Коли у продаж надійде Мірклудекс у

Мірклудекс Б ®

Синтетичний аналог, що складається з 47 амінокислот, ліпопептидного фрагмента великого білка зовнішньої оболонки вірусу гепатиту B (HBV-L), пов'язаний на N-кінці з міристиновою кислотою.

Фармакологія

Булевіртид є противірусним ЛЗ, активним щодо вірусів гепатиту В (HBV) і D (HDV). Він є представником нового класу противірусних засобів – інгібіторів проникнення HBV та HDV у клітину. Механізм противірусної дії пояснюється високоспецифічним та стабільним зв'язуванням з розташованим на поверхні гепатоцитів поліпептидом NTCP/SLC10A1 (транспортний білок, що відповідає за реабсорбцію жовчних кислот у печінці), який використовується HBV та HDV як рецептор для проникнення в клітину. Утворюючи стабільний зв'язок з NTCP/SLC10A1, булевіртид перешкоджає приєднанню до нього HBV і HDV і тим самим блокує проникнення вірусів у клітину та наступні етапи їхньої реплікації. Завдяки цьому порушується життєвий цикл вірусів, не відбувається утворення нових вірусних частинок та їх проникнення у здорові гепатоцити. Поряд із зниженням вірусного навантаження відбувається зменшення запального та цитолітичного процесів у печінці, що проявляється зниженням сироваткової активності печінкових амінотрансфераз. Зниження запалення призводить до уповільнення прогресування фіброзу та цирозу печінки та зменшує ризик пов'язаних з ними ускладнень.

Ефективність булевіртиду підтверджена доклінічними та клінічними дослідженнями. Доклінічні дослідження in vivo і in vitro продемонстрували вибіркове зв'язування булевіртиду зі зрілими гепатоцитами, що експресують NCTP.В експериментах на тваринах тих біологічних видів, в організмі яких експресуються відповідні рецептори, булевіртид після підшкірного введення швидко всмоктувався в системний кровотік і вибірково розподілявся в тканину печінки. При дослідженні розподілу у тканинах було встановлено, що у печінці C_max та T_1/2 булевіртиду значно вищі, ніж відповідні показники для плазми крові. Противірусна активність оцінювалася в експериментальних дослідженнях у клітинних культурах, чутливих до інфікування HBV, при цьому значення IC₅₀ варіювало в межах від 14,5 до 834 пмоль/л залежно від титру вірусу, а також умов, у яких інкубувалась клітинна культура.

Клінічні дослідження за участю пацієнтів із хронічним гепатитом В із дельта-агентом показали дозозалежне зниження вірусного навантаження (РНК HDV). Було отримано біохімічну відповідь (зниження активності амінотрансфераз), що свідчить про зниження запального процесу та пов'язаного з ним ризику прогресування цирозу та його ускладнень. Крім цього, при сумісному застосуванні булевіртиду в добовій дозі 2 мг з пегінтерфероном альфа-2а у частини пацієнтів було досягнуто елімінації HBsAg.

З огляду на механізм дії булевіртиду розвиток резистентності вірусу до нього малоймовірний. Експериментальні дослідження та клінічний досвід застосування протягом 24 тижнів і більше свідчать, що резистентність HDV та HBV до булевіртиду не виникає.

При підшкірному введенні булевіртид характеризується високою біодоступністю (85%). Він швидко всмоктується у системний кровотік, T_max у сироватці крові при підшкірному введенні в дозі 2 мг становить 0,5 год.

Булевіртид характеризується дозозалежною фармакокінетикою, що описується двокамерною моделлю мети посереднього розподілу. При одноразовому підшкірному введенні в дозі 2 мг/добу С_мах у сироватці крові становить 11,55 нг/мл, при багаторазовому – 17,76 нг/мл. AUC після одноразового та багаторазового введення в дозі 2 мг/добу становить 45,84 та 88,25 нг·год/мл відповідно.

Будучи лінійним поліпептидом, що складається з L-амінокислот, булевіртид метаболізується шляхом розщеплення до амінокислот з подальшим розпадом до води, вуглекислого газу, аміаку та інших азотовмісних речовин. Враховуючи специфічне зв'язування із зрілими гепатоцитами, основний метаболізм булевіртиду здійснюється у печінці. Нирки у виведенні незміненого булевіртиду не беруть участь. Середній Т_1/2 становить 3-8 год. Відзначено тенденцію до збільшення Т_1/2 і відповідно до зниження загального кліренсу зі збільшенням разової та кумулятивної дози.

Особливі групи пацієнтів

Печінкова недостатність. Фармакокінетика булевіртиду у пацієнтів із печінковою недостатністю не вивчалась.

Ниркова недостатність. Фармакокінетика булевіртиду у пацієнтів з нирковою недостатністю не вивчалась.

Дитячий та літній вік. Дані з фармакокінетики булевіртиду у дітей та осіб віком від 65 років відсутні.