Для чого призначений похилий плаваючий конвеєр зернозбирального комбайна

Для чого призначений похилий плаваючий конвеєр зернозбирального комбайна

Для чого призначений похилий (плаваючий конвеєр зернозбирального комбайна)

Для чого призначене мотовило зернозбирального комбайна?

Мотовило — частина жниварки або зернозбирального комбайна, що нахиляє до різального апарата стебла трави, злаків та укладає їх на транспортер.

Для чого призначений притискний апарат?

Притискний пристрій рис 7.5 роторно-лопатевого типу призначений для притискання качанів, поліпшення розподілу і переміщення качанів робочою поверхнею очисника. Складається з двох рядів притискних барабанів 6 і 12, лопаті яких обертаються з частотою 1521 об/хв, двох бітерів — приймального 7 і обмежувального 13.

Хто створив комбайн?

Першим здійсненим комбайном потрібно вважати винайдений Е. Бріґґсом (Е. Briggs) і Е. Карпентером (E. G. Carpenter) 1836 року.

Збірник тестових завдань з предмету … Для чого призначений похилий (плаваючий ) конвеєр зернозбираль ­ ного комбайна КЗС-9 -1 «Славутич»? 1) обмолочування вороху, що подається колосовим шнеком і елеватором з очисника;

Зернозбиральний комбайн

Зернозбиральний комбайн — складна зернозбиральна машина, що виконує послідовно безперервним потоком і водночас: зрізання хліба, подання його до молотильного апарата, обмолот зерна з колосся, відділення його від купи й інших домішок, транспортування чистого зерна в бункер і механічне вивантаження з нього.

Одна з найважливіших сільськогосподарських машин, що здатна виконувати відразу кілька різних операцій. Наприклад, зернозбиральний комбайн зрізає колоски, вибиває з колосків зерна і очищує зерна струменем повітря. Складна машина виконує функції трьох простих — жатки, молотарки та віялки.

До зернозбиральних комбайнів випускаються додаткові пристосування, що дозволяють збирати різні сільськогосподарські культури.

Зміст

Історія комбайнобудування [ ред. | ред. код ]

Батьківщиною сучасного зернозбирального комбайна є США. У 1828 році S. Lane заявив перший патент на складну комбіновану прибиральну машину, яка одночасно зрізала хліб, обмолочувала його і очищала зерно від лушпиння. Проте, ця машина не була побудована.

Першим здійсненим комбайном потрібно вважати винайдений Е. Бріґґсом (Е. Briggs) і Е. Карпентером (E. G. Carpenter) 1836 року. Цей комбайн був змонтований подібно до возу на 4-колісному ходу; обертання молотильного барабана і приведення в дію різального апарату здійснювалися передачею від 2 задніх коліс.

У тому ж 1836 році, трохи пізніше, два винахідники Х. Мур (Н. Moore) і Дж. Хесколл (J. Hascall) отримали патент на машину, яка за основними принципам робочих процесів наближалася до конструкції комбайна сучасного типу. У 1854 році цей комбайн працював в Каліфорнії і прибрав 600 акрів (бл. 240 га). До 1867 р. роботи з конструювання і створення комбайнів проводилися переважно в східних штатах США.

Побудований в 1875 році в Каліфорнії комбайн конструкції Д. Пітерсона (D. С. Peterson), знайшов собі значно більше застосування, ніж комбайни інших винахідників.

У 1890 році заводським виготовленням комбайнів займалися вже 6 фірм (в тому числі Holt), котрі випускали комбайни для продажу. Комбайни цього типу хоча і були дуже близькі в основному за принциповою схемою до сучасних машин, але різко відрізнялися від останніх своїм оформленням. Всі каліфорнійські комбайни виконувалися, головним чином з дерева, мали велике захоплення ріжучого апарату. Пересування комбайна по полю здійснювалося, головним чином, кіньми і мулами, яких було потрібно до 40 голів, робочі органи приводилися в рух за допомогою передач, від ходових коліс, а з 1889 від спеціальної парової машини. Все це призводило до надмірної громіздкість комбайнів їх вага іноді доходила до 15 т.

