Коли почалося землеробство?

Проведені по матеріалам розкопок дослідження показали, що у племен, які мешкали на території Румунії і Молдови, землеробство відмічено ще в 6 тис. до н. е.

Чому виникло землеробство?

1. Коли, де і як виникло землеробство та скотарство? Прагнучи мати надійніший і стабільніший, аніж полювання та збирання диких ягід чи грибів, спосіб добування харчів, люди спробували вирощувати потрібні їм рослини, розводити й відгодовувати тварин. Вони помітили, що зерно, кинуте в землю, проростає.

Де виникло землеробство?

Так зі збиральництва близько 11-9 тисяч років тому в землях Південно-Західної Азії виникло землеробство, або рільництво. Появу свійської худоби (кози й вівці) пов'язують із Південно-Західною Азією близько 9 тисяч років тому виникло скотарство.

Ґрунтозахисне землеробство

Ґрунтозахисне землеробство — система землеробства, основним завданням якої є захист ґрунту від водної та вітрової ерозії; комплекс науково обґрунтованих організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних, гідротехнічних та інших заходів, спрямованих на боротьбу з ерозією ґрунту. Високоефективною є система плоскорізного обробітку. При полицевій системі на цілинних і перелогових землях ґрунт після розорювання швидко втрачає структурний стан, розпилюється і не може чинити опір руйнівній силі вітру. При ґрунтозахисній системі надійним захистом ґрунту від руйнування вітром є рослинний покрив і збереження на поверхні ґрунту стерні та інших рослинних решток, що можливо лише завдяки застосуванню комплексу плоскорізних ґрунтообробних знарядь. Важливою складовою ланкою ґрунтозахисної системи є зернопарові чотири-, п'ятипільні сівозміни, де чисті пари займають 20-25 % ріллі. На чистих парах застосовують куліси, посмужний обробіток ґрунту (смуги пару завширшки 100—150 м чергують зі смугами такої самої ширини зернових культур). На полях з легким механічним складом ґрунту ефективним заходом є впровадження ґрунтозахисних сівозмін, у яких при смуговому розміщенні посіви багаторічних трав чергують з посівами однорічних культур. Ґрунтозахисне землеробство передбачає й будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд, лиманне зрошення, здійснення комплексу інших заходів меліорації. Ґрунтозахисна система поклала кінець прояву вітрової ерозії на сході СРСР на площі близько З0 млн га. В степовій зоні України застосування плоскорізного обробітку та сівби зернових культур стерньовими сівалками є високоефективним заходом захисту ґрунту від вітрової ерозії і підвищення урожайності сільсько-господарських культур. В умовах загрози водної ерозії ґрунтозахисне землеробство спрямоване на створення глибокого орного шару, проведення обробітку ґрунту впоперек схилу, застосування спеціальних агромеліоративних заходів (обвалування, лункування, переривчасте борознування зябу, щілювання, смугове розміщення культур та ін.).

Зміст

Ґрунтозахисне землеробство в Європі [ ред. | ред. код ]

В європейських країнах найбільш популярними з ґрунтозахисних технологій є:

• технології зі зниженим застосуванням агрохімікатів (low-input) — головним чином пестицидів, особливо під час вирощування найбільш розповсюдженої культури — озимої пшениці;
• інтегрована підтримувальна система (integrated maintaining farming) — у середньому близько 50 % фунгіцидів і гербіцидів, 40 % інсектицидів і 20 % мінеральних добрив порівняно зі стандартними величинами;
• нульовий обробіток (no-till, або no-tillage, або zero tillage) — висаджування насіння у необроблений ґрунт шляхом нарізання борозенки потрібної ширини і глибини, достатньої для заглиблення насінини. Інші види обробітку не застосовуються. Допускається лише обробіток підпосівного шару в разі його переущільнення, але такий обробіток проводиться спеціальними знаряддями і надґрунтовий рослинний покрив у цей час не порушується. Обов'язковим елементом нульової технології обробітку є постійний рослинний покрив на поверхні ґрунту з живих або мертвих (стерня або мульча) рослин;
• пряма сівба (direct sowing) — сівба безпосередньо у необроблений ґрунт. Відрізняється від нульової технології тим, що періодично переривається оранкою або поверхневим обробітком;
• консервативне землеробство (conservation agriculture) — технології землекористування, що спрямовані на максимально можливе збереження біорізноманіття, складу і властивостей ґрунту, захист від деградаційних процесів (ерозії, втрати гумусу, переущільнення тощо) [1]

Перший безплужний обробіток в Україні [ ред. | ред. код ]

Вчений агроном, Афанасій Пилипович Устименко, заслужений агроном УРСР. Головний агроном колгоспу «Маяк» Дніпропетровської області, з групою ентузіастів, самостійно розробив спосіб — безплужний обробіток землі. У колгоспі було проведено такий експеримент, 39 гетарів поля № 6, що на території третього механзаводу, обробили безплужним способом — з одного боку, а іншу частину поля, підготовку якої до засіву вели з допомогою плуга з передплужником, засіяли кукурудзою на зерно. Результат урожайність на 39 гектарах досягла 50,1 ц/га в той час як на останніх ца цифра становила 47,3 ц/га.

