Що Василь подарував хлопцям заради миру?

А ви, я бачу, серйозно захопилися відловом комах. Ну що ж, заради миру – ось вам од мене подарунок, – він витяг з кишені штанів жовтий прозорий камінець. – Дивіться! Ми з Митьком захоплено схилилися над Василевою долонею. Кеш

Як виглядала потвора в озері Митькозавр?

Водою пливло щось надзвичайне, неймовірне і дуже доісторичне. На поверхні видніла лише голова, але уся всипана шипами, темно-зелена, лискуча й бридка. Ось потвора повернулася до хлопців, і блимнули червонясто два великі ока. Між ними стирчав хижий ріг.

Який клас закінчили головні герої твору митькозавр з юрківки?

Головні герої оповідання Я. Стельмаха "Химера лісового озера, або Митькозавр з Юрківкі" - Дмитро Омельчук і Сергій Стеценко. Ці два хлопчика щойно закінчили п'ятий клас і перейшли до шостого. Події, що описуються у оповіданні, трапляються під час літніх канікул.

"Митькозавр з Юрківки..." Розділи 4, 5. | Тест з української … Василь подарував хлопцям . варіанти відповідей. діамант. бурштин. смарагд. Запитання 3. Василь хотів спочатку здати свою знахідку ( бурштин) ...

Яку знахідку показав хлопцям василь

— Привіт дослідникам! І вам покупатися скортіло? Ех, водичка, що треба! Це вам не річка!

— Добридень, — озвались ми трохи спантеличено, бо наші з ним останні зустрічі не дуже схиляли до дружньої розмови.

— Та чого ви такі набурмосені обоє? Ще й досі сердитесь? А ви, я бачу, серйозно захопилися відловом комах. Ну що ж, заради миру — ось вам од мене подарунок, — він витяг з кишені штанів жовтий прозорий камінець. — Дивіться!

Ми з Митьком захоплено схилилися над Василевою долонею.

— Не пізнаєте? Бурштин. Он бачите, ще й муха в ньому якась.

Справді, у жовтогарячому злитку застигла навіки маленька комаха.

— Ви знаєте, що таке бурштин? — вів далі Василь. — Це смола дерев, що пролежала в землі мільйони років і закам’яніла. От у Прибалтиці її повно, а в нас рідко трапляється. Так що ця знахідка — велика цінність.

— Ти що, її тут знайшов? — не повірив я.

— А де ж, по-твоєму? От у цьому озері. Хотів було у краєзнавчий музей здати, та передумав. Хай уже вам буде. Ви ж комах колекціонуєте.

— У цьому озері? — і собі здивувався Митько. — Отут?

— А що ви думаєте? Тут і не таке зустрінеш… — Василь кинув на нас загадковий погляд і замовк.

— Що? — спитали ми в один голос.

— Та навіть і не знаю, чи казати вам… — Він знову помовчав. — Ну гаразд. Ви, бачу, люди мислячі й серйозні.

Ми затамували подих. Що ж то він повідає нам, цей дивний хлопець?

— Просто хочу вас застерегти. Адже ви, здасться, як і я, полюбили це місце.

«І звідки йому відомо?» — подумав я.

— Ви вмієте зберігати таємниці? — він суворо звів брови.

— Могила, — мерщій вигукнувся Митько.

— Щоб я маму й тата не бачив, — пробелькотів і я десь почуту клятву.

— Ну так от, хлопці. Озеро це незвичайне.

— Незвичайне? — пошепки повторили ми.

— Еге ж. Поганий поголос ходить про нього. Ви помітили, що сюди з села ніхто й не потикається?

— Так далеко ж, — озвавсь Митько. — Не кожному й охота телющитись.

— Мо’, й далеко. Але справа зовсім не в цьому. А в тому, що бояться.

— Еге ж. Звичайно, якщо кого спитаєш, так тобі й скажуть: мовляв, далеко, краще в річці купатись. А насправді, всі аж тремтять, коли доводиться отут у воду лізти.

— А тому, що в озері… — він стишив голос, — хтось живе. Ми здригнулись.