Наприкінці 1880-х років на Тихоокеанському узбережжі США працювало близько 600 комбайнів каліфорнійського типу. На початку 1890-х років з метою заміни живої тяги механічною як рухової сили почали, застосовувати парові самоходи, від яких в подальшому перейшли до тягачів-тракторів з двигуном внутрішнього згоряння.

Перший комбайн фірми Holt з 36-футовим (11 м) ріжучим апаратом у комплекті з 120-сильним паровим самоходом з окремим допоміжним паровим двигуном на рамі комбайна був випущений 1905 року. У 1907 році тією ж фірмою Holt на К. було поставлено двигун внутрішнього згоряння.

Працездатні конструкції комбайнів виготовлені в 1905—1907 рр. проводили жатву, обмолот та очистку зерна. Недосконалість механізмів і часті поломки стримували розвиток комбайнобудування; в 1914 році загальний випуск американських комбайнів склав 270 штук, в подальшому виробництво комбінованих машин зростає, досягнув у 1920 р. вже 3227 [1]

Застосування в наступні роки більш високих і надійних сортів матеріалу, досконалих механізмів і легких бензинових двигунів з великим числом оборотів значно знизило вагу комбайнів, зменшило їх вартість і зробило їх доступнішими для застосування в сільському господарстві. Проте, ця досконала машина, незважаючи на її величезні переваги, стала надбанням лише великих господарств США, масі ж дрібних фермерів придбання та застосування комбайнів було недоступне.

Тільки з 1926 року почалося відносно широке впровадження комбайнів в сільськогосподарському виробництві США. Розвиток зернового господарства США і високі ціни на хліб за дорожнечі робочих рук у сільському господарстві впливали як на розвиток виробництва комбайнів так і на їх впровадження.

Проте розквіт комбайнобудування в США тривав всього кілька років. У цей час у США лише 14-15 % фермерських господарств використовували комбайни. Фермерами Канади в 1928 році було куплено 3657 комбайнів. 1929 — 3295, 1930 — 1614, 1931 — 178. Світова економічна криза дуже сильно позначилася на експорті пшениці та на виробництві комбайнів.

Виробництво комбайнів, що доходило в 1929 до 37 тис. на рік, впало в 1933 до 300 шт.; Багато фірм зовсім припинили випуск. Перехід до депресії особливого роду викликав лише незначне зростання виробництва комбайнів, причому, головним чином, за рахунок виробництва дрібних К., з шириною захвату до 5 футів,. є спробою впровадження комбайнів, в дрібні фермерські господарства. За даними на 1930 у США налічувалося 60 803 комбайнів, а до 1936 їх число збільшилося до 70 тис. У 1930 комбайнізацією було охоплено менше 1 % фермерських господарств США. К. Ще менше К. було в інших країнах: так, до 1936 в Канаді було всього 10 500 К., в Аргентині 24 800. У європейських країнах число комбайнів значно менше.

Виробництво, продаж, експорт комбайнів в США, одиниць.
Роки Виробництво Продано в США Експортовано
1914 30 30 --
1920 3627 2717 929
1923 4000 н.д. н.д.
1924 5600 н.д. н.д.
1925 5100 н.д. н.д.
1926 11760 6277 4707
1927 18300 30 н.д.
1928 ~ 27800 21000 6800
1929 36900 н.д. ~ 6800
1930 24400 н.д. н.д.
1931 5801 н.д. н.д.
1932 4000 н.д. н.д.
1933 300 н.д. 405
1935 4000 6 000 500 (1934)

Комбайни в Російській імперії і в СРСР [ ред. | ред. код ]

До Російській імперії перший комбайн було завезено фірмою Holt у 1913 році на Київську сільськогосподарську виставку. Це була дерев'яна конструкція на однострічковому гусеничному ходу з 14-футовим захопленням ріжучого апарата, з бензиновим двигуном для одночасного приведення в дію механізмів і пересування самої машини. Комбайн випробовувався на Якимівській машинодослідній станції, дав хороші показники роботи. Але застосування в умовах сільського господарства Російської імперії не знайшов — у 1914 почалася Перша світова війна.

Знову до комбайна повертаються вже в СРСР.

