Який тип грунту в Карпатах?

На території лісового фонду Українських Карпат виділяють такі ос- новні типи і підтипи ґрунтів, між якими існує тісний генетичний зв'язок (табл. 1): бурі гірсько-лісові (буроземи); дерново-буроземні; буроземно-опід- золені; гірсько-лучно-лісові; гірсько-торф'яно-опідзолені. Кеш

Чому в Україні найродючіші ґрунти?

Великий вміст гумусу (8 – 15%) та зерниста й грудкувата структура роблять їх найродючішими не тільки в Україні, а й у світі. Гумусний шар у чорноземах має значну потужність – від 40 см до 1 м і більше. Ці ґрунти, що вкривають майже 65% території України, є її національним багатством.

Хто живе в Карпатах?

У фауні Українських Карпат переважають представники лісового комплексу. Трапляються олень благородний, заєць, лисиця, вовк, ведмідь бурий, кіт лісовий, рись, куниця, видра, дика свиня, борсук, білка. Серед ендеміків: білка карпатська, полівка снігова.

Українські Карпати: загальна ... - Освіта.UA

Українські Карпати. Грунти. Рослинність і тваринний світ

На особливості розповсюдження грунтів в Українських Карпатах позначилась висотна поясність. Так, у Передкарпатті поширені дерново-підзолисті оглеєні ґрунти, що утворилися під мішаними дубово-буковими чи дубово-буково-смерековими лісами на карбонатних відкладах. Для гірської зони Карпат до висоти 1100-1200 м характерні бурі лісові ґрунти. У верхній частині лісового поясу залягають сіро-бурі ґрунти. На полонинах поширені гірсько-лучні ґрунти.

Рослинність Українських Карпат

У Карпатських горах зосереджено понад 15% усіх лісів України. Залісненість території тут становить близько 40%. Це найбільший лісовий масив держави. Серед інших частин Карпатського пасма Українські Карпати найбільш заліснені. Невипадково їх часто називають ще Лісистими Карпатами. Переважають смереково-букові ліси. Велику | площу, особливо в Закарпатті, займають дубові насадження, ялиця і граб. Карпатські ліси України мають високоякісну деревину, яка користується попитом як на внутрішньому, так і на світовому ринках.

Ліси Карпатських гір розміщені великими суцільними масивами аж до верхніх субальпійських та альпійських лук. Вони відіграють важливу водозберігаючу і природоохоронну роль, багаті на лікарські рослини, ягоди і гриби.

Видовий склад лісу залежить від його розміщення у певному висотному поясі. Одні й ті самі більш теплолюбні породи дерев ростуть значно вище на південних, ніж на північних схилах гір, хоча й тут простежуються істотні відхилення, зумовлені напрямом руху повітряних мас, експозицією схилів гір тощо. У закарпатській частині Карпат до висоти 700-750 м переважають дубові ліси, на висоті 1250-1300 м — букові, 1500-1600 м — хвойні (ялина, ялиця, зрідка кедр). У північно-західній частині Карпат послідовність вертикальної зміни цих самих деревостанів в основному така сама, як і в більш південних регіонах, але ця зміна відбувається на 50-150 м нижче. У віддалені лісові райони Українських Карпат наприкінці XIX — на початку XX ст. було прокладено вузькоколійні лісовозні залізниці, більшість з яких тепер не функціонує. У південно-східній частині гір деревину колись сплавляли річками до лісопильних заводів чи залізничних станцій (наприклад, по Черемошу, який має дуже швидку течію).

У карпатських лісах заготовляють гриби, плоди і ягоди (малину, шипшину, суниці, лісові горіхи), лікарські рослини. Використовують ліси і як мисливські угіддя. Потужним є рекреаційний потенціал лісових масивів Українських Карпат, який використовують ще недостатньо.

Невелику площу Українських Карпат займають субальпійський і альпійський пояси. Вони розміщені окремими високогірними ділянками. Нижня межа субальпійського поясу на північному заході проходить на висоті 1400-1500 м, у високогірних районах південно-східної частини — на висоті 1750-1800 м. Субальпійський пояс холодніший і більш зволожений, ніж лісовий. Пересічна температура повітря у липні — від +8 до +10°С, у січні — від -8 до -10°С; пересічна річна сума опадів коливається в межах 1500-2000 мм і більше.