— Авжеж, — вів Василь далі. — По ночах, правда, не часто, виє страшно і зітхає «о-о-о-ох», аж мороз по шкірі. Сам чув. А вдень не вилазить. А може, й вилазить, та ніхто не бачив. Он там берег травою поріс, а коло нас пісок. Минулого року пастухи тут корів напували. Аж чують — телятко так жалібно мукнуло. Вони туди, а за телятком тільки завирувало. І на піску сліди здоровенних лап, мов од крокодила.

— Точно! Але це ще не все. Ходімте зі мною.

Ми наблизились до кількох сосен, що в цьому місці росли біля самої води.

На стовбурах видніли глибокі подряпини, кореневища двох-трьох дерев були підриті, луска від кори вкривала землю. Заніміло спозирали ми цю картину.

— От і подумайте, хто б це міг бути. Ви знаєте що-небудь про Лох-Несс?

— Це озеро в Шотландії. І живе там дивна і здоровенна тварина, от приблизно… Та не робитиму припущень. Це ще не доведено. Ну а тепер пробачайте, мені час. Бувайте! Ще побачимось. У мене тренування. За графіком.

— Що ти на це скажеш? — запитав Митько, коли Василь уже зник з-перед очей.

— Та хто його знає, може, це все неправда. Якось не віриться…

— Може, й бреше, — погодивсь Митько. — І звідки тільки тут цей бурштин? — підкинув угору і зловив жовтий камінець. — Як, він казав, те озеро зветься? Лох-Несс?

— Треба буде розпитати в когось із старших.

— Еге ж. А все-таки він непоганий хлопець.

З озера повіяло прохолодою…

В хаті подзвонювали шибки і склянки на печі. Фа-Дієз знову вступив у двобій з тромбоном, і оглушливі звуки розліталися по селу зграями наполоханих ґав. Якщо я вже порівнюю звуки з цим птахом, то Фа-Дієзові ґави були, окрім усього, дуже обскубаними і потворними. Од них хотілося одмахуватись і бігти чимдалі.

Проте на деякі організми вони, мабуть, діяли позитивно. Саме цим я пояснюю народження в Митьковій голові ще однієї ідеї.

Митько порався коло нашої мізерної колекції (кілька жучків і метеликів ми таки вловили), а я вмостився на ліжку, накривши голову подушкою. Коли це чую — її оддирають від мого вуха.

Наді мною схилився Митько.

Ще один зойк нещасного інструмента заглушив Митькові слова.

— Таки оселитися коло озера і самим простежити… за отим от…

— Так тебе бабуся і відпустить! Чекай!

— Звичайно, це було б зовсім непогано! І ночувати там?

— Там. Адже Василь казав, що воно тільки вночі вилазить. І курінь у нас такий, самим собі заздрити можна. Хоч зимуй там. Взяти з собою ковдри. Зараз же тепло.

Ярослав Стельмах "Митькозавр із Юрківки".

Чому хлопці так хотіли поїхати в село, бо отримали завдання.

Хлопці пообіцяли мамі дотримуватися правил під час поїздки потягом

не виходити на зупинках із вагона;

не висовуватися із вікна, не стояти в тамбурі;

не купувати у провідника чаю,печива

не виймати гроші з кишень,бо вкрадуть

усі вище зазначені заборони

поїздом вісім і автобусом пів години

поїздом усю ніч і автобусом півтори години

поїздом добу і автобусом півтори години

поїздом усю ніч і автобусом дві години

Зійшовши з автобуса, перше про що спитав Митько друга?

Першим,хто зустрів хлопців, це був -

Якою стравою пригощала бабуся своїх гостей?

Чому бабуся не отримала телеграми про приїзд онука?

Батько Митька забув відправити

Батьки хотіли зробити сюрприз бабусі

Листоноша не встиг принести телеграму

Що побачили хлопці, коли прийшли вперше до озера?

Яку знахідку знайшов в озері Василь і показав хлопцям?

Скільки книжок у бібліотеці за тиждень взяли й прочитали хлопці?

Кого з тварин вибрали в приманку для "того що в озері жило"?

Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома