Какие признаки лейкоза у коров?

Специфическим клиническим признаком лейкозов крупного рогатого скота является прогрессирующее значительное увеличение поверхностных (околоушных, нижнечелюстных, заглоточных, предлопаточных, надвыменных и др.) лимфатических узлов. Отмечается симметричное, но неравномерное увеличение их.

Откуда берётся лейкоз у коров?

Лейкоз КРС передается при прямом контакте с больным животным, а также через слюну, молоко, околоплодные воды, плаценту, кровь и спермы от инфицированного быка. Вирус могут разносить кровососущие насекомые.

Можно ли есть мясо коровы с лейкозом?

Кипячение молока в течение минуты убивает возбудителя болезни, но от токсинов избавиться никак нельзя, поэтому лучше не есть мясо и не пить молоко от коров, больных лейкозом, не давать его детям.

Лейкоз у корови

You are using an outdated browser. Please upgrade your browser to improve your experience.

Телефон гарячої лінії: (0382) 650734
Телефон гарячої лінії Держпродспоживслужби: (044) 3647780, (050) 2300428

• Головна
• Служба
  • Про службу
  • Керівництво
  • Декларування доходів
  • Очищення влади
  • Кадрова політика
    • План роботи сектору управління персоналом
    • Вакансії
    • Графік відпусток
    • Підвищення кваліфікації
    • Зразки документів
    • Результати конкурсу
    • Нормативно-правова база
    • Реєстри
    • Державні закупівлі
      • Річний план держзакупівель
      • Конкурентні закупівлі
      • Конкурентні закупівлі підвідомчих установ
      • План заходів
      • Виконання плану
      • Новини
      • Фото
      • Відео
      • Інтерв'ю
      • Форма та порядок подання запиту
      • Інформація про використання бюджетних коштів
      • Законодавство
      • Договори оренди
      • Звіти
      • Графік роботи
      • Контактна інформація
      • Графік особистого прийому громадян
      • Контакти терорганів
      • Зв'язки з громадськістю
        • Звернення громадян
        • Звіти
        • УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕЧНОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ТА ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
          • ВІДДІЛ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОТИЕПІЗООТИЧНОЇ РОБОТИ
          • Працівники відділу
          • ВІДДІЛ БЕЗПЕЧНОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
          • Працівники відділу
          • ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ
            • Матеріали та рекомендації
            • ВІДДІЛ ЗАХИСТУ РОСЛИН
            • Працівники відділу
            • ВІДДІЛ КАРАНТИНУ РОСЛИН
            • Працівники відділу
            • ВІДДІЛ ФІТОСАНІТАРНИХ ЗАХОДІВ НА КОРДОНІ
              • Матеріали та рекомендації
              • Працівники відділу
              • Працівники управління
              • Працівники відділу
              • Відділ санітарно-епідеміологічного нагляду та організації розслідування спалахів
              • Відділ безпеки середовища життєдіяльності
              • Планування та звітність
              • Актуальна інформація
              • Працівники управління
              • Працівники відділу
              • ВІДДІЛ КОНТРОЛЮ У СФЕРІ ТОРГІВЛІ, РОБІТ І ПОСЛУГ
              • Матеріали та рекомендації
              • Працівники відділу
              • ВІДДІЛ РИНКОВОГО ТА МЕТРОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ
              • Матеріали та рекомендації
              • Працівники відділу
              • СЕКТОР КОНТРОЛЮ ЗА РЕГУЛЬОВАНИМИ ЦІНАМИ
              • Матеріали та рекомендації
              • Працівники сектору
              • СЕКТОР КОНТРОЛЮ ЗА РЕКЛАМОЮ, ДОТРИМАННЯМ АНТИТЮТЮНОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА ТА ПРОБІРНОГО КОНТРОЛЮ
              • Матеріали та рекомендації
              • Нормативно-правова база
              • План діяльності з внутрішнього аудиту
              • Звіти

              

              

              

              

              

              

              Лейкоз великої рогатої худоби

              

              Лейкоз великої рогатої худоби займає серед інфекційних хвороб особливе місце, оскільки хвороба отримала значне поширення у багатьох регіонах України. Лейкози тварин діагностують майже у всіх країнах світу. Більш широко вони поширені в США, ряді країн Центральної Європи, Данії, Швеції і країнах Близького Сходу.