У зв'язку з організацією великого товарного виробництва у зернових радгоспах СРСР у період з 1929 по 1931 організується масовий імпорт комбайнів із США. Перші американські комбайни в радгоспі «Гігант» блискуче витримали випробування.

Одночасно з імпортом починає розгортатися власне виробництво: 18 вересня 1929 року на Запорізькому заводі «Комунар» випустили перший український зернозбиральний комбайн, а до початку 1930 завод зібрав 10 комбайнів. В 1930 році загальна кількість вироблених комбайнів сягнула 347. [2]

З 1931 випуск комбайнів почав Ростовський завод імені Сталіна «Ростсільмаш» (комбайн «Сталінець»), у 1932 приступив до виробництва завод ім. Шеболдаєва у Саратові (СК-З — «Саркомбайн», нині Саратовский авіаційний завод), які були однотипними і працювали за єдиним принципом, в той же час у «Сталінця» було більше робоче захоплення (6,1 м) і деякі конструктивні відмінності. На «Комунар» і СК-З ставився бензиновий двигун автомобільного типу ГАЗ, пристосований для роботи на комбайнах НАТИ, що мав назву ФОРД-НАТИ, з потужністю двигуна 28 к. с. На «Сталінець» встановлювався гасовий двигун тракторів СТЗ та ХТЗ потужністю 30 к. с. Пересування полем здійснювалося за допомогою тракторів СТЗ, ХТЗ і «Сталінець» Челябінського тракторного заводу. З тракторами «Сталінець» ЧТЗ комбайни працювали по два в зчепленні.

Всі вони були не пристосовані для вологого збирання хліба, у зв'язку з цим у 1936 Люберецький завод імені Ухтомського приступив до випуску північного комбайна конструкції радянських винахідників Ю. Я. Анвельта і М. І. Григор'єва — Скаго-5-А (північний К. Анвельта-Григор'єва 5-ї моделі), який був пристосований до вологого збирання хліба на невеликих площах.

Виробництво комбайнів в СРСР і наявність в МТС і радгоспах
Роки Виробництво МТС Радгоспах НКСГ
1929 10 [2]
1930 337 [2]
1931 3548 7 1741
1932 10010 109 6343
1933 8578 2244 11886
1934 8289 10531 13434
1935 20169 15207 15522
1936 42545 29861 29900
1937 44000 67683 33740

Завдяки власному виробництву вже до 1935 року зернові радгоспи збирали комбайнами 97,1 % площ. У жнивну кампанію 1937 року в СРСР було близько 120 тисяч комбайнів, які зібрали 39,2 % зернових, забезпечивши тим самим значне зниження втрат при збиранні, що сягало до 25 % при використанні лобогрійок, навіть незважаючи на численні обмеження у роботі та наявність конструктивних недоліків.

Після Другої світової війни в СРСР були проведені великі наукові дослідження, що суттєво збагатили теорію зернозбирального комбайна. Зокрема, була детально досліджена роль відбійного бітера і соломотряса в процесі сепарації зерна, що дозволило істотно підвищити ефективність роботи зазначених вузлів. Були проведені дослідження аеродинамічних властивостей грубого вороху, що суттєво покращило ефективність очищення зерна. На підставі зазначених досягнень у 60-ті роки були розроблені проекти високопродуктивних (для тих часів) типів комбайнів СК-5 і СК-6.

Із 1970 року завод «Ростсільмаш» випускав комбайн СК-5 «Нива», а Таганрозький комбайновий завод — комбайн СК-6-II «Колос».