Безплужний обробіток. У хід ідуть плоскорізи та дискові знаряддя. Афанасій Пилипович Устименко розробив так звані комплексні агрегати, до складових частин яких увійшли: плоскоріз, борона та котки. З їх допомогою ведеться підготовка під посів озимих культур, багаторічних трав, кукурудзи на силос і стерньових попередників. Всі площі, які йдуть під посів озимих, за винятком чорного пару, обробляються поверхневим способом без оранки.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

Джерела [ ред. | ред. код ]

Системи землеробства

Систе́ма землеро́бства — це комплекс взаємозв'язаних організаційно-економічних, технологічних, меліоративних, грунтозахисних заходів, які направлені на ефективне використання землі, агрокліматичних ресурсів, біологічного потенціалу рослин, на підвищення родючості грунту з метою одержання високих стійких врожаїв сільськогосподарських культур. [1] Це сукупність агротехнічних, меліоративних та організаційно-господарських заходів для підтримання й підвищення родючості ґрунту з метою збільшення урожайності сільськогосподарських культур і зменшення собівартості продукції. С. х. постійно змінюються відповідно до змін в агротехніці, введення нових родів сільськогосподарських рослин, а також залежно від природних умов і суспільно-господарських перетворень. С. х. можна поділити на примітивні, екстенсивні та інтенсивні.

До примітивних С. х. належать залежна, вирубно-вогнева й перелогова; при них використовується під посів ледве до 25% землі, а родючість ґрунту відновляється за рахунок природних процесів; вони можливі у країнах з великими запасами вільних земель і рідким заселенням. Залежна С. полягала в тому, що рослини вирощувалися на одному місці до повного виснаження ґрунту, після чого поле залишали й бралися за обробіток незайманих ділянок. У ліс. і лісо-степ. районах розвивалася вирубно-вогнева С., при якій нові ділянки під с.-госп. культури освоювалися після вирубання чи опалювання лісу. Обидві ці системи переважали на укр. землях за ранньої доби. За княжої доби панівною стала перелогова система землеробства, у якій цю саму ділянку оброблювано вдруге після відпочинку впродовж 10 — 15 pp. Але вже за Київ. Руси-України в міру згущення населення переліг поступово скорочувався до 3 — 4 pp., а далі перелогову С. замінила екстенсивна парова С. — дво-, а згодом трипільна (чистий пар, озимина, ярина), яка краще забезпечувала прохарчування населення порівняно з попередніми. Ця С. х. протрималася на Центр. і Сх. Землях до 1920-их pp. Поодинокі С. х. засвоювалаися повільно, і в Україні деколи діяли в той же час різні С. х. (наприклад, у другій пол. 19 ст. переважала трипільна С., на півд. сх. панівною була переліжна, у Галичині — сівозмінна; винятково на Поліссі залишилися рештки вирубновогневої).

Тепер панівною в Україні є сівозмінна С., при якій майже вся рілля є під засівами, а с.-г. культури на тій самій зам. площі чергуються протягом ряду років (т. зв. ротація) за заздалегідь визначеним планом.

Системи землеробства бувають: зональні, які враховують ресурси конкретної природної зони; екстенсивні, які направлені лише на використання грунтовокліматичних факторів; інтенсивні, які широко використовують фактори інтенсивного землеробства; зернопарові, які передбачають вирощування в основному зернових культур; просапні, які передбачають вирощування в основному просапних культур (за цією системою вирощують і овочеві культури); травопільні, які передбачають вирощування в основному багаторічних трав; плодозмінні, які передбачають вирощування зернових лише на 50% ріллі, решту під просапними і зернобобовими. Основною частиною системи землеробства є ланка, під якою розуміють частину системи землеробства, яка включає систему сівозмін, систему обробки грунту, систему удобрення тощо. [1]

Зміст

Системи землеробства [ ред. | ред. код ]

Виділяють 4 групи системи землеробства: примітивні,екстенсивні,перехідні від екстенсивних до інтенсивних,інтенсивні.

Примітивні системи землеробства [ ред. | ред. код ]

• підсічна система землеробства — ліс випалюють та сіють культури прямо в попелі, через кілька років переходять на нову ділянку;
• лісопільне землеробство — ділянка засівається знову через деякий час після заростання лісом;
• заліжне землеробство — освоюється цілина, у міру виснаження переходять на нові ділянки, а старі закидаються;
• перелогове землеробство — старі ділянки залишаються на 8 — 15 років, а потім знову використовуються;
• іригаційне землеробство засноване на штучному зрошенні. Є примітивні форми та складні.

Екстенсивні системи землеробства [ ред. | ред. код ]

Настає епоха феодалізму, землі все менше, тому вводяться методи з чергуванням культур.

Перехідні системи землеробства [ ред. | ред. код ]

• покращене зернове землеробство (введення в зерно-парові сівозміни багаторічних трав або просапних культур, більш раціональне використання земель та добрив);
• травопільне землеробство

Інтенсивні системи землеробства [ ред. | ред. код ]

• сівозмінне землеробство — родючість ґрунту підтримується і поліпшується чергуванням культур (зернових, бобових та просапних), підвищеним добривом та ретельною обробкою ґрунту;
• просапне землеробство — із застосуванням іригації, добрив, науково обґрунтованої агротехніки.

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ аб ГОСТ 16265-89 Земледелие. Термины и определения. Издание официальное. — М.:Гос. Комитет СССР по управлению качеством продукции и стандартам, 1990

Література [ ред. | ред. код ]

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Інтенсифікація природокористування // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 103.
• Система землеробства No-till
• СИСТЕМА ЗЕМЛЕРОБСТВА

Див. також [ ред. | ред. код ]