - 100 прим.
• Українська енциклопедія лісівництва. В 2-х т. Т. 1. А — Л / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Держ. ком. лісового госп-ва України ; За ред. С. А. Генсірука. — Львів: НАНУ ; Наук. т-во ім. Шевченка, 1999. — 464 с. : iл. — ISBN 966-7155-14-5[1]
• Українська енциклопедія лісівництва. У 2-х т. Т. 2. М — Я / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Держ. ком. лісового госп-ва України ; за ред С. А. Генсірука . — Львів: НВФ «Українські технології», 2007. — 422 с. — ISBN 978-966-345-132-9
• Управління лісогосподарським виробництвом : навч. посіб. для студентів ВНЗ, які навчаються за спец. "Лісове господарство" / Рибак В. О., Рябченко В. І. ; Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. - Київ : Фітосоціоцентр, 2013. - 471 с. : рис. - Бібліогр.: с. 470-471. - 300 прим.
• (рос.) Географический энциклопедический словарь. — Москва: Советская энциклопедия, 1988. — С. 163.
• (рос.) Краткий национальный очерк о секторе лесного хозяйства и лесных товаров: Украина / сост. В. С. Андрусышин ; ФАО, Европейская экономическая комиссия. - Нью-Йорк ; Женева : ООН, 1994. - 61 с. - (Серия документов по сектору лесного хозяйства и лесной промышленности, Женева ; 4)
• (рос.) Лесная энциклопедия.[Архівовано 28 червня 2015 у Wayback Machine.] В 2 т. / Гл. ред. Г. И. Воробьев. — М.: Советская энциклопедия, 1985—1986.

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Державне агентство лісових ресурсів України.[Архівовано 17 червня 2011 у Wayback Machine.]
• Український лісовод[Архівовано 6 липня 2015 у Wayback Machine.] — портал українських лісівників.
• "Наукові праці Лісівничої академії наук України". Архів номерів[Архівовано 3 вересня 2021 у Wayback Machine.]
• "Лісове господарство, лісова, паперова і деревообробна промисловість". Архів номерів[Архівовано 3 вересня 2021 у Wayback Machine.]

1. ↑Архівована копія. Архів оригіналу за 20 січня 2022 . Процитовано 16 березня 2022 .

Готуйся серйоЗНО
до географії

Ліс і лісові ресурси завжди мали для людини велике значення. Окрім заготівлі деревини ліс забезпечує заготівлю грибів, дикорослих плодів, горіхів, ягід, лікарських рослин, сіна, березового соку, меду. У лісі у період полювання відбувається відстріл промислово­мисливських тварин.

Доглядом за лісом опікуються спеціальні установи – лісництва . В Україні вони підпорядковані Державному комітету лісового господарства (Держкомлісгоспу). Залежно від характеру використання ліси бувають промислового та непромислового призначення .

• ліси промислового призначення використовують для одержання ділової деревини , тобто придатної за розмірами та якістю для промислової переробки, а також використання кругляку. У них здійснюються вирубки лісу, а після того обов’язкове лісовідновлення. Зрілим для більшості порід дерев вважається вік 80 років;
• у лісах непромислового призначення можуть проводитися лише санітарні вирубки, тобто вибіркові з метою поліпшення стану та видового складу дерев. В Україні таких лісів близько 57 % від усього лісового фонду . Такі лісові ділянки залежно від використання поділяють на водозахисні, полезахисні, протизсувні, заповідні, рекреаційні, зелену зону в містах та навколо них. У місцях, де лісу немає, його за необхідності штучно насаджують.

Лісове господарство – частина матеріального виробництва, яке проводить облік, розведення, відновлення, охорону і захист лісів, а також регулює їх використання з метою задоволення потреб господарства у лісових ресурсах.

На територіях, де раніше був ліс, або для поліпшення видового складу вже існуючих лісів проводять лісовідновлення.

Лісовідновлення – вирощування лісів на територіях, що зазнали їх зведення внаслідок вирубок, пожеж і т. д.