Схема зернозбирального комбайна [ ред. | ред. код ]

Легенда
1. Мотовило 12. Колосове решето
2. Різальний апарат 13. Колосовий шнек
3. Шнек 14. Повернення колосків
4. Похила камера з транспортером 15. Зерновий шнек
5. Камневловлювач 16. Бункер для зерна
6. Молотильний барабан 17. Подрібнювач соломи
7. Дека 18. Кабіна управління
8. Соломотряс 19. Двигун
9. Транспортна дошка 20. Розвантажувальний шнек
10. Вентилятор 21. Відбійний бітер
11. Решето полови

Ріжучий апарат жниварки (2) зрізає стебла, мотовило (1) укладає їх на платформу жниварки, шнек (3) транспортує зрізану хлібну масу до центру жниварки і пальцями, які є в центральній частині, проштовхує у похилий корпус (4), де стебла подаються транспортером. Вже в корпусі самого комбайна перед молотильним барабаном (6) є каменевловлювач (5), в який під дією гравітації із хлібної маси випадають камінці. Молотильний барабан проводить обмолот колосків, вимолочене зерно, полова та дрібні домішки просипаються крізь деку (7) на транспортувальну ґратку (9). Солома і зерно, що залишилося в ній недомолоченим, викидаються на клавіші соломотряса (8), де за рахунок вібрації і зворотно-поступального руху клавіш, а також їх спеціальної конструкції відбувається відділення зерна від соломи і воно просипається на решето (11). Вентилятором (10) під решето подається повітря, потоком повітря зерно очищається від легких домішок. Солома по соломотрясу надходить до подрібнювача (17) або копичника (на схемі відсутній, встановлюється замість подрібнювача). Очищене зерно зсипається в камеру зернового шнека (15), який подає зерно в бункер (16). Недомолочене колосся по ґратці надходить на піддон, по якому воно зсиплеться у колосовий шнек (13), який повертає колосся в молотильний барабан [3] .

Існують також так званні роторні комбайни. У них на відміну від класичного комбайна замість молотильного барабана, відбійного бітера і соломотряса встановлений поздовжній ротор. Це рішення дозволяє збільшити продуктивність і зменшити втрати зерна, проте вимагає потужнішого двигуна і гірше працює при великій вологості. Найбільш раціонально використовувати роторні комбайни на полях з великою врожайністю.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

  1. ↑ С. В. Шухардин и др. Техника в ее историческом развитии (70-е годы XIX — начало XX в.). М.: Наука 1982.
  2. абвПерший український комбайн випустили на заводі "Комунар" 85 років тому. Gazeta.ua (укр.) . 18 вересня 2014. Архів оригіналу за 18 вересня 2021 . Процитовано 18 вересня 2021 .
  3. ↑ Большая Советская Энциклопедия. Гл. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. — Т. 9. Евклид — Ибсен. 1972. — 624 с., илл.; 43 л. илл. и карт. 1 карта-вкл.

Посилання [ ред. | ред. код ]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Зернозбиральний комбайн
  • Сельскохозяйственная энциклопедия. 1-ое изд. 1932—1935. — М.: ОГИЗ РСФСР.
  • Сельскохозяйственная энциклопедия. 2-ое изд. 1937—1940. — М.-Л.: СЕЛЬХЗОГИЗ.
  • https://astartat.com.ua/ua/Skif-280-Superior[Архівовано 11 квітня 2019 у Wayback Machine.] — Комбайн зернозбиральний самохідний SKIF 280 Superior

Призначення і будова валкових жаток

Призначення і будова валкових жаток

Валкові жатки призначені для скошування хлібної маси і укладання її у валки. Жатки можуть бути причіпні, начіпні й самохідні, а залежно від розміщення різального апарата — фронтальні й бічні. Фронтальні жатки більш маневрові і не вимагають для своєї роботи попередніх прокосів і обкосів.

Залежно від кількості і способу утворення валків, жатки можуть бути одно-, двовалкові й комбіновані.

Валкові жатки і жатки комбайнів поділяють на копіювальні і некопіювальні. Копіювальні приєднуються до рами шарнірно. Вони спираються на башмаки і можуть підніматися й опускатися відносно трактора, шасі або рами комбайна у поперечному і поздовжньому напрямках, автоматично копіюючи рельєф поля. Некопіювальні жатки приєднують до рами жорстко. Поверхню поля вони копіюють разом з рамою машини.

