як вживати дурман
Що лікує дурман?
Виявляється, ця рослина в основному «призначена» для лікування судинних захворювань, а в наш час, як зазначає Іван Федусь, це дуже актуально. Настоянка дурману розчиняє холестерин і очищує судини. Розчиняє згустки крові, які залишаються після інсульту в корі головного мозку, де лопнули судини. Кеш
Що буде якщо з'їсти насіння дурману?
Чим небезпечний: Особливо отруйне насіння дурману. Отруєння можна виявити за такими ознаками: розширені зіниці, внутрішньоочний тиск, прискорене серцебиття, блювота, головний біль. Якщо після потрапляння рослини в шлунок дитини, вона вип'є води, в роті з'явиться неприємний смак.
Що роблять з дурману?
Осінню висмикують всю рослину, обривають листя, стебла спалюють, попіл використовують на добриво. Перед спалюванням стебел струшують насіння з коробочок.
Дурман звичайний - опис, лікувальні властивості, застосуванняІнсульт долає настоянка дурману
Шановна редакція! Моя сестра перенесла недавно інсульт. Медики все зробили від них залежне і ми їм дякуємо за це, але я читала, що для ефективнішої реабілітації необхідно вживати ліки з дурману. Дізналася, що на Чернігівщині є травник, який вирощує саме це зілля, але ані адреси, ані номера телефону його у нас немає. Тож чи не могли б ви допомогти знайти цього травознавця?
Валентина Пономаренко, м. Київ
Такого листа ми отримали днями на електронну адресу редакції "Чернігівщини". Тож це прохання читачки само підказало тему. Знайомимось: Іван Степанович Федусь, мешкає в селі Анисів Чернігівського району. А знайомство наше з ним розпочалося з показу вельми цікавої й непростої книги.
Саморобна енциклопедія у тринадцять кілограмів
Такої своєрідної енциклопедії я ще ніколи не бачив! Вона заввишки 15 сантиметрів, а вага – 13 кілограмів. Це витвір на кшталт бази даних, де швидко можна знайти рецепт або практичну пораду майже від усіх хвороб. Створенню такої енциклопедії Іван Степанович присвятив не одне десятиліття. І вже має другу майже таку, але трохи меншою вагою.
А тому на його присадибній ділянці зеленіють лікувальні рослини, деякі навіть дуже рідкісні, а також невеличкі деревця «практичної дії».
От я, наприклад, ніколи не чув про гінкго. Як розповів Іван Степанович, завезене воно в Україну дуже давно чи то з Китаю, чи Японії. Наш клімат для нього чудово підійшов. Це деревце називають «живою рослиною». Не боїться морозів. Позитивно впливає на кровоносні судини, зменшує ризик виникнення тромбозів, а нормалізація кровообігу допомагає вирішити проблеми з потенцією.
Не дивлячись на свої 82 роки (на вигляд нізащо не даси стільки!) Іван Степанович займається вирощуванням усіляких культур: як таких, що мають більш потужні лікувальні властивості, так і для загальнооздоровчого ефекту.
– Он зі Львова приїжджали сюди по насіння синюхи, коли прочитали про деякі рослини, що ростуть у мене, – розповідає знавець рослинного світу, – так я, зваживши на те, що таку далеку дорогу гості подолали, відкопав їм і корінець цієї рослини.
– Якщо їхали до вас аж зі Львова, то, мабуть, ця рослина має цінну властивість? – запитав я в Івана Степановича.
– Звичайно. Синюха цвіте в червні-липні, а плоди достигають аж наприкінці серпня – на початку вересня. На смак вона гіркувата… У народній медицині синюху використовують разом з валеріановим коренем як заспокійливий і протисудомний засіб при епілепсії і безсонні. Також вживають синюху у вигляді спиртового настою і як відхаркувальний засіб. Вона має ефективну дію при бронхіті і туберкульозі. А витяжки з коренів синюхи у 8-10 разів активніші, ніж із валеріани. Препарати синюхи призначають у випадку різних психічних і нервових хвороб. Дуже ефективні настої суміші синюхи при виразковій хворобі шлунка.
Серед рослин, що ростуть на городі у травника, також є дев’ясил, ехінацея (український женьшень), шалфей, годжі, кизил, дурман, каштан червоний…
Коли травознавець із Анисова вперше на своїй ділянці висаджував годжі, то був 54-м на Чернігівщині, хто у себе почав розводити цю цілющу рослину.
– В Японії її називають «ягодою ніндзя», а в Китаї – «деревом життя». Завдяки своїм властивостям підвищує ефективність імунної системи організму. А взагалі годжі вважається щоденним еліксиром молодості та здоров’я, – ділиться досвідом травник. – Можна навіть вино робити зі змішаним виноградним соком світлих сортів.
