Головна вулиця Києва 6 разів міняла назву: архівні фото Хрещатика

У мережі опубліковано фото центру Києва 1960-х років та головної вулиці України – Хрещатика. Але не всі знають, що у 19-20 століттях назва вулиці мінялася шість разів.

Про це йдеться на Facebook-сторінці "Спрага: у Києві цікаво".

На початку 19 століття, в 1806 році, нинішня Європейська площа отримала назву "Театральна", таку ж назву мали вулиці Хрещатик та Трьохсвятительська (ймовірно, у різний час). Пізніше, 1837 року, назва змінилася на "вулиця Хрещатицька". Примітно, що до другої половини XIX століття багато вулиць та майданів Києва зовсім не мали офіційно затверджених назв, так, перша офіційна назва "Царська" колишня Кінна площа, як і вулиця Хрещатик, отримала тільки в 1869 році. Після окупації України більшовиками у 1923 році центральна вулиця Києва була перейменована на вул. Воровського. Ця назва протрималася 12 років.

Після окупації Києва нацистське командування німецької армії розпорядилося перейменувати Хрещатик на Ейхгорнштрассе. Таку назву вулиця мала до 1943 року. Після відступу нацистів, центральну вулицю Києва названо своїм "справжнім" ім'ям, яке гордо носить досі.

Нагадаємо, раніше "Апостроф" показував фото Залізної церкви на Галицькій площі, знищеній більшовиками у 1931 році минулого століття. Унікальну церкву запропонував збудувати генерал-губернатор Безак. Урочисте закладання храму за проектом архітектора Юргенса відбулося 15 жовтня 1867 року, а освячено було 16 серпня 1871 року. Для внутрішнього оздоблення були використані деталі із Старокиївської церкви Іоанна Золотоуста. Цей храм був першою в Російській імперії церквою, збудованою із заліза.

Вас також може зацікавити:

Історія Хрещатика у Києві

Нинішня головна вулиця Києва за свою довгу історію чогось тільки не являла собою. Сюди ходили на полювання київські князі, тут розташовувалися одні з воріт для в'їзду до старого Києва, а в місцевому Козячому болоті жили риси. Давайте поговоримо про історію Хрещатика, про те, як долина, що заросла лісом, на околиці міста перетворилася на його центральну вулицю.

Історія Хрещатика

Раніше на місці нинішнього Хрещатика був ліс, у якому полювали мешканці міста. Тут влаштовували пастки для звірів. У той час Хрещатиком протікав невеликий струмок, що випливає з болота, розташованого на території нинішнього Майдану. Єдиною спорудою на території сучасного Хрещатика тоді були Лядські ворота, які були одним із в'їздів у місто нарівні із Золотими.

Ця місцевість називалася Хрещатою долиною. Крім захисних валів та Лядських воріт, споруд тут практично не було аж до початку 1800-х років. У 1810-х роках була облаштована кам'яна дорога з ремісничого Подолу на Печерськ. Вона проходила у районі нинішнього Володимирського узвозу. У верхній частині дороги була утворена площа, яка існує і зараз – під назвою “Європейська”.

Цікаві факти

Перший житловий будинок у Хрещатій долині було збудовано 1797 року на місці нинішнього Поштамту. Будинок був двоповерховий.

Наступний етап в історії Хрещатика починається з будівництва перших житлових будівель, які були облаштовані дорогою від Європейської площі до колишніх Лядських воріт (територія сучасного Майдану Незалежності). Дерев'яні одноповерхові будинки тут зводили у 1790-х роках, проте тоді це була фактично околиця міста.У 1804 році на Хрещатику було збудовано перший театр Києва, потім було споруджено кілька маленьких готелів.

Розташування Хрещатика між двома частинами міста – Печерськом та Подолом, відіграло ключову роль у розвитку вулиці. У 1830-х вона вже була забудована лавками та готелями, забудова доходить до Бессарабської площі, на якій на той час ошивались кримінальні особи, які промишляли розбоєм. У 1868 році вулиця офіційно отримала назву Хрещатик.

Хрещатик як діловий центр міста

На початку 20 століття Хрещатик став центральною вулицею міста. Проте відпочивати тут могли лише найзаможніші кияни. Тут знаходилися готелі, розважальні заклади, житлові будинки, банки та ділові контори.

На Хрещатику було прокладено першу в Києві лінію трамвая, встановлено електричне освітлення. У 1901 році було збудовано Хмарочос Гінзбурга, який знаходився на місці готелю “Україна” і був першим висотним (понад 40 метрів) будинком Києва. 1902 року в одному з будинків на Хрещатику стався перший у Європі задокументований випадок спостереження полтергейсту.

Після приходу радянської влади вулицю було тимчасово перейменовано на вул. Воровського, проте нова назва не прижилася серед городян, і через 15 років вона знову стала офіційно називатися Хрещатиком.