              Проблема лейкозів має велике біологічне, економічне і соціальне значення. Захворювання лейкозами і смертність від них, переважно високопродуктивних корів, у багатьох країнах продовжує збільшуватись, що певною мірою відбивається на виробництві продуктів тваринництва та їх якості.
              Лейкоз (Leucosis) – це хронічна інфекційна хвороба великої рогатої худоби, інших ссавців та різних видів птахів, що характеризується порушенням процесу дозрівання клітинних елементів крові, злоякісним розростанням кровотворної та лімфоїдної тканин, утворенням у різних органах пухлин.
              Останнім часом лейкоз великої рогатої худоби набув значного поширення в багатьох країнах світу, в тому числі й в Україні. Лейкоз, за рахунок широкого розповсюдження, наносить світовому скотарству значних збитків. Він представляє потенційну небезпеку, особливо генофонду племінного молочного тваринництва, так як реєструється у високопродуктивних тварин найбільш цінних молочних порід.
              Майже протягом століття вчені багатьох країн проводили дослідження з вивчення етіології даного захворювання і лише 1969 рік увійшов до історії, як рік відкриття вірусу лейкозу великої рогатої худоби.
              При лейкозі великої рогатої худоби існує два шляхи передачі вірусу: вертикальний – від матері до плоду і горизонтальний – від однієї тварини до іншої.
              Вертикальний шлях зараження характеризується передачею вірусу від матері до плоду під час внутрішньоутробного (пренатального) розвитку в останні 6 місяців вагітності. Але пренатальна передача ВЛ ВРХ не перевищує 20-ти випадків із кожної сотні можливих.
              Проте, основним у поширення інфекції в природних умовах є горизонтальний шлях – контактна передача. У більшості випадків, вірус передається з інфікованими лімфоцитами. В літературі є повідомлення про те, що поширення інфекції ВЛ ВРХ може проводитись комахами-гематофагами, особливо у зонах їх природного існування.
              Лейкоз – це загальне захворювання кровотворної системи.
              Клінічна картина лейкозу характеризується складним симптомокомплексом, який зумовлений морфологічними і функціональними змінами у органах і тканинах кровотворної системи, а також у органах і тканинах, які за нормальних умов, не приймають участі у кровотворенні. При цьому важливе значення мають тривалість інкубаційного періоду, форма прояву лейкозу і швидкість перебігу патологічного процесу.
              Інкубаційний період (період від попадання збудника в організм сприйнятливої тварини до появи змін у периферичній крові) становить 2–6 років.
              За характером перебігу розрізняють гостру, підгостру і хронічну форму лейкозу. Гостра форма частіше виникає у молодняку віком 1,5–3 міс. Загибель тварин може наступати через декілька годин або тижнів з моменту інфікування, характерні ознаки хвороби можуть не проявлятися клінічно. Необхідно відмітити, що гострий і підгострий перебіги зустрічаються досить рідко.
              При хронічній та повільній формах лейкозу тварини живуть роками.
              Антитілоносійство не викликає у тварин видимих фізіологічних або патологічних відхилень. У корів не спостерігаються порушення відтворної функції та функції молочної залози, прирости маси молодняку відповідають кормовим раціонам, повністю зберігаються рефлекси поведінки.
              В стані вірусоносійства тварини можуть знаходитись протягом всього життя. Лише у незначної частини тварин-антитілоносіїв при систематичних клініко-гематологічних дослідженнях відмічають зміни крові у вигляді відносного чи абсолютного лімфоцитозу, постійність якого з тенденцією до збільшення є патогномонічною ознакою хвороби.
              Перехід гематологічної (субклінічної) стадії у клінічну часто відбувається після розтелення, при інтоксикації організму, секундарній інфекції тощо.
              Неспецифічні ознаки мають вигляд розладів загального характеру, які можуть спостерігатися при багатьох хворобах. Частіше вони проявляються погіршенням загального стану тварини, поганим засвоєнням кормів, відсутністю апетиту, зниженням надою, швидкою втомою, слабкістю і прогресуючим схудненням.
              Специфічні ознаки характеризуються збільшенням поверхневих (передлопаткових, міжщелепних, привушних, надвимених тощо) і доступних ректальному дослідженню внутрішніх лімфатичних вузлів, селезінки,і печінки, появою пухлинних розростань у різних частинах тіла, органах і орбітах очей. Останні часто зумовлюють екзофтальм з гнійним запаленням очного яблука. Лімфатичні вузли часто уражуються послідовно, тому розміри їх коливаються від грецького горіха до голови дитини.
              При лейкозі, при клінічному огляді хворих тварин, часто виявляють лімфовузли, які за нормальних умов не можна пропальпувати (привушні, додаткові надвимені, шийні і окремі підшкірні, які знаходяться у різних частинах тіла).
              Діагноз на лейкоз встановлюють на основі епізоотологічних даних, клінічних ознак, патолого-анатомічних змін і результатів лабораторних досліджень, які включають гематологічні, гістологічні та серологічні дослідження.
              Для гематологічного дослідження кров відбирають у тварин старше 2-річного віку із яремної вени, у пробірки з антикоагулянтом. Не дозволяється брати кров від тварин за 15 днів до розтелення і 15 днів після нього. Для серологічного дослідження кров беруть у тварин віком 6 міс. і старше, також із яремної вени, але без антикоагулянту.
              Тварини, сироватки яких дали позитивну РІД, є заражені вірусом. За результатами досліджень, РІД є специфічною реакцією. Сироватки крові тварин, які не заражені ВЛ ВРХ, не дають специфічної реакції. У інфікованих тварин реакція «випадає» за 30 днів до розтелення та 30 днів після розтелення, тобто протягом 60 днів спостерігається, так звана «фаза імунологічної толерантності», яка зумовлена, фізіологічним станом організму корови.
              При диференційній діагностиці необхідно брати до уваги можливу наявність у тварин актиномікозу (враження лімфовузлів голови і ділянки грудей), туберкульозу (враження підщелепових, заглоткових, шийних та інших лімфовузлів), а також паратуберкульозу (збільшення брижових лімфовузлів з наявними у них білуватих або сірувато-жовтих ділянок) і бруцельозу, при якому, окрім лімфаденіту, можуть виявлятись некротичний гепатит і мастит.