– А рецептом поділитесь? – запитав я.
– На один літр відцідженого свіжого соку винограду додається двадцять грамів свіжих подрібнених ягід годжі. Суміш зброджується без додавання цукру та води. Подальший догляд, як за звичайним сухим вином. Денна норма для здорової людини – 50 г. Ягоди в суміші з чорним шоколадом – потужний афродизіак, – розкрив «винний секрет» анисівський травознай.
Але Іван Степанович застеріг: насіння, листя, настоянки і все, що приготовлене з лікарських рослин, треба вживати з особливою обережністю, ретельно при цьому дотримуватися рецептури, інакше організм не лікувальну силу отримає, а навпаки, шкоду.
В одній із всеукраїнських газет Іван Федусь поділився з читачами деякими рецептами, після чого протягом місяця йому надійшло близько тисячі листів з різних куточків України. Деяким читачам відіслав на їхнє прохання насіння або інші частинки рослин для виготовлення рецептів, а також самі настої. Цікаво, що є кілька листів, у яких читачі після лікувального періоду щиро дякували Івану Степановичу за допомогу. Наприклад, настоянка із дурману допомогла багатьом людям після інсульту, в період терапії для запобігання рецидиву цієї тяжкої хвороби.
У переліку травозная є всілякі настоянки: з чорнобривців – від розладу шлунка та очних хвороб, волоського горіха – проти виразки шлунка, ехінацеї пурпурової – для підвищення імунітету, каштана, що прочищає кровоносні судини, оману («девясил» – російська назва), материнки – задля лікування нервових та серцевих хвороб і багато-багато іншого зілля.
Настоянка дурману інсульт подолає…
В «арсеналі» Івана Степановича є й рослина, якою якраз цікавиться наша читачка.
Травник розповів, що дурман вважається отруйною рослиною, а тому приготовлені з неї ліки слід вживати з осторогою, суворо дотримуючись призначеної норми.
– Дурман підсилює потенцію, ним лікують серцево-судинні захворювання, – наголошує травознай. – При передозуванні людина може відчувати ознаки отруєння: посилене серцебиття, сухість у роті, галюцинації, безпричинний страх або сміх, нудота, порушення або втрата зору, судоми.
Вживають ліки з дурману за особливим рецептом з приготовленої настоянки.
– Ця настоянка розчиняє холестерин і очищає судини. Розчиняє згустки крові, які залишаються після інсульту в корі головного мозку, де лопнули судини. Очищаючи серцеві судини, підсилює приплив крові до серця і, як наслідок, кисню. В результаті серцевий м’яз, отримуючи достатнє «харчування» та постачання кисню, перестає боліти, минає ішемія серця. Хто пролікувався цією настоянкою і проводить профілактичні курси, той на 99 відсотків застрахований від інфаркту. Під час лікування (один місяць) настоянкою з дурману не можна пити спиртного, а тим, хто втрачав мову після інсульту, цієї заборони потрібно дотримуватись особливо суворо.
– То як же приготувати такий лікувальний настій і як вживати? – запитую у знавця рослин.
– Для приготування настоянки з дурману потрібно чітко дотримуватися пропорцій: 100 г свіжого насіння (якщо сухого, то 85 г) залити горілкою (можна й самогоном) або розведеним водою медичним спиртом (рідини має бути півлітра). Настоювати 15 днів і постійно збовтувати. Видимий осад – це нормально, а тому проціджувати не треба. Зберігати в темному місці при кімнатній температурі. Настоянку насіння дурману треба розчинити по 25 крапель в 50 або 100 мл охолодженої кип'яченої води. Раджу вживати протягом місяця натщесерце, за півгодини до сніданку.
Відчуваю, що читачів може зацікавити питання щодо приймання ліків проти інсульту в період лікування дурманом, тож запитав і про це.
– Спочатку хворий повинен пройти терапію, призначену лікарем. А до лікування настоянкою дурману можна приступити через кілька місяців після цього, – пояснює травознай. – Додам, що небажано під час вживання ліків із дурману, приймати лікарські препарати, крім валідолу і нітрогліцерину.
За словами Івана Степановича, він і сам вживав настоянку протягом 5 років – для очищення судин від холестеринових бляшок і для профілактики інфаркту та інсульту. Побічних ефектів не було. Термін придатності настоянки – два роки. А після цього можна втирати залишки у суглоби.
Як захопився народною медициною
Не просто так Іван Федусь зацікавився цілющими властивостями рослинного світу. Цьому «допоміг» випадок.