У начіпних валкових жатках різальний апарат, мотовило і подільники діють так само, як і в комбайнах. Але в комбайновій жатці зрізані стебла подаються до шнека, а від нього до плаваючого конвеєра, який спрямовує їх догори, у приймальну камеру молотарки для обмолочування. Що ж до стебел, зібраних валковою жаткою, то їх не можна відразу обмолочувати. їх необхідно розкласти рівномірно на стерню у вигляді валка. Таку операцію шнек виконати не може. Для цього необхідно використовувати нескінченний полотняно-планчастий або пасово-планчастий конвеєр. Верхня гілка конвеєра безперервно рухається в бік викидного вікна, доставляючи до нього скошені стебла.

Похилий корпус комбайнової жатки бере участь у технологічному процесі, оскільки в ньому розміщений плаваючий конвеєр. Крім того, він використовується і для начіплювання корпусу жатки, тобто є сполучним елементом. Що ж до валкової жатки, то її корпус не бере участі у технологічному процесі збирання, за його допомогою жатку лише приєднують до молотарки. У цьому випадку комбайн нібито перетворюється у різновид трактора: він несе на собі жатку і надає їй руху від свого двигуна. Всі робочі органи комбайна, крім двигуна, ходової частини і деяких передач при роботі з валковою жаткою не діють.

Жатка валкова начіпна ЖВН-6Б (рис. 2.1.) складається з основного й похилого корпусів. Каркас жатки утворено трубчастою балкою, до якої приварено горизонтальні й вертикальні плоскі ферми. На горизонтальній фермі змонтовано різальний апарат 1 нормального різання, конвеєр 2 і механізми привода. Вертикальна ферма обшита листовою сталлю (вітровий щит 10), який запобігає падінню скошеної маси з конвеєра. По боках корпусу закріплено бортові щити З, які переходять у миси подільників 14. При збиранні довгостеблових хлібів миси 14 знімають і встановлюють торпедні подільники.

Жатка валкова ЖВН-6Б

Рис. 2.1. Жатка валкова ЖВН-6Б:
1 — різальний апарат; 2 — конвеєр; З — бортовий щит; 4 — гідроциліндр; 5 — шатун;
6 — варіатор; 7 — підтримка мотовила; 8 — блок пружин; 9 — корпус навіски;
10 — вітровий щит; 11 — напрямний щиток; 12 — мотовило; 13 — граблини;
14 — мис подільника; 15 — вікно

Подільники підводять до різального апарата стебла, що знаходяться зліва і справа від краю різального апарата.

П’ятилопатеве мотовило 12 складається з вала із хрестовинами, до променів яких прикріплено граблини 13. До останніх прикріплено пружинні пальці, які добре піднімають полеглі і переплутані хліба і підводять їх до різального апарата. При збиранні прямостоячих хлібів до пальців граблин кріплять планки. Підшипники вала мотовила спираються на повзуни, які можна перемішувати вздовж підтримок 7, з’єднаних із штоками гідроциліндрів 4. Вал мотовила із запобіжною муфтою обертається від варіатора 7, за допомогою якого вимірюють частоту обертання мотовила від 22 до 58 хв-1. Комбайнер піднімає і опускає мотовило, регулює частоту його обертання на ходу машини.

Конвеєр 2 складається з шести пасово-планчастих стрічок шириною 125 мм, які переміщуються в рівчаках, виштампуваних у настилі жатки. Стрічки натягнуті на ведучі й ведені (натяжні) валики.

Планки мотовила підводять стебла до різального апарата і після зрізування укладають їх на конвеєр, який переміщує стебла вліво від вікна 15 і скидає їх на стерню у вигляді безперервного валка. Ширину валка регулюють перестановкою напрямного щитка 11.

Корпус жатки з’єднаний з похилим корпусом 9 за допомогою сферичного шарніра і прикріплений з обох боків через важелі врівноважування до двох блоків 8 пружин. Тому під час роботи жатка може переміщуватися відносно похилого корпусу у поздовжньому і поперечному напрямах. Похилий корпус спирається на два гідроциліндри, за допомогою яких жатку можна піднімати і опускати.

Під час роботи корпус спирається на два башмаки, встановлені під днищем. Вони ковзають по стерні, копіюють поверхню поля і забезпечують зрізування на заданій висоті. Башмаки можна піднімати або опускати, тобто змінювати висоту зрізування в межах 120…250 мм. Натяг блоків пружин регулюють так, щоб тиск жатки на башмак не перевищував 250…300 Н. При збиранні високоврожайних хлібів ширину захвату зменшують до 5 м, встановивши на різальний апарат проти викидного вікна обмежувальний щиток. Жатку начіпляють на зернозбиральні комбайни.

