Скільки потрібно карбаміду на 1 гектар пшениці?

Для внесення рекомендовано використовувати таку бакову суміш: Карбамід (3 кг/га).

Скільки потрібно карбаміду для обприскування пшениці?

Ефективність позакореневого підживлення озимої пшениці азотом Для позакореневого підживлення пшениці озимої оптимальною дозою азоту є 30-45 кг/га у вигляді 10-30%-го розчину карбаміду.

Скільки разів можна підживлювати озиму пшеницю?

В Україні з урахуванням кліматичних умов сучасна система удобрення озимої пшениці включає удобрення восени та навесні. Удобрення восени складається з основного живлення (передпосівне внесення добрив) або внесення основних добрив під попередник, припосівного внесення й осіннього позакореневого підживлення.

Весняний догляд за посівами озимини

У посівах озимини, особливо ранніх строків сівби, з добре розвиненою надземною масою спостерігається ураження рослин борошнистою росою та септоріозом. На таких посівах слід провести боронування, щоб звільнити рослини від відмерлих решток. Цей агрозахід сприяє покращенню аерації та розпушенню поверхневого шару ґрунту. Завдяки ранньовесняному боронуванню також видаляються частини відмерлих рослин, ушкоджених злаковими мухами.

Система догляду за посівами озимої пшениці у весняний період крім весняного боронування й азотних підживлень містить також позакореневі підживлення мікродобривами, регуляторами росту рослин, біопрепаратами, антистресантами, захист рослин від вилягання, бур’янів, хвороб і шкідників.

Поряд з основними елементами — азотом, фосфором і калієм — важлива роль у живленні рослин належить мікроелементам. Озима пшениця найчутливіша до браку марганцю, міді та сірки. Нині застосовують збалансовані халатні мікродобрива, які у своєму складі містять комплекс мікроелементів, найважливіших для тієї чи іншої культури (Омексмікромакс, Актив Харвест зернові).

Останнім часом у вирощуванні пшениці озимої не лише в органічному землеробстві, а й в інтенсивних технологіях, широко застосовують біопрепарати. Напрямами їх застосування є захист від шкідників (Бактофіт, Сезар), хвороб (Мікосан, Триходермін), фіксація атмосферного азоту (Ризобафіт, Ризогумін), мобілізація важкодоступного фосфору (Альбобактерин, Поліміксобактерин).

Для зниження негативної дії гербіцидів, високих температур, засух використовують антистресанти (Альбід, Лігногумат). У кінці фази кущіння — початку трубкування схильні до вилягання сорти пшениці обприскують ретардантами Хлормекватхлорид, Стабілан, Терпал, Модус. Обробка посівів ретардантами дозволяє знизити висоту рослин уповільненням росту міжвузль, а також стимулювати розвиток механічних тканин, що призводить до збільшення товщини й діаметра соломини. Крім захисту від вилягання ретарданти впливають на кущіння рослин, збільшуючи кількість бічних стебел.

Унаслідок вилягання посівів порушується нормальний ріст і розвиток рослин, зменшуються розміри фотосинтезаційної поверхні, сповільнюється засвоєння елементів живлення та води, що спричиняє значні втрати врожаю. Чим швидше вилягають посіви, тим більше недобирання зерна. Рівень втрат збільшується також унаслідок погіршення умов збирання врожаю в жнива. Імовірність вилягання зростає за високих доз азоту, дефіциту калію, в загущених посівах, надмірних опадах, за сильних вітрів.

Важливо всі поля озимих обстежити на забур’яненість. Середній і сильний ступінь забур’яненості очікується насамперед на зріджених посівах, де групу бур’янів, які перезимували, доповнюють сходи ярих бур’янів. На таких площах треба застосувати гербіциди.

Економічним порогом шкодочинності (ЕПШ) бур’янів у посівах озимої пшениці є понад 16 шт. однорічних бур’янів і більше як один пагон багаторічних видів на 1 м². Для розширення спектра дії на дводольні бур’яни стійкі до групи 2,4-Д доцільно застосовувати Діален Супер (0,8 л/га), Агрітокс (1–1,5 л/га), Базагран М (2–3 л/га), Пріма (0,4–0,6 л/га) та ін. Найбезпечнішим для рослин періодом внесення гербіцидів є фаза кущення — початок виходу в трубку.

Обробка в пізніші строки порушує формування репродуктивних органів, у результаті чого виникає пустоколосість і недобір 18–20% урожаю.

Застосування гербіцидів групи 2,4-Д обмежено. З одного боку — температура повітря під час обприскування не має бути нижчою за +12 °С, а з іншого — обробку посівів слід провести не пізніше початку фази виходу в трубку. Але якщо господарство не змогло виконати цю роботу в оптимальні строки, можна використовувати Гранстар Голд 75 (0,025 + 0,035 кг/га), Гроділ Максі (0,09–0,11 л/га), Дербі (0,05–0,07 кг/га), Калібр (0,04–0,06 кг/га), які дозволено застосовувати до фази прапорцевого листка.