– Коли я служив у льотному училищі, в мене сильно розболівся шлунок. Лікар, до якого я звернувся по допомогу, діагностував знижену кислотність. Отже, виписав для мене відповідні ліки. І в цей час майже випадково мені в руки потрапила прадавня книга з народними рецептами лікування багатьох недуг. Містилися там і поради від зниженої кислотності. Я виписав у блокнот кілька рецептів і почав збирати рослини, готувати собі відвари. Пив їх кілька місяців. І ось вже за рік мені і колегам треба було проходити медичну комісію. Тож коли лікар-гастроентеролог подивився на результати медичного обстеження, дуже здивувався – адже від хвороби і сліду не лишилося!
А згодом, коли у дружини лікаря теж знизилася кислотність шлунку, то Іван Федусь лікував її саме настоями трав. З тих пір і розпочався неабиякий інтерес до народної медицини, що вже став частиною його життя.
Рецепт для… Віктора Ющенка
Іван Степанович розповів, як вилікував одного бідолаху з Вертіївки Ніжинського району. Він обприскував отрутохімікатами поле і сильно отруївся. Чоловіка довго лікували в районній і обласній лікарнях, однак бажаного результату це не давало.
– Дійшло до того, що хворого вже виписали з лікарні додому помирати. Так і було б, аби не капустяний сік. Він і допоміг поставити на ноги чоловіка, – розповів травник. – Коли отруїли Віктора Ющенка напередодні виборів у 2004 році, я написав йому листа і порадив випивати по півсклянки капустяного соку 2-3 рази на день. Бо саме так вилікувався постраждалий із Вертіївки.
Цікаво, що вже за півроку в Анисів прийшла відповідь: «Спасибі за турботу про мене. Вона додає мені сил і оптимізму».
– А згодом, коли Ющенко приїхав до Чернігова, то перед присутніми у залі (мені затим про це розповіли люди з Анисова, які поїхали на зустріч) він запитав: «А Івана Степановича Федуся немає серед вас?». Напевно, хотів, мабуть, зустрітися зі мною… Шкода, що мене не попередили про це заздалегідь.
Сергій КОРДИК, фото автора
Дурман звичайний
Дурма́н звича́йний (Datura stramonium L.) — однорічна трав'яниста рослинна родини пасльонових (Solanaceae) з гіллястим порожнистим стеблом.
Інші назви: дурок-зілля, дуроп'ян, колючки, корольки, бодяк, одур-трава, дивдир, дурзілля, біс-дерево, скажене зілля, отрута, немиця, дендира, дурнишник, чудофай [1] . Назва роду «датура», ймовірно, походить від арабського «таторах» («тат» — колоти) через колючі плоди, вкриті твердими шипами. В арабську, скоріше за все, назва прийшла з гінді धतूरा dhatūra, в кінцевому підсумку з санскриту धत्तूर 'dhattūra' «біле яблуко з шипами»'. Stramonium' спочатку з грецького 'στρύχνος' «паслін» 'і μανιακό' «божевільний».
Зміст
Опис [ ред. | ред. код ]
Листки яскраво-зелені з блідою нижньою поверхнею. Квіти великі, з лійкоподібними білими віночками. Плід — коробочка, покрита численними колючками. Вся рослина отруйна. Явища отруєння: сильний біль голови, сухість у роті, нервове збудження, психічні розлади. Дурман є однією з найотруйніших рослин.
Історія застосувань [ ред. | ред. код ]
Деякі представники цього роду відомі з давніх часів в Індії, де була навіть професія «отруйників датурою» [2] .
До Німеччини дурман потрапив, за деякими свідченнями, вперше наприкінці XVI століття. Віденський придворний лікар А. фон Шторк (1731—1808) ввів його в медичну практику. У ті часи з дурману варили питво, робили притирання і «чарівне зілля». Наприкінці 18 століття англійський лікар Джеймс Андерсон, який працював у Іст-Індській Компанії, перейняв і поширив у Європі тодішні лікувальні практики застосування дурману [3] . Пізніше народна медицина вживала наркотики з дурману проти астми і коклюшу.
Ботанічна характеристика [ ред. | ред. код ]
Однорічна трав'яниста рослина з соковитим, дудчастим, голим, порожнистим стеблом заввишки до 1 м. Має неприємний запах. Корінь стрижневий. Листя короткочерешкове, велике, чергове, яйцеподібне, виїмчасто-зубчасте, майже лопатеве. Квітки теж великі, білі, з лійкоподібним віночком, розташовані поодинці в пазухах листя; чашка трубчаста, п'ятигранна, п'ятизубчаста. Плід — багатонасінна коробочка яйцеподібної форми, вкрита жорсткими колючками, розкривається чотирма стулками. Насіння велике, сплюснуте, матово-чорне. Цвіте в липні-вересні, плодоносить з липня.