Існує два способи лісовідновлювальних робіт: штучний (посадка або посів лісу) та сприяння природному поновленню (створення умов для швидкого заселення цінними деревними породами). Нині у багатьох частинах світу існують позитивні тенденції щодо лісовідновлення. Так, за останні десятиліття майже в половині з 50 найбагатших на ліс країн світу лісові площі збільшилися. Особливо це стосується Скандинавських країн, США, ряду країн Східної Азії (зокрема Китаю, Індонезії). Можна стверджувати, що до 2050 р. глобальна кількість лісів на планеті має зрости на 10 %, що відповідає площі розміром з Індію. На тих територіях, де раніше лісу не було, наприклад, у степах, на болотах, піщаних масивах, застосовують лісорозведення.

Лісорозведення – це штучне насадження лісу в безлісих районах.

Є кілька причин для лісорозведення:

• передусім це закріплення ґрунтів з метою боротьби з вітровою або водною ерозією. У США, Китаї, країнах Європи та Африки це називають створенням зелених екологічних каркасів;
• по-­друге, для одержання деревини, особливо м’яких порід, що придатні для виробництва паперу;
• по­-третє, для створення рекреаційних зон.

Залежно від особливостей рельєфу, клімату, ґрунтів застосовують різні види посадки дерев: рядовий чи розсипний. При цьому використовують або вирощені у розсадниках з насіння саджанці, або розмножують дерева вегетативно: живцями або відводками.

До земель лісогосподарського призначення належать не лише ті, що безпосередньо зайняті лісом. Також це й нелісові землі під сільськогосподарськими угіддями, болотами, водоймами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями, які використовуються для потреб лісового господарства.

Основні лісові пояси світу та лісозабезпеченість

Лісові ресурси є частиною біологічних рослинних ресурсів планети. До лісових ресурсів належать деревина, живиця, гриби, плоди, ягоди, горіхи, промислово­мисливські та лікарські ресурси. Крім того, ліс має ґрунто-­ й водозахисні, оздоровчі та естетичні властивості. Лісові ресурси характеризуються показниками лісистості, лісового фонду та запасами деревини.

Лісові ресурси є вичерпними, але відновлюваними. Лісовий фонд світу становить майже 30 % площі суходолу. Найвищі показники лісистості має Латинська Америка, найнижчі – Західна Європа та Австралія.

Запаси лісових ресурсів зазвичай оцінюють з розрахунку на душу населення. Для цього слід площу під лісом поділити на кількість населення.

Країни з високим показником лісистості розташовані у зонах екваторіального та морського тропічного клімату, а також у помірному поясі. Тому на Землі є два майже однакові за площею пояси лісових масивів: північний і південний.

• у північному (помірному) поясі переважають хвойні породи дерев , на які припадає 2/3 лісових площ. Там найбільші лісові площі мають Росія, Канада та США;
• південний (екваторіальний і тропічний) пояс охоплює ліси басейнів Амазонки і Конго, а також острови Південно­Східної Азії, східні райони Китаю та південн-о­східну частину США . У лісах південного поясу переважають листяні породи , на них припадають 97 % площ.

Лісові площі щороку скорочуються на 0,6 %. Найінтенсивніше вирубуються вологі екваторіальні ліси. За останніх 50 років їх площа скоротилася вдвічі. Тропічні ліси зводять під ріллю, будівництво та промислове освоєння. Багато деревини йде на потреби целюлозно-­паперової та меблевої промисловості. У найбідніших країнах й донині використовують ліс як паливо. Так, за даними ООН, 70 % населення країн, що розвиваються, застосовують дрова для опалення помешкань та приготування їжі. Постійно зростає частка експорту тропічної деревини до розвинутих держав світу.

Найефективнішим способом боротьби із зменшенням площі лісів є лісовідновлення. Темпи його мають перевищувати швидкість вирубування лісу. Слід більше уваги приділяти комплексному використанню деревини, тобто зробити виробництво безвідходним. Розпочато наукові роботи щодо пошуків замінників деревини для целюлозно­-паперової промисловості.