1935 року трамвайні колії були демонтовані, а сама вулиця, вперше за свою історію, була заасфальтована. Вона була центральною вулицею міста до приходу до Києва німецьких військ під час Другої світової війни.

У вересні 1941 року більшість будинків на Хрещатику було підірвано радянськими військами, що відступають, так що під час окупації Києва вулиця практично не використовувалася.Німці використовували вибухи на Хрещатику як формальний привід для знищення євреїв у Бабиному Яру. Після війни було затверджено план відновлення вулиці, забудова почалася наприкінці 1940-х років. Саме з того часу Хрещатик має звичний для нас вигляд.

Сьогодні це головна вулиця столиці, на якій у будь-який час можна зустріти відпочиваючих киян та туристів. Тут розташований ЦУМ, Бессарабський ринок, Міська адміністрація та інші розважальні та офісні будівлі. Хрещатик є улюбленим місцем для любителів погуляти Києвом. У вихідні та святкові дні вулицю перекривають і вона стає пішохідною.

Вулиця Хрещатик

Хрещатик – одна з найкоротших (1,23 км) та широких (130 м) центральних вулиць у світі.

Походження її назви тлумачать по-різному. Одна з версій пов'язана з ярами, що перетинали (перехрещують) долину, що розкинулася тут за часів Київської Русі, і дала їй назву Хрещата.

Формування та забудова Хрещатика дерев'яними будинками розпочалися наприкінці XVIII ст. у районі сучасної Європейської площі. У 1804-06 р.р. на початку вулиці було збудовано перший у Києві Міський театр. Тоді Хрещатик називався Театральною вулицею. У 1851 р. цю дерев'яну споруду знесли і натомість звели за проектом арх. А. Беретті триповерховий готель «Європейський».

На Хрещатику вперше у місті з'явилося газове, а потім електричне освітлення, почали функціонувати водопровід та каналізація, з'явилися перші трамваї (1891) та тролейбуси (1935). У ХІХ ст. на початку вулиці було закладено декоративний садок – Володимирська гірка. У 1870—80-х роках.тут зводилися переважно триповерхові будинки з магазинами, адміністративні будівлі з приміщеннями для контор та банків, готелі, кінотеатри, ресторани та ін. Хрещатик набував значення головної вулиці Києва. У 1904 р. бруківку замінили гранітними кубиками. Під час Другої світової війни Хрещатик було зруйновано. Відновлювали улюблену вулицю киян і старі та молоді. Після реконструкції (арх. А. Власов, А. Добровольський, В. Єлізаров, А. Заваров, А. Малиновський та Б. Приймак, інж. І. Скачков) вона була розширена до 100 м і набула сучасного вигляду. На парному боці Хрещатика – три будинки початку ХХ століття. Будинок № 6 (1911) цікавий тим, що горельєф на його фасаді є копією роботи бельгійського скульптора К. Менье «Індустрія». Будинки № 8 (1914 – 1916 рр.) та № 10 (1915 – 1916 рр.) – типові офісні будівлі, які проектували виключно для банків. Зберігся ще один банківський будинок - № 32 (1911-1913 рр.., арх. Д. Ліндвал), зведений для Київського відділення Російського банку зовнішньої торгівлі. Побудований у стилі модерн, будинок відтворює форми італійського ренесансу. Над карнизом – скульптури, що символізують торгівлю та мореплавство. Над вікнами першого поверху – маскарони у вигляді жіночих голівок. І дві з них абсолютно безформні, начебто розгладжені. Можна собі уявити тутешнє пекло 1941 року, якщо навіть каміння текло. Тепер цей фасад – своєрідна пам'ятка довоєнного Хрещатика, так само, як і квартал між вулицею Богдана Хмельницького та бульваром Тараса Шевченка. Квартал зберігся майже повністю від №40/1 до №52.

У цьому кварталі Хрещатика на увагу заслуговує кожен будинок. За № 41/1 (1873-1874) – колишній готель «Кані». У ньому зупинявся художник М. Врубель.Будинок №42 (1891) належав дружині Київського міського голови Ользі Дякової. Хазяїн Києва отримав будинок у спадок від свого діда, теж колишнього міського голови І. Ейсмана. Споруди № 44 (1899), № 46 (1873), № 48 (1880), № 50 (1881) цікаві як пам'ятники культури кінця XIX століття. Будинок № 52 відомий ще й як історична пам'ятка: з 1922 року тут діяв Музично-драматичний інститут імені Лисенка – справжня колиска українського мистецтва. Вихованцями закладу були співачки З. Гайдай, О. Петрусенко, диригент М. Рахлін, артисти естради Ю. Тимошенко та Ю. Березін (Тарапунька та Штепсель).

Нині Хрещатик став обов'язковим місцем у програмі відвідин міста приїжджими. У суботу, неділю та в дні державних свят рух транспорту вулицею перекривають — вулиця на цей час стає пішохідною. Тут постійно влаштовують концерти просто неба, а 24 серпня щорічно проходять військові паради.

Відгуки Відгуки про організатора 0