              Основними заходами ефективного забезпечення благополуччя тваринництва щодо лейкозу є:
              • своєчасна діагностика хвороби;
              • негайне виведення зі стад (ферм) вірусом лейкозу тварин та їх ізоляція з наступним забоєм;
              • проведення чіткого обліку, нумерації та ідентифікації тварин;
              • дотримання ветеринарно-санітарних правил на фермах;
              • дотримання асептики і антисептики при масових обробках тварин (нумерація, взяття крові, вакцинація, алергічні дослідження, лікування тощо);
              • проведення ретельної дезінфекції тваринницьких приміщень та обладнання після кожного дослідження тварин і ізоляції вірусоносіїв.

              Молоко від серопозитивних тварин, яких утримують ізольовано від серонегативного стада, пастеризують у господарстві при температурі не нижче +80 °С, після чого його можна використовувати для згодовування телятам.
              Господарство, ферму, стадо вважають оздоровленими після вивезення усіх хворих тварин та отримання двох поспіль негативних результатів (з інтервалом 30–45 днів) серологічного дослідження худоби старше 6-ти міс. віку.

              Лейкоз корів. Чим небезпечна ця хвороба та що про неї варто знати

              

              

              08/05/2020

              Вже давно не доводилось порушувати тему лейкозу ВРХ – хронічного захворювання вірусної етіології, яке вражає, в основному, високопродуктивних корів і може протікати цілком безсимптомно, проте наслідки цієї хвороби лише летальні.

              Хвороба свого часу наносила значні економічні збитки і тваринництву Тернопільської області, де загальний рівень інфікованості худоби становив майже 30%. Через лейкоз, господарники змушені були піддати забою десятки тисяч голів великої рогатої худоби (далі-ВРХ). На розв’язання проблеми пішли десятки років. Проте, нині хвороба носить спорадичний характер, а інфікованість ВРХ по області складає лише 0,02%, що є одним з найнижчих показників в Україні.

              Здавалось би, що на цьому можна ставити крапку, проте викликає занепокоєння той факт, що у різних місцях області в останні роки в індивідуальних господарствах населення, лейкоз ВРХ все частіше нагадує про себе. Службою ветеринарної медицини у кожному випадку проводяться розслідування і доводилось констатувати, що всі хворі тварини були придбані новими власниками у заготівельників живності.

              Наведемо один давній, проте дуже класичний приклад, коли господиня, повертаючись з Тернополя, побачила, як в одному з сусідніх сіл, на пасовищі, що неподалік автомобільної дороги, випасалась її корова, яку вона тижнів 2 тому, через заготівельника, здала на забій, бо ветеринари виявили у тварини збудника лейкозу. Інтерес взяв верх і жінка не полінувалась наступного дня поїхати у те село і відшукати свою Красулю. Нові господарі повідомили, що придбали корову в заготівельника. А платню, яку вони озвучили, була значно вищою, ніж та, за якою корова була продана посередникові.

              А ось ще один приклад. В одного господаря у Заліщицькому районі захворіло на лейкоз відразу дві корови. Спеціалісти ветеринарної медицини району при епізоотичному розслідуванні встановили що, як і в наведеному вище прикладі, тварини були придбані через заготівельника, без будь-яких ветеринарних документів, які б засвідчували про їх походження та стан здоров’я. І до того ж – корови не піддавались ідентифікації.

              Не будемо стверджувати, що всі заготівельники здатні на такі кроки. Та інколи трапляються особи, які можуть підсунути довірливим людям «свиню» у вигляді корови, інфікованої збудником лейкозу чи туберкульозу. І то за чималу платню. У них в цьому питанні вже відпрацьований і неодноразово перевірений сценарій. Мовляв, є гарна молочна корова, яку господарі здали, бо через старість вже неспроможні її утримувати. Або щось на зразок цього.

              Нагадаємо, шо в молоці від лейкозних корів, крім самого вірусу, містяться ще й продукти його життєдіяльності, які при тривалому споживанні можуть сприяти розвитку онкологічних захворювань.

              Тому, застерігаємо всіх, хто у своєму господарстві може і хоче утримувати корів – не піддавайтесь впливу невідомих і, в такому випадку часто нечесних, людей. Купувати корів варто в осіб, від яких можна отримати інформацію про стан здоров’я тварини, яка має бути підтверджена ветеринарним документом, виданим державною установою ветеринарної медицини.

              Якщо ви все-таки вирішили купувати корову у заготівельника живності, то вимагайте ветеринарний документ і візьміть у нього контактні дані. Придбавши тварину, повідомте про це у місцеву установу ветеринарної медицини, спеціалісти якої проведуть відповідні дослідження, котрі покажуть, чи корова є дійсно здоровою.