Знизу субальпійський пояс починається перехідною від лісу смугою криволісся і рідколісся з вільхи зеленої, напівсланкої сосни гірської (мал. 84), ялівцю сибірського. В міру підіймання вгору дерева стають нижчими, трапляються рідше. Починаються полонини — безлісі плоскі вершини гірських хребтів (мал. 85). Вони вкриті головним чином субальпійською рослинністю (костриця, арніка, чорниця, брусниця, рододендрон) (мал. 86, 87). Альпійська рослинність поширена тільки на висотах понад 1800 м (Чорногора, Мармороський масив). Полонини використовують як літні пасовища. Впродовж багатьох століть вироблено урочисті ритуали проводів пастухів на початку літа на полонини і зустрічі їх з полонин на початку осені.

Мал. 84. Напівсланка сосна гірська (жереп)

Мал. 85. Карпатська полонина

Мал. 86. Цвіте арніка

Мал. 87. Рододендрон

Тваринний світ Карпат

Тваринний світ має в основному лісовий характер. Є багато тварин, що трапляються в Українському Поліссі: білка, глухар, рябчик, свиня дика та ін. У лісах — ведмідь бурий, рись, кіт лісовий, олень благородний, з-поміж птахів — вальдшнеп, горохівка, волохатий сич та ін. На полонинах трапляються олянка, плиска, дрізд кам'яний, полівка снігова, білозубка та ін. У передгір'ях Карпат — кроти, полівки, жайворонки, вівчарики, юрки, сови. З плазунів у Карпатах водяться ящірка прудка, вужі, гадюка звичайна та ін. Серед земноводних трапляються тритон альпійський, саламандри, жаби та ін. У гірських річках водиться форель, харіус та ін.

Які ґрунти переважають в Українських Карпатах?

При копіюванні інформації обов'язкові прямі посилання на сторінки сайту та авторів матеріалів.
Всі книги та статті є власністю їхніх авторів та служать виключно для ознайомлення.

Грунти Українських Карпат. Бурі лісові грунти, буроземи

Карпатська гірська система знаходиться в суббореальному грунтово-біокліматичному поясі, помірно-континентальній області. Ця гірська країна (Українська частина) розташована на території широтної лісостепової зони і є вертикальною гірською буроземною зоною. Українські Карпати – частина Східних Карпат, мають протяжність до 200 км і ширину біля 100 км, площа провінції з передгір'ями складає ~30 тис. км кв.

Клімат у цілому надлишково вологий: південно-західні схили та Закарпаття знаходяться під впливом теплих і вологих атлантичних повітряних мас, а північно-східні схили й Передкарпаття – мас повітря, що проникають зі східної Європи та Азії. З висотою клімат стає вологішим і прохолоднішим, за гідротермічними умовами можна виділити декілька вертикальних поясів. ТВР промивний на дренованих ділянках та водозастійний на недренованих.

На території Карпатської гірської провінції виділяють такі геоморфологічні райони:

1. Передкарпатське передгір'я – слабко похилена розчленована рівнина;
2. Карпати, які поділяються на:
   1. зовнішні Карпати – крайовий хребет, тобто низькогір'я до 600-800 м а.в. і середньогір'я до 1000 м а.в.;
   2. Верховинське плоскогір'я, висотою до 600-800 м а.в. з пологими схилами й плоскими вершинами;
   3. Полонинсько-Чорногірська область, до 1200-1300 м а.в. з крутими схилами, високими вершинами, обривами;
   4. південно-західна (Рахівська частина) – до 1000 м а.в., гострі вершини, круті схили;
   5. західний Ужгород-Хустський вулканічний хребет висотою 600-800 м а.в.