Поширення [ ред. | ред. код ]
Переважно середня і південна смуга європейської частини країни. Середня Азія, Крим, Кавказ, Алтай. Введений в культуру в Україні. Там же культивується і дурман індіанський — Datura innoxia Mill. Поширений на пустирях, городах, вздовж доріг, поблизу житла, на полях. Інколи зустрічаються промислові чагарники.
Хімічний склад [ ред. | ред. код ]
Алкалоїди — гіосциамін і скополамін. Корисний вміст не менше 0,25 %, а в плодах і насінні в дурману індіанського їх міститься 0,2-0,5 %. При вмісті алкалоїдів в листі дурману звичайного більше 0,25 % листя відпускають для приготування препаратів відповідно в меншій кількості< [4] .
Заготівля [ ред. | ред. код ]
Заготівля. Збирають з обережністю розвинене листя у фазі цвітіння рослини до самої осені, але в суху погоду. Осінню висмикують всю рослину, обривають листя, стебла спалюють, попіл використовують на добриво. Перед спалюванням стебел струшують насіння з коробочок.
Сушіння можливе на горищах під залізним дахом, з хорошою вентиляцією, при частому перемішуванні. Сировину розстилають шаром 2—3 см. Кращої якості сировина виходить в сушарках при температурі 40-45°C. Сушіння закінчують, коли середня жилка стає ламкою. Вихід сухої сировини 12-14%.
Зберігання. Листя гігроскопічне, швидко відволожуються, тому зберігати його слід в добре упакованій тарі, в сухому, добре провітрюваному приміщенні. Термін придатності 2 роки. Листя і «Астматин» зберігають за списком отруйних речовин.
Використання [ ред. | ред. код ]
Лікарські засоби: Сигарети «Астматин», олійна настоянка дурману.
Використовуються листя, що збирається під час цвітіння. Щоб уникнути отруєння, після збирання слід ретельно мити руки з милом і руками не торкатися очей [5] .
Препарати дурману застосовуються, подібно до беладонни, як протиспазматичний, болезаспокійливий засіб і для зменшення секреції при захворюваннях дихальних, жовчних шляхів і шлунково-кишкового тракту.
При бронхіальній астмі, астматичному бронхіті і ларингоспазмах застосовують протиастматичний збір (астматол) — спалюють на блюдці пів чайної ложки порошку астматолу, накривши його паперовим конусом зі зрізаним кінцем, через який вдихають дим 2—3 рази на день.
Дурман використовується також в народній медицині при нервових і психічних хворобах, невралгіях і задишці.
На Кавказі користуються відваром з насіння у воді для полоскання при болі зубів, відваром у соняшниковій олії — зовнішньо при екземі, настоянкою на горілці — у вигляді розтирання при захворюваннях суглобів.
Побічні дії [ ред. | ред. код ]
Всі частини дурману, через високий вмісту алкалоїдів, отруйні. Отруєння проявляється першінням у горлі, моторним збудженням, галюцинаціями, появою паралічів. При отруєнні потрібна негайна допомога, промивання шлунку.
Див. також [ ред. | ред. код ]
Примітки [ ред. | ред. код ]
- ↑Datura stramonium // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑https://archive.today/20121225045254/sadogoroddom.narod.ru/195durmanobyknovennyjlekarstvennoerastenie.html/ Зеленая Россия
- ↑ Barceloux, Donald G. (2008). «Cascara». Medical Toxicology of Natural Substances: Foods, Fungi, Medicinal Herbs, Plants, and Venomous Animals. John Wiley & Sons. p. 1877. ISBN 9781118382769 (англ.)
- ↑http://setrum.net/durman.php/[Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Енциклопедія лікарських рослин
- ↑http://www.biosan.kharkov.ua/durman-zvychajnyj-datura-stramonium-l.html/[Архівовано 4 січня 2010 у Wayback Machine.] Каталог фармацевтичних препаратів
- ↑Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Література [ ред. | ред. код ]
- Бернардино де Саагун, Куприенко С.А.Общая история о делах Новой Испании. Книги X-XI: Познания астеков в медицине и ботанике / Ред. и пер. С. А. Куприенко. — К. : Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 218 с. — (Месоамерика. Источники. История. Человек) — ISBN 978-617-7085-07-1.
Посилання [ ред. | ред. код ]
- Дурман звичайний // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 145. — ISBN 5-88500-055-7.
- Дурман звичайний (Datura stramonium L.)[Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Аграрна енциклопедія
| Це незавершена стаття з ботаніки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її . |