Лісове господарство в Україні

Україна має низький рівень лісистості території: природними лісами вкрито 14,3 % території України та 2,6 % – штучними лісонасадженнями . Через те рівень забезпеченості діловою деревиною в нашій державі недостатній. До 80 % її імпортується. Високим рівнем лісистості вирізняються лише Карпати (40,2 %) та Полісся (25,5 %) . Ліси зростають у різних природних умовах, що мають істотні відмінності щодо методів ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів. В Україні значення лісів є переважно екологічним та високою є їх частка з режимом обмеженого лісокористування. Частина лісів зростає у зоні радіоактивного забруднення, де їх використання можливе лише з науковою метою. Нині в Україні половина лісів є штучно створеними і потребують посиленого догляду. За рахунок них площа лісів у минулому зростала. Останнім часом темпи відтворення лісів уповільнилися. Лісове господарство страждає через неконтрольовану вирубку лісу без подальшого лісовідновлення. Ліси знищуються варварським способом навіть на території деяких національних парків. Особливо це небезпечно у горах та на стрімких схилах рівнин через зсуви ґрунту та селі. За прогнозами екологів, якщо такими темпами площа лісів скорочуватиметься й надалі, в Україні їх не залишиться у найближчі 50 – 70 років.

Виробництво деревини та паперу

Значення лісової промисловості

Виробництвом деревини й паперу займається лісова промисловість, яка є одним з найдавніших видів господарської діяльності. З розвитком людства то розширювалося, то скорочувалося застосування деревини у будівництві, побуті, техніці, мистецтві. З появою ремесла деревину використовували у виробництві верстатів, млинів, суден, автомобілів та літаків. З часом її витіснили нові матеріали: металічні та хімічні. Однак й донині вироби з деревини мають чільне значення через її цінні властивості як конструкційного матеріалу. Тисячі найменувань виробів створюють з деревини: меблі, спортивні снаряди, музичні інструменти, будівельні деталі. Досі не навчилися масово застосовувати у виробництві недеревну сировину для виготовлення паперу.

Водночас удосконалювалися методи обробки деревини, але усі вони ґрунтуються на колишніх принципах. Лише ручну працю замінили верстати. Існує механічна та хімічна переробка деревини .

• механічна обробка передбачає зміну форми та об’єму деревини без хімічної зміни речовини. Найпоширенішим способом механічної обробки є різання , під час якого відбувається розділення деревини на заготовки та видалення частини матеріалу для надання необхідної форми. Інші способи – стругання, свердління, обточування та шліфування . Під час механічної обробки деревини залишається багато відходів: кора, тонкі гілки, тирса, стружка. Рідше використовують пресування та гнуття;
• хімічна обробка – це зміна хімічної структури деревини під дією на неї хімічних речовин. Внаслідок цього одержують нові хімічні речовини (целюлозу, папір, спирти, оцет), а також вилучають з деревини різноманітні хімічні речовини (олії, смолу).

Лісова промисловість – система виробництв важкої промисловості, що займається механічною та хімічною переробкою деревини та утилізацією відходів виробництва.

Структура та особливості розміщення лісової промисловості

У лісовій промисловості обробка деревини проходить у кілька послідовних етапів. Тому вона вбирає групу виробництв, які послідовно здійснюють глибшу переробку тієї самої сировини, але за різними технологіями. Продукція або відходи попереднього виробництва є сировиною для наступного. Так в ідеалі відбувається комплексна переробка деревини.

Першим виробництвом є лісозаготівля , яка займається валкою та трелюванням (перевезенням) лісу. Природно, що це виробництво тяжіє до лісонадлишкових районів. У минулому воно було сезонним, а нині стало цілорічним з використанням якісної техніки та кваліфікованої робочої сили. Часто ліс до місця переробки транспортують річками.

Далі йде механічна обробка деревини . Найпростіша обробка відбувається у лісопильному та стругальному виробництві, сировину для якого дають лісозаготівельні підприємства. На лісопильних заводах розпилюють колоди на дошки та шпали. Виробництво є матеріаломістким , тому головним чинником у розміщенні його центрів є сировинний , тобто лісопильні заводи розміщуються у районах лісозаготівлі. Але вони можуть бути й у інших районах з орієнтуванням на чинник транспорту . Історично склалося, що підприємства розташовані на перетині річкових шляхів та залізниці. Щоб уникнути зайвих перевезень, колоди сплавляли річкою, розпилювали на дошки, які потім залізницями відправляли до місць споживання. Лісопильна промисловість дає близько 40 % відходів усієї лісової промисловості: хвою, кору, сучки, тирсу.