   У Карпатах панувала лісова рослинність – бук, дуб, в'яз, вільха, сосна, ялина, ялиця, на вершинах – полонини (субальпійське та альпійське різнотрав'я). В історичний період у складі рослинності відбулися зміни: збільшилась площа полонин, серед дерев переважають штучні ялинові насадження. Грунтотворні породи переважно фліші й продукти їх вивітрюання. Це осадові гірські породи, утворені в глибоких геосинклінальних морських басейнах з характерним ритмічним чергуванням шарів піщаників, аргілітів, алевролітів, мергелів, вапняків тощо. Утворювались ці осади біля 111 млн. років, мають потужність 6-7 тис. м. Виділяють три типи флішів: з переважанням піщаників, з переважанням глинистих сланців, породи з їх чергуванням у відношенні 1:1. Рідше в горах зустрічаються продукти вивітрювання ефузивних порід – андезитів та базальтів. У Закарпатті та Передкарпатті переважають алювіально-делювіальні породи в основному важкого гранскладу.

   В описаних умовах головним процесом грунтоутворення є кисле буроземоутворення, а супутніми – дерновий, підзолистий, глейовий, глейово-елювіальний.

   Грунти поділяються за термічним показником (табл. 35), глибиною залягання скельної породи, оглеєності, опідзоленості.

   Таблиця 35. Основні типи грунтів Карпат

   Типи, підтипи	Термічні пояси
   Буроземи	Усі
   Дерново-буроземні	Усі
   Підзолисто-буроземні	Теплий, дуже теплий
   Буроземно-підзолисті	Теплий (Передкарпаття)
   Гірсько-лугові	Дуже холодний, холодний
   Дерново-торф'янисті	Прохолодний, помірно-холодний, холодний

   За глибиною залягання скельної породи виділяють такі види грунтів:

   1. потужні (85-120 см);
   2. середньопотужні (65-85);
   3. малопотужні (45-65);
   4. короткопрофільні (25-45);
   5. слаборозвинені ( < 25 см).

   У гірсько-лісовому поясі Карпат переважають бурі лісові кислі грунти:

   зустрічаються бурі лісові опідзолені на більш-менш вирівняних елементах рельєфу:

   вони переважно оглеєні; на високих рівнях утворюються дерново-торф'яні:

   на терасах рік часто зустрічаються дерново-буроземні грунти:

   на полонинах – гірсько-лугові грунти:

   У передгірній частині Закарпаття переважно утворюються підзолисто-буроземні поверхнево-оглеєні грунти:

   на алювіально-делювіальному суглинку. Крім них зустрічаються буроземи, в тому числі й оглеєні. На Закарпатській низовині на терасах р. Тиса, де переважають давньоалювіальні відклади, розповсюджені лугово-буроземні глейо-елювійовані грунти:

   У Передкарпатті, де випадає багато опадів, панують важкі породи та безстічні або слабостічні форми рельєфу, значні площі займають бурувато-підзолисті поверхнево-оглеєні грунти:

   Сільськогосподарське використання гірських грунтів

   Багато гірських грунтів відводять під пасовища, на деяких вирощують цінні сільськогосподарські культури – виноград, цитрусові, чай, плодові й технічні культури. Але через складний рельєф, малу потужність профілю, каменястість, вони, загалом, мало освоєні, особливо грунти лісових вертикальних областей. Для захисту цих грунтів необхідно регулювати вирубку лісу. Найбільш інтенсивно використовуються гірські буроземи, коричневі та дерново-чорноземні грунти при обов'язковому застосуванні протиерозійних заходів: терасування схилів, якщо їх крутизна перевищує 12°, залісненні відкритих ділянок.

   1. Вкажіть особливості грунтоутворення на гірських схилах.
   2. Сформулюйте закон вертикальної зональності та винятки з нього.
   3. Охарактеризуйте особливості будови, властивостей, використання гірських грунтів.
   4. Опишіть особливості будови профілю гірсько-лугового грунту.
   5. Проаналізуйте особливості екології, генезису, класифікації, властивостей і використання грунтів Карпат.

   При копіюванні інформації обов'язкові прямі посилання на сторінки сайту та авторів матеріалів.
   Всі книги та статті є власністю їхніх авторів та служать виключно для ознайомлення.