Жатка ЖВН-6Б-01 призначена для скошування зернових колосових і круп’яних культур з укладанням скошеної маси в одинарний зустрічно-поточний валок. Агрегатується з енергозасобами КПС-5Г, КПС-5Б, Е-302, Е-303 і Е-304.

Жатка рядкова швидкісна ЖРС-4, 9А призначена для роздільного збирання зернових культур на підвищених швидкостях. Вона складається з платформи, різального апарата, мотовила, ходових коліс, механізму передачі, двох пасово-планчастих конвеєрів, сниці і транспортного пристрою.

Платформа включає раму, вітровий щит і каркас. Рама спирається на два пневматичні колеса. Кожне колесо має гвинтовий механізм підняття. Між конвеєрами розташоване викидне вікно.

Різальний апарат складається з двопальцевих секцій (крок пальців 76,2 мм, хід ножа 140 мм), притискачів ножа і кривошипно-шатунного механізму. Справа й зліва на платформі закріплено подільники. На жатці встановлено пасово-планчасті конвеєри, стрічки яких рухаються по рівчаках, виштампуваних у настилах листової сталі. Транспортні стрічки складаються з прогумованих пасів 125 мм завширшки і прикріплених до них дерев’яних планок. Вали закриті щитками у викидному вікні і в проміжках між рівчаками.

Сниця з’єднується з причіпним пристроєм трактора перехідною скобою, що забезпечує можливість лівих поворотів. Перехідна скоба зв’язана із сницею шарнірно штирем, а на поперечині причіпного пристрою трактора кріпиться болтами. Крім трикутної сниці платформа шарнірно з’єднана з перехідною скобою за допомогою упорної труби з двома амортизуючими пружинами. Компенсатор зв’язує перехідну скобу сниці, лівий передній куточок рами жатки, а також протидіє відставанню правої частини жатки під час роботи.

На жатці встановлено два виносні гідроциліндри: один для зміни кута нахилу платформи, а другий — для підняття й опускання мотовила.

Жатка валкова причіпна ЖВП-4,9 призначена для скошування зернових колосових і круп’яних культур з укладанням скошуваної маси в одинарний зустрічно-потоковий валок. Агрегатується з трактором класу 1,4 (ЮМЗ-6, МТЗ-80/82).

Жатка ЖББ-3,6 бокова бобова, напівначіпна до тракторів, призначена для скошування та укладання у валок зернобобових культур. Агрегатується з тракторами класу 1,4 (ЮМЗ-6, МТЗ-80/82).

Жатка валкова причіпна ЖВП-6,1/9,1 призначена для скошування зернових колосових культур з укладанням скошеної маси в одинарний зустрічно-потоковий валок. Агрегатується з тракторами класу 1,4. Використовується у всіх зонах, де збирають колосові роздільним способом.

Жатка ЖСБ-4,2 є зустрічно потоковою, її використовують для збирання зернових, бобових, насінників трав і цукрових буряків.

Жатка обладнана універсальним ексцентриковим шестипланчастим мотовилом і без пальцевим різальним апаратом із двома рухомими ножами.

На жатці встановлено два полотняно-планчастих транспортери, що рухаються назустріч один одному. При роботі жатки вони переміщують із периферії у центральне викидне вікно зрізані стебла які потім падають на стерню у валок. Завдяки центральному викидному вікну забезпечується висока якість формування валка. Агрегатують жатку із енергетичними засобами КПС-5 і Д-101А; ширина захвату 4,2 м, робоча швидкість — до 7,5 км/год, продуктивність — до 2,5 га/год.

Жатка валкова причіпна ЖВПУ-6 призначена для роздільного збирання зернових культур і скошування сіяних трав. Агрегатується з тракторами тягового класу 1,4. Обслуговує один тракторист. Складається з ходової частини, платформи, мотовила, гідросистеми, привода ножа.

