Що означає слово землеробство?

Землеро́бство (хліборобство, рільництво) — провідна галузь сільськогосподарського виробництва, основою якої є використання землі з метою вирощування сільськогосподарських культур; наука, що вивчає загальні прийоми вирощування сільськогосподарських культур і розробляє способи раціонального використання землі та ...

Коли почалося землеробство?

Проведені по матеріалам розкопок дослідження показали, що у племен, які мешкали на території Румунії і Молдови, землеробство відмічено ще в 6 тис. до н. е.

Де вперше з'явилася землеробство?

«Родючий півмісяць» – так називають територію Палестини, Лівану, Сирії, Центральної і Південної Туреччини, частини Дворіччя, Ірану та Середньої Азії. Саме тут уперше почали вирощувати зернові культури та одомашнили тварин. Винайдення землеробства й скотарства, на думку вчених, визначило майбутнє людства.

Книга Землеробство. Підручник

Розкриті фактори життя рослин і закони землеробства, показники родючості і окультуреності грунту, водний, повітряний і тепловий режими. Висвітлено теоретичне обґрунтування сівозмін, їх класифікація, принципи чергування культур та їх місце в сівозмінах; теоретичні і практичні основи проектування, впровадження та освоєння сівозмін; основи раціонального механічного обробітку грунту; заходи обробітку., спрямовані на вирішення проблем ущільнення грунтів, захисту їх від ерозії і контролювання бурянів в агрофітоценозах. Рекомендовані енергозберігаючі і грунтозахисні системи механічного обробітку грунту стосовно різних грунтово-кліматичних зон і підзон України.

Висвітлено класифікацію ерозійних процесів, фактори водної і вітрової ерозії. Глибоко і всебічно розкриті поширені заходи захисту грунтів від ерозійних і лефляційних процесів.

Викладені теоретичні, методологічні і технологічні основи адаптивних систем землеробства, сутність та особливості їх формування. Висвітлено агроекономічне і агроекологічне обґрунтування структури посівних площ, оцінку систем сівозмін. Обгрунтована необхідність відтворення родючості грунту і проектування адаптивно-ландшафтних систем землеробства у контексті сталого розвитку, нової біосферної парадигми природокористування і закону ноосфери В.І.Вернадського.

Розкриті фактори життя рослин і закони землеробства, показники родючості і окультуреності грунту, водний, повітряний і тепловий режими. Висвітлено теоретичне обґрунтування сівозмін, їх класифікація, принципи чергування культур та їх місце в сівозмінах; теоретичні і практичні основи проектування, впровадження та освоєння сівозмін; основи раціонального механічного обробітку грунту; заходи обробітку., спрямовані на вирішення проблем ущільнення грунтів, захисту їх від ерозії і контролювання бурянів в агрофітоценозах. Рекомендовані енергозберігаючі і грунтозахисні системи механічного обробітку грунту стосовно різних грунтово-кліматичних зон і підзон України.

Висвітлено класифікацію ерозійних процесів, фактори водної і вітрової ерозії. Глибоко і всебічно розкриті поширені заходи захисту грунтів від ерозійних і лефляційних процесів.

Викладені теоретичні, методологічні і технологічні основи адаптивних систем землеробства, сутність та особливості їх формування. Висвітлено агроекономічне і агроекологічне обґрунтування структури посівних площ, оцінку систем сівозмін. Обгрунтована необхідність відтворення родючості грунту і проектування адаптивно-ландшафтних систем землеробства у контексті сталого розвитку, нової біосферної парадигми природокористування і закону ноосфери В.І.Вернадського.