Одержані пиломатеріали є вихідною сировиною для виготовлення виробів з деревини (деревообробної промисловості) . Це найбільш працемістке виробництво. Його продукція дуже різноманітна. Деревообробка складається з низки виробництв. Поблизу місць споживання виробляють дерев’яну тару (ящики, діжки) та дерев’яні будівельні деталі (двері, лутки, віконні рами, паркет, плінтуси). У зв’язку із заміною у цих виробництвах дерева на хімічну сировину їх значення зменшується. Ряд дерев’яних виробництв деревообробної промисловості зорієнтовані у своєму розміщенні на сировинний чинник – певні породи дерев. Так, диктова (фанерна) промисловість працює на березі, дубі та буку; сірникова – на осиці. Набуває популярності виробництво стандартних дерев’яних будиночків. З відходів лісопильної та деревообробної промисловості виготовляють деревоволокнисті плити (ДВП) та деревостружкові плити (ДСП), які для здешевлення та зменшення маси використовують у меблевій промисловості та будівництві.

Найбільш поширеним є виробництво меблів (меблева промисловість) . Це працемістке виробництво, продукцію якого важко перевозити, тому його максимально наближують до споживача. Виробляються меблі для помешкань, офісів, підприємств торгівлі, а також кухонні меблі.

Глибшою є хімічна переробка деревини . Нею займається виробництво паперу та паперових виробів ( целюлозно-паперова промисловість ). На її комбінатах поєднуються послідовні стадії виробництва спершу целюлози, а потім з неї – паперової маси, різних сортів паперу та картону, паперової та картонної тари, шпалер. Таке виробництво є водночас матеріало-­, водо-­ та енергомістким . На 1 т целюлози витрачається 5 м³ деревини та 400 м³ води для багаторазового промивання після варіння у присутності сірчаної кислоти та вапняку з метою виділення клітковини. Частина целюлозно-­паперових підприємств використовують відходи механічної обробки деревини, так звану паперову масу. Виходячи з технології виробництва, основними чинниками розміщення целюлозно­-паперових комбінатів є водний, енергетичний та сировинний .

Відходи лісозаготівлі та деревообробки використовує лісохімічне виробництво . Через те вигідно створювати лісохімічні комбінати, де послідовну обробку деревини можна поєднувати з повною переробкою відходів. Продукцією лісохімії є різноманітні речовини: метиловий спирт, оцтова (етанова) кислота, етилен, формалін, барвники, олії, каніфоль, скипидар, дьоготь, дубильні речовини для обробки шкіри, соснова смола живиця для виробництва друкарських фарб, пасти для кулькових ручок, мила, лінолеуму, ліків. З відходів лісової промисловості також виробляють кормові дріжджі для сільськогосподарських тварин.

Виробництво деревини й паперу в Україні

Обмеженість лісових ресурсів та їх приуроченість до окремих частин країни вплинули на масштаби розвитку та розміщення лісової промисловості України. В ній представлено усі виробництва, але їх значення не однакове. Пріоритетного розвитку набули деревообробна та целюлозно-­паперова промисловість

Лісозаготівля представлена двома районами: Карпатським та Поліським. У лісовому фонді переважають цінні хвойні (сосна, ялиця) і твердолистяні породи дерев (дуб, бук). Величезних збитків завдала аварія на Чорнобильській АЕС, яка вивела з обігу понад половину лісових ресурсів на Поліссі. Тепер найбільше лісозаготівля розвинута у Закарпатській, Івано­Франківській та Чернівецькій областях, менше – у Львівській, Волинській та Рівненській. В цілому лісові ресурси України досить обмежені, тому здійснюється значний імпорт ділової деревини й пиломатеріалів з Білорусі та Росії.

Понад 80 % заводів лісопильного та стругального виробництва розміщуються у місцях лісозаготівлі. Так, у Карпатах найбільшими центрами, що виробляють дошки, є Чернівці, Рахів, на Поліссі – Ковель, Овруч, Коростень, Малин. Частина центрів лежать на перетині річкових шляхів сполучення з іншими транспортними магістралями, як то Київ, Черкаси, Дніпро.