Досить проблемним є захист посівів озимих зернових від злакових бур’янів. Високу ефективність проти широкого спектра злакових бур’янів має Пума Супер (1 л/га) за застосування у фазу кущіння — поява прапорцевого листка, також Паллас Екстра 317 (0,07–0,09 кг/га) за застосування від трьох листків до 2-го міжвузля.

Хворобами більше уражені будуть загущені посіви озимої пшениці й озимого ячменю ранніх строків сівби. За сприятливих умов (висока вологість повітря, температура +14…+17 °С) може виникнути загроза від підвищеної шкодочинності борошнистої роси, септоріозу, бурої іржі. Розпочинають обробку рослин озимої пшениці з фази закінчення кущіння — початку виходу в трубку за ступеня ураження двох верхніх листків борошнистою росою та септоріозом 1% і вище, що становить приблизно 3–4 плями борошнистої роси на листок або 2–3 септоріозних плями. За підвищеної вологості потреба застосування фунгіцидів може виникати й пізніше, тому обстежують посіви через кожні 3–5 днів. Економічно виправдані обробки проти цих хвороб — до кінця цвітіння. Актуальними хворобами є також фузаріоз колоса, сажки, тому важливо захистити прапорцеврй листок, адже від його здорового стану на 30% залежить майбутній урожай.

Весняне підживлення пшениці

​ Для формування однієї тони зерна пшениці необхідно: азоту − 28-37 кг; фосфору 11-13 кг; калію − 20-27 кг. Як правило такої кількості елементів живлення в легкодоступній формі в ґрунті не буває, тому для отримання високого врожаю необхідно вносити мінеральні добрива. Споживання азоту рослинами озимої пшениці починається з перших днів життя і триває до закінчення наливу зерна. Так, у фазі кущіння споживання азоту становить 20 %, в період виходу в трубку-колосіння − 50-55 %, цвітіння-початку воскової стиглості − 5-10 % від загальної його кількості. Недостача азоту в окремі фази не може бути компенсована внесенням його в наступні фази. Підживлення посівів озимих культур – надзвичайно важливий захід весняного та літнього догляду. За умови визначення вмісту азоту в ґрунті доза застосування азоту в перше підживлення розраховується за таблицею Бука А.Я.,1988:

Рівень забезпеченості азотом

Доза внесення азоту, кг/га д.р.

Перше підживлення озимини, направлене на кращу регенерацію рослин, рекомендується проводити ще до початку вегетації, в період переходу температури через 0 о С, тобто по мерзлоталому ґрунту. Особливо актуальне це підживлення для слаборозвинутих посівів, оскільки забезпечує кореневу систему, що знаходиться в збідненому поверхневому шарі ґрунту азотом в самий ранній період відновлення життєдіяльності. Завдяки поглинанню поживних речовин відбувається активний розвиток кореневої системи, в тому числі вторинної, і, як результат, додаткове кущіння, швидке наростання фотосинтетично активної поверхні рослин та потужного фітоценозу посіву. При підживленні по мерзлоталому ґрунту застосовують найчастіше аміачну селітру, іноді карбамід та інші добрива.

Друге підживлення, спрямоване на формування високої продуктивності рослин, слід проводити, коли рослини перебувають на ІІІ етапі органогенезу (фаза весняного кущіння − початок генеративного розвитку). За даними наукових джерел, в цей період проходить утворення колосків в колосі і забезпечення рослин поживними речовинами стимулює формування крупного, добре озерненого колосу та підвищує продуктивну кущістість рослин. На слаборозвинутих посівах добрива краще вносити врозкид або за допомогою авіації, а на добре розкущених – сівалками вздовж рядків. За такого способу внесення добрива потрапляють в зволожений ґрунт, максимально наближено до кореневої системи, крім того, одночасно проходить аерація та розпушування ґрунту, видаляються відмерлі рештки рослин та частково знищуються бур’яни, покращується фітосанітарний стан ценозу. Особливо це важливо за умов швидкого підсихання ґрунту.

При розрахунку доз азотних добрив слід враховувати такі чинники як розвиток рослин, чутливість сорту до добрив, погодні умови поточного року. Сорти напівінтенсивного типу потребують менших доз азотних добрив на початку вегетації, оскільки підвищені дози в умовах вологої весни можуть викликати вилягання посівів, інтенсивні та напівкарликові сорти краще відгукуються на підвищені дози добрив.

Якщо немає можливості визначити запаси поживних речовин в ґрунті, рекомендується в перше підживлення внести 30-40 кг/га азоту (в діючій речовині), в друге − 30 кг/га, в третє – 20-30 кг/га (карбамід). При внесенні добрив як у твердому, так і в розчиненому стані важливий їх рівномірний розподіл по посіву.