Конструктивні особливості жатки:
– наявність безшпренгельного п’ятилопатевого ексцентрикового мотовила;
– кривошипно-кулісний привод ножа, в шарнірах якого встановлені гумо-сталеві втулки — сайлент-блоки, що забезпечують високу швидкість різання і надійність роботи (480 подвійних ходів за хвилину);
– полотняно-планчасті транспортери із прогумованої тканини з посиленими краями;
– варіатор частоти обертання мотовила, уніфікований з варіатором жатки комбайна і керований з робочого місця механізатора;
– поворотна телескопічна сниця оригінальної конструкції, а також домкрат, що забезпечує переведення жатки з робочого положення в транспортне і навпаки за 20 хв;
– центральне викидне вікно і два транспортери формують якісний зустрічно-потоковий валок.

Обчісуючі жатки

Розділ 2. Жатки і підбирачі

Спосіб збирання зернових, насінників трав, рису та інших культур із застосуванням обчісуючих жаток (рис. 2.2) — на відміну від традиційних, коли зрізається і подається в молотарку комбайна вся хлібна маса з бур’янами — полягає в обчісуванні колосків або суцвіть рослин без зрізування стебла. Таким чином збираються найбільш цінні складові врожаю — зерно і полова, забезпечується значне зменшення надходження технологічної маси в комбайн, що дає змогу майже в 2 рази підвищити його продуктивність, зменшити втрати і пошкодження зерна, а також майже на 60% знизити питомі витрати палива та уникнути поломок і передчасного спрацювання комбайнів.

Одна із найважливіших переваг нової технології полягає в тому, що збирання врожаю з високою продуктивністю можливе і при підвищеній вологості соломи, забур’яненості і полеглості рослин. Це дає змогу не тільки досягти високої продуктивності, а й збільшити період роботи комбайна протягом дня. Досвід свідчить, що застосування обчісуючих жниварок дає змогу вранці розпочати збирання врожаю комбайном на 2 год раніше, не чекаючи, коли спаде роса, а після короткочасних дощів — через 2…З год після їх припинення.

Схема обчісуючого пристрою

Рис. 2.2. Схема обчісуючого пристрою: 1 — стабілізуючий носок; 2 — обчісуючий ротор; 3 — корпус жатки; 4 — шнек.

При необхідності комбайни можна легко дообладнувати пристроями для збирання полови після обмолоту колосків (1т полови на 4…5 т зерна). Солома, що залишається, може бути подрібнена і використана як органічне добриво, а з більш цінних культур — скошена і зібрана в тюки вже після збирання основного врожаю — зерна. Така технологія мульчуючого і вологозберігаючого обробітку ґрунту рекомендується для впровадження в Україні. Особливо у зв’язку з дефіцитом органічних добрив.

Застосування обчісуючої жатки можливе в усіх зерносіючих зонах України. Вони призначені для збирання зернових культур (пшениця, ячмінь, жито, овес), добре зарекомендували себе й на збиранні рису, гречки, насінників трав, а також при збиранні полеглих хлібів.

Обчісуючі жатки агрегатуються із зернозбиральними комбайнами «Дон-1500» та «Славутич», а модифікації жатки, що відрізняються від базової моделі конструкцією вузлів приєднання до похилої камери комбайна та шириною захвату, агрегатуються із комбайнами СК-5 «Нива», «Єнісей» та комбайнами зарубіжних фірм («Джон-Дір», «Нью-Холланд», «Кейс», «Клаас», «Массей Фергюс-сон» та ін.).

Зернозбиральні комбайни, з якими агрегатується обчісуюча жниварка, не потребують ніяких конструктивних змін, а лише повинні бути відрегульовані відповідним чином, ураховуючи стан культур, що збираються, та особливості хлібної маси, що надходить у молотарку.