Виготовлення виробів з деревини дає різноманітну товарну продукцію. Його підприємства переважно сконцентровані або у районах заготівлі лісу, або наближені до споживання готової продукції. Виробництво дерев’яних будівельних деталей сконцентроване у Києві, Черкасах, Вигоді, Кам’янці-Бузькій та інших містах . Виробництво стандартних дерев’яних будиночків колись почалося у Костополі на Рівненщині. Нині воно представлене у багатьох промислових містах Полісся.

Виробництво дикту з берези, дубу та буку, у тому числі великого формату і водостійкого, зосереджено на підприємствах Карпатського регіону (Чернівці, Львів), Рівненської (Оржів), Черкаської областей та Києва.

Єдина «Українська сірникова фабрика» працює у м. Березному на Рівненщині. Її проектна потужність – 630 млн коробок на рік. Продукція підприємства постачається в усі регіони України та за її межі. Фабрика була створена у рекордні терміни у 1999 р., коли наша держава, не маючи власного виробництва, імпортувала сірників на 20 млн доларів щороку з Білорусі та Росії. Для виготовлення сірників використовують деревину осики, яку постачають з Рівненської, Волинської та Житомирської областей. Запалювальна суміш, якою вкриті сірники, містить 5 – 6 % сірки.

Виробництво меблів значно домінує над іншими за обсягами виробленої продукції. Воно розвинуте майже повсюдно в зв’язку із значним попитом на продукцію. Зокрема, великі меблеві фабрики працюють у великих містах: Києві, Харкові, Донецьку, Львові, Житомирі. Серед найбільших спеціалізованих меблевих підприємств відомі Ужгородський диктово-меблевий комбінат, Івано-Франківська меблева фабрика, Дніпровський та Чернівецький меблеві комбінати, меблевий комбінат «Стрий» та інші.

Головною формою організації підприємств з виробництва паперу та паперових виробів є комбінати, які поєднують кілька виробництв: целюлози, різних сортів паперу, картону, шпалер, паперової тари тощо. Розміщені вони на річках з орієнтацією на джерела водопостачання, електроенергію та використовують переважно імпортну сировину. У 2003 р. для протистояння кризовим викликам 14 провідних підприємств та організацій, що працюють на вітчизняному ринку паперово­-картонної продукції, об’єдналися в Асоціацію українських підприємств «Укрпапір». 90 % українського газетного паперу ще недавно виробляв Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат (ЦПК) на Львівщині , що стоїть на річці Стрий, притоці Дністра. Згодом через завезення дешевшого газетного паперу з Польщі комбінат освоїв виробництво гофротари. Найбільшим виробником целюлози є Ізмаїльський целюлозно- картонний комбінат на Одещині на березі Дунаю. Підприємства целюлозно-­паперової промисловості є також у таких містах, як Малин (відоме випуском високоякісних сортів паперу для грошових банкнот), Коростишів («Коростишівська паперова фабрика»), Обухів («Київський картонно-­паперовий комбінат»), Зміїв («Кронекс-­Харків»), Корюківка (виробляє шпалери, фризи та бордюри), Львів, Рахів, Олешки (до 2016 р. – Цюрупинськ).

Підприємства лісохімічного виробництва орієнтуються на відходи усіх галузей лісової промисловості. Її центрами є Свалява та Великий Бичків на Закарпатті , Перечин на Івано-Франківщині. На основі сухої перегонки деревини вони роблять деревне вугілля, оцтову (етанову) кислоту, а також хімічну продукцію: карбамідні смоли, етилацитат тощо.

Ресурси деревини у країні постійно скорочуються. Для збереження теперішнього рівня виробництва слід щороку закуповувати деревину за кордоном. Залучення до господарського обігу додаткових деревних ресурсів можливе завдяки повнішому використанню усієї біомаси деревини, вторинних та інших матеріалів та вивільненню цільної деревини за рахунок застосування замінників. Важливим резервом є використання лісосічних відходів: пеньків, кори, гілок. У тарному, целюлозно­-паперовому виробництві, будівництві слід ширше заміняти деревину вторинними матеріалами: макулатурою, лозою, соломою, очеретом.