Обладнання зернозбиральних комбайнів обчісуючими жатками дає можливість підвищити продуктивність комбайна з 25…40 га до 70…80 га за світловий день та збільшити майже вдвічі за-гальний наробіток кожного комбайна за сезон за рахунок збільшення швидкості руху комбайна по полю з 4…7 км/год до 9… 15 км/год і зменшення навантаження на очисні робочі органи. При цьому:

- суттєво зменшується енергетична завантаженість комбайна та спрацювання механізмів, що збільшує його моторесурс;
– створюється можливість збільшити тривалість щоденної роботи комбайна на 4 год;
– жнива можна завершити в короткий агротехнічний термін з найменшими втратами;
– можна зекономити за жнива до 40…60% палива.

Обчісуючі жатки

Розділ 2. Жатки і підбирачі

Спосіб збирання зернових, насінників трав, рису та інших культур із застосуванням обчісуючих жаток (рис. 2.2) — на відміну від традиційних, коли зрізається і подається в молотарку комбайна вся хлібна маса з бур’янами — полягає в обчісуванні колосків або суцвіть рослин без зрізування стебла. Таким чином збираються найбільш цінні складові врожаю — зерно і полова, забезпечується значне зменшення надходження технологічної маси в комбайн, що дає змогу майже в 2 рази підвищити його продуктивність, зменшити втрати і пошкодження зерна, а також майже на 60% знизити питомі витрати палива та уникнути поломок і передчасного спрацювання комбайнів.

Одна із найважливіших переваг нової технології полягає в тому, що збирання врожаю з високою продуктивністю можливе і при підвищеній вологості соломи, забур’яненості і полеглості рослин. Це дає змогу не тільки досягти високої продуктивності, а й збільшити період роботи комбайна протягом дня. Досвід свідчить, що застосування обчісуючих жниварок дає змогу вранці розпочати збирання врожаю комбайном на 2 год раніше, не чекаючи, коли спаде роса, а після короткочасних дощів — через 2…З год після їх припинення.

Схема обчісуючого пристрою

Рис. 2.2. Схема обчісуючого пристрою: 1 — стабілізуючий носок; 2 — обчісуючий ротор; 3 — корпус жатки; 4 — шнек.

При необхідності комбайни можна легко дообладнувати пристроями для збирання полови після обмолоту колосків (1т полови на 4…5 т зерна). Солома, що залишається, може бути подрібнена і використана як органічне добриво, а з більш цінних культур — скошена і зібрана в тюки вже після збирання основного врожаю — зерна. Така технологія мульчуючого і вологозберігаючого обробітку ґрунту рекомендується для впровадження в Україні. Особливо у зв’язку з дефіцитом органічних добрив.

Застосування обчісуючої жатки можливе в усіх зерносіючих зонах України. Вони призначені для збирання зернових культур (пшениця, ячмінь, жито, овес), добре зарекомендували себе й на збиранні рису, гречки, насінників трав, а також при збиранні полеглих хлібів.

Обчісуючі жатки агрегатуються із зернозбиральними комбайнами «Дон-1500» та «Славутич», а модифікації жатки, що відрізняються від базової моделі конструкцією вузлів приєднання до похилої камери комбайна та шириною захвату, агрегатуються із комбайнами СК-5 «Нива», «Єнісей» та комбайнами зарубіжних фірм («Джон-Дір», «Нью-Холланд», «Кейс», «Клаас», «Массей Фергюс-сон» та ін.).

Зернозбиральні комбайни, з якими агрегатується обчісуюча жниварка, не потребують ніяких конструктивних змін, а лише повинні бути відрегульовані відповідним чином, ураховуючи стан культур, що збираються, та особливості хлібної маси, що надходить у молотарку.

Обладнання зернозбиральних комбайнів обчісуючими жатками дає можливість підвищити продуктивність комбайна з 25…40 га до 70…80 га за світловий день та збільшити майже вдвічі за-гальний наробіток кожного комбайна за сезон за рахунок збільшення швидкості руху комбайна по полю з 4…7 км/год до 9… 15 км/год і зменшення навантаження на очисні робочі органи. При цьому:

- суттєво зменшується енергетична завантаженість комбайна та спрацювання механізмів, що збільшує його моторесурс;
– створюється можливість збільшити тривалість щоденної роботи комбайна на 4 год;
– жнива можна завершити в короткий агротехнічний термін з найменшими втратами;
– можна зекономити за жнива до 40…60% палива.


Подібні статті

Останні